...
Головна » Статті » Хірургічна стоматологія протокол лікування

Гострий артрит СНЩС

 

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр 8.209.01-8-335.08

M00.0-11.8                                              

 

Клінічна форма:   - інфекційний (серозний, гнійний)

- ревматичний;

- ревматоїдний;

- травматичний

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

- гострий біль в одному або двох суглобах, котрий підсилюється при рухах нижньої щелепи;

- біль може ірадіювати у вухо, скроні;

- припухлість біля суглобових тканин і можлива гіперемія шкіри у проекції суглобової головки;

- обмеження відкривання рота;

- біль посилюється при спробі жування;

- при натискавнні на підборіддя біль посилюється в суглобі.

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія СНЩС: не дає суттєвих змін в суглобі, за винятком, коли є випадок крововиливу (при травмі) або серозного випоту в суглоб -–суглобова щілина розширена.

Лікування

- їжа м’яка, напіврідка;

- тимчасова іммобілізація (пращеподібна пов’язка на 2-3 дні);

- анальгетики, антибактеріальні препарати;

- вітамін С;

- діадинамічні токи Бернара (1-3 сеанси) для зняття болю;

- пов’язки – компреси з дімексидом, антибіотиком, гідрокортизоном (дексаметазон);

- іонофорез з віпаріном (з деміксидом);

- підвищення прикусу (можливо).

Диспансеризація:

-протягом, 3- 6 місяців

Критерії ефективності лікування:

- екскурсія нижньої щелепи не викликає біль;

- можливість повноцінного пережовування їжі;

- відсутність болю.

 

 

 

 

,Хронічний артрит (СНЩС)

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр 8.209.01-8-335.08

М 0ю00-14.8                        

 

Клінічна форма:   - ревматоїдний

- ревматичний (в обох суглобах біль)

- в стадії загострення;

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

- порівняно незначний біль при спробі широко відкрити рот;

- обстеження відкривання рота

- зміщення н/щ в сторону де є патологічний процес

- наявність хрусту в суглобі при обстеженні через зовнішній слуховий прохід;

- можливість виникнення болю при натисканні на вушну раковину;

- спостерігаються об’єктивні порушення чутливості шкіри в зоні суглобу, скроні, привушної ділянки, (повзання мурашків, поколювання);

- при загостренні процесу – ниючий постійний біль, біль, що віддає у вухо, скроню; при натискуванні на підборіддя посилюється біль у суглобі.

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія СНЩС: - розширення суглобової щілини при ексудативній формі процесу, або звуження – при рубцевих процесах.

Лікування

- тривала іммобілізація нижньої щелепи 2-3 тижні;

- усунення джерела інфекції (в зубах, вухах, мигдаликів, верхньощелепних пазухах);

- протизапальна нестероїдна терапія;

- збалансоване харчування;

- вітамінотерапія;

- фізіотерапія: УВЧ солюкс, компреси або електрофорез з медичною жовчу, парафінові аплікації;

- в подальшому раціональне протезування;

- їжа м’яка, напіврідка;

-хондропротектори.

Диспансеризація:

-протягом, 2- 3 років.

Критерії ефективності лікування:

- відсутність хрусту в суглобі;

- повноцінне пережовування їжі;

- відсутність болю.

 

 

 

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр 8.209.01-8-335.08

М 19.0-9                                          Артрито-артроз СНЩС

Клінічна форма:        - хронічна

                            - в стадії загострення

                            - поєднання дистрофічних процесів з запальними

Критерії діагностики:

 

Клінічні:

- періодичність процесу із загостренням (осінь, весна)

- біль в суглобі

- хруст

- при загостренні: обмеження відкривання рота при натискуванні на підборіддя виникає біль в суглобі, іррадіює біль у скроню

- зміщення нижньої щелепи в сторону патологічного процесу

Допоміжні діагностичні критерії:

Рентгенографія

- розширення суглобової щілини

- деформація суглобових поверхонь (суглобової головки, бугорка можливо наявність остеофітів, гачків та інші).

- можлива часткова резорбція суглобових поверхонь (головки, бугорка).

Лікування

- іммобілізація нижньої щелепи до 2-3 тижнів

- м’яка, напіврідка їжа.

- пов’язка – компрес з дімексидом + гормони (гідрокортизоном, дексаметазоном)

- білясуглобові ін’єкції плазмолом №10

- застосування опромінення гелій-неонового лазера

- електрофорез (іоноорез) з КІ, лідазою

- Вітамін С

- вітамінотерапія

- при загостренні процесу: антибактеріальні препарати, протизапальні.

- хондропротектори.

Диспансеризація:

-тривала, 3 роки

Критерії ефективності лікування:

- відсутність болі

- повноцінне пережовування їжі.

- відкривання рота без болю

 

 

 

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр 8.209.01-8-335.08

М 19.0-9                                          Артроз скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС)

 

Клінічна форма:   - дистрофічний процес; перебіг хронічний

- склеротична

-деформуюча

 

Критерії діагностики:

 

Клінічні:

- обстеження відкривання рота;

- н/щ зміщується в сторону, де відмічається патологічний процес

- скутість в суглобі вранці;

- протягом дня скутість в суглобі зникає;

- відмічається хруст в СНЩС;

- можливе пониження слуху;

- відчуття закладеності у вусі;

- тупий ниючий біль в СНЩС;

- посилення болі під час прийому твердої їжі; після тривалої розмови; внаслідок емоційного напруження;

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія СНЩС: нечаткість контуру суглобових поверхонь кісток, які можуть бути представлені нерівними, зазубреними або деформованими суглобовими головками з наявністю гачків, остеофітів та ін. При склерозуючому  артрозі відмічається звуженість суглобової щілини, склерозування заміщуючих пластинок з деякою деформацією головки. При деформуючому – виражена деформація суглобової головки і бугорка (за рахунок крайових кісткових розростань, остеофітів, гіперостозів).

Лікування

- компреси, або фізіотерапія (наприклад, іонофорез) з медичною жовчу;

- парафінотерапія;

- грязелікування;

- при наявності болю:

а. Обстеженя відкривання рота (іммобілізація н/щ) до десяти днів;

б. Прийняття анальгетиків, протизапальних препаратів;

в. Втирати в шкіру гель Деприлів, 5% гель діклак.

-хондропротектори;

- номалізація положення суглобових головок за рахунок підбору кап, або накусочних пластинок; або незнімної шини, яка обмежує рухи н/щ;

- при вираженому деформуючому процесі можлива кондилектомія з одномоментною артропластикою СНЩС;

Диспансеризація:

-тривала, 3- 5 років (в залежності від вираження дистрофічного процесу).

Критерії ефективності лікування:

- зниження скутості суглоба вранці;

- зменшення хрусту, або його відсутність;

- відсутність болю.

 

 

 

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКХ-С  К 10.2 1                                           Остеомієліт щелеп 

                                                                        

 

Клінічна форма:

- одонтогеннний.

Критерії діагностики:

- біль у щелепі;

- ірадіація болю;

- припухлість у ділянці щелепи (тіла, альвеолярного паростку) з обох боків (вестибулярного та піднебінного або язикового);

- рухливість зубів.

Допоміжні діагностичні критерії:

- ренгенографія щелеп;

- рененографія зубів;

- визначення характеру мікрофлори.

Лікування гострого остеомієліту:

- видалення причинного зуба;

- розтин гнійних вогнищ під окістям та в білящелепних тканинах;

- новокаїнова блокада;

- остеоперфорація;

- фізметоди;

- медикаментозне.

Лікування гострого остеомієліту:

- секвестректомія;

- видалення зуба;

- розтин гнійних вогнищ;

- укріплення зубів назубними шинами;

- фізметоди;

- медикаментозне.

Диспансеризація:

-протягом кількох років.

Критерії ефективності лікування:

- відновлення функції щелепно-лицевої ділянки (жування, косметичні дані).

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКБ-С- 834.ІХ                                                Кісти щелепно-лицевої

 ділянки

 

Клінічна форма:   - Власні кісти верхньощелепного синуса

- кісти щелеп;

- кісти м’яких тканин ЩЛД;

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-діагностується випадково при рентгенологічному дослідженні лицевого черепа

- за клінічними ознаками – самочинне розкриття в порожнину носа, або нагноєння кістозного вмісту;

- біль та деформація верхньої щелепи;

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія придаткових порожнин носа;

- Контрастна рентгенографія (фістулографія) лицевого черепа;

- фіброоптична ендогаймороскопія;

- Комп’ютерна томографія черепа (при деформації кісток);

- ЯМРТ голови;

- Інцизійна (пінкціона) біопсія;

- дифдіагностика з пухлинами

Лікування

- пункція з евакуацією кістозного вмісту і склерозуванням епітеліальної оболонки кісти;

- цистотомії;

- гайморотомія;

- опреація Денкера.

Диспансеризація:

- нагляд протягом, 3- 4 місяців

Критерії ефективності лікування:

- відсутність суб’єктивних проявів захворювання;

- відсутність ознак наявності та росту пухлиноподібного утворення задоними фізікальних та контрольних (рентгенологічних) досліджень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКБ-С- 834.ІХ                                        Кісти мяких тканин щелепно-лицевої ділянки.

 

Клінічна форма:   - власні кісти верхньощелепного синуса

- кісти щелеп;

- кісти м’яких тканин ЩЛД;

 

К09.80 Дермоїдна кіста

К09.81 Епідермоїдна кіста

К09.85 Лімфоепітеліальна кіста

К11.0               Мукоцели слинної залози, ранура

К11.60 Слизова ретенційна кіста

К11.61 Слизова кіста з ексудатом

Q18.0 Кіста зяберної щілини

Q 89.21 Щитовидно-язикова кіста

Q 89.22 Щитовидно-язикова нориця

 

Критерії діагностики:

                   - Класифікації;

- К.И.Чередникова (1973)

- дермоїдні кісти обличчя (надбровна ділянка, корінь носа, край грушоподібного отвору;

- дермоїдні та епідермоїдні кісти дна порожнини рота;

- підязиково-щитовидні дермоїдні кісти;

- серединні кісти і нориці шиї (тіреоглоссальні);

- бокові кісти шиї;

- бокові нориці обличчя і шиї.

 

Допоміжні діагностичні критерії:

- пункція (морфологічне і біохімічне дослідження вмісту;

- Ренгеноконтрастна фістулографія норицевих ходів;

- Ультразвукове обстеження ділянки захворювання (топографія, розмір, наявність порожнини;

- ЯМТ (пенетрація до сусідніх ділянок і межуючих анатомічних  

  структур.

Лікування:

- хірургічне видалення оболонки кісти з вмістом  або витином епітелізованихстінок норицевого ходу.

- марсупіалізації (для ретенційних кіст) – широке сполучення порожнини кісти з порожниною рота, прошивання країв отвору та обеднання епітеліальних шарів.

Диспансеризація:

- нагляд протягом, кількох місяців

Критерії ефективності лікування:

- відсутність суб’єктивних проявів захворювання;

- відсутність ознак наявності та росту пухлиноподібного новоутворення за даними фізікальних та інструментальних досліджень;

- відновлення втраченої (зниженої) функції ураженого органа.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКБ-s02.4-6                                           Перелом вилицевого комплексу.

 

Клінічна форма:    

Критерії діагностики:

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія кісток лицевого скелету в аксіальній та в носопідборідній проекції (до і післяопераційна), додатково – напіваксиальній проекції, бокова (профільна) проекція;

- Компютерно-томографічне обстеження (за показаннями), трьохвимірна компютерна реконструкція лицевого скелету та зони пошкодження (до та післяопераційна), аксіальні, фронтальні та сагітальні зрізи, при необхідності із подальшим виготовленням стереолітографічної моделі.

Лікування- консервативне – при свіжих переломах вилицевого комплексу без зміщення уламків, переломи вилицевого комплексу з незначним зміщенням уламків при відсутності косметичних і функціональних порушень.

- Фізіотерапевтичне:

         - озонотерапія – промивання верхньощелепної пазухи;

         - лазеротерапія.

- Хірургічне:

         - репозиція вилицевого комплексу (при свіжих переломах вилицевого комплексу у 1-3 типових зонах без наявності кісткового дефекту;

         - ревізія і санація верхньощелепної пазухи (при переломах вилицевого комплексу зі зміщенням кісткових фрагментів, рентгенологічні ознаки гемосинусу, необхідність додаткової фіксації вилицевого комплексу з боку верхньощелепної пазухи, пролабіювання в порожнину прилеглої клітковини);

         - остеосинтез вилицевого комплексу (при переломах вилицевого комплексу зы зміщенням кісткових фрагментів, відсутність пострепозиційної стабільності вилицевого комплексу, уламкові та багатоуламкові переломи зі зміщенням кісткових фрагментів;

         - усенення кісткових дефектів (післятравматичні та післяопераційні кісткові дефекти вилицевої кістки та перивилицевої ділянки, порушення контрфорсів лицевого черепу).

Диспансеризація:

- протязі року.

Критерії ефективності лікування:

- відновлення контурів обличчя, усунення функціональних порушень;

- співставлення кісткових фрагментів;

- ознаки консолідаціх;

- відсутнисть патологічних змін з боку верхньощелепної пазухи.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ - С     К 11.84     Сіалози

 

Клінічна форма - сіалози

 

Критерії діагностики та класифікація:

Класифікація:

- ендокринні;

- нейрогенні;

- аліментарні;

- змішані;

- нез'ясованої етіології.

Клінічні:

- рецидивуюче збільшення слинних залоз;

- припухлість залози малоболісна чи безболісна;

- шкіра в кольорі не змінена;

- слизова порожнини рота зволожена слабо з причини зменшення секретоутворення та гіперемована;

- при масажі залози із протока виділяється прозора слина, рідше -  в'язка слина з домішками слизу чи хлоп´ями фібрину, в деяких випадках - мутна слина.

Допоміжні діагностичні критерії:

- сіалограма;

- МРТ;

- УЗД.

 

Лікування:

Консервативне.

- лікування основного захворювання, яке викликало розвиток дистрофічних процесів;

- збільшення слиновиділення чи боротьба з ксеростомією;

- голкорефлексотерапія;

- гальванізація;

- електрофорез новокаїну, йоду, галактаміну, гідрокортизону на ділянку слинних залоз;

- протизапальні засоби;

- вітамінотерапія.

Хірургічне.

- субтотальне видалення залози зі збереженням лицьового нерва.

- тотальне видалення залози зі збереженням лицьового нерва.

 

Диспансеризація: декілька років.

 

Критерії ефективності лікування:

- задовільний загальний стан;

- зменшення розмірів залоз;

- збільшення слиновиділення.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКБ-С-К11.5                      Сіалолітіазіс, слюннокам’яна хвороба

 

Клінічна форма:   - слюннокам’яна хвороба

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія тіла залози;

- Рентгенографія протока залози;

- контрастна сіалографія;

- радіонуклідна діагностика

- УЗД;

- КТ, МРТ;

- дослідження слини (біохімічне);

- імунограма;

Лікування- консервативне

- антибіотики та сульфаніламіди, гіпосенсибілізуючі засоби, при явищах гострого сіалоаденіту;

- сульфаніламіди, гіпосенсибілізуючі засоби – в післяопераційний період ( при умові відсутності явищ гострого запалення) + уросалол;

- анальгетики та спазмолітики – при наявності больового синдрому та порушенні виділення слини;

- фізіотерапія в післяопреаційний період, чи при умові самостійного відходження каменю

- масаж слинної залози з метою її випорожнення;

-УВЧ – терапія в гіпотермічному  чи оліготермічному режимі у залежності від інтенсивності запальних явищ;

- ультразвукова терапія, чи фонофорез лідази;

- електрофорез йоду при звуженні протоки чи тривалої інфільтрації;

- флюктооризація при сильному больовому синдромі;

- озокиритові, парафінові аплікації. Грязелікування.

- УФО слизової оболонки у ділянці вивідного протоку чи шкірних покривів у ділянці враженої залози в суберитемній дозі

- хірургічне

- розтин залози при гострому запаленні, дренування (внутрішньоротовий, позаротовий);

- видалення каменю:

  а. із Вартонового протоку

  б. із Стенонового протоку:

         - внутрішньоротовим способом

         - позаротовим способом.

- із білявушної слинної залози;

- екстерпація підщелепної слинної залози;

- екстерпація білявушної слинної залози

Диспансеризація:

- нагляд протягом кількох років

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів;

- відсутність рецидиву

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С     К 11.2  Сіалоаденіти

 

Клінічна форма - сіалоаденіт

 

Критерії діагностикі та класифікація:

1. Гострі

- Вірусні:

а) викликаний вірусом епідемічного паротита;

б) викликаний вірусом грипа;

в) викликаний іншими вірусами (цитомегалії, Герпеса та інш.).

-  бактеріальні:

а) які виникли пригострих інфекційних захворюваннях;

б) в післяопераційному періоді;

в) виникший при кахексії, серцево-судинній недостатності;

г) лімфогенний паротит;

д) контактний (при флігмоні оточуючих ділянок);

е) при потраплянні чужерідних тіл в проток залози.

 

2. Хронічні

- паренхіматозний;

- склерозуючий субмаксиліт;

- калькульозний;

- посттравматичний;

- лімфогенний;

- контактний;

- специфічний.

Клінічні:

- асиметрія обличчя;

- ступень відкривання рота;

-  болісність при пальпації;

-  характер ексудату з протоку залози;

- щільність залози;

- сухість у роті.

 

Допоміжні діагностичні критерії:

- рентгенологічне обстеження,

- цитологічне дослідження слини,

- контрастна сіалографія,

- комп'ютерна томографія,

- УЗД.

 

 

 

 

 

Лікування:

Консервативне:

- антибіотикі та сульфаніламіди в лікувальних дозах на протязі 5-7 днів.

(пеніциліни, цефалоспоріни, тетрацикліни, аміноглікозиди, антибіотикі-макроліди

норсульфазол, сульфазин, уросульфан, сульфодиметоксин)

- анальгетики, спазмолітики – при болях та спазмах (анальгін, кетанов, темпалгін, но-шпа, папаверін).

- десенсибілізуючи препарати.

- фізіотерапія; електрофорез з новокаїном, КІ, УВЧ в атармічній дозі.

- масаж залози.

- промивання вивідного протока залози розчинами антисептиків ти антибіотиків.

- вітамінотерапія (А, В, С, Е).

Хірургічне:

Розтин абсцесів та флегмон.

 

Клінічна форма - хронічний сіалоаденіт.

 

Критерії діагностики:

Клінічні

     - в початковій стадії захворювання – безсимптомний перебіг;

     - в клінічно вираженій стадії: періодичний біль в залозі, її припухлість,     зміна смаку слини (солона, присмак гною);

     - залоза збільшена, має щільно-еластичну консистенцію;

     - слина в′язка з домішками слизу, гноя, фібринозних включень.

     - в пізній стадії: періодична припухлість залози, болісність, сухість у роті. Залоза щільної консестенції. При масажі залози: слина в′язка, желеподібна, з домішками слизу, фібрина.

 

Лікування:

Консервативне:

- для розсмоктування склерозованної тканини – КІ по1 стол.лож. 3 рази на день 2% концентрація;

- термін лікування 2-3 місяці

- пирогенал в/м на курс 25 ін′єкцій для розсмоктування препарату.

- для покращення салівації- новокаїнова блокада по 40-50  мл 0,5% розчинуз інтервалом у 2 дні в оточуючу клітковину 8-10 блокад;

- електрофорез галантамина;

- промивання протоків розчинами ферментів (хімотрипсин, трипсин) при наявності гнійного вмісту;

 

Хірургічне:

Екстирпація слинної залози (білявушної, підщелепної, під'язикової).

 

Диспансеризація: на протязі багатьох років (особливо при хронічній формі).

 

Критерії ефективності лікування: ліквідація клінічних проявів захворювання; відсутність рецидивів хвороби.

 

   

 

 

 

ПОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

                   Шифр МКБ – С      К 07.03  Верхня мікро- та ретрогнатія

 

Клінічна форма - верхня мікро- та ретрогнатія

 

Критерії діагностики:

Класифікація:

- первинна, вторинна;

 - симетрична, несиметрична;

- гнатична, альвеолярна, сочетана форми;

- сполучення з звуженням зубних рядів, яка не сочитається зі звуженням зубних рядів.

Клінічні:

- середня третина обличчя западає і  дещо пласка на вигляд;

- рельєф вилицевих та підочних ділянок симетрично згладжений;

- носові ходи звужені, дихання ускладнене;

- верхня губа, особливо її основання, западає;

- носогубні складки різко виражені, глибокі;

- нижня губа перекриває верхню;

- підборіддя випинається вперед;

- співвідношення зубних рядів прогенічне;

- прикус прогенічний (мезіальний) чи відкритий;

- ретенція, дистопія зубів, їх скупчення, звуження зубного ряду верхньої щелепи;

- піднебіння – готичне.

          - при верхній мікрогнатії після ураностфілопластикі відмічається зміщення кісткового шва носа у здоровий бік;

- перитинка носа коротка;

- основання грушеподібного отвору на боці незрощення недорозвинене, пласке, западає;

- верхня губа коротка, пласка та деформована;

- верхній зубний ряд деформований;

- слизова оболонка твердого і м′якого піднебіння рубцево змінена, м′яке піднебіння малорухоме, коротке;

- нерідко визначаються залишкові дефекти твердого піднебіння (різних його відділів) та ротоносові нориці в ділянці верхнього свода переддвір′я рота.

Допоміжні діагностичні критерії:

- при гнатичній формі- маска обличчя;

- діагностичне дослідження моделей щелеп (по Пону, по Коркхаузу);

- антропометричні, фотометричні дослідження;

- рентгенографія – телерентгенографія в прямій чи боковій проекції, ортопантомографія, рентгенографія додаткових порожнин носа, оглядова рентгенографія кісток лицевого скелета;

 - комп′ютерна томографія – 3Д.

 

Лікування:

Хірургічне:

- остеотомія верхньої щелепи (альвеолярного відростка) по Ле Фор І.

- сегментарна остеотомія верхньої щелепи з усуненням звуження зубного ряду.

- остеотомія середньої зони лицевого черепа по Ле Фор ІІ.

- остеотомія середньої зони лицевого черепа по Ле Фор ІІ з усуненням звуження зубного ряду.

- остеотомія середньої зони лицевого черепа по Ле Фор ІІІ.

- остеотомія середньої зони лицевого черепа по Ле Фор ІІІ з усуненням звуження зубного ряду.

- комбинування вищеперерахаваних методик при асиметричних верхніх мікрогнатіях.

Дистракційні методи лікування:

·        В межах альвеолярного відростка.

·        Нижньої та середньої частин середньої зони обличчя.

·        В межах всієї середньої третини обличчя.

Хірургічно-ортодонтичні методи:

·        Кортикотомія.

·        Компактостеотомія.

·        Усунення протидії контрофорсів.

 

Диспансеризація: на протязі кількох років.

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- відновлення фізіологічних функцій (жування, мови, дихання).

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С      К 07.04 Нижня мікро- і ретрогнатія.

             

Клінічна форма - нижня мікро- і ретрогнатія.

Критерії діагностики:

          Класифікація:

- симетрична; несиметрична.

- гнатична; альвеолярна – мікрободія, мікрорамія, сполучення мікрободії та мікрорамії.

Клінічні:

     - зменьшення розмірів нижньої третини обличчя в сагетальній проекції;

- нижня щелепа недорозвинена, зменьшена в розмірах чи зміщена кзаду при збереженні нормальних параметрів;

- у більшості хворих підборідний відділ обличчя зміщено к заду по відношенню до нижньої губи;

- шийно-підборідний відділ погано виражений, відстань між підборіддям та під′язиковою кісткою зменшено;

- підборідний відділ виглядає коротшим;

- нижня губа розгорнута вперед, слизовою оболонкою червоної кайми притискається до ріжучого краю верхніх зубів;

- співвідношення зубів прогнатичне;

-  прогнатичне співідношення зубів супроводжується глибоким травмуючим, глибоким чи відкритим прикусом;

- визначається звуження нижнього зубного ряда на рівні перших премолярів та зкоротшення його.

Допоміжні діагностичні критерії:

- антропометричні, фотометричні обстеження;

- діагностична маска обличчя;

- діагностичне дослідження моделей щелеп (по Пону, по Коркхаузу).

- рентгенографія – телерентгенографія в прямій чи боковій проекції, ортопантомографія, оглядова рентгенографія кісток лицевого скелета.

- комп′ютерна томографія – 3Д.

 

Лікування:

Хірургічне:

- площинна остеотомія нижньої щелепи з одночасним усуненням ретропозиції нижньої щелепи (одно- чи двобічна).

- площинна остеотомія нижньої щелепи з накладенням дистракційного апарата (одно- чи двобічна).

- комбинована остеотомія нижньої щелепи в ділянці тіла з одночасним усуненням ретропозиції нижньої щелепи (одно- чи двобічна).

- комбинована остеотомія нижньої щелепи в ділянці тіла з накладенням дистракційного апарата.

Медикаментозне.

Диспансеризація: нагляд на протязі декількох років.

Критерії  ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- відновлення фізіологічних функцій (жування. мова, дихання).

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

 

Шифр МКБ – С  М. 8000 – М. 8800 Доброякісні пухлини

 

Клінічна форма - доброякісні пухлини

 

Критерії діагностики:

Відносний автономний  та прогресуючий ріст клітин з первинної тканини без втягнення в патологічний процес сусідніх незмінених клітин та без перенесення пухлинних клітин за межі первинного витоку без метастазування.

Клінічні:

-         ростуть повільно,

-         відмежовані від сусідніх здорових тканин,

-         деякі мають капсулу,

-          деякі можуть бути наслідком пороків розвитку,

-          не дають метастазів,

-          гістологічно однорідні,

-         можуть достатньо рідко перетворюватись в злоякісні новоутворення,

-         пухлини м”яких тканин зберігають рухомість,

-         мають експансивний ріст,що може змінювати симптоматику захворювання.

 Класифікація:

за її основу взято гістологічне походження доброякісних новоутворень:

·        одонтогенні  - амелобластома,одонтома та ін.,

·        остеогенні    - остеома,остеобластокластома,...,

·        кровоносних судин  - гемангіома,...,

·        лімфатичних судин  - лімфангіома, лімфома,

·        сполучноЇ тканини  - фіброма,

·        жировоЇ тканини  - ліпома,

·        слинних залоз,

     і т.д.

Допоміжні діагностичні критерії:

- біопсія;

- мазок для цитологічного дослідження.

 

Лікування:

Хірургічне - видалення, екскохлеація, екстирпація.

 

Диспансеризація: на протязі 1 року.

 

 

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація доброякісної пухлини без її повторного виникнення;

- покращення локального статусу.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С    К 04.4   Періодонтит

 

Клінічна форма - періодонтит

        

Критерії діагностики:

Класифікація:

По течії:

І. Гострий періодонтит:

-         серозний (обмежений, дифузний);

-         гнійний (обмежений, дифузний).

ІІ. Хронічний періодонтит:

-         гранулюючий;

-         гранулематозний;

-         фіброзний.

ІІІ. Хронічний періодонтит в стадії загострення.

В залежності від розповсюдження патологічного процеса:

І. Апікальний

ІІ. Маргінальний

При гранулематозному періодонтиті розрізняють такі гранульоми:

-         апікальні;

-         апіко-латеральні;

-         латеральні;

-         міжкореневі.

 

Клінічні:

- біль у зубі при перкусії;

- слизова оболонка біля ураженого зуба набрякла, гіперемована;

- можливе утворення нориць на яснах.

Допоміжні діагностичні критерії:

- ЕОД (більш 100 мкА);

- рентгендіагностика (вогнище деструкції кістки біля верхівки коренів або по біфуркації).

 

Лікування:

Консервативне.

Хірургічне:

-         видалення зуба;

-         резекція верхівкі кореня;

-         реплантація зуба;

-         гемісекція, ампутація коренів (у премоляров та молярів);

-         компактостеотомія.

 

Диспансеризація: при хірургічних методах (реплантація, гемісекція)- на протязі 2 років.

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- достатня жувальна функція.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С   К 10.22, К 10.23  Періостит

 

Клінічна форма - періостит

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

- розповсюдженням запального процесу на окістя альвеолярного паростка та тіла щелепи з одонтогенного чи неодонтогенного вогнища;

- біль, набряк м'яких тканин;

- згладженість перехідної складки;

- флюктуація;

- ущільнення м'яких тканин в ділянці запалення.

Класифікація:

А. Гострий:

              - серозний;

              - гнійний;

              Б. Хронічний:

              - звичайний;

              - осифіціруючий;

                   - рарефіціруючий

 

Лікування:

Гострого періостита:

-         лікування причинного зуба;

-         видалення причинного зуба;

-         періостотомія;

-         медикаментозна терапія.

Хронічного періостита:

-         видалення причинного зуба;

-         медикаментозна терапія;

-         фізіотерапевтичні процедури (УВЧ);

-         відсрочена реплантація.

 

Рекомендації: санація порожнини рота.

 

Диспансеризація: диспансерний нагляд у стоматолога  ( II диспансерна група).

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- відновлення функції жування, мови.                 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ -С  Sol.8 - Sol.42  Перелом альвеолярного паростку

 

Клінічна форма - перелом альвеолярного паростку

 

Критерії діагностики та класифікація:

- частковий;

- повний;

- відрив альвеолярного паростка;

-  перелом альвеолярного паростка з вивихом чи переломом зубів; 

-  уламковий перелом.

Клінічні:

Зустрічаються як на верхній так і на нижній щелепах:

- частіше ламається фронтальний відділ альвеолярного паростка верхньої щелепи;

- фрагмент альвеолярного паростку щелепи у фронтальному відділі зміщується к заду (в бік піднебіння чи язика), а в бокових відділах - всередину;

- на верхній щелепі зламаний фрагмент може зміститися зовні, якщо направлення травмуючої сили проходить через зуби нижньої щелепи;

- лінія перелому проходить вище верхівок коренів зубів (на верхній щелепі) чи нижче них (на нижній щелепі) і має аркоподібну форму;

-  біль в ділянці травмованої щелепи, яка посилюється при стисканні зубів чи при прийомі твердої їжі;

- зуби не змикаються;

- є кровотеча з порожнини рота;

- порушується мова.

     - набряк м'яких тканин вестибулярної ділянки, на шкірі крововиливи, рани, подряпини;

- з порожнини рота виділяється слина з кров'ю;

- на слизовій оболонці губ, щік – крововиливи, а на альвеолярному паростку можуть бути її розриви чи оголення кістки чи оголення верхівок коренів зубів;

 - прикус порушений, може змінитися форма зубної дуги;

 патологічна рухомість паростка на протязі кількох зубів;

- уламок альвеолярного паростку рухомий разом з зубами;

- розірвана слизова уламка може кровоточити;

- перкусія зубів – позитивна, деякі з них можуть бути вивихнути чи відламані.

Допоміжні діагностичні критерії

- рентгенографія альвеолярного паростку;

- ЕОД;

- ортопантомографія.

 

 

 

Лікування:

- репозиція фрагмента альвеолярного паростка( якщо недостатньо нерухомих зубів на фрагменті та неушкоджених ділянках щелепи накладають гладку шину-скобу);

- кількість зубів включених в шину на неушкодженій ділянці не повинно бути меншою за такою на фрагменті;

- в інших випадках може бути виготовлена з пластмаси шина-капа.

- проводиться первинна хірургічна обробка рани слизової оболонки альвеолярного паростка;

- контроль за станом пульпи травмованих зубів;

- призначають анальгетик, антибіотик, десенсибілізуючий препарат

- шину утримують 2-3 тижня, дієта- (стол 1а).

Диспансеризація: на протязі 2-3 місяців до зрощення уламків.

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- відновлення жувальної функції та мови.

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

                   Шифр МКБ – С  Soz. 8 – Soz. 42  Переломи верхньої щелепи

 

Клінічна форма - переломи верхньої щелепи

 

Критерії діагностики:

                                               Ле Фор І – нижня лінія, має напрямок від основання грушеподібної апертури горизонтально та назад до крилоподібного відростку клиноподібної кістки.

                   Ле Фор ІІ – середня лінія, проходить в поперечному напрямку через носові кістки, дно очниці, підочний край, а далі вниз, по вилицево-щелепному шові і крилоподібному відростку клиноподібної кістки.

                   Ле Фор ІІІ – верхня лінія найменьшої прочності проходить в поперечному напрямку через основання носових кісток, дно очниці, зовнішній її край, вилицеву дугу і крилоподібний відросток клиноподібної кістки.

Клінічні:

при переломі по Ле Фор І – рухома лише зубна дуга верхньої щелепи з піднебінним відростком;

при переломі по Ле Фор ІІ – рухома вся верхня щелепа разом з носовими кістками. Вказана рухомість може бути одно- чи двостороння. При односторонніх переломах верхньої щелепи рухомість відломка менш виражена, ніж при двосторонніх;

при переломі по Ле Фор ІІІ – рухома вся верхня щелепа разом з носовими та вилицевими кістками. Переломи верхньої щелепи, особливо по Ле Фор ІІІ, нерідко супроводжуються ушкодженням основання черепа, струсом, забоїм, компресією головного мозку;

при переломі верхньої щелепи подовжується чи уплощується середня частина обличчя за рахунок зміщення відірваної щелепи вниз чи всередину (назад); біль при змиканні зубів; порушення прикуса; кровотеча з носа, рота.

Допоміжні діагностичні критерії:

- рентгенографія верхньої щелепи в сагітальній проекції (обзорна рентгенограма). При Ле Фор ІІІ рентгенограція лицевого скелета в аксіальній проекції,;

- томографія;

- панорамна рентгенографія;

- комп′ютерна томографія - 3Д.

 

 

 

 

Лікування:

Хірургічне

а) Остеосинтез;

б) Різні методи підв'язування верхньої щелепи до мозкового скелета під наркозом.

Медикаментозне.

 

Диспансеризація:

Нагляд (на протязі декількох років) - до формування лицевого скелету.

 

Критерії ефективності лікування:

- відновлення анатомічної конфігурації обличчя та функції щелеп.

- ліквідація клінічних проявів захворювання.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

         Шифр МКБ – С  Soz. 8 – Soz. 42  Переломи нижньої щелепи

 

Клінічна форма - переломи нижньої щелепи

 

Критерії діагностики та класифікації:

              І. Від термінів одержання травми:

              - свіжі (до 10 діб);

              - застарілі (від 11 до 20 діб);

              - неправильнозрощені (більше 20 діб).

              ІІ. По локалізації:

- односторонні, двосторонні;

- одиночні, подвійні, множинні;

- переломи тіла щелепи (відкриті, тобто в межах зубного ряду):

                   а) серединні (в ділянці різців),

                   б) ментальні (в ділянці тіла та премолярів),

                   в) в ділянці молярів,

                   г) в ділянці кута щелепи (закриті чи відкриті).

- переломи в ділянці гілки щелепи (закриті):

                   а) суглобовий паросток (основання, шийка, голівка);

                   б) вінцевий паросток;

                   в) власне гілки (продольні та поперечні);

                   г) переломо-вивих.

- повні, неповні (субперіостальні);

- без зміщення уламків, зі зміщенням уламків;

- лінійні, уламкові, комбіновані;

- ізольовані;

- поєднані (з черепно-мозковими ушкодженнями, ушкодженнями м′яких тканин, інших кісток тіла).

ІІІ. В залежності від напрямку лінії перелома:

А.- лінія перелому проходить перпендикулярно до повздовжньої чи горизонтальної осі тіла щелепи;

            - лінія перелома проходить під гострим кутом (коса лінія) до продольної чи горизонтальної вісі тіла щелепи;

    - лінія перелому проходить паралельно осі тіла щелепи (перелом в ділянці гілки, суглобового та вінцевого паростків нижньої щелепи).

Б.- лінія перелому проходить симетрично на зовнішній та внутрішній компактних пластинках щелепи;

   - лінія перелома проходить несиметрично на зовнішній та внутрішній компактних пластинках щелепи.

В.- з зубом в щілині перелому (в лінії перелома знаходиться весь корінь зуба чи його пришийкова чи верхівкова частина);

    - при відсутності зуба в лінії перелому.

 

Клінічні:

         - біль в ділянці нижньої щелепи, який різко посилюється при її рухах, а особливо при навантаженні на щелепу (жуванні, відкушуванні, відкриванні рота);

- кровотеча з порожнини рота, порушення прикусу;

-  порушення чутливості нижньої губи та підборіддя;

  - асиметрія на ушкодженій стороні (за рахунок набряку, гематоми, інфільтрату, тощо), а також порушення цілісності зовнішніх м′яких тканин (забій, садни, рани) та їх колір (гіперемія, крововилив);

- зменшення амплітуди вертикальних та бокових рухів нижньої щелепи. - можливі розриви слизової оболонки альвеолярного паростку з крововиливом в ділянку перехідної смужки, іноді з оголенням кістки;

- при бімануальному обстеженні – присутність патологічної рухомості щелепи вертикалі та горизонталі.

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія нижньої щелепи в двох проекціях;

- Томографія;

- Ортопантомографія;

- Комп'ютерна томографія - 3Д;

- ЕОД зубів.

При поєднаних переломах: рентгенографія лицевого та мозкового черепа в двох проекціях.

При переломах суглобового паростка – рентгенографія по Шюллеру.

 

Лікування:

Консервативне:

- при лінійних переломах нижньої щелепи розташовані в межах зубного ряду (від центральних різців до премолярів);

- при переломах альвеолярного паростка верхньої та нижньої щелеп ( на ушкодженому фрагменті щелепи повинно бути не менш 3-х стійких зубув з кожної сторони),- використовують шинування: гладку шину- скобу ; шина з розпоркою – відсутність одного чи декількох зубів в місці перелома, або при дефекті кісткової тканини.

- при переломах нижньої щелепи в межах зубного ряду чи за його межами, як без зміщення уламків та і з зміщеням уламків, якщо вдалося здійснити їх репозицію. Використовують двощелепне шинування за Тигерштедтом.

- при консервативному лікуванні використовують стрічкові стандартні шини Васил′єва, шини Гардашникова, а також різні методи шинування;

     До консервативного метода лікування відносять також пращоподібні пов′язки, різноманітні назубні апарати та шини, назубні та назубно-ясневі шини та апарати виготовлені в лабораторії. Шинування щелеп проводять під провідниковим знеболенням.

 

 

Хірургічне: остеосинтез.

- при недостатній кількості зубів для накладання шин чи відсутність зубів на нижній та верхній щелепах;

- при рухомості зубів у хворих з захворюваннями пародонта;

- при переломі нижньої щелепи в ділянці шийки суглобового паростка з невправимим уламком при вивіху чи підвивиху головки щелепи;

- при інтерпозиції тканин між фрагментами;

- при уламковому переломі, якщо уламки не вдається співставити у правильне положення;

- коли уламки,  не вдається співставити у правильне положення внаслідок зміщення фрагментів.

Рекомендації: механотерапія, дієта.

 

Диспансеризація: диспансерний нагляд у стоматолога.

 

Критерії ефективності лікування:

Відновлення анатомічної конфігурації обличчя та функції щелеп.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр  МКХ – С      J 01.0 – J 32.0   Одонтогенний гайморит

 

Клінічна форма - одонтогенний гайморит

 

Критерії діагностики та класифікація:

Класифікація:

одонтогенний гайморит:

- гострий;

- хронічний;

- загострення хронічного.

Клінічні:

- біль в підочній ділянці;

- припухлість ;

- біль в зубах;

- виділення гною з нижнього носового ходу;

- головний біль;

- підвищення температури тіла.

Допоміжні діагностичні критерії:

- ренгенографія додаткових порожнин носа;

- ренгенографія зубів;

- ЕОД.

 

Лікування:

Гострого одонтогенного гаймориту:

- лікування чи видалення „причинного” зуба;

- протизапальна та антибіотикотерапія;

- симптоматична терапія;

- судинозвужуючі  препарати в порожнину носа;

- промивання верхньощелепної порожнини через:

-                     лунку видаленого зуба,

-     пункційний отвір через нижній носовий хід,

       -     пункційний отвір через передню стінку  ВЩП.

- фізметоди.

 

      Хронічного одонтогенного гаймориту

Хірургічне:

- гайморотомія;

- радикальна гайморотомія;

- видалення "причинного" зуба.

 

Диспансеризація: 1 рік.

 

Критерії ефективності лікування:

- задовільний загальний стан;

-  нормальна температура тіла;

-  зникнення чи значне зменшення  набряку;

-  відсутність ексудату з відповідної ноздрі;

-  відсутність сполучення порожнини рота з порожниною носа через лунку видаленного зуба.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С  Т 00.0 – Т 04.0 Поверхневі травми голови і шиї, забій м’яких тканин, гематоми, садна

 

Клінічна форма - поверхневі травми голови і шиї, забій м’яких тканин,                     гематоми, садна.

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

- видиме порушення  анатомічної цілісності м´́яких тканин голови та шиї;

- біль в ділянці травми м’яких тканин;

-  крововиливи;

 - набряк м’яких тканин;

-  порушення функцій – відкривання рота, дихання тощо.

 

Гематома – обмежене скупчення крові в тканинах з утворенням в них порожнини, що містить рідку кров або згустки крові.

класифікація (гематом):

По локалізації

гематома щічної, підочної періорбітальної ділянки тощо.

По виду травмованої судини:

артеріальні, венозні, змішані.

По стану крові, що ізлилася:

не нагноєна гематома, нагноєна гематома, гематома, що організувалась

Допоміжні діагностичні критерії:

- пункція гематоми;

- рентгенографія кісток лицевого скелету.

 

Лікування:

- розтин або пункція ;

- перев'язка судини.

 

Рани голови і шиї – порушення цілісності шкіри, або слизової оболонки на всю їх товщину  в наслідок дії механічних факторів.

класифікація:

-         проникаючі, непроникаючі.

-         вогнепальні, невогнепальні

-         забиті, рвані, різані, колоті, рублені, розмозжонні, скальповані, укушені.

-         поверхневі і глибокі

-         чисті, інфіковані, нагноєні.

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

Рани характеризуються порушенням цілісності м’яких тканин, болем, набряком, кровотечею, утворенням гематом. Характер країв рани, раньового каналу, вхідного та вихідного отворів, стан прилеглих тканин визначаються видом, формою та силою дії ранячого предмету.

 

 

Лікування:

- ревізія рани, видалення сторонніх тіл, згустків крові, нежиттєздатних тканин, промивання рани антисептичними розчинами;

- пошарове ушивання рани, глибокі рани – дренують.

- в ході хірургічної обробки рани проводиться ретельний гемостаз;

- при ураженні великих судин зупинка кровотечі шляхом перев’язки або прошивання судини в рані або перев’язки відповідної судини (лицевої, язичної, зовнішньої сонної  артерії) на протязі;

- при великій кровотечі слід застосовувати гемостатичі препарати локальної (гемостатична губка, тромбі тощо) і системної (амінокапронова кислота, діцинон тощо) дії, вводити ін фузійні рідини для відновлення ОЦК, проводити переливання крові та її компонентів.

- при ушкодженні периферійних гілок трійчастого нерву -  призначення медикаментозної терапії невропатологом, ЛФК, масажу, спостереження в динаміці.

- при ушкодженні вивідного протоку привушної слинної залози – відновлення цілісності протоку або виведення проксимального фрагменту протока в порожнину рота під час проведення хірургічної обробки рани.

- при ушкодженні капсули привушної або піднижньощелепної залози – ушивання капсули і призначення препаратів, що пригнічують слиновиділення.

- при утворенні дефекту м’яких тканин, його слід усунути застосовуючи місцево-пластичні прийоми (за Шимановським, Лімбергом, клаптем на ніжці тощо), або при великих дефектах – накладати обвивні шви, сполучаючи слизову оболонку порожнини рота та шкіру, або – пластиночні шви.

- при усіх видах травми - медикаментозна терапія.

 

Диспансеризація: від 2 місяців до 1 року.

 

Критерії ефективності лікування: загоєння рани первинним (в ряді випадків можливо вторинним) натягом, мінімізація можливих негативних косметичних і функціональних наслідків.

 

 

Гострий артрит СНЩС

 

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр 8.209.01-8-335.08

M00.0-11.8                                              

 

Клінічна форма:   - інфекційний (серозний, гнійний)

- ревматичний;

- ревматоїдний;

- травматичний

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

- гострий біль в одному або двох суглобах, котрий підсилюється при рухах нижньої щелепи;

- біль може ірадіювати у вухо, скроні;

- припухлість біля суглобових тканин і можлива гіперемія шкіри у проекції суглобової головки;

- обмеження відкривання рота;

- біль посилюється при спробі жування;

- при натискавнні на підборіддя біль посилюється в суглобі.

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія СНЩС: не дає суттєвих змін в суглобі, за винятком, коли є випадок крововиливу (при травмі) або серозного випоту в суглоб -–суглобова щілина розширена.

Лікування

- їжа м’яка, напіврідка;

- тимчасова іммобілізація (пращеподібна пов’язка на 2-3 дні);

- анальгетики, антибактеріальні препарати;

- вітамін С;

- діадинамічні токи Бернара (1-3 сеанси) для зняття болю;

- пов’язки – компреси з дімексидом, антибіотиком, гідрокортизоном (дексаметазон);

- іонофорез з віпаріном (з деміксидом);

- підвищення прикусу (можливо).

Диспансеризація:

-протягом, 3- 6 місяців

Критерії ефективності лікування:

- екскурсія нижньої щелепи не викликає біль;

- можливість повноцінного пережовування їжі;

- відсутність болю.

 

 

 

 

,Хронічний артрит (СНЩС)

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр 8.209.01-8-335.08

М 0ю00-14.8                        

 

Клінічна форма:   - ревматоїдний

- ревматичний (в обох суглобах біль)

- в стадії загострення;

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

- порівняно незначний біль при спробі широко відкрити рот;

- обстеження відкривання рота

- зміщення н/щ в сторону де є патологічний процес

- наявність хрусту в суглобі при обстеженні через зовнішній слуховий прохід;

- можливість виникнення болю при натисканні на вушну раковину;

- спостерігаються об’єктивні порушення чутливості шкіри в зоні суглобу, скроні, привушної ділянки, (повзання мурашків, поколювання);

- при загостренні процесу – ниючий постійний біль, біль, що віддає у вухо, скроню; при натискуванні на підборіддя посилюється біль у суглобі.

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія СНЩС: - розширення суглобової щілини при ексудативній формі процесу, або звуження – при рубцевих процесах.

Лікування

- тривала іммобілізація нижньої щелепи 2-3 тижні;

- усунення джерела інфекції (в зубах, вухах, мигдаликів, верхньощелепних пазухах);

- протизапальна нестероїдна терапія;

- збалансоване харчування;

- вітамінотерапія;

- фізіотерапія: УВЧ солюкс, компреси або електрофорез з медичною жовчу, парафінові аплікації;

- в подальшому раціональне протезування;

- їжа м’яка, напіврідка;

-хондропротектори.

Диспансеризація:

-протягом, 2- 3 років.

Критерії ефективності лікування:

- відсутність хрусту в суглобі;

- повноцінне пережовування їжі;

- відсутність болю.

 

 

 

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр 8.209.01-8-335.08

М 19.0-9                                          Артрито-артроз СНЩС

Клінічна форма:        - хронічна

                            - в стадії загострення

                            - поєднання дистрофічних процесів з запальними

Критерії діагностики:

 

Клінічні:

- періодичність процесу із загостренням (осінь, весна)

- біль в суглобі

- хруст

- при загостренні: обмеження відкривання рота при натискуванні на підборіддя виникає біль в суглобі, іррадіює біль у скроню

- зміщення нижньої щелепи в сторону патологічного процесу

Допоміжні діагностичні критерії:

Рентгенографія

- розширення суглобової щілини

- деформація суглобових поверхонь (суглобової головки, бугорка можливо наявність остеофітів, гачків та інші).

- можлива часткова резорбція суглобових поверхонь (головки, бугорка).

Лікування

- іммобілізація нижньої щелепи до 2-3 тижнів

- м’яка, напіврідка їжа.

- пов’язка – компрес з дімексидом + гормони (гідрокортизоном, дексаметазоном)

- білясуглобові ін’єкції плазмолом №10

- застосування опромінення гелій-неонового лазера

- електрофорез (іоноорез) з КІ, лідазою

- Вітамін С

- вітамінотерапія

- при загостренні процесу: антибактеріальні препарати, протизапальні.

- хондропротектори.

Диспансеризація:

-тривала, 3 роки

Критерії ефективності лікування:

- відсутність болі

- повноцінне пережовування їжі.

- відкривання рота без болю

 

 

 

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр 8.209.01-8-335.08

М 19.0-9                                          Артроз скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС)

 

Клінічна форма:   - дистрофічний процес; перебіг хронічний

- склеротична

-деформуюча

 

Критерії діагностики:

 

Клінічні:

- обстеження відкривання рота;

- н/щ зміщується в сторону, де відмічається патологічний процес

- скутість в суглобі вранці;

- протягом дня скутість в суглобі зникає;

- відмічається хруст в СНЩС;

- можливе пониження слуху;

- відчуття закладеності у вусі;

- тупий ниючий біль в СНЩС;

- посилення болі під час прийому твердої їжі; після тривалої розмови; внаслідок емоційного напруження;

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія СНЩС: нечаткість контуру суглобових поверхонь кісток, які можуть бути представлені нерівними, зазубреними або деформованими суглобовими головками з наявністю гачків, остеофітів та ін. При склерозуючому  артрозі відмічається звуженість суглобової щілини, склерозування заміщуючих пластинок з деякою деформацією головки. При деформуючому – виражена деформація суглобової головки і бугорка (за рахунок крайових кісткових розростань, остеофітів, гіперостозів).

Лікування

- компреси, або фізіотерапія (наприклад, іонофорез) з медичною жовчу;

- парафінотерапія;

- грязелікування;

- при наявності болю:

а. Обстеженя відкривання рота (іммобілізація н/щ) до десяти днів;

б. Прийняття анальгетиків, протизапальних препаратів;

в. Втирати в шкіру гель Деприлів, 5% гель діклак.

-хондропротектори;

- номалізація положення суглобових головок за рахунок підбору кап, або накусочних пластинок; або незнімної шини, яка обмежує рухи н/щ;

- при вираженому деформуючому процесі можлива кондилектомія з одномоментною артропластикою СНЩС;

Диспансеризація:

-тривала, 3- 5 років (в залежності від вираження дистрофічного процесу).

Критерії ефективності лікування:

- зниження скутості суглоба вранці;

- зменшення хрусту, або його відсутність;

- відсутність болю.

 

 

 

Воловар О.С.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКХ-С  К 10.2 1                                           Остеомієліт щелеп 

                                                                        

 

Клінічна форма:

- одонтогеннний.

Критерії діагностики:

- біль у щелепі;

- ірадіація болю;

- припухлість у ділянці щелепи (тіла, альвеолярного паростку) з обох боків (вестибулярного та піднебінного або язикового);

- рухливість зубів.

Допоміжні діагностичні критерії:

- ренгенографія щелеп;

- рененографія зубів;

- визначення характеру мікрофлори.

Лікування гострого остеомієліту:

- видалення причинного зуба;

- розтин гнійних вогнищ під окістям та в білящелепних тканинах;

- новокаїнова блокада;

- остеоперфорація;

- фізметоди;

- медикаментозне.

Лікування гострого остеомієліту:

- секвестректомія;

- видалення зуба;

- розтин гнійних вогнищ;

- укріплення зубів назубними шинами;

- фізметоди;

- медикаментозне.

Диспансеризація:

-протягом кількох років.

Критерії ефективності лікування:

- відновлення функції щелепно-лицевої ділянки (жування, косметичні дані).

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКБ-С- 834.ІХ                                                Кісти щелепно-лицевої

 ділянки

 

Клінічна форма:   - Власні кісти верхньощелепного синуса

- кісти щелеп;

- кісти м’яких тканин ЩЛД;

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-діагностується випадково при рентгенологічному дослідженні лицевого черепа

- за клінічними ознаками – самочинне розкриття в порожнину носа, або нагноєння кістозного вмісту;

- біль та деформація верхньої щелепи;

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія придаткових порожнин носа;

- Контрастна рентгенографія (фістулографія) лицевого черепа;

- фіброоптична ендогаймороскопія;

- Комп’ютерна томографія черепа (при деформації кісток);

- ЯМРТ голови;

- Інцизійна (пінкціона) біопсія;

- дифдіагностика з пухлинами

Лікування

- пункція з евакуацією кістозного вмісту і склерозуванням епітеліальної оболонки кісти;

- цистотомії;

- гайморотомія;

- опреація Денкера.

Диспансеризація:

- нагляд протягом, 3- 4 місяців

Критерії ефективності лікування:

- відсутність суб’єктивних проявів захворювання;

- відсутність ознак наявності та росту пухлиноподібного утворення задоними фізікальних та контрольних (рентгенологічних) досліджень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКБ-С- 834.ІХ                                        Кісти мяких тканин щелепно-лицевої ділянки.

 

Клінічна форма:   - власні кісти верхньощелепного синуса

- кісти щелеп;

- кісти м’яких тканин ЩЛД;

 

К09.80 Дермоїдна кіста

К09.81 Епідермоїдна кіста

К09.85 Лімфоепітеліальна кіста

К11.0               Мукоцели слинної залози, ранура

К11.60 Слизова ретенційна кіста

К11.61 Слизова кіста з ексудатом

Q18.0 Кіста зяберної щілини

Q 89.21 Щитовидно-язикова кіста

Q 89.22 Щитовидно-язикова нориця

 

Критерії діагностики:

                   - Класифікації;

- К.И.Чередникова (1973)

- дермоїдні кісти обличчя (надбровна ділянка, корінь носа, край грушоподібного отвору;

- дермоїдні та епідермоїдні кісти дна порожнини рота;

- підязиково-щитовидні дермоїдні кісти;

- серединні кісти і нориці шиї (тіреоглоссальні);

- бокові кісти шиї;

- бокові нориці обличчя і шиї.

 

Допоміжні діагностичні критерії:

- пункція (морфологічне і біохімічне дослідження вмісту;

- Ренгеноконтрастна фістулографія норицевих ходів;

- Ультразвукове обстеження ділянки захворювання (топографія, розмір, наявність порожнини;

- ЯМТ (пенетрація до сусідніх ділянок і межуючих анатомічних  

  структур.

Лікування:

- хірургічне видалення оболонки кісти з вмістом  або витином епітелізованихстінок норицевого ходу.

- марсупіалізації (для ретенційних кіст) – широке сполучення порожнини кісти з порожниною рота, прошивання країв отвору та обеднання епітеліальних шарів.

Диспансеризація:

- нагляд протягом, кількох місяців

Критерії ефективності лікування:

- відсутність суб’єктивних проявів захворювання;

- відсутність ознак наявності та росту пухлиноподібного новоутворення за даними фізікальних та інструментальних досліджень;

- відновлення втраченої (зниженої) функції ураженого органа.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКБ-s02.4-6                                           Перелом вилицевого комплексу.

 

Клінічна форма:    

Критерії діагностики:

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія кісток лицевого скелету в аксіальній та в носопідборідній проекції (до і післяопераційна), додатково – напіваксиальній проекції, бокова (профільна) проекція;

- Компютерно-томографічне обстеження (за показаннями), трьохвимірна компютерна реконструкція лицевого скелету та зони пошкодження (до та післяопераційна), аксіальні, фронтальні та сагітальні зрізи, при необхідності із подальшим виготовленням стереолітографічної моделі.

Лікування- консервативне – при свіжих переломах вилицевого комплексу без зміщення уламків, переломи вилицевого комплексу з незначним зміщенням уламків при відсутності косметичних і функціональних порушень.

- Фізіотерапевтичне:

         - озонотерапія – промивання верхньощелепної пазухи;

         - лазеротерапія.

- Хірургічне:

         - репозиція вилицевого комплексу (при свіжих переломах вилицевого комплексу у 1-3 типових зонах без наявності кісткового дефекту;

         - ревізія і санація верхньощелепної пазухи (при переломах вилицевого комплексу зі зміщенням кісткових фрагментів, рентгенологічні ознаки гемосинусу, необхідність додаткової фіксації вилицевого комплексу з боку верхньощелепної пазухи, пролабіювання в порожнину прилеглої клітковини);

         - остеосинтез вилицевого комплексу (при переломах вилицевого комплексу зы зміщенням кісткових фрагментів, відсутність пострепозиційної стабільності вилицевого комплексу, уламкові та багатоуламкові переломи зі зміщенням кісткових фрагментів;

         - усенення кісткових дефектів (післятравматичні та післяопераційні кісткові дефекти вилицевої кістки та перивилицевої ділянки, порушення контрфорсів лицевого черепу).

Диспансеризація:

- протязі року.

Критерії ефективності лікування:

- відновлення контурів обличчя, усунення функціональних порушень;

- співставлення кісткових фрагментів;

- ознаки консолідаціх;

- відсутнисть патологічних змін з боку верхньощелепної пазухи.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ - С     К 11.84     Сіалози

 

Клінічна форма - сіалози

 

Критерії діагностики та класифікація:

Класифікація:

- ендокринні;

- нейрогенні;

- аліментарні;

- змішані;

- нез'ясованої етіології.

Клінічні:

- рецидивуюче збільшення слинних залоз;

- припухлість залози малоболісна чи безболісна;

- шкіра в кольорі не змінена;

- слизова порожнини рота зволожена слабо з причини зменшення секретоутворення та гіперемована;

- при масажі залози із протока виділяється прозора слина, рідше -  в'язка слина з домішками слизу чи хлоп´ями фібрину, в деяких випадках - мутна слина.

Допоміжні діагностичні критерії:

- сіалограма;

- МРТ;

- УЗД.

 

Лікування:

Консервативне.

- лікування основного захворювання, яке викликало розвиток дистрофічних процесів;

- збільшення слиновиділення чи боротьба з ксеростомією;

- голкорефлексотерапія;

- гальванізація;

- електрофорез новокаїну, йоду, галактаміну, гідрокортизону на ділянку слинних залоз;

- протизапальні засоби;

- вітамінотерапія.

Хірургічне.

- субтотальне видалення залози зі збереженням лицьового нерва.

- тотальне видалення залози зі збереженням лицьового нерва.

 

Диспансеризація: декілька років.

 

Критерії ефективності лікування:

- задовільний загальний стан;

- зменшення розмірів залоз;

- збільшення слиновиділення.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Шифр МКБ-С-К11.5                      Сіалолітіазіс, слюннокам’яна хвороба

 

Клінічна форма:   - слюннокам’яна хвороба

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія тіла залози;

- Рентгенографія протока залози;

- контрастна сіалографія;

- радіонуклідна діагностика

- УЗД;

- КТ, МРТ;

- дослідження слини (біохімічне);

- імунограма;

Лікування- консервативне

- антибіотики та сульфаніламіди, гіпосенсибілізуючі засоби, при явищах гострого сіалоаденіту;

- сульфаніламіди, гіпосенсибілізуючі засоби – в післяопераційний період ( при умові відсутності явищ гострого запалення) + уросалол;

- анальгетики та спазмолітики – при наявності больового синдрому та порушенні виділення слини;

- фізіотерапія в післяопреаційний період, чи при умові самостійного відходження каменю

- масаж слинної залози з метою її випорожнення;

-УВЧ – терапія в гіпотермічному  чи оліготермічному режимі у залежності від інтенсивності запальних явищ;

- ультразвукова терапія, чи фонофорез лідази;

- електрофорез йоду при звуженні протоки чи тривалої інфільтрації;

- флюктооризація при сильному больовому синдромі;

- озокиритові, парафінові аплікації. Грязелікування.

- УФО слизової оболонки у ділянці вивідного протоку чи шкірних покривів у ділянці враженої залози в суберитемній дозі

- хірургічне

- розтин залози при гострому запаленні, дренування (внутрішньоротовий, позаротовий);

- видалення каменю:

  а. із Вартонового протоку

  б. із Стенонового протоку:

         - внутрішньоротовим способом

         - позаротовим способом.

- із білявушної слинної залози;

- екстерпація підщелепної слинної залози;

- екстерпація білявушної слинної залози

Диспансеризація:

- нагляд протягом кількох років

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів;

- відсутність рецидиву

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С     К 11.2  Сіалоаденіти

 

Клінічна форма - сіалоаденіт

 

Критерії діагностикі та класифікація:

1. Гострі

- Вірусні:

а) викликаний вірусом епідемічного паротита;

б) викликаний вірусом грипа;

в) викликаний іншими вірусами (цитомегалії, Герпеса та інш.).

-  бактеріальні:

а) які виникли пригострих інфекційних захворюваннях;

б) в післяопераційному періоді;

в) виникший при кахексії, серцево-судинній недостатності;

г) лімфогенний паротит;

д) контактний (при флігмоні оточуючих ділянок);

е) при потраплянні чужерідних тіл в проток залози.

 

2. Хронічні

- паренхіматозний;

- склерозуючий субмаксиліт;

- калькульозний;

- посттравматичний;

- лімфогенний;

- контактний;

- специфічний.

Клінічні:

- асиметрія обличчя;

- ступень відкривання рота;

-  болісність при пальпації;

-  характер ексудату з протоку залози;

- щільність залози;

- сухість у роті.

 

Допоміжні діагностичні критерії:

- рентгенологічне обстеження,

- цитологічне дослідження слини,

- контрастна сіалографія,

- комп'ютерна томографія,

- УЗД.

 

 

 

 

 

Лікування:

Консервативне:

- антибіотикі та сульфаніламіди в лікувальних дозах на протязі 5-7 днів.

(пеніциліни, цефалоспоріни, тетрацикліни, аміноглікозиди, антибіотикі-макроліди

норсульфазол, сульфазин, уросульфан, сульфодиметоксин)

- анальгетики, спазмолітики – при болях та спазмах (анальгін, кетанов, темпалгін, но-шпа, папаверін).

- десенсибілізуючи препарати.

- фізіотерапія; електрофорез з новокаїном, КІ, УВЧ в атармічній дозі.

- масаж залози.

- промивання вивідного протока залози розчинами антисептиків ти антибіотиків.

- вітамінотерапія (А, В, С, Е).

Хірургічне:

Розтин абсцесів та флегмон.

 

Клінічна форма - хронічний сіалоаденіт.

 

Критерії діагностики:

Клінічні

     - в початковій стадії захворювання – безсимптомний перебіг;

     - в клінічно вираженій стадії: періодичний біль в залозі, її припухлість,     зміна смаку слини (солона, присмак гною);

     - залоза збільшена, має щільно-еластичну консистенцію;

     - слина в′язка з домішками слизу, гноя, фібринозних включень.

     - в пізній стадії: періодична припухлість залози, болісність, сухість у роті. Залоза щільної консестенції. При масажі залози: слина в′язка, желеподібна, з домішками слизу, фібрина.

 

Лікування:

Консервативне:

- для розсмоктування склерозованної тканини – КІ по1 стол.лож. 3 рази на день 2% концентрація;

- термін лікування 2-3 місяці

- пирогенал в/м на курс 25 ін′єкцій для розсмоктування препарату.

- для покращення салівації- новокаїнова блокада по 40-50  мл 0,5% розчинуз інтервалом у 2 дні в оточуючу клітковину 8-10 блокад;

- електрофорез галантамина;

- промивання протоків розчинами ферментів (хімотрипсин, трипсин) при наявності гнійного вмісту;

 

Хірургічне:

Екстирпація слинної залози (білявушної, підщелепної, під'язикової).

 

Диспансеризація: на протязі багатьох років (особливо при хронічній формі).

 

Критерії ефективності лікування: ліквідація клінічних проявів захворювання; відсутність рецидивів хвороби.

 

   

 

 

 

ПОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

                   Шифр МКБ – С      К 07.03  Верхня мікро- та ретрогнатія

 

Клінічна форма - верхня мікро- та ретрогнатія

 

Критерії діагностики:

Класифікація:

- первинна, вторинна;

 - симетрична, несиметрична;

- гнатична, альвеолярна, сочетана форми;

- сполучення з звуженням зубних рядів, яка не сочитається зі звуженням зубних рядів.

Клінічні:

- середня третина обличчя западає і  дещо пласка на вигляд;

- рельєф вилицевих та підочних ділянок симетрично згладжений;

- носові ходи звужені, дихання ускладнене;

- верхня губа, особливо її основання, западає;

- носогубні складки різко виражені, глибокі;

- нижня губа перекриває верхню;

- підборіддя випинається вперед;

- співвідношення зубних рядів прогенічне;

- прикус прогенічний (мезіальний) чи відкритий;

- ретенція, дистопія зубів, їх скупчення, звуження зубного ряду верхньої щелепи;

- піднебіння – готичне.

          - при верхній мікрогнатії після ураностфілопластикі відмічається зміщення кісткового шва носа у здоровий бік;

- перитинка носа коротка;

- основання грушеподібного отвору на боці незрощення недорозвинене, пласке, западає;

- верхня губа коротка, пласка та деформована;

- верхній зубний ряд деформований;

- слизова оболонка твердого і м′якого піднебіння рубцево змінена, м′яке піднебіння малорухоме, коротке;

- нерідко визначаються залишкові дефекти твердого піднебіння (різних його відділів) та ротоносові нориці в ділянці верхнього свода переддвір′я рота.

Допоміжні діагностичні критерії:

- при гнатичній формі- маска обличчя;

- діагностичне дослідження моделей щелеп (по Пону, по Коркхаузу);

- антропометричні, фотометричні дослідження;

- рентгенографія – телерентгенографія в прямій чи боковій проекції, ортопантомографія, рентгенографія додаткових порожнин носа, оглядова рентгенографія кісток лицевого скелета;

 - комп′ютерна томографія – 3Д.

 

Лікування:

Хірургічне:

- остеотомія верхньої щелепи (альвеолярного відростка) по Ле Фор І.

- сегментарна остеотомія верхньої щелепи з усуненням звуження зубного ряду.

- остеотомія середньої зони лицевого черепа по Ле Фор ІІ.

- остеотомія середньої зони лицевого черепа по Ле Фор ІІ з усуненням звуження зубного ряду.

- остеотомія середньої зони лицевого черепа по Ле Фор ІІІ.

- остеотомія середньої зони лицевого черепа по Ле Фор ІІІ з усуненням звуження зубного ряду.

- комбинування вищеперерахаваних методик при асиметричних верхніх мікрогнатіях.

Дистракційні методи лікування:

·        В межах альвеолярного відростка.

·        Нижньої та середньої частин середньої зони обличчя.

·        В межах всієї середньої третини обличчя.

Хірургічно-ортодонтичні методи:

·        Кортикотомія.

·        Компактостеотомія.

·        Усунення протидії контрофорсів.

 

Диспансеризація: на протязі кількох років.

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- відновлення фізіологічних функцій (жування, мови, дихання).

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С      К 07.04 Нижня мікро- і ретрогнатія.

             

Клінічна форма - нижня мікро- і ретрогнатія.

Критерії діагностики:

          Класифікація:

- симетрична; несиметрична.

- гнатична; альвеолярна – мікрободія, мікрорамія, сполучення мікрободії та мікрорамії.

Клінічні:

     - зменьшення розмірів нижньої третини обличчя в сагетальній проекції;

- нижня щелепа недорозвинена, зменьшена в розмірах чи зміщена кзаду при збереженні нормальних параметрів;

- у більшості хворих підборідний відділ обличчя зміщено к заду по відношенню до нижньої губи;

- шийно-підборідний відділ погано виражений, відстань між підборіддям та під′язиковою кісткою зменшено;

- підборідний відділ виглядає коротшим;

- нижня губа розгорнута вперед, слизовою оболонкою червоної кайми притискається до ріжучого краю верхніх зубів;

- співвідношення зубів прогнатичне;

-  прогнатичне співідношення зубів супроводжується глибоким травмуючим, глибоким чи відкритим прикусом;

- визначається звуження нижнього зубного ряда на рівні перших премолярів та зкоротшення його.

Допоміжні діагностичні критерії:

- антропометричні, фотометричні обстеження;

- діагностична маска обличчя;

- діагностичне дослідження моделей щелеп (по Пону, по Коркхаузу).

- рентгенографія – телерентгенографія в прямій чи боковій проекції, ортопантомографія, оглядова рентгенографія кісток лицевого скелета.

- комп′ютерна томографія – 3Д.

 

Лікування:

Хірургічне:

- площинна остеотомія нижньої щелепи з одночасним усуненням ретропозиції нижньої щелепи (одно- чи двобічна).

- площинна остеотомія нижньої щелепи з накладенням дистракційного апарата (одно- чи двобічна).

- комбинована остеотомія нижньої щелепи в ділянці тіла з одночасним усуненням ретропозиції нижньої щелепи (одно- чи двобічна).

- комбинована остеотомія нижньої щелепи в ділянці тіла з накладенням дистракційного апарата.

Медикаментозне.

Диспансеризація: нагляд на протязі декількох років.

Критерії  ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- відновлення фізіологічних функцій (жування. мова, дихання).

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

 

Шифр МКБ – С  М. 8000 – М. 8800 Доброякісні пухлини

 

Клінічна форма - доброякісні пухлини

 

Критерії діагностики:

Відносний автономний  та прогресуючий ріст клітин з первинної тканини без втягнення в патологічний процес сусідніх незмінених клітин та без перенесення пухлинних клітин за межі первинного витоку без метастазування.

Клінічні:

-         ростуть повільно,

-         відмежовані від сусідніх здорових тканин,

-         деякі мають капсулу,

-          деякі можуть бути наслідком пороків розвитку,

-          не дають метастазів,

-          гістологічно однорідні,

-         можуть достатньо рідко перетворюватись в злоякісні новоутворення,

-         пухлини м”яких тканин зберігають рухомість,

-         мають експансивний ріст,що може змінювати симптоматику захворювання.

 Класифікація:

за її основу взято гістологічне походження доброякісних новоутворень:

·        одонтогенні  - амелобластома,одонтома та ін.,

·        остеогенні    - остеома,остеобластокластома,...,

·        кровоносних судин  - гемангіома,...,

·        лімфатичних судин  - лімфангіома, лімфома,

·        сполучноЇ тканини  - фіброма,

·        жировоЇ тканини  - ліпома,

·        слинних залоз,

     і т.д.

Допоміжні діагностичні критерії:

- біопсія;

- мазок для цитологічного дослідження.

 

Лікування:

Хірургічне - видалення, екскохлеація, екстирпація.

 

Диспансеризація: на протязі 1 року.

 

 

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація доброякісної пухлини без її повторного виникнення;

- покращення локального статусу.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С    К 04.4   Періодонтит

 

Клінічна форма - періодонтит

        

Критерії діагностики:

Класифікація:

По течії:

І. Гострий періодонтит:

-         серозний (обмежений, дифузний);

-         гнійний (обмежений, дифузний).

ІІ. Хронічний періодонтит:

-         гранулюючий;

-         гранулематозний;

-         фіброзний.

ІІІ. Хронічний періодонтит в стадії загострення.

В залежності від розповсюдження патологічного процеса:

І. Апікальний

ІІ. Маргінальний

При гранулематозному періодонтиті розрізняють такі гранульоми:

-         апікальні;

-         апіко-латеральні;

-         латеральні;

-         міжкореневі.

 

Клінічні:

- біль у зубі при перкусії;

- слизова оболонка біля ураженого зуба набрякла, гіперемована;

- можливе утворення нориць на яснах.

Допоміжні діагностичні критерії:

- ЕОД (більш 100 мкА);

- рентгендіагностика (вогнище деструкції кістки біля верхівки коренів або по біфуркації).

 

Лікування:

Консервативне.

Хірургічне:

-         видалення зуба;

-         резекція верхівкі кореня;

-         реплантація зуба;

-         гемісекція, ампутація коренів (у премоляров та молярів);

-         компактостеотомія.

 

Диспансеризація: при хірургічних методах (реплантація, гемісекція)- на протязі 2 років.

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- достатня жувальна функція.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С   К 10.22, К 10.23  Періостит

 

Клінічна форма - періостит

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

- розповсюдженням запального процесу на окістя альвеолярного паростка та тіла щелепи з одонтогенного чи неодонтогенного вогнища;

- біль, набряк м'яких тканин;

- згладженість перехідної складки;

- флюктуація;

- ущільнення м'яких тканин в ділянці запалення.

Класифікація:

А. Гострий:

              - серозний;

              - гнійний;

              Б. Хронічний:

              - звичайний;

              - осифіціруючий;

                   - рарефіціруючий

 

Лікування:

Гострого періостита:

-         лікування причинного зуба;

-         видалення причинного зуба;

-         періостотомія;

-         медикаментозна терапія.

Хронічного періостита:

-         видалення причинного зуба;

-         медикаментозна терапія;

-         фізіотерапевтичні процедури (УВЧ);

-         відсрочена реплантація.

 

Рекомендації: санація порожнини рота.

 

Диспансеризація: диспансерний нагляд у стоматолога  ( II диспансерна група).

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- відновлення функції жування, мови.                 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ -С  Sol.8 - Sol.42  Перелом альвеолярного паростку

 

Клінічна форма - перелом альвеолярного паростку

 

Критерії діагностики та класифікація:

- частковий;

- повний;

- відрив альвеолярного паростка;

-  перелом альвеолярного паростка з вивихом чи переломом зубів; 

-  уламковий перелом.

Клінічні:

Зустрічаються як на верхній так і на нижній щелепах:

- частіше ламається фронтальний відділ альвеолярного паростка верхньої щелепи;

- фрагмент альвеолярного паростку щелепи у фронтальному відділі зміщується к заду (в бік піднебіння чи язика), а в бокових відділах - всередину;

- на верхній щелепі зламаний фрагмент може зміститися зовні, якщо направлення травмуючої сили проходить через зуби нижньої щелепи;

- лінія перелому проходить вище верхівок коренів зубів (на верхній щелепі) чи нижче них (на нижній щелепі) і має аркоподібну форму;

-  біль в ділянці травмованої щелепи, яка посилюється при стисканні зубів чи при прийомі твердої їжі;

- зуби не змикаються;

- є кровотеча з порожнини рота;

- порушується мова.

     - набряк м'яких тканин вестибулярної ділянки, на шкірі крововиливи, рани, подряпини;

- з порожнини рота виділяється слина з кров'ю;

- на слизовій оболонці губ, щік – крововиливи, а на альвеолярному паростку можуть бути її розриви чи оголення кістки чи оголення верхівок коренів зубів;

 - прикус порушений, може змінитися форма зубної дуги;

 патологічна рухомість паростка на протязі кількох зубів;

- уламок альвеолярного паростку рухомий разом з зубами;

- розірвана слизова уламка може кровоточити;

- перкусія зубів – позитивна, деякі з них можуть бути вивихнути чи відламані.

Допоміжні діагностичні критерії

- рентгенографія альвеолярного паростку;

- ЕОД;

- ортопантомографія.

 

 

 

Лікування:

- репозиція фрагмента альвеолярного паростка( якщо недостатньо нерухомих зубів на фрагменті та неушкоджених ділянках щелепи накладають гладку шину-скобу);

- кількість зубів включених в шину на неушкодженій ділянці не повинно бути меншою за такою на фрагменті;

- в інших випадках може бути виготовлена з пластмаси шина-капа.

- проводиться первинна хірургічна обробка рани слизової оболонки альвеолярного паростка;

- контроль за станом пульпи травмованих зубів;

- призначають анальгетик, антибіотик, десенсибілізуючий препарат

- шину утримують 2-3 тижня, дієта- (стол 1а).

Диспансеризація: на протязі 2-3 місяців до зрощення уламків.

 

Критерії ефективності лікування:

- ліквідація клінічних проявів захворювання;

- відновлення жувальної функції та мови.

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

                   Шифр МКБ – С  Soz. 8 – Soz. 42  Переломи верхньої щелепи

 

Клінічна форма - переломи верхньої щелепи

 

Критерії діагностики:

                                               Ле Фор І – нижня лінія, має напрямок від основання грушеподібної апертури горизонтально та назад до крилоподібного відростку клиноподібної кістки.

                   Ле Фор ІІ – середня лінія, проходить в поперечному напрямку через носові кістки, дно очниці, підочний край, а далі вниз, по вилицево-щелепному шові і крилоподібному відростку клиноподібної кістки.

                   Ле Фор ІІІ – верхня лінія найменьшої прочності проходить в поперечному напрямку через основання носових кісток, дно очниці, зовнішній її край, вилицеву дугу і крилоподібний відросток клиноподібної кістки.

Клінічні:

при переломі по Ле Фор І – рухома лише зубна дуга верхньої щелепи з піднебінним відростком;

при переломі по Ле Фор ІІ – рухома вся верхня щелепа разом з носовими кістками. Вказана рухомість може бути одно- чи двостороння. При односторонніх переломах верхньої щелепи рухомість відломка менш виражена, ніж при двосторонніх;

при переломі по Ле Фор ІІІ – рухома вся верхня щелепа разом з носовими та вилицевими кістками. Переломи верхньої щелепи, особливо по Ле Фор ІІІ, нерідко супроводжуються ушкодженням основання черепа, струсом, забоїм, компресією головного мозку;

при переломі верхньої щелепи подовжується чи уплощується середня частина обличчя за рахунок зміщення відірваної щелепи вниз чи всередину (назад); біль при змиканні зубів; порушення прикуса; кровотеча з носа, рота.

Допоміжні діагностичні критерії:

- рентгенографія верхньої щелепи в сагітальній проекції (обзорна рентгенограма). При Ле Фор ІІІ рентгенограція лицевого скелета в аксіальній проекції,;

- томографія;

- панорамна рентгенографія;

- комп′ютерна томографія - 3Д.

 

 

 

 

Лікування:

Хірургічне

а) Остеосинтез;

б) Різні методи підв'язування верхньої щелепи до мозкового скелета під наркозом.

Медикаментозне.

 

Диспансеризація:

Нагляд (на протязі декількох років) - до формування лицевого скелету.

 

Критерії ефективності лікування:

- відновлення анатомічної конфігурації обличчя та функції щелеп.

- ліквідація клінічних проявів захворювання.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

         Шифр МКБ – С  Soz. 8 – Soz. 42  Переломи нижньої щелепи

 

Клінічна форма - переломи нижньої щелепи

 

Критерії діагностики та класифікації:

              І. Від термінів одержання травми:

              - свіжі (до 10 діб);

              - застарілі (від 11 до 20 діб);

              - неправильнозрощені (більше 20 діб).

              ІІ. По локалізації:

- односторонні, двосторонні;

- одиночні, подвійні, множинні;

- переломи тіла щелепи (відкриті, тобто в межах зубного ряду):

                   а) серединні (в ділянці різців),

                   б) ментальні (в ділянці тіла та премолярів),

                   в) в ділянці молярів,

                   г) в ділянці кута щелепи (закриті чи відкриті).

- переломи в ділянці гілки щелепи (закриті):

                   а) суглобовий паросток (основання, шийка, голівка);

                   б) вінцевий паросток;

                   в) власне гілки (продольні та поперечні);

                   г) переломо-вивих.

- повні, неповні (субперіостальні);

- без зміщення уламків, зі зміщенням уламків;

- лінійні, уламкові, комбіновані;

- ізольовані;

- поєднані (з черепно-мозковими ушкодженнями, ушкодженнями м′яких тканин, інших кісток тіла).

ІІІ. В залежності від напрямку лінії перелома:

А.- лінія перелому проходить перпендикулярно до повздовжньої чи горизонтальної осі тіла щелепи;

            - лінія перелома проходить під гострим кутом (коса лінія) до продольної чи горизонтальної вісі тіла щелепи;

    - лінія перелому проходить паралельно осі тіла щелепи (перелом в ділянці гілки, суглобового та вінцевого паростків нижньої щелепи).

Б.- лінія перелому проходить симетрично на зовнішній та внутрішній компактних пластинках щелепи;

   - лінія перелома проходить несиметрично на зовнішній та внутрішній компактних пластинках щелепи.

В.- з зубом в щілині перелому (в лінії перелома знаходиться весь корінь зуба чи його пришийкова чи верхівкова частина);

    - при відсутності зуба в лінії перелому.

 

Клінічні:

         - біль в ділянці нижньої щелепи, який різко посилюється при її рухах, а особливо при навантаженні на щелепу (жуванні, відкушуванні, відкриванні рота);

- кровотеча з порожнини рота, порушення прикусу;

-  порушення чутливості нижньої губи та підборіддя;

  - асиметрія на ушкодженій стороні (за рахунок набряку, гематоми, інфільтрату, тощо), а також порушення цілісності зовнішніх м′яких тканин (забій, садни, рани) та їх колір (гіперемія, крововилив);

- зменшення амплітуди вертикальних та бокових рухів нижньої щелепи. - можливі розриви слизової оболонки альвеолярного паростку з крововиливом в ділянку перехідної смужки, іноді з оголенням кістки;

- при бімануальному обстеженні – присутність патологічної рухомості щелепи вертикалі та горизонталі.

Допоміжні діагностичні критерії:

- Рентгенографія нижньої щелепи в двох проекціях;

- Томографія;

- Ортопантомографія;

- Комп'ютерна томографія - 3Д;

- ЕОД зубів.

При поєднаних переломах: рентгенографія лицевого та мозкового черепа в двох проекціях.

При переломах суглобового паростка – рентгенографія по Шюллеру.

 

Лікування:

Консервативне:

- при лінійних переломах нижньої щелепи розташовані в межах зубного ряду (від центральних різців до премолярів);

- при переломах альвеолярного паростка верхньої та нижньої щелеп ( на ушкодженому фрагменті щелепи повинно бути не менш 3-х стійких зубув з кожної сторони),- використовують шинування: гладку шину- скобу ; шина з розпоркою – відсутність одного чи декількох зубів в місці перелома, або при дефекті кісткової тканини.

- при переломах нижньої щелепи в межах зубного ряду чи за його межами, як без зміщення уламків та і з зміщеням уламків, якщо вдалося здійснити їх репозицію. Використовують двощелепне шинування за Тигерштедтом.

- при консервативному лікуванні використовують стрічкові стандартні шини Васил′єва, шини Гардашникова, а також різні методи шинування;

     До консервативного метода лікування відносять також пращоподібні пов′язки, різноманітні назубні апарати та шини, назубні та назубно-ясневі шини та апарати виготовлені в лабораторії. Шинування щелеп проводять під провідниковим знеболенням.

 

 

Хірургічне: остеосинтез.

- при недостатній кількості зубів для накладання шин чи відсутність зубів на нижній та верхній щелепах;

- при рухомості зубів у хворих з захворюваннями пародонта;

- при переломі нижньої щелепи в ділянці шийки суглобового паростка з невправимим уламком при вивіху чи підвивиху головки щелепи;

- при інтерпозиції тканин між фрагментами;

- при уламковому переломі, якщо уламки не вдається співставити у правильне положення;

- коли уламки,  не вдається співставити у правильне положення внаслідок зміщення фрагментів.

Рекомендації: механотерапія, дієта.

 

Диспансеризація: диспансерний нагляд у стоматолога.

 

Критерії ефективності лікування:

Відновлення анатомічної конфігурації обличчя та функції щелеп.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр  МКХ – С      J 01.0 – J 32.0   Одонтогенний гайморит

 

Клінічна форма - одонтогенний гайморит

 

Критерії діагностики та класифікація:

Класифікація:

одонтогенний гайморит:

- гострий;

- хронічний;

- загострення хронічного.

Клінічні:

- біль в підочній ділянці;

- припухлість ;

- біль в зубах;

- виділення гною з нижнього носового ходу;

- головний біль;

- підвищення температури тіла.

Допоміжні діагностичні критерії:

- ренгенографія додаткових порожнин носа;

- ренгенографія зубів;

- ЕОД.

 

Лікування:

Гострого одонтогенного гаймориту:

- лікування чи видалення „причинного” зуба;

- протизапальна та антибіотикотерапія;

- симптоматична терапія;

- судинозвужуючі  препарати в порожнину носа;

- промивання верхньощелепної порожнини через:

-                     лунку видаленого зуба,

-     пункційний отвір через нижній носовий хід,

       -     пункційний отвір через передню стінку  ВЩП.

- фізметоди.

 

      Хронічного одонтогенного гаймориту

Хірургічне:

- гайморотомія;

- радикальна гайморотомія;

- видалення "причинного" зуба.

 

Диспансеризація: 1 рік.

 

Критерії ефективності лікування:

- задовільний загальний стан;

-  нормальна температура тіла;

-  зникнення чи значне зменшення  набряку;

-  відсутність ексудату з відповідної ноздрі;

-  відсутність сполучення порожнини рота з порожниною носа через лунку видаленного зуба.

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКБ – С  Т 00.0 – Т 04.0 Поверхневі травми голови і шиї, забій м’яких тканин, гематоми, садна

 

Клінічна форма - поверхневі травми голови і шиї, забій м’яких тканин,                     гематоми, садна.

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

- видиме порушення  анатомічної цілісності м´́яких тканин голови та шиї;

- біль в ділянці травми м’яких тканин;

-  крововиливи;

 - набряк м’яких тканин;

-  порушення функцій – відкривання рота, дихання тощо.

 

Гематома – обмежене скупчення крові в тканинах з утворенням в них порожнини, що містить рідку кров або згустки крові.

класифікація (гематом):

По локалізації

гематома щічної, підочної періорбітальної ділянки тощо.

По виду травмованої судини:

артеріальні, венозні, змішані.

По стану крові, що ізлилася:

не нагноєна гематома, нагноєна гематома, гематома, що організувалась

Допоміжні діагностичні критерії:

- пункція гематоми;

- рентгенографія кісток лицевого скелету.

 

Лікування:

- розтин або пункція ;

- перев'язка судини.

 

Рани голови і шиї – порушення цілісності шкіри, або слизової оболонки на всю їх товщину  в наслідок дії механічних факторів.

класифікація:

-         проникаючі, непроникаючі.

-         вогнепальні, невогнепальні

-         забиті, рвані, різані, колоті, рублені, розмозжонні, скальповані, укушені.

-         поверхневі і глибокі

-         чисті, інфіковані, нагноєні.

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

Рани характеризуються порушенням цілісності м’яких тканин, болем, набряком, кровотечею, утворенням гематом. Характер країв рани, раньового каналу, вхідного та вихідного отворів, стан прилеглих тканин визначаються видом, формою та силою дії ранячого предмету.

 

 

Лікування:

- ревізія рани, видалення сторонніх тіл, згустків крові, нежиттєздатних тканин, промивання рани антисептичними розчинами;

- пошарове ушивання рани, глибокі рани – дренують.

- в ході хірургічної обробки рани проводиться ретельний гемостаз;

- при ураженні великих судин зупинка кровотечі шляхом перев’язки або прошивання судини в рані або перев’язки відповідної судини (лицевої, язичної, зовнішньої сонної  артерії) на протязі;

- при великій кровотечі слід застосовувати гемостатичі препарати локальної (гемостатична губка, тромбі тощо) і системної (амінокапронова кислота, діцинон тощо) дії, вводити ін фузійні рідини для відновлення ОЦК, проводити переливання крові та її компонентів.

- при ушкодженні периферійних гілок трійчастого нерву -  призначення медикаментозної терапії невропатологом, ЛФК, масажу, спостереження в динаміці.

- при ушкодженні вивідного протоку привушної слинної залози – відновлення цілісності протоку або виведення проксимального фрагменту протока в порожнину рота під час проведення хірургічної обробки рани.

- при ушкодженні капсули привушної або піднижньощелепної залози – ушивання капсули і призначення препаратів, що пригнічують слиновиділення.

- при утворенні дефекту м’яких тканин, його слід усунути застосовуючи місцево-пластичні прийоми (за Шимановським, Лімбергом, клаптем на ніжці тощо), або при великих дефектах – накладати обвивні шви, сполучаючи слизову оболонку порожнини рота та шкіру, або – пластиночні шви.

- при усіх видах травми - медикаментозна терапія.

 

Диспансеризація: від 2 місяців до 1 року.

 

Критерії ефективності лікування: загоєння рани первинним (в ряді випадків можливо вторинним) натягом, мінімізація можливих негативних косметичних і функціональних наслідків.