...
Головна » Статті » Анатомія середнього, проміжного, кінцевого мозку

Анатомія середнього, проміжного, кінцевого мозку

Автор: Шевцов, Олександр Олександрович

АНАТОМІЯ СЕРЕДНЬОГО МОЗКУ

 

         Середній мозок (mesencephalon) виник на ранніх етапах еволюції хребетних у зв’язку з розвитком зорового і частково слухового аналізаторів. До складу середнього мозку належать: покрив середнього мозку та ніжки мозку, між якими міститься порожнина середнього мозку – водопровід середнього мозку.

         Покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali) має вигляд пластинки білої речовини, на якій розташовані дві пари горбків. Горбки розділяють поперечна й поздовжня борозенки. Горбки середнього мозку зовні вкриті тонкою пластинкою білої мозкової речовини, під якою залягає скупчення сірої мозкової речовини, що має назву у верхньому горбку поверхневого сірого шару, у нижньому – ядра нижнього горбка. Сіра речовина горбків має неоднакове фізіологічне значення: сірий шар верхніх горбків належить до підкіркових центрів зору, а ядра нижніх горбків є одним з подкіркових центрів слуху. Крім того, сіра речовина обох горбків має двосторонній зв’язок із спинним мозком, причому низхідні волокна під водопроводом утворюють заднє перехрестя покриву середнього мозку.

Ніжки мозку (pedunculi cerebri) – це два товсті поздовжньо посмуговані тяжі, які виходять із моста і заглиблюються в речовину переднього мозку. З-під присереднього краю кожної ніжки мозку виходить окоруховий нерв (n. oculomotoris). У ніжці розрізняють покришку, основу і чорну речовину.

Покрив середнього мозку (tegmentum) – утворена сірою речовиною у вигляді ядер або розкиданих нервових клітин і білою речовиною мозку, яка охоплює висхідні та низхідні нервові волокна.

Чорна речовина (substantia nigra) складається з нервових клітин, тіла яких містять чорний пігмент. Ця речовина зв’язана з червоним ядром, корою великого мозку.

Основа ніжки (basis pedunculi) має лише низхідні нервові волокна, більшість з яких належить до пірамідних шляхів.

Водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) згори сполучається з ІІІ шлуночком мозку, знизу – з порожниною IV шлуночка. Навколо водопроводу розташована сіра речовина, яка переходить у центральну сіру речовину спинного мозку. Перед сірою речовиною проходить присередній поздовжній пучок, через який відбувається зв’язок ядер околорухового, блокового, відвідного та присінкового нервів, завдяки чому поєднуються функції м’язів очного яблука й слухового аналізатора.

         Ядра середнього мозку. Центральне місце покриву середнього мозку займає добре помітне неозброєним оком червоне ядро (nucl. ruber). Червоне ядро має двосторонній зв’язок з сітчатим утвором, розташованим на рівні верхнього горбка, руховим ядром окорухового нерва, присередньо й спереду від нього додатковим ядром того самого нерва (парасимпатичним) і на рівні нижнього горбка – руховим ядром блокового нерва. Тут міститься також середньомозкове ядро трійчатого нерва.

 

АНАТОМІЯ ПРОМІЖНОГО МОЗКУ

 

У проміжному мозку розрізняють такі утвори: таламус, метаталамус, епіталамус, підталамус, гіпоталамус, третій шлуночок.

Таламус, згір’я (thalamus) – це значне скупчення сірої речовини завбільшки з голубине яйце і такої самої форми. Його верхня поверхня ззовні відділена від хвостатого ядра кінцевою мозковою смугою таламуса; спереду вона звужена у вигляді переднього горбка, а ззаду розширена і схожа на подушку. Присередні поверхні таламуса з обох боків утворюють міжталамічне злипання.

Більшість ядер таламуса мають двосторонній зв’язок з кінцевим мозком. Ядра подушки з ядром бічного колінчастого тіла та сірим шаром верхнього горбка середнього мозку є підкорковими центрами зору.

Метаталамус (metathalamus) утворений присереднім і бічним колінчастими тілами, які мають форму напівеліпсоїда і містять всередині однойменні ядра. Бічне колінчасте тіло лежить на нижньобічній поверхні подушки по ходу бічного пучка зорового шляху і є одним з підкоркових центрів зору.

Епіталамус, надзгір’я (epithalamus) складається з шишкоподібної залози (тіла), повідців, спайки повідців, трикутників повідців та епіталамічної спайки. Спереду від шишкоподібної залози відходять два тонких нервових тяжі – повідці. З’єднання їх біля переднього кінця шишкоподібної залози називається спайкою повідців. З кожного боку - трикутник повідця.

Гіпоталамус, піддзгір’я (hypothalamus) містить елементи різного функціонального значення, ембріонального походження. Сюди належить парне сосочкове тіло, сірий горб, лійка, нейрогіпофіз, зоровий шлях, зорове перехрестя, кінцева пластинка.

Сосочкове тіло – парний орган, схожий на півкулю. Всередині його міститься ядро - підкорковий центр нюху.

Сірий горб – непарний серединний виступ. Міститься між chiasma opticum (спереду) і сосочковими тілами (ззаду). Цей отвір переходить у infundibulum, на якій розташований hypophisis.

Третій шлуночок (ventriculus tertius) має вигляд вузької серединної щілини, вистеленою епендимою. Ззаду він сполучається з водопроводом середнього мозку, а спереду парним міжшлуночковим отвором з правим і лівим бічними шлуночками.

Третій шлуночок має шість стінок.

 

АНАТОМІЯ КІНЦЕВОГО МОЗКУ

 

         До великого мозку (cerebrum) людини належать дві півкулі, в яких виділяють кору, або плащ, білу речовину, основні (базальні, підкоркові) ядра, бічні шлуночки, нюховий мозок.

         Півкулі великого мозку розділені поздовжньою щілиною великого мозку. У кожній півкулі розрізняють верхньобічну, присередню та нижню поверхні, нижньолатеральний, нижньомедіальний і верхній краї, три полюси: лобовий, скроневий і потиличний. На нижній поверхні розташована ямка великого мозку.

         Поверхня великого мозку має велику кількість борозен (sulci cerebri) різної довжини, глибини і форми. Проміжки мозкової речовини між борознами дістали назву звивин великого мозку (gyri cerebri). Три найбільші борозни ділять кожну півкулю на чотири частки: лобову, скроневу, потиличну й тім’яну.

         Мозолисте тіло (corpus callosum) - це потужна спайка, складена з поперечних нервових волокон, які зв’язують обидві півкулі між собою. У мозолистому  тілі розрізняють валик, стовбур, коліно, дзьоб.

         Склепіння (fornix) має вигляд двох дугоподібних білих тяжів. У середній частині обидва з’єднані одне з одним, утворюючи тіло склепіння, а спереду і ззаду розходяться й формують: спереду – стовпи, а ззаду – ніжки, які потрапляють у торочку морського коника.

         Прозора перегородка (septum pellucidum) складається  з правої і лівої пластинок. Часто між пластинками утворюється невелика порожнина, заповнена рідиною.

         Борозна мозолистого тіла (sulcus corporis callosi) відділяє мозолисте тіло від півкулі великого мозку.

         Кора великого мозку (cortex cerebri) є найважливішою частиною центральної нервової системи як орган вищого нервового аналізу й синтезу, пов’язаний з формуванням умовно-рефлекторних зв’язків та індивідуального досвіду. Функція кори великого мозку визначає форми спілкування, найвищим проявом якого є виразна мова, тісно пов’язана з абстрактим мишленням. Кора вкриває білу речовину півкуль.

         Передцентральна звивина і прицентральна часточка лобової частки становлять руховий центр кори і є аналізатором кінестезичних імпульсів, які надходять від посмугованих м’язів, суглобів, сухожилків. Тут замикаються рухові умовні рефлекси. У задній частині лобової звивини міститься центр узгодженого руху голови й очей. У лівій (у лівшів у правій) нижній тім’яній часточці розташований центр, який координує цілеспрямовні рухи. Центр збереження рівноваги і положення тіла в просторі – кора верхньої та середньої скроневих звивин. Центр слуху розташований у корі верхньої скроневої звивини. У gyrus parahippocampalis та ділянці її гачка містяться центри нюхового та смакового аналізаторів. Зоровий центр кожної півкулі зв’язаний із зовнішньою половиною сітківки свого боку і з присередньою її половиною протилежного. У ділянці клина містяться центри зорової пам’яті й зорової орієнтації.

         У зацентральній звивині локалізується ядро шкірного аналізатора (больова, тактильна, температурна чутливість). Кірковий кінець рухового аналізатора виразної усної мови міститься зліва у задній третині нижньої лобової звивини. Ядро рухового аналізатора письмової мови локалізується в задній ділянці середньої лобової звивини. Ядро зорового аналізатора письмової мови, міститься в gyrus angularis. Керує процесом читання.

         Основну масу півкуль між корою і ядрами великого мозку становить біла речовина, яка складається із відростків невронів, а також клітин глії. Відростків невронів проводять імпульси в різних напрямах, групуються в систему шляхів головного та спинного мозку. Разом з тим біла речовина формує ряд структур, які мають велике значення для з’ясування топічних взаємозв’язків внутрішньої будови головного мозку. Це такі утвори: променистість мозолистого тіла, внутрішня капсула, променистий вінець, зорова й слухова променистості.

         Основні ядра великого мозку. Крім кори великого мозку скупчення нервових клітин у товщі білої речовини є у вигляді смугастого тіла, огорожі та мигдалеподібного тіла.

         Бічні шлуночки (ventriculi laterales) у кожній півкулі є порожнинами великого мозку. У кожному бічному шлуночку розрізняють передній ріг, центральну частину,  задній ріг і нижній ріг.

         Нюховий мозок (rhinencephalon) у людини охоплює низку утворів різного еволюційного походження: передня пронизана речовина, нюхові смужки, склепіння, передня спайка та спайка склепіння, морський коник з торочкою, звивина пояса, паратермінальна, зубчаста, приморськоконникова (з гачком), смужкова звивини, сосочкові тіла.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

 

  1. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. Атлас анатомии человека. Москва: „Медицина”,1996.- Т.3.-230с.
  2. Свиридов О.І. Анатомія людини. Київ: „Вища школа”,2000.- 400с.
  3. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомія людини. Санкт-Петербург: „Гіппократ”, 2002.- 683 с.
  4. Kalashnikova S., Polyakova A. Human anatomy. The science of the vessels and of the peripheral nervous system. Kharkiv: Style-isdat, 2006. – 145 p.
  5. Frank H. Netter Atlas of Human anatomy: Summit, New Jersey.- 2000.- 553 p.
  6. Лобко П.И.. Мельман Е.П., Денисов С.Д. Вегетативная нервная система. Атлас: Минск, Вышэйша школа, 1988.- 271с.