...
Головна » Історія України » Лекція №4 - Україна у складі Великого князівства Литовського.

Україна у складі Великого князівства Литовського.

План:

1. Перехід українських земель під владу Литви.

2. Кревська Унія .

3. Боротьба української знаті за рівноправність.

4. Люблинська Унія.

1.Перехід українських земель під владу Литви.

Напротязі кінця XIII і 1 пол. XIV ст. Галицько-Волинське князівство слабіло, в той час, як сусідні держави долали роздробленість і посилювались. Посилювалось і Литовське князівство. Воно утворилось у 1230 р. Утворив його князь Міндовг. При   Данилові   Литовське   князівство   перебувало під впливом Галицько-Волинської держави і навіть деякий час литовським князем був син Данила Шварно. Коли Галицько-Волинська держава слабне, Литва цим скористалася і поступово починає захоплювати спочатку Білоруські, а потім українські землі.

У 1340 р. Галицько-Волинським князем був обраний литовський княжич, він був одружений на одній Галицько-Волинській княжні. Сам він був сином литовського князя Тедеміна. Ставши князем, Люберт зберіг зв'язок з Литвою. Він залишився васалом Великого князівства Литовського. Таким чином Галицько-Волинська держава потрапила під владу Литви. Напротязі 1350р. Литва захопила Чернігівщину. У 1362р.. литовський князь скинув київського князя і на його місце посадив свого сина. Таким чином під владу Литви підійшла Київщина.

У 1363р. Литва завдала татарам поразки на р. Синя Вода. І під владу Литви перейшло Поділля. Таким чином, у 1360 р. майже всі українські землі, крім Галичини і Закарпаття увійшли до складу Великого князівства Литовського. Галичина входить до складу Польщі.

Захоплення Литвою українських земель відбувалося без особливої боротьби.

Причини захоплення:

> українці не цінували свою державу і вони вважали, що під владою чужих князів буде жити краще;

>  українська і білоруська культура стояла вище від литовської, і тому литовські князі   захопивши   Україну   українізовувались:   приймали   українську   мову, українські звичаї, ставали нібито українцями. І тому українці не сприймали спочатку іноземного гніту;

>  у Литовській державі українська мова стала державною;

>  литовські   закони   були   розроблені   на   основі   законів   "Руської  Правди". Виходило, що держава не Литовська, а Українська, вона і називалась Русько-Литовська держава.

Так було не довго. І скоро українці відчули, що литовська держава - це не українська держава.

2.Кревська  Унія.

Після смерті польського короля Каземіра Польща на деякий час перейшла до Угорщини за домовленістю королів. Польським панам не хотілося втрачати свою державу, і тому у 1380р. Польща відокремилась від Угорщини. Королевою Польщі була обрана малолітня принцеса (10 років) Ядвіга. Тут же польські пани заходилися шукати для Ядвіги жениха і знайшли Литовського великого князя Ягайла.

І влітку 1385р. у Литві, у м. Креві між польськими панами і литовським князем Ягайлом був підписаний договір, який одержав назву "Кревська Унія".

За цим договором Ягайло повинен був одружитися на Ядвізі, а після цього стати королем. За таку честь він зобов'язувався:

♦  хрестити Литву за католицьким обрядом;

♦  об'єднати Литву і Польщу в одну державу, приєднавши до Польщі Україну і Білорусію;

♦  відібрати у Угорщини Галичину.

У лютому 1386р. Ягайло одружився на Ядвізі і коронувався як польський король, прийнявши ім'я - Владислав. Потім він відвоював у Угорщини Галичину у 1387р. ,а ось справа приєднання Литви до Польщі не пішла. Проти об'єднання з Польщею, проти втрати литовської державності виступала литовська і українська знать. Очолив їх двоюрідний брат Ягайла - Витовт. Спочатку Ягайло змушений був призначити Витовта намісником, а у 1392р. Витовт проголосив себе великим литовським князем і був ним до 1430р. Справа йшла до ліквідації Кревської Унії.

Однак у 1399р. Витовт вирішив поставити у Золотій Орді свого ставленика. Вік пішов у похід, татари заманили його і на р. Ворскла розгромили. Це підірвало сили Витовта.

В результаті, у 1413р. між Литвою і Польщею була заключена нова Городейська Унія. За цією Унією Литва зберігалася як окрема держава, однак Литовський князь визнавав польського короля своїм сюзереном (васалом).

III. Боротьба української знаті за рівноправність.

Спочатку здавалося, що Литовська держава є українська. Однак скоро стало ясно, що це не так.

По-перше, Витовт у 1390р. повідбирав у українських князів їх володіння, на їх місця розсадив своїх ставлеників, підробив їх володіння.

По-друге, у 1413р. Витовт видав указ у відповідності до якого засідати у князівській раді могли тільки католики. Українська знать була православної віри. Отже, вона втратила право засідати у князівській раді.

Після смерті Витовта у 1430р. укр. знать починає боротьбу за рівноправність. Спочатку Ягайло спробував знову приєднати Литву з Україною до Польщі. Однак Литовська і українська знать виступила проти і обрала нового великого князя Ягайлового брата Свидригайла. Він зрівняв православних у правах з католиками, але проти рівноправності виступила Литовська знать. Почалася міжусобна війна. Влада переходила з рук в руки, в кінці кінців великим князем став Каземір, який зрівняв православних з католиками. Але з 1470 -х р.р. права православних знов починають порушувати.

Повстання Михайла Глинського.

Останній збройний виступ української очолив Михайло Глинський у 1507-1508р.р.

М.Глинський походив з роду дрібних українізованих татарських князів. Їх володіння знаходилися на Ворсклі. В ранній юності Глинський виїхав в зах. Європу. Навчався там в університетах, потім служив при дворі Австрійського імператора, Саксонського курфюрста, вивчив військову справу і в 1500р. з'явився при дворі Литовського князя Олександра. Справив на нього велике враження і той призначив Глинського маршалом двору. Це була дуже висока посада. Глинський почав покровитильствувати українській знаті, призначаючи її на високі державні посади. У 1506р. Олександр несподівано помер. Католики звинуватили Глинського в тім, що вік ніби то отруїв Олександра. Це була не правда, але новий князь Сигшмунд зробив вигляд, що повірив і усунув Глинсько з посади. Глинський виїхав у свої маєтки і почав готувати повстання. Йому обіцяли допомогти московський цар і кримський хан. Чого хотів добитися Глинський сказати важко, тому що мало документів. Є думка, що Глинський хотів утворити укр. князівство під протекторатом Москви.

Однак, коли у 1507р. Глинський підняв повстання, то кримський хан не допоміг йому, а московський цар послав війська не туди, куди треба було Глинському. Тому під натиском литовських військ він відступив на московську територію.

З 1440-х р.р. між Литвою і Польщею існували досить своєрідні відносини. Існувало 2 -і держави: Литва і Польща. У кожної держави був свій сейм (це законодавчий орган), свій уряд, військо, скарбниця, закони, але одночасно литовський князь був і польським королем. Польській шляхті (це дрібне дворянство) не дозволялося мати маєтки в Литві і в Україні, і не дозволялося обіймати важливі державні посади у Литві. А польська шляхта дуже хотіла мати маєтки в Україні. Тому поляки весь час добивалися повного злиття Литви і Польщі в єдину державу.

Але проти такого об'єднання по-перше виступала литовська і українська знать, яка не хотіла втрачати свою державу, а по-друге, проти повного об'єднання виступав і сам король, він же литовський князь. Литовський князь був проти об'єднання тому, що у Литві влада князя передавалася у спадщину від батька до сина, а у Польщі короля обирали. І ось останні 200 років польським королем обирали литовського князя, але гарантії, що оберуть саме литовського князя не було. Тому королі не хотіли повного об'єднання

Так було до Сигизмунда II. Справа в тім, що у Сигизмунда II не було синів, а значить йому було байдуже хто буде князь. І тому Сигизмунд II погодився на повне злиття Литви і Польщі.

У 1568р. Сигизмунд II скликав у Люблені одночасно 2 сейми і Литовський і польський, і почав готувати об'єднання Литви і Польщі. Він наказав об'єднатися цим сеймам. Литовська і українська знать вирішили зірвати сейм і у ніч на 1 березня 1569р. таємно залишила Люблин. Але це не допомогло. У відповідь король відібрав у Литви Україну і передав її Польщі. Тоді литовська знать повернулася на сейм і в результаті політичних торгів була заключена у червні 1569 Люблинська Унія. За цією Унією Литва і Польща об'єднувалися єдину під назвою Річ Посполита. У цій державі Литва зберігала широку автономію.

1. Литва могла мати свій сейм, уряд, військо, гетьмана, скарбницю, але не могла мати свого князя.

2. Територія Литви обмежувалась Литовськими і Білоруськими землями, а Україна передавалася безпосередньо Польщі.

3. На території Україні державна мова буде руська мова.

В дійсності ж після Люблинської Унії на територію України сунула величезна кількість польської шляхти і державною мовою стали польська і латинська мова. Українська шляхта почала ополячуватись (полонізуватись). Український народ втрачав свій панівний клас, а в політиці це небезпечне явище.

В Речі Посполитій вся влада належала шляхті, а саме:

♦   шляхта обирала короля,

♦   тільки шляхта засідала в сеймі і видавала закони;

♦   суддями були шляхтичі;

♦   шляхта була звільнена від обов'язкової військової служби;

♦   шляхта не платила податків.