...
Головна » Статті » Терапевтична стоматологія протокол лікуванная

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 02.0 - 02.9 Гострий початковий карієс постійних зубів

 

Клінічна форма: початковий карієс постійного зуба, гострий перебіг

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-       скарги на косметичний дефект твердих тканин зуба (виникнення плями)

-       скарги на появу незначної чутливості, оскоми від різних подразників, переважно хімічних (кисле, солодке)

-       плями з’являються після прорізування зуба

-       наявність плям (білих, крейдоподібного відтінку або пігментованих) з матовою поверхнею

-       найчастіше вони виникають в так званих ретенційних пунктах: фісурах, ямках жувальної та інших поверхонь зубів, пришийковій ділянці

-       локалізація плям: найчастіше у фісурах молярів та премолярів, на контактній поверхні зубів, у пришийковій ділянці вестибулярних поверхонь зубів

-       на окремих ділянках емалі зубів виникають тьмяні, позбавлені природньої прозорості, матові, матово-білі з крейдоподібним відтінком плями

-       ділянка емалі білого кольору, втратила природний блиск, матового відтінку, поверхня емалі шорсткувата, при зондуванні безболісна, досить тверда

-       при зондуванні може відмічатися шорсткість, незначна податливість та болючість поверхні плями

-       спочатку плями невеликих розмірів, але поступово прогресуючи, збільшуються у розмірах; з часом може виникнути каріозна порожнина

Допоміжні діагностичні критерії:

-       ефективним методом діагностики та диференційної діагностики гострого початкового карієсу є використання кольорових реакцій з різними барвниками: 2% водний розчин метиленового синього, 0,1% водний розчин метиленового червоного, кармін, конгорот, тропеолін тощо

-       з цією метою можливе використання спеціальних препаратів барвників, наприклад, «Caries marker» («VOCO»), «Caries Detector» («Hager & Werken»), «Seek» (Ultradent), «Радсидент» (Радуга-Р) тощо

-       для визначення карієс резистентності емалі використовують ТЕР-тест: метод вітального забарвлення емалі 2% водним розчином метиленового синього. Протравлені кислотою ділянки емалі забарвлюються у різної інтенсивності синій колір, який оцінюють за 10-бальною шкалою

-       для оцінки гігієнічного стану порожнини рота використовують індекс гігієни Федорова-Володкіної, індекс гігієни Грін-Вермільона тощо

 

Лікування:

Місцеве лікування:

-         проведення професійної гігієни порожнини рота

-         навчання пацієнта раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота

-         індивідуальний підбір засобів гігієни порожнини рота та зубної щітки

-         призначення лікувально-профілактичних зубних паст, що містять кальцій, фториди, мінеральні речовини; сольових паст тощо

-         ремінералізуюча терапія з використанням препаратів фтору, кальцію, ремінералізуючих розчинів, фторвмісних лаків тощо

-         герметизація (неінвазивна, інвазивна) фісур жувальних зубів (цементами, герметиками хімічної та світлової полімеризації)

-         електрофорез препаратів фтору: 1-2% розчин натрію фториду тощо (5-6 сеансів)

-         електрофорез препаратів кальцію: 10% розчин кальцію глюконату, кальцію хлориду, 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів)

-         електрофорез ремінералізуючих препаратів типу “Ремодент” тощо

Загальне лікування:

-       нормалізація дієти з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів (не більше 30 г цукру на добу)

-       у разі необхідності (наприклад, вагітним) призначення комплексних препаратів кальцію, фтору, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік)

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1).У разі ефективності проведеного лікування - зникнення або зменшення розміру плям (білих, крейдоподібного відтінку); підвищення карієсрезистентності емалі (ТЕР-тест), відновлення природного блиску емалі; можлива пігментація плями з ущільненням її поверхні

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення каріозної порожнини у межах емалі (поверхневий карієс) і подальший розвиток каріозного процесу; виникнення нових вогнищ ураження на інших зубах

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація процесу: повне зникнення плями або її пігментація (жовта, жовто-коричнева) з наявністю твердої гладенької поверхні емалі у цій ділянці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 02.0 - 02.9 Хронічний початковий карієс постійних зубів

 

Клінічна форма: Початковий карієс постійного зуба, хронічний перебіг

 

Критерії діагностики

Клінічні:

-       скарги на косметичний дефект твердих тканин зуба (виникнення пігментованої плями), больові відчуття відсутні

-       поява на поверхні емалі зубів жовтих або коричневих плям

-       плями з’являються після прорізування зуба

-       найчастіше вони виникають в так званих ретенційних пунктах (місцях ретенції залишків їжі): фісурах, ямках жувальної та інших поверхонь зубів, пришийковій ділянці

-        локалізація плям: найчастіше у фісурах молярів та премолярів, на контактній поверхні зубів, у пришийковій ділянці вестибулярних поверхонь зубів

-       в уражених ділянках емалі після висушування повітрям їх поверхня стає матовою, при зондуванні плями безболісні і мають дещо шорстку поверхню

-       з часом може відбуватися збільшення розмірів плями або виникає каріозна порожнина

Допоміжні діагностичні критерії:

-       ефективним методом діагностики та диференційної діагностики гострого початкового карієсу є використання кольорових реакцій з різними барвниками: 2% водний розчин метиленового синього, 0,1% водний розчин метиленового червоного, кармін, конгорот, тропеолін тощо

-       з цією метою можливе використання спеціальних препаратів барвників, наприклад, «Caries marker» («VOCO»), «Caries Detector» («Hager & Werken»), «Seek» (Ultradent), «Радсидент» (Радуга-Р) тощо

-       для визначення карієс резистентності емалі використовують ТЕР-тест: метод вітального забарвлення емалі 2% водним розчином метиленового синього. Протравлені кислотою ділянки емалі забарвлюються у різної інтенсивності синій колір, який оцінюють за 10-бальною шкалою

-       для оцінки гігієнічного стану порожнини рота використовують індекс гігієни Федорова-Володкіної, індекс гігієни Грін-Вермільона тощо

 

Лікування:

Місцеве лікування:

-         проведення професійної гігієни порожнини рота

-         навчання пацієнта раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота

-         індивідуальний підбір засобів гігієни порожнини рота та зубної щітки

-         призначення лікувально-профілактичних зубних паст, що містять кальцій, фториди, мінеральні речовини; сольових паст тощо

-         коли каріозні плями розміщені на фронтальних зубах і є косметичними дефектами їх можна зішліфувати з поверхні емалі з подальшою обробкою цих ділянок ремінералізуючими засобами

-         перед зішліфовуванням доцільне застосування відбілюючих засобів, які містять перекис карбаміду для зменшення рівня пігментації плями і відповідно меншого об’єму видалення емалі

-         ремінералізуючу терапію та електрофорез проводять у разі необхідності після зашліфовування при некомпенсованому перебігу карієсу. Для цього використовують:

-         ремінералізуюча терапія з використанням препаратів фтору, кальцію, ремінералізуючих розчинів, фторвмісних лаків тощо

-         герметизація (неінвазивна, інвазивна) фісур жувальних зубів (цементами, герметиками хімічної та світлової полімеризації)

-         електрофорез препаратів фтору: 1-2% розчин натрію фториду тощо (5-6 сеансів)

-         електрофорез препаратів кальцію: 10% розчин кальцію глюконату, кальцію хлориду, 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів)

-         електрофорез ремінералізуючих препаратів типу “Ремодент” тощо

-         якщо для повного усунення плями необхідно видалити значну кількість емалі, то утворений дефект відновлюють композиційними матеріалами або компомерами

-         темно-коричневі та чорні каріозні плями є проявами карієсу, що зупинився (стаціонарного карієсу) і, як правило, не потребують спеціального ремінералізуючого лікування, окрім випадків їх видалення препаруванням як косметичних дефектів.

Загальне лікування:

-       нормалізація дієти з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів (не більше 30 г цукру на добу)

-       у разі необхідності (наприклад, вагітним) призначення комплексних препаратів кальцію, фтору, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік)

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1).У разі ефективності проведеного лікування – зменшення розміру пігментованої плями, ущільнення її поверхні, зменшення інтенсивності її забарвлення 2% водним розчином метиленового синього за 10-бальною шкалою, відновлення природного блиску емалі. Можлива більш інтенсивна пігментація плями з ущільненням її поверхні (наявність такого косметичного дефекту допускають на бокових зубах).

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення каріозної порожнини у межах емалі (поверхневий карієс) і подальший розвиток каріозного процесу; виникнення нових вогнищ ураження на інших зубах

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація процесу: зменшення розміру пігментованої плями, зменшення інтенсивності її забарвлення, ущільнення її поверхні. На бокових зубах як ефективний результат допускається інтенсивна пігментація плями з ущільненням її поверхні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 02.0 - 02.9 Поверхневий карієс постійних зубів

 

Клінічна форма – поверхневий карієс постійних зубів, гострий перебіг

 

Критерії діагностики:

Клінічні

-         скарги на незначний біль, а частіше відчуття оскоми в зубі, які виникають від хімічних подразників і швидко проходять після припинення їх дії

-         можливий короткочасний біль від температурних та механічних подразників, частіше в місці локалізації дефекту

-         наявність крейдоподібного кольору плями чи дефекту на поверхні емалі, частіше в ретенційних пунктах (місцях ретенції залишків їжі): фісурах, ямках жувальної та інших поверхонь зубів, пришийковій ділянці

-         поява крейдоподібного кольору плями чи дефекту емалі відмічається через деякий час після прорізування зуба

-         в ділянці крейдоподібного кольору ураження емалі виявляється неглибокий дефект (порожнина), розміщена в межах емалі, краї дефекту нерівні

-         каріозна порожнини розташована у межах емалі зі збереженням цілості емалево-дентинного з’єднання

-         при зондуванні відмічається шорсткість, розм’якшення емалі, затримка зонда

-         інколи на фоні білої каріозної плями відмічається лише шорстка при зондуванні поверхня, проте при подальшому препаруванні під нею виявляється осередок розм`якшеної емалі

Допоміжні діагностичні критерії:

-         ефективним методом діагностики та диференційної діагностики гострого початкового карієсу є використання кольорових реакцій з різними барвниками: 2% водний розчин метиленового синього, 0,1% водний розчин метиленового червоного, кармін, конгорот, тропеолін тощо

-         з цією метою можливе використання спеціальних препаратів барвників, наприклад, «Caries marker» («VOCO»), «Caries Detector» («Hager & Werken»), «Seek» (Ultradent), «Радсидент» (Радуга-Р) тощо- метод життєвого (вітального) пофарбування за допомогою 2 % водного розчину метиленового синього (пошкоджені ділянки емалі забарвлюються)

Лікування:

Місцеве лікування:

-         проведення професійної гігієни порожнини рота

-         навчання пацієнта раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота

-         індивідуальний підбір засобів гігієни порожнини рота та зубної щітки

-         призначення лікувально-профілактичних зубних паст, що містять кальцій, фториди, мінеральні речовини; сольових паст тощо

-         місцеве знеболювання (анестетики)

-         препарування каріозної порожнини;

-         пломбування каріозної порожнини:

-         при локалізації каріозної порожнини на вестибулярній поверхні фронтальних зубів і премолярів її пломбують композитами, компомерами, склоіономерними, силікатними цементами

-         при локалізації каріозної порожнини на жувальній поверхні молярів: препарування та пломбування каріозної порожнини діаметром до 2 мм амальгамою, композитом, компомером чи склоіономерним цементом

-         якщо площа каріозного ураження більша 2 мм – препарування та пломбування усіх фісур жувальної поверхні моляра

-         покриття інших крейдоподібного кольору ділянок фісур жувальної поверхні молярів герметиком

-         при наявності значної кількості каріозних плям і дефектів емалі - ремінералізуюча терапія з використанням препаратів фтору, кальцію, ремінералізуючих розчинів, фторвмісних лаків тощо

-         герметизація (неінвазивна, інвазивна) фісур жувальних зубів (цементами, герметиками хімічної та світлової полімеризації)

-         електрофорез препаратів фтору: 1-2% розчин натрію фториду тощо (5-6 сеансів)

-         електрофорез препаратів кальцію: 10% розчин кальцію глюконату, кальцію хлориду, 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів)

-         електрофорез ремінералізуючих препаратів типу “Ремодент” тощо

Загальне лікування:

-       нормалізація дієти з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів (не більше 30 г цукру на добу)

-       у разі необхідності (наприклад, вагітним) призначення комплексних препаратів кальцію, фтору, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік)

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1). У разі ефективності проведеного лікування – пломба повністю заповнює каріозний дефект, при зондуванні не відмічається щілини між пломбою і твердими тканинами зуба. Відновлені форма, функція та косметичні якості зуба. Відмічається стабілізація каріозного процесу, відсутність ознак вторинного карієсу.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення каріозної порожнини у межах емалі (вторинний поверхневий карієс) або подальше прогресування каріозного процесу (виникнення середнього карієсу); виникнення нових вогнищ каріозного ураження на інших зубах.

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація каріозного процесу, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 02.0 - 02.9 Поверхневий карієс постійних зубів

 

Клінічна форма – поверхневий карієс постійних зубів, хронічний перебіг

 

Критерії діагностики:

Клінічні

-         хронічний поверхневий карієс протікає майже без больових відчуттів, скарги на біль практично відсутні

-         можливий короткочасний біль від хімічних, температурних та механічних подразників (який відразу припиняється після їх усунення), частіше в місці локалізації каріозного дефекту

-         наявність жовто-коричневого або коричневого кольору плями чи дефекту на поверхні емалі, частіше в ретенційних пунктах (місцях ретенції залишків їжі): фісурах, ямках жувальної та інших поверхонь зубів, пришийковій ділянці

-         поява жовто-коричневого або коричневого кольору плями чи дефекту емалі відмічається через деякий час після прорізування зуба

-         на поверхні емалі виявляються невеликої глибини (у межах емалі) порожнини, які виповнені досить щільною емаллю жовто-коричневого або коричневого кольору зі збереженням цілості емалево-дентинного з’єднання

-         в ділянці жовто-коричневого або коричневого кольору ураження емалі виявляється неглибокий дефект (порожнина), розміщена в межах емалі, краї дефекту нерівні

-         каріозна порожнина має широкий, розкритий, без навислих країв вхідний отвір

-         ураження виповнені досить щільною емаллю жовто-коричневого або коричневого кольору

-         при зондуванні відмічається шорсткість, розм’якшення емалі, затримка зонда

-         зондування каріозного дефекту практично безболісне

-         при локалізації хронічного поверхневого карієсу в ділянці фісур їх краї можуть бути збережені.

Допоміжні діагностичні критерії:

-         ефективним методом діагностики та диференційної діагностики хронічного початкового карієсу є використання кольорових реакцій з різними барвниками: 2% водний розчин метиленового синього, 0,1% водний розчин метиленового червоного, кармін, конгорот, тропеолін тощо

-         з цією метою можливе використання спеціальних препаратів барвників, наприклад, «Caries marker» («VOCO»), «Caries Detector» («Hager & Werken»), «Seek» (Ultradent), «Радсидент» (Радуга-Р) тощо- метод життєвого (вітального) пофарбування за допомогою 2 % водного розчину метиленового синього (пошкоджені ділянки емалі забарвлюються)

Лікування:

Місцеве лікування:

-         проведення професійної гігієни порожнини рота

-         навчання пацієнта раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота

-         індивідуальний підбір засобів гігієни порожнини рота та зубної щітки

-         призначення лікувально-профілактичних зубних паст, що містять кальцій, фториди, мінеральні речовини; сольових паст тощо

-         препарування каріозної порожнини

-         місцеве знеболювання (анестетики)

-         пломбування каріозної порожнини:

-         при локалізації каріозної порожнини на вестибулярній поверхні фронтальних зубів і премолярів її пломбують композитами, компомерами, склоіономерними, силікатними цементами

-         при локалізації каріозної порожнини на жувальній поверхні молярів: препарування та пломбування каріозної порожнини діаметром до 2 мм амальгамою, композитом, компомером чи склоіономерним цементом

-         якщо площа каріозного ураження більша 2 мм – препарування та пломбування усіх фісур жувальної поверхні моляра

-         покриття інших зміненого кольору ділянок фісур жувальної поверхні молярів герметиком

-         при наявності значної кількості каріозних плям і дефектів емалі - ремінералізуюча терапія з використанням препаратів фтору, кальцію, ремінералізуючих розчинів, фторвмісних лаків тощо

-         герметизація (неінвазивна, інвазивна) фісур жувальних зубів (цементами, герметиками хімічної та світлової полімеризації)

-         електрофорез препаратів фтору: 1-2% розчин натрію фториду тощо (5-6 сеансів)

-         електрофорез препаратів кальцію: 10% розчин кальцію глюконату, кальцію хлориду, 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів)

-         електрофорез ремінералізуючих препаратів типу “Ремодент” тощо

Загальне лікування:

-       нормалізація дієти з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів (не більше 30 г цукру на добу)

-       у разі необхідності (наприклад, вагітним) призначення комплексних препаратів кальцію, фтору, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік)

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1). У разі ефективності проведеного лікування – пломба повністю заповнює каріозний дефект, при зондуванні не відмічається щілини між пломбою і твердими тканинами зуба. Відновлені форма, функція та косметичні якості зуба. Відмічається стабілізація каріозного процесу, відсутність ознак вторинного карієсу. На бокових зубах як ефективний результат допускається інтенсивна пігментація плями (без подальшого утворення каріозної порожнини) з ущільненням її поверхні.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення каріозної порожнини у межах емалі (вторинний поверхневий карієс) або подальше прогресування каріозного процесу (виникнення середнього карієсу); виникнення нових вогнищ каріозного ураження на інших зубах.

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація каріозного процесу, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 02.0 - 02.9 Середній карієс постійних зубів

 

Клінічна форма – середній карієс постійних зубів, гострий перебіг

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-         скарги на незначний біль, а частіше відчуття оскоми в зубі, які виникають від хімічних подразників і швидко проходять після припинення їх дії

-         можливий короткочасний біль від температурних та механічних подразників, частіше в місці локалізації дефекту

-         наявність крейдоподібного кольору плями з каріозним дефектом у її центрі на поверхні зуба, частіше в ретенційних пунктах (місцях ретенції залишків їжі): фісурах, ямках жувальної та інших поверхонь зубів, пришийковій ділянці

-         поява крейдоподібного кольору плями і каріозного дефекту твердих тканин зуба відмічається через деякий час після прорізування зуба

-         в ділянці крейдоподібного кольору ураження емалі виявляється неглибокий дефект - каріозна порожнина, яка розміщена у межах плащового дентину, краї дефекту нерівні крейдоподібного кольору

-         каріозна порожнина має вузький вхідний отвір, найбільшу ширину біля емалево-дентинного з’єднання і поступово звужується у напрямку до пульпи

-         при зондуванні відмічається шорсткість, розм’якшення емалі, розм’якшений дентин, який вистилає каріозну порожнину сіро-білого або жовтуватого кольору, рідше він дещо пігментований

-         розм’якшений дентин може мати хрящеподібну консистенцію і зніматися інструментом (екскаватором) пластами

-         зондування каріозної порожнини мало болісне за винятком стінок в ділянці емалево-дентинного з’єднання

-         реакція на перкусію - безболісна

-         температурна проба: біль від холодного (води), що зникає відразу після усунення подразника

Допоміжні діагностичні критерії:

-         рентгенографія: наявність каріозної порожнини у твердих тканинах коронки зуба

-          визначення порогу больової електрозбудливості пульпи (методом електроодонтодіагностики): вона реагує больовим відчуттям на силу струму 6-12 мкА

 

Лікування:

Місцеве лікування:

-         проведення професійної гігієни порожнини рота

-         навчання пацієнта раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота

-         індивідуальний підбір засобів гігієни порожнини рота та зубної щітки

-         призначення лікувально-профілактичних зубних паст, що містять кальцій, фториди, мінеральні речовини; сольових паст тощо

-         місцеве знеболювання (анестетики)

-         препарування каріозної порожнини;

-         при локалізації каріозної порожнини на вестибулярній поверхні фронтальних зубів і премолярів її пломбують композитами, компомерами, склоіономерними, силікатними цементами

-         при локалізації каріозної порожнини на жувальній поверхні молярів: препарування та пломбування каріозної порожнини діаметром до 2 мм амальгамою, композитом, компомером чи склоіономерним цементом

-         якщо площа каріозного ураження більша 2 мм – препарування та пломбування усіх фісур жувальної поверхні моляра

-         при пломбуванні композитами хімічної полімеризації, силікатними цементами та амальгамою обов’язково ізолююча прокладка - із фосфат-цементу або склоіономерного цементу

-         покриття інших зміненого кольору ділянок фісур жувальної поверхні молярів герметиком

-         при наявності значної кількості каріозних плям і дефектів емалі - ремінералізуюча терапія з використанням препаратів фтору, кальцію, ремінералізуючих розчинів, фторвмісних лаків тощо

-         герметизація (неінвазивна, інвазивна) фісур жувальних зубів (цементами, герметиками хімічної та світлової полімеризації)

-         електрофорез препаратів фтору: 1-2% розчин натрію фториду тощо (5-6 сеансів)

-         електрофорез препаратів кальцію: 10% розчин кальцію глюконату, кальцію хлориду, 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів)

-         електрофорез ремінералізуючих препаратів типу “Ремодент” тощо

 

Загальне лікування:

-       нормалізація дієти з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів (не більше 30 г цукру на добу)

-       у разі необхідності (наприклад, вагітним) призначення комплексних препаратів кальцію, фтору, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік)

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1). У разі ефективності проведеного лікування – пломба повністю заповнює каріозний дефект, при зондуванні не відмічається щілини між пломбою і твердими тканинами зуба. Відновлені форма, функція та косметичні якості зуба. Відмічається стабілізація каріозного процесу, відсутність ознак вторинного карієсу.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення каріозної порожнини у межах емалі (вторинний середній карієс) або подальше прогресування каріозного процесу (виникнення глибокого карієсу); виникнення нових вогнищ каріозного ураження на інших зубах. Можливе виникнення запалення пульпи (пульпіт) або періодонта (періодонтит).

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація каріозного процесу, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 02.0 - 02.9 Середній карієс постійних зубів

 

Клінічна форма – середній карієс постійних зубів, хронічний перебіг

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-         має практично безсимптомний перебіг

-         можливі скарги на незначний біль, а частіше відчуття оскоми в зубі, які виникають від хімічних подразників і швидко проходять після припинення їх дії

-         можливий короткочасний біль від температурних та механічних подразників, частіше в місці локалізації дефекту

-         наявність каріозної порожнини на поверхні зуба, частіше в ретенційних пунктах (місцях ретенції залишків їжі): фісурах, ямках жувальної та інших поверхонь зубів, пришийковій ділянці

-         поява каріозної порожнини у твердих тканин зуба відмічається через деякий час після прорізування зуба

-          каріозна порожнина розміщена у межах плащового дентину, краї дефекту нерівні пігментовані (жовто-коричневого, коричневого кольору)

-         каріозна порожнина має широкий вхідний отвір, найбільшу ширину біля емалево-дентинного з’єднання

-         при зондуванні відмічається шорсткість, розм’якшення емалі, розм’якшений дентин, який вистилає каріозну порожнину пігментований

-         зондування каріозної порожнини мало болісне за винятком стінок у ділянці емалево-дентинного з’єднання

-         реакція на перкусію - безболісна

-         температурна проба: можливий біль від холодного (води), що зникає відразу після усунення подразника

Допоміжні діагностичні критерії:

-         рентгенографія: наявність каріозної порожнини у твердих тканинах коронки зуба

-         визначення порогу больової електрозбудливості пульпи (методом електроодонтодіагностики): вона реагує больовим відчуттям на силу струму 6-12 мкА

 

Лікування:

Місцеве лікування:

-         проведення професійної гігієни порожнини рота

-         навчання пацієнта раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота

-         індивідуальний підбір засобів гігієни порожнини рота та зубної щітки

-         призначення лікувально-профілактичних зубних паст, що містять кальцій, фториди, мінеральні речовини; сольових паст тощо

-         місцеве знеболювання (анестетики)

-         препарування каріозної порожнини;

-         пломбування каріозної порожнини:

-         при локалізації каріозної порожнини на вестибулярній поверхні фронтальних зубів і премолярів її пломбують композитами, компомерами, склоіономерними, силікатними цементами

-         при локалізації каріозної порожнини на жувальній поверхні молярів: препарування та пломбування каріозної порожнини діаметром до 2 мм амальгамою, композитом, компомером чи склоіономерним цементом

-         якщо площа каріозного ураження більша 2 мм – препарування та пломбування усіх фісур жувальної поверхні моляра

-         при пломбуванні композитами хімічної полімеризації, силікатними цементами та амальгамою обов’язково ізолююча прокладка - із фосфат-цементу або склоіономерного цементу

-         покриття інших зміненого кольору ділянок фісур жувальної поверхні молярів герметиком

-         при наявності значної кількості каріозних плям і дефектів емалі - ремінералізуюча терапія з використанням препаратів фтору, кальцію, ремінералізуючих розчинів, фторвмісних лаків тощо

-         герметизація (неінвазивна, інвазивна) фісур жувальних зубів (цементами, герметиками хімічної та світлової полімеризації)

-         електрофорез препаратів фтору: 1-2% розчин натрію фториду тощо (5-6 сеансів)

-         електрофорез препаратів кальцію: 10% розчин кальцію глюконату, кальцію хлориду, 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів)

-         електрофорез ремінералізуючих препаратів типу “Ремодент” тощо

 

Загальне лікування:

-       нормалізація дієти з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів (не більше 30 г цукру на добу)

-       у разі необхідності (наприклад, вагітним) призначення комплексних препаратів кальцію, фтору, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік)

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1). У разі ефективності проведеного лікування – пломба повністю заповнює каріозний дефект, при зондуванні не відмічається щілини між пломбою і твердими тканинами зуба. Відновлені форма, функція та косметичні якості зуба. Відмічається стабілізація каріозного процесу, відсутність ознак вторинного карієсу.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення каріозної порожнини у межах емалі (вторинний середній карієс) або подальше прогресування каріозного процесу (виникнення глибокого карієсу); виникнення нових вогнищ каріозного ураження на інших зубах. Можливе виникнення запалення пульпи (пульпіт) або періодонта (періодонтит).

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація каріозного процесу, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 02.0 - 02.9 Глибокий карієс постійних зубів

 

Клінічна форма – глибокий карієс постійних зубів, гострий перебіг

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-         скарги на біль, а частіше відчуття оскоми в зубі, які виникають від хімічних подразників і швидко проходять після припинення їх дії

-         можливий короткочасний біль від температурних та механічних подразників, частіше в місці локалізації каріозного дефекту

-         наявність каріозної порожнини на різних поверхнях зуба, частіше в ретенційних пунктах (місцях ретенції залишків їжі): фісурах, ямках жувальної, контактних та інших поверхонь зубів, пришийковій ділянці

-         поява каріозної порожнини у твердих тканин зуба відмічається через деякий час після прорізування зуба

-         каріозна порожнина розміщена у межах навколопульпарного дентину з навислими краями емалі

-         в ділянці крейдоподібного кольору ураження емалі виявляється глибокий дефект - каріозна порожнина, яка розміщена у межах навколопульпарного дентину, краї дефекту нерівні крейдоподібного кольору

-         каріозна порожнина має відносно вузький вхідний отвір, найбільшу ширину біля емалево-дентинного з’єднання і поступово розширяється у напрямку до пульпи

-         при зондуванні відмічається шорсткість, розм’якшення емалі, розм’якшений дентин, який вистилає каріозну порожнину сіро-білого або жовтуватого кольору, рідше він дещо пігментований

-         розм’якшений дентин може мати хрящоподібну консистенцію і зніматися інструментом (екскаватором) пластами

-         при зондуванні відмічається болісність в ділянці емалево-дентинного з’єднання, а також (менш виражена) на дні порожнини в точках найбільш тонкого дентину над пульпою

-         в точках проекції рогів пульпи склепіння порожнини зуба дуже тонке, дентин розм’якшений і його дуже легко проткнути зондом і поранити пульпу. Це супроводжується різким болем і появою у каріозній порожнині крапельки крові

-         реакція на перкусію - безболісна

-         температурна проба: різкий біль від холодного (води), що зникає відразу після усунення подразника

Допоміжні діагностичні критерії:

-         рентгенографія: наявність каріозної порожнини у твердих тканинах коронки зуба

-          визначення порогу больової електрозбудливості пульпи (методом електроодонтодіагностики): вона реагує больовим відчуттям на силу струму 6-12 мкА

 

Лікування:

Місцеве лікування:

-         проведення професійної гігієни порожнини рота

-         навчання пацієнта раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота

-         індивідуальний підбір засобів гігієни порожнини рота та зубної щітки

-         призначення лікувально-профілактичних зубних паст, що містять кальцій, фториди, мінеральні речовини; сольових паст тощо

-         місцеве знеболювання (анестетики)

-         препарування каріозної порожнини;

-         проводять антисептичну обробку каріозної порожнини теплим (36-370С) 0,02% розчином фурациліну, мікроциду, 0,5% розчином етонію, 0,01% розчином хлоргексидину біглюконату та іншими не подразнюючими антимікробними засобами

-         лікування гострого глибокого карієсу проводять у два відвідування. У перше відвідування на дно каріозної порожнини накладають лікувальну прокладку і закривають порожнину тимчасовою пломбою

-         лікувальні прокладки можуть бути: антибактеріальні пасти, що пригнічують мікрофлору і одонтотропні (пластикостимулюючі) пасти, які стимулюють відкладення пульпою вторинного дентину

-         у разі відстроченого (через декілька місяців) лікування гострого глибокого карієсу каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою із цинк-фосфатного або склоіономерного цементу. При відсутності скарг після закінчення цього терміну (через півроку, рік) у подальшому проводять пломбування каріозної порожнини композиційними матеріалами.

-         постійне пломбування каріозної порожнини проводять у друге відвідування пацієнта:

-         при локалізації каріозної порожнини на вестибулярній поверхні фронтальних зубів і премолярів її пломбують композитами, компомерами, склоіономерними, силікатними цементами

-         при локалізації каріозної порожнини на жувальній поверхні молярів: препарування та пломбування каріозної порожнини діаметром до 2 мм амальгамою, композитом, компомером чи склоіономерним цементом

-         якщо площа каріозного ураження більша 2 мм – препарування та пломбування усіх фісур жувальної поверхні моляра

-         при пломбуванні композитами хімічної полімеризації, силікатними цементами та амальгамою на лікувальну прокладку накладають ізолюючу прокладку - із фосфат-цементу або склоіономерного цементу

-         покриття інших зміненого кольору ділянок фісур жувальної поверхні молярів герметиком

-         при наявності значної кількості каріозних плям і дефектів емалі - ремінералізуюча терапія з використанням препаратів фтору, кальцію, ремінералізуючих розчинів, фторвмісних лаків тощо

-         герметизація (неінвазивна, інвазивна) фісур жувальних зубів (цементами, герметиками хімічної та світлової полімеризації)

-         електрофорез препаратів фтору: 1-2% розчин натрію фториду тощо (5-6 сеансів)

-         електрофорез препаратів кальцію: 10% розчин кальцію глюконату, кальцію хлориду, 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів)

-         електрофорез ремінералізуючих препаратів типу “Ремодент” тощо

-         при декомпенсованому перебігу карієсу чи поганій гігієні порожнини рота при виборі пломбувального матеріалу перевагу слід надавати склоіономерним цементам

 

Загальне лікування:

-       нормалізація дієти з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів (не більше 30 г цукру на добу)

-       у разі необхідності (наприклад, вагітним) призначення комплексних препаратів кальцію, фтору, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік)

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1). У разі ефективності проведеного лікування – пломба повністю заповнює каріозний дефект, при зондуванні не відмічається щілини між пломбою і твердими тканинами зуба. Відновлені форма, функція та косметичні якості зуба. Відмічається стабілізація каріозного процесу, відсутність ознак вторинного карієсу.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення каріозної порожнини у межах емалі (вторинний глибокий карієс) або подальше прогресування каріозного процесу: виникнення запалення пульпи (пульпіт) або періодонта (періодонтит); виникнення нових вогнищ каріозного ураження на інших зубах.

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація каріозного процесу, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 02.0 - 02.9 Глибокий карієс постійних зубів

 

Клінічна форма – глибокий карієс постійних зубів, хронічний перебіг

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-         має практично безсимптомний перебіг

-         можливий короткочасний біль від хімічних, температурних та механічних подразників, частіше в місці локалізації каріозного дефекту

-         наявність каріозної порожнини на різних поверхнях зуба, частіше в ретенційних пунктах (місцях ретенції залишків їжі): фісурах, ямках жувальної, контактних та інших поверхонь зубів, пришийковій ділянці

-         поява каріозної порожнини у твердих тканин зуба відмічається через деякий час після прорізування зуба

-         каріозна порожнина розміщена у межах навколопульпарного дентину, займає значну частину коронки зуба, дефект відкритий назовні (навислі краї емалі відламуються внаслідок їх крихкості)

-         каріозна порожнина має широкий вхідний отвір, її ширина практично однакова біля емалево-дентинного з’єднання і поблизу пульпи

-         краї дефекту нерівні пігментовані (жовто-коричневого, коричневого кольору)

-         при зондуванні відмічається шорсткість, розм’якшення емалі, розм’якшений дентин, який вистилає каріозну порожнину пігментований

-          зондування каріозної порожнини мало болісне за винятком стінок у ділянці емалево-дентинного з’єднання

-         реакція на перкусію - безболісна

-         температурна проба: можливий біль від холодного (води), що зникає відразу після усунення подразника

Допоміжні діагностичні критерії:

-         рентгенографія: наявність каріозної порожнини у твердих тканинах коронки зуба

-          визначення порогу больової електрозбудливості пульпи (методом електроодонтодіагностики): вона реагує больовим відчуттям на силу струму 6-12 мкА

 

Лікування:

Місцеве лікування:

-         проведення професійної гігієни порожнини рота

-         навчання пацієнта раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота

-         індивідуальний підбір засобів гігієни порожнини рота та зубної щітки

-         призначення лікувально-профілактичних зубних паст, що містять кальцій, фториди, мінеральні речовини; сольових паст тощо

-         місцеве знеболювання (анестетики)

-         препарування каріозної порожнини;

-         пломбування каріозної порожнини:

-         при локалізації каріозної порожнини на вестибулярній поверхні фронтальних зубів і премолярів її пломбують композитами, компомерами, склоіономерними, силікатними цементами

-         при локалізації каріозної порожнини на жувальній поверхні молярів: препарування та пломбування каріозної порожнини діаметром до 2 мм амальгамою, композитом, компомером чи склоіономерним цементом

-         якщо площа каріозного ураження більша 2 мм – препарування та пломбування усіх фісур жувальної поверхні моляра

-         при пломбуванні композитами хімічної полімеризації, силікатними цементами та амальгамою обов’язково ізолююча прокладка - із фосфат-цементу або склоіономерного цементу

-         покриття інших зміненого кольору ділянок фісур жувальної поверхні молярів герметиком

-         при наявності значної кількості каріозних плям і дефектів емалі - ремінералізуюча терапія з використанням препаратів фтору, кальцію, ремінералізуючих розчинів, фторвмісних лаків тощо

-         герметизація (неінвазивна, інвазивна) фісур жувальних зубів (цементами, герметиками хімічної та світлової полімеризації)

-         електрофорез препаратів фтору: 1-2% розчин натрію фториду тощо (5-6 сеансів)

-         електрофорез препаратів кальцію: 10% розчин кальцію глюконату, кальцію хлориду, 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів)

-         електрофорез ремінералізуючих препаратів типу “Ремодент” тощо

-         при декомпенсованому перебігу карієсу чи поганій гігієні порожнини рота при виборі пломбувального матеріалу перевагу слід надавати склоіономерним цементам

 

Загальне лікування:

-       нормалізація дієти з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів (не більше 30 г цукру на добу)

-       у разі необхідності (наприклад, вагітним) призначення комплексних препаратів кальцію, фтору, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік)

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1). У разі ефективності проведеного лікування – пломба повністю заповнює каріозний дефект, при зондуванні не відмічається щілини між пломбою і твердими тканинами зуба. Відновлені форма, функція та косметичні якості зуба. Відмічається стабілізація каріозного процесу, відсутність ознак вторинного карієсу.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення каріозної порожнини у межах емалі (вторинний глибокий карієс) або подальше прогресування каріозного процесу: виникнення запалення пульпи (пульпіт) або періодонта (періодонтит); виникнення нових вогнищ каріозного ураження на інших зубах.

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація каріозного процесу, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 04.00 Початковий пульпіт (гіперемія)

 

Клінічна форма – Гострий пульпіт. гіперемія пульпи

Критерії діагностики:

Клінічні:

-       локалізований самочинний біль 1-3 хв. з великими проміжками (інтермісіями) до 12-24 години;

-       біль від температурних подразників, протягом 1-3 хв.;

-       больові приступи частіше виникають в нічний час

-       біль виникла вперше добу тому

-       глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

-       дентин розм’якшений, слабо пігментований, хрящоподібної консистенції або мало розм’якшений з різкою пігментацією (хронічний карієс)

-       при зондуванні виявляється помірний біль у ділянці проекції рогу пульпи

-       від холодної води виникає біль, що триває 1-2 хвилини

-         перкусія зуба безболісна.

 

Лікування

Місцеве:

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту

І відвідання хворого

-    антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини;

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   антисептична обробка каріозної порожнини

-   на дно каріозної порожнини накладають лікувальну пасту (при розкритому розі пульпи можна замість пасти залишити ватяну кульку змочену медикаментами)

-   найчастіше використовують різні пасти, які містять гідроксид кальцію. Можна застосувати також інші лікарські засоби: антибіотики та їх комбінації, поєднання сульфаніламідних препаратів з антибіотиками, кортикостероїдами, кальцієвмісні засоби, ферментні препарати, препарати нітрофуранового ряду, глікозаміноглікани тощо

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   у разі наявності навіть незначного болю, підвищення реакції на термічні подразники, перкусію та збільшення електрозбудливості пульпи чи наявності хоча б одного з перерахованих симптомів повторюють сеанс лікування

-   через 5-7 днів при незадовільних результатах, наростанні процесу запалення, консервативне лікування слід замінити на хірургічний метод (ампутація чи екстирпація)

-   при відсутності больової реакції проводять подальше лікування

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   у разі застосування лікарської пасти з кортикостероїдами її обережно замінюють на препарати на основі гідроксиду кальцію з непрямим чи прямим покриттям пульпи;

-   ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Додаткові рекомендації:

-           диспансерний нагляд протягом 12 місяців (терміни спостереження:

                                 1-й раз – через 2 тижні (скарги, ЕОД)

2-й раз - через 3 місяці (скарги, ЕОД)

3-й раз - через 6 місяці (скарги, ЕОД, рентгенографія)

4-й раз - через 12 місяці (скарги, ЕОД, рентгенографія)

-           контроль гігієни порожнини рота

-           раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

 

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми гострого чи хронічного пульпіту

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 04.01 - Гострий пульпіт

Клінічна форма – гострий обмежений пульпіт

Критерії діагностики:

Клінічні:

-       біль гострий, локалізований, нападоподібний, самовільний, тривалість приступу 15-30 хв., без больові (світлі) проміжки – 2-3 години.

-       напад болю може виникнути під впливом різних подразників (температурних, хімічних тощо);

-       больові приступи підсилюються і частішають вночі

-       біль виник вперше 2-3 доби тому

-       глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

-       дентин розм’якшений, слабо пігментований, хрящоподібної консистенції або мало розм’якшений з різкою пігментацією (хронічний карієс)

-       при зондуванні виявляється помірний біль в точці, відповідно проекції запаленого рогу пульпи

-       від холодної води виникає приступ болю (тепла зменшує інтенсивність больового відчуття)

-         перкусія зуба безболісна.

 

Допоміжні діагностичні критерії:

- знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці (ЕОД) - до 20 мкА

 

Лікування

Місцеве:

Вибір методу лікування пульпіту залежить від ряду факторів.

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту застосовують при тривалості хвороби не більше доби; локалізації каріозної порожнини на жувальній або контактній поверхні (вище екватора зуба), у практично здорових осіб молодого віку, у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу.

Ампутація пульпи (вітальна чи девітальна). Застосовують у осіб молодого віку при неефективності біологічного методу лікування, у жувальних зубах при наявності каріозної порожнини ІІ класу за Блеком.

Екстирпація пульпи (вітальна чи девітальна). Застосовують при неефективності методу вітальної ампутації, при наявності каріозної порожнини ІІ-V класів за Блеком, при лікуванні фронтальних (однокореневих) зубів.

Девітальні методи лікування застосовують при наявності протипоказань до місцевого знеболювання.

 

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту

І відвідання хворого

-    антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини;

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   антисептична обробка каріозної порожнини

-   на дно каріозної порожнини накладають лікувальну пасту (при розкритому розі пульпи можна замість пасти залишити ватяну кульку змочену медикаментами)

-   найчастіше використовують різні пасти, які містять гідроксид кальцію. Можна застосувати також інші лікарські засоби: антибіотики та їх комбінації, поєднання сульфаніламідних препаратів з антибіотиками, кортикостероїдами, кальцієвмісні засоби, ферментні препарати, препарати нітрофуранового ряду, глікозаміноглікани тощо

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   у разі наявності навіть незначного болю, підвищення реакції на термічні подразники, перкусію та збільшення електрозбудливості пульпи чи наявності хоча б одного з перерахованих симптомів повторюють сеанс лікування

-   через 5-7 днів при незадовільних результатах, наростанні процесу запалення, консервативне лікування слід замінити на хірургічний метод (ампутація чи екстирпація)

-   при відсутності больової реакції проводять подальше лікування

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   у разі застосування лікарської пасти з кортикостероїдами її обережно замінюють на препарати на основі гідроксиду кальцію з непрямим чи прямим покриттям пульпи;

-   ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Ампутація пульпи.

А) вітальна ампутація

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   нанесення лікувальної пасти на культю пульпи, рекомендуються пасти протизапальної та одонтотропної дії, препарати на основі гідроксиду кальцію

-   ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Б) девітальна ампутація

І відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   препарування каріозної порожнини зуба (розкриття і часткова некротомія каріозної порожнини) з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо)

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія). Можливе розкриття устів каналів та резекція пульпи з устів каналів списоподібним бором, або бором Gates-Glidden

-   медикаментозна обробка культі пульпи (розчином фурациліну, 1% розчином хлоргексидину тощо)

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   нанесення лікувальної пасти на культю пульпи, рекомендуються муміфікуючі, метаплазуючі і одонтотропні пасти

-   ізолююча прокладка

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   препарування каріозної порожнини зуба (розкриття і часткова некротомія каріозної порожнини) з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо)

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-    препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

-           раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

 

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми гострого чи хронічного пульпіту

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 04.01 - Гострий пульпіт

 

Клінічна форма – гострий дифузний пульпіт.

Критерії діагностики:

Клінічні:

-       біль гострий, ірадіюючий, нападоподібний, самовільний, тривалість приступу 2-4 год., без больові (світлі) проміжки – 10-30 хвилин

-       іррадіація болю по ходу гілок трійчастого нерва.

-       напад болю може виникнути під впливом різних подразників (температурних, хімічних тощо);

-       больові приступи підсилюються і частішають вночі

-       біль виник вперше 2-3 доби тому

-       глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

-       дентин розм’якшений, слабо пігментований, хрящоподібної консистенції або мало розм’якшений з різкою пігментацією (хронічний карієс)

-       при зондуванні виявляється біль по всьому дну каріозної порожнини, біль більш різкий при гострому перебігу карієсу

-       від холодної води виникає приступ болю (тепла зменшує інтенсивність больового відчуття)

-       може бути больова реакція при вертикальній перкусії ураженого зуба (явища періфокального періодонтиту)

 

Допоміжні діагностичні критерії

- знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 40-50 мкА

 

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   препарування каріозної порожнини зуба (розкриття і часткова некротомія каріозної порожнини) з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо)

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-    препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

- раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

 

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми гострого чи хронічного пульпіту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 04.02 – Гнійний (пульпарний абсцес)

 

Клінічна форма – гострий гнійний пульпіт

Критерії діагностики:

Клінічні:

-       біль гострий, ірадіюючий, нападоподібний, самовільний, пульсуючий, хвилеподібний,  безбольові проміжки відсутні.

-       іррадіація болю по ходу гілок трійчастого нерва.

-       напад болю може виникнути під впливом різних подразників (температурних, хімічних тощо)

-       при дії холодових подразників біль заспокоюється;

-       больові приступи підсилюються і частішають вночі

-       біль виник вперше 2-3 доби тому

-       глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

-       дентин розм’якшений, слабо пігментований, хрящоподібної консистенції або мало розм’якшений з різкою пігментацією (хронічний карієс)

-       при зондуванні виявляється біль по всьому дну каріозної порожнини, біль більш різкий при гострому перебігу карієсу

-       при зондуванні можна легко перфорувати склепіння порожнини зуба, при цьлму виділяється крапля гною, або крові і больові відчуття зменшуються

-       від теплої води виникає приступ болю (холодна зменшує інтенсивність больового відчуття)

-       больова реакція при вертикальній перкусії ураженого зуба (явища періфокального періодонтиту)

 

Допоміжні діагностичні критерії

- знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці вище 40-50 мкА

 

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   препарування каріозної порожнини зуба (розкриття і часткова некротомія каріозної порожнини) з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо)

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-    препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

- раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

 

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми хронічного пульпіту чи періодонтит

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 04.01 - Гострий пульпіт

Клінічна форма – гострий травматичний пульпіт

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

Гострий травматичний пульпіт має три форми клінічного проявлення. 1) Випадково оголена ділянка пульпи. 2) Випадкове поранення пульпи .3)Оголення пульпи при переломі коронки зуба.

 

1) Випадково оголена ділянка пульпи.

Клініка:

-       причиною такого пульпіту може бути необережне препарування каріозної порожнини або зняття шару демінералізованого дентину екскаватором

-       ознакою оголення пульпи є оточений обідком білого предентину перфоративний отвір, з якого може виділятися крапля крові

-       оголена пульпа яскраво-червоного кольору

-       виникає гострий, короткочасний біль, який посилюється під час зондування перфорації

 

2) Випадкове поранення пульпи

Клініка:

-       причиною такого пульпіту може бути необережне препарування каріозної порожнини або зняття шару демінералізованого дентину екскаватором, при цьому відбувається проникнення інструменту в тканину пульпи і її поранення

-       ознакою оголення пульпи є досить великий перфоративний отвір, через який видно поранену пульпу рожевого кольору

-       з перфоративного отвору виділяється краплями кров

-        виникає гострий, короткочасний біль, який посилюється під час зондування пульпи у ділянці перфорації

 

3)Оголення пульпи при переломі коронки зуба.

Клініка:

-       така клінічна картина можлива звичайно внаслідок отриманої гострої травми

-       лінія перелому коронки зуба може проходити через рівень порожнини зуба (по екватору зуба, в ділянці шийки зуба тощо)

-       тканина пульпи оголена, на значному протязі швидко інфікується

-       оголена пульпа яскраво-червоного кольору

-       виникає гострий біль, який посилюється під впливом різних зовнішніх подразників, навіть від поруху повітря

 

 

Допоміжні діагностичні критерії:

- електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці (ЕОД) - до 6-12 мкА

 

Лікування

Місцеве:

Вибір методу лікування пульпіту залежить від ряду факторів.

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту застосовують при випадково оголеній ділянці пульпи. Проте його використання залежить від локалізації каріозної порожнини на жувальній або контактній поверхні (вище екватора зуба), у практично здорових осіб молодого віку, у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу. Біологічний метод не використовують у фронтальних однокореневих зубах, де у випадку випадково оголеної пульпи необхідно застосовувати метод екстирпації пульпи.

Ампутація пульпи (вітальна). Метод вибору при випадковому пораненні пульпи у молярах і премолярах. Проте його використання залежить від локалізації каріозної порожнини на жувальній або контактній поверхні (вище екватора зуба), у практично здорових осіб молодого віку, у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу. У фронтальних однокореневих зубах у разі випадково пораненої пульпи необхідно застосовувати метод екстирпації пульпи. Також ампутацію застосовують у осіб молодого віку при неефективності біологічного методу лікування випадково оголеної пульпи. У жувальних зубах при наявності каріозної порожнини ІІ класу за Блеком у разі випадково пораненої пульпи  нижче рівня екватора доцільно застосувати екстирпацію пульпи.

Екстирпація пульпи (вітальна чи девітальна). Метод вибору при лікуванні оголення пульпи при переломі коронки зуба. Також застосовують при неефективності методу вітальної ампутації, при наявності каріозної порожнини ІІ-V класів за Блеком при лікуванні гострого травматичного пульпіту фронтальних (однокореневих) зубів.

Девітальну екстирпацію застосовують при наявності протипоказань до місцевого знеболювання.

 

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту

І відвідання хворого

-    антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини;

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   антисептична обробка каріозної порожнини

-   на дно каріозної порожнини накладають лікувальну пасту (при розкритому розі пульпи можна замість пасти залишити ватяну кульку змочену медикаментами)

-   найчастіше використовують різні пасти, які містять гідроксид кальцію. Можна застосувати також інші лікарські засоби: антибіотики та їх комбінації, поєднання сульфаніламідних препаратів з антибіотиками, кортикостероїдами, кальцієвмісні засоби, ферментні препарати, препарати нітрофуранового ряду, глікозаміноглікани тощо

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   у разі наявності навіть незначного болю, підвищення реакції на термічні подразники, перкусію та збільшення електрозбудливості пульпи чи наявності хоча б одного з перерахованих симптомів повторюють сеанс лікування

-   через 5-7 днів при незадовільних результатах, наростанні процесу запалення, консервативне лікування слід замінити на хірургічний метод (ампутація чи екстирпація)

-   при відсутності больової реакції проводять подальше лікування

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   у разі застосування лікарської пасти з кортикостероїдами її обережно замінюють на препарати на основі гідроксиду кальцію з непрямим чи прямим покриттям пульпи;

-   ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Ампутація пульпи.

А) вітальна ампутація

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   нанесення лікувальної пасти на культю пульпи, рекомендуються пасти протизапальної та одонтотропної дії, препарати на основі гідроксиду кальцію

-   ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   препарування каріозної порожнини зуба (розкриття і часткова некротомія каріозної порожнини) з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо)

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-    препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

-           раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

 

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми гострого чи хронічного пульпіту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 04.03 - Хронічний пульпіт

 

Клінічна форма – хронічний фіброзний пульпіт

Критерії діагностики:

Клінічні:

-       у анамнезі може відмічатися згадування про гострий нападоподібний біль у ураженому зубі

-       біль ниючого, тягнучого характеру на дію термічних, хімічних та механічні подразників, який повільно зникає після усунення подразника

-       виникнення ниючого болю від зміни навколишньої температури

-        глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину

-       дентин розм’якшений, може бути пігментований

-       зондування дна каріозної порожнини практично безболісне, у місці перфорації – різко болісне, пульпа слабо кровоточить

-        у ділянці перфорації можна візуально виявити оголену пульпу темно-червоного кольору чи блідо-рожеву з синюшним відтінком

-         реакція на перкусію - безболісна

Допоміжні діагностичні критерії

- знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 30-50 мкА

-         при рентгенологічному обстеженні можна виявити сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба

 

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   препарування каріозної порожнини зуба (розкриття і часткова некротомія каріозної порожнини) з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо)

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-    препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

- раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

 

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми хронічного пульпіту чи періодонтит

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 04.05 - Хронічний гіперпластичний пульпіт (пульпарний поліп)

 

Клінічна форма – хронічний гіпертрофічний пульпіт

Критерії діагностики:

Клінічні:

-       у анамнезі може відмічатися згадування про гострий нападоподібний біль у ураженому зубі

-       скарги на біль та появу крові із каріозної порожнини при травмуванні крихтами їжі або при відсмоктуванні із зуба

-       можливий незначний біль ниючого, тягнучого характеру на дію термічних, хімічних та механічні подразників, який повільно зникає після усунення подразника

-        глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину, порожнина зуба розкрита;

-       каріозна порожнина виповнена м’ясистим пухлино подібним утворенням рожево-синюшного кольору

-       дентин розм’якшений, може бути пігментований

-       зондування пульпи спричиняє болючість і кровоточивість

-        реакція на перкусію - безболісна

Допоміжні діагностичні критерії

- знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 30-50 мкА

-         при рентгенологічному обстеженні можна виявити сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба

 

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   препарування каріозної порожнини зуба (розкриття і часткова некротомія каріозної порожнини) з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо)

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-    препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

- раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

 

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми хронічного пульпіту чи періодонтит

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 04.03 - Хронічний пульпіт

 

Клінічна форма – хронічний гангренозний пульпіт

Критерії діагностики:

Клінічні:

-       у анамнезі може відмічатися згадування про гострий нападоподібний біль у ураженому зубі

-       біль ниючого, тягнучого характеру на дію термічних теплових подразників (гаряча їжа тощо), який повільно зникає після усунення подразника

-       неприємне відчуття розпирання в зубі

-        глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину, що з’єднується з порожниною зуба

-       дентин розм’якшений, може бути пігментований

-       зондування дна каріозної порожнини практично безболісне, у місці перфорації поверхневе зондування - безболісне, глибоке зондування викликає біль і кровоточивість

-        реакція на перкусію - безболісна

Допоміжні діагностичні критерії

- знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 60-80 мкА

-         при рентгенологічному обстеженні можна виявити сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба, можлива деструкція періодонтальної щілини і оточуючої кісткової тканини

 

 

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   препарування каріозної порожнини зуба (розкриття і часткова некротомія каріозної порожнини) з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів

-   накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо)

-   закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою

 

ІІ відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-    препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

- раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

 

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми хронічного пульпіту чи періодонтит

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 04.03 - Хронічний пульпіт

 

Клінічна форма – пульпіт ускладнений періодонтитом

Критерії діагностики:

Клінічні:

-       ірадіюючий біль, що виникає самовільно та посилюється як від різноманітних подразників, так і вночі;

-        біль має наростаючий пульсуючий характер, посилюється при накушуванні на зуб; світлі проміжки між больовими приступами майже відсутні.

-        глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину

-       дентин розм’якшений, може бути пігментований

-       зондування дна каріозної порожнини болісне,

-       при наявності перфорації – пульпа різко болісна і слабо кровоточить при зондуванні

-         реакція на перкусію – болісна

-         м'які тканини навколо даного зуба набряклі, гіперемовані, болісні при пальпації, перехідна складка згладжена

-         можливе збільшення регіонарних лімфатичних вузлів

 

Допоміжні діагностичні критерії

- знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 30-50 мкА

-         при рентгенологічному обстеженні наявні патологічні зміни у періапікальних тканинах у вигляді розширення, деструкції або деформації періодонтальної щілини відповідно до форми загостреного хронічного періодонтиту, що ускладнює перебіг пульпіту.можна виявити сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба

 

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

І відвідання хворого

-   антисептична обробка ротової порожнини

-   знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

-   препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-   розкриття порожнини зуба

-   видалення коронкової пульпи (пульпотомія)

-   медикаментозна обробка культі пульпи

-   припинення кровотечі культі пульпи

-   розкриття устів кореневих каналів

-   екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія)

-   зупинка кровотечі у кореневому каналі

-   інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-   для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% гіпохлориту натрію, 1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо

-   у каналі залишають турунду, рясно зволожену обраним медикаментозним препаратом

-   закриття каріозної порожнини напівгерметичною або герметичною пов’язкою (залежно від наявності або відсутності незначної кількості серозного ексудату в каналі)

 

ІІ відвідання хворого

-    антисептична обробка порожнини рота (полоскання антисептиками)

-   у разі відсутності болю – видалення герметичної (напівгерметичної) пов’язки

-   промивання та висушування кореневого каналу

-   пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-   пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

- раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

 

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у періодонтит

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Протокол лікування

 

Шифр МКХ К 04.4 Гострий апікальний періодонтит постійного зуба

 

Клінічна форма - гострий серозний періодонтит

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-         різкий біль при накушуванні на зуб;

-         постійний пульсуючий, наростаючий біль в зубі;

-         загальний стан може бути не порушений

-         уражений зуб може бути інтактним, запломбованим або може бути глибока каріозна порожнина, яка сполучається з порожниною зуба;

-         зондування стінок, дна каріозної порожнини, місця сполучення з порожниною зуба та устя кореневих каналів безболісне;

-         відсутня реакція на термічні подразники;

-         болісна реакція на перкусію зуба, патологічна рухомість зуба

-         слизова оболонка ясен та перехідної складки у ділянці верхівки ураженого зуба, набрякла, болісна при пальпації;

-         регіонарні лімфатичні вузли на стороні ураження збільшені та болісні при пальпації;

Допоміжні критерії діагностики

-         знижена (більше 100 мкА) або відсутня реакція на електричний струм при електроодонтодіагностиці;

-         відсутні зміни кісткової тканини пері апікальної ділянки при рентгенологічному досліджені.

 

Лікування:

Консервативний метод лікування проводять при відсутності:

-         ситуації, коли хворий зуб є причиною гострого септичного стану, хронічної інфекції та інтоксикації організму;

-         повного руйнування коронки;

-         перфорації дна порожнини зуба;

Місцеве лікування:

І відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання)

-         знеболювання: анестетики (місцево) при різкій болісності – провідникове знеболювання

-         препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-         розкриття порожнини зуба (із застосуванням високошвидкісного турбінного наконечника) та кореневих каналів для відтоку ексудату

-         інструментальна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів

-         розкриття верхівкового отвору

-          медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними препаратами;

-         у каналі залишають турунду, рясно зволожену обраним медикаментозним препаратом

-         закриття каріозної порожнини напівгерметичною або герметичною пов’язкою при наявності незначної кількості серозного ексудату в каналі;

 

ІІ відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання антисептиками)

-         у разі відсутності болю – видалення герметичної (напівгерметичної) пов’язки

-         інструментальна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням ендодонтичних файлів відповідного розміру

-         медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними та протизапальними препаратами. Застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати; іммобілізовані лікарські препарати та сорбенти, протизапальні препарати тощо

-         пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-         пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

Загальне лікування:

-         у залежності від загального стану хворого призначають аналгетики, антибактеріальні та гіпосенсибілізуючі препарати

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1).У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття при накушуванні на зуб, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба; рентгенологічно – пломбувальна маса у на всьому протязі кореневих каналів, відсутність патологічних змін у періодонті.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у періодонті і перехід у хронічну форму, загострення патологічного процесу у періодонті з виникнення одонтогенних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки (періостит, абсцес тощо)

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація процесу: повна відсутність патологічних змін у періодонті, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

 

Шифр МКХ К 04.4 Гострий апікальний періодонтит постійного зуба

 

Клінічна форма - гострий гнійний періодонтит

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-         різкий біль при накушуванні на зуб;

-         постійний пульсуючий, наростаючий біль в зубі;

-         відчуття “вирослого зуба” (він вищий за сусідні зуби) і перший вступає у контакт з антагоністами

-         асиметрія обличчя за рахунок набряку м’яких тканин на стороні ураження;

-         підвищення температури тіла, млявість, поганий сон

можливе підвищення температури до 38-390С.

-         уражений зуб може бути інтактним, запломбованим або може бути глибока каріозна порожнина, яка сполучається з порожниною зуба;

-         зондування стінок, дна каріозної порожнини, місця сполучення з порожниною зуба та устя кореневих каналів безболісне;

-         відсутня реакція на термічні подразники;

-         болісна реакція на перкусію зуба (вертикальну і горизонтальну), патологічна рухомість зуба

-         слизова оболонка ясен та перехідної складки у ділянці верхівки ураженого зуба, набрякла, гіперемована, згладжена, болісна при пальпації;

-         регіонарні лімфатичні вузли на стороні ураження збільшені та болісні при пальпації;

Допоміжні критерії діагностики

-         знижена (більше 100 мкА) або відсутня реакція на електричний струм при електроодонтодіагностиці;

-         відсутні зміни кісткової тканини пері апікальної ділянки при рентгенологічному досліджені.

 

Лікування:

Консервативний метод лікування проводять при відсутності:

-         ситуації, коли хворий зуб є причиною гострого септичного стану, хронічної інфекції та інтоксикації організму;

-         повного руйнування коронки;

-         перфорації дна порожнини зуба;

Місцеве лікування:

І відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання)

-         знеболювання: анестетики (місцево) при різкій болісності – провідникове знеболювання

-         препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-         розкриття порожнини зуба (із застосуванням високошвидкісного турбінного наконечника) та кореневих каналів для відтоку ексудату

-         інструментальна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів

-         розкриття верхівкового отвору

-          медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними препаратами;

-         закриття каріозної порожнини пухкою пов’язкою (ватяною кулькою)

-         призначення частих полоскань порожнини рота і ураженого зуба розчинами антисептиків

 

ІІ відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання антисептиками)

-         у разі відсутності болю: інструментальна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів

-         розкриття верхівкового отвору

-         медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними та протизапальними препаратами. Застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати; іммобілізовані лікарські препарати та сорбенти, протизапальні препарати тощо

-         у каналі залишають турунду, рясно зволожену обраним медикаментозним препаратом

-         закриття каріозної порожнини напівгерметичною або герметичною пов’язкою (залежно від наявності або відсутності незначної кількості серозного ексудату в каналі)

 

ІІІ відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання антисептиками)

-         у разі відсутності болю – видалення герметичної (напівгерметичної) пов’язки

-         пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-         пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

Загальне лікування:

-         у залежності від загального стану хворого призначають аналгетики, антибактеріальні та гіпосенсибілізуючі препарати

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1).У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття при накушуванні на зуб, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба; рентгенологічно – пломбувальна маса у на всьому протязі кореневих каналів, відсутність патологічних змін у періодонті.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у періодонті і перехід у хронічну форму, загострення патологічного процесу у періодонті з виникнення одонтогенних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки (періостит, абсцес тощо)

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація процесу: повна відсутність патологічних змін у періодонті, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

 

Шифр МКХ К 04.5 Хронічний апікальний періодонтит постійного зуба

 

Клінічна форма - хронічний фіброзний періодонтит, хронічний гранулюючий періодонтит, хронічний гранульоматозний періодонтит

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-         глибока каріозна порожнина в зубі, яка сполучається з порожниною зуба;

-         зуб може бути запломбований або інтактний,

-         зуб змінений у кольорі: сіруватого відтінку, тьмяний

-         зондування стінок, дна каріозної порожнини і місця сполучення з порожниною зуба та входу до кореневих каналів безболісне;

-         відсутня реакція при дії термічних подразників;

-         реакція на вертикальну і горизонтальну перкусію – безболісна;

-         при хронічному гранулюючому періодонтиті слизова оболонка ясен в проекції верхівки кореня ураженого зуба незначно застійно гіперемована, набрякла;

-         при хронічному гранулюючому періодонтиті, можливі свищі на яснах в проекції верхівки кореня або рубці на їх місці;

Допоміжні діагностичні критерії

-         знижена (більше 100 мкА) або відсутня реакція на електричний струм при електроодонтодіагностиці;

-         розрідження кісткової тканини біля верхівки коренів та в ділянці біфуркації при рентгенологічному дослідженні.

 

Клініка:

Хронічний фіброзний періодонтит

-         скарги хворих можуть бути відсутні, можливий незначний біль при жуванні грубої їжі

-         в анамнезі можливе пломбування або ендодонтичне лікування

-         зуб може бути запломбований або інтактний, але змінений у кольорі: сіруватого відтінку, тьмяний

-         зондування стінок, дна каріозної порожнини і місця сполучення з порожниною зуба та входу до кореневих каналів безболісне;

-         відсутня реакція при дії термічних подразників;

-         реакція на вертикальну і горизонтальну перкусію – безболісна;

-         слизова оболонка ясен в проекції верхівки кореня може бути практично незміненою, безболісна при пальпації

-         рентгенологічно – нерівномірне розширення періодонтальної щілини у ділянці верхівки кореня

-         ЕОД – більше 100 мкА

 

Хронічний гранулюючий періодонтит

-         скарги хворих можуть бути відсутні, можливий незначний біль при жуванні грубої їжі, на заніміння зуба, деяку болісність під час їжі та чутливість при натисканні. В ділянці кореня хворий відчуває тяжкість та деяке розпирання

-         в анамнезі можливе пломбування або ендодонтичне лікування

-         зуб може бути запломбований або інтактний, але змінений у кольорі: сіруватого відтінку, тьмяний

-         зондування стінок, дна каріозної порожнини і місця сполучення з порожниною зуба та входу до кореневих каналів безболісне;

-         відсутня реакція при дії термічних подразників;

-         реакція на вертикальну і горизонтальну перкусію – безболісна;

-         слизова оболонка ясен в проекції верхівки кореня ураженого зуба незначно застійно гіперемована, набрякла;

-         можливі свищі на яснах в проекції верхівки кореня або рубці на їх місці;

-         характерний симптом вазопорезу, який спостерігається при натисканні на набряклі ясна

-         рентгенологічно – у періапальних тканинах вогнище розрідження неправильної форми з нечіткими краями, контури вогнища нагадують язики полум’я

-         ЕОД – більше 100 мкА

 

Хронічний гранульоматозний періодонтит

-         скарги хворих можуть бути відсутні, можливий незначний біль при жуванні грубої їжі, на заніміння зуба, деяку болісність під час їжі та чутливість при натисканні. В ділянці кореня хворий відчуває тяжкість та деяке розпирання

-         в анамнезі можливе пломбування або ендодонтичне лікування

-         зуб може бути запломбований або інтактний, але змінений у кольорі: сіруватого відтінку, тьмяний

-         зондування стінок, дна каріозної порожнини і місця сполучення з порожниною зуба та входу до кореневих каналів безболісне;

-         відсутня реакція при дії термічних подразників;

-         реакція на вертикальну і горизонтальну перкусію – безболісна;

-         слизова оболонка ясен в проекції верхівки кореня може бути практично незміненою, безболісна при пальпації

-         рентгенологічно – у періапікальних тканинах обмежене просвітлення в ділянці апексу, яке має овальну чи круглу форму, діаметром до 5 мм. Контури гранульоми чітко обмежують її від здорової кістки

-         ЕОД – більше 100 мкА

 

 

Лікування:

Консервативний метод лікування проводять при відсутності:

-         ситуації, коли хворий зуб є причиною гострого септичного стану, хронічної інфекції та інтоксикації організму;

-         повного руйнування коронки;

-         перфорації дна порожнини зуба;

Місцеве лікування:

І відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання)

-          препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-         розкриття порожнини зуба та кореневих каналів

-         інструментальна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру

-         розкриття верхівкового отвору

-         медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними та протизапальними препаратами. Застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати; іммобілізовані лікарські препарати та сорбенти, протизапальні препарати тощо

-         у каналі залишають турунду, рясно зволожену обраним медикаментозним препаратом

-         закриття каріозної порожнини напівгерметичною або герметичною пов’язкою (залежно від наявності або відсутності незначної кількості серозного ексудату в каналі)

 

ІІ відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання антисептиками)

-         у разі відсутності болю – видалення герметичної (напівгерметичної) пов’язки

-         пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-         пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

 

Рекомендації пацієнтам:

- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-  по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1).У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття при накушуванні на зуб, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба; рентгенологічно – пломбувальна маса у на всьому протязі кореневих каналів, відсутність патологічних змін у періодонті.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у періодонті, загострення патологічного процесу у періодонті з виникненням одонтогенних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки (періостит, абсцес тощо)

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація процесу: зменшення вогнища ураження у періодонті, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

 

Шифр МКХ К 04.5 Хронічний апікальний періодонтит постійного зуба

 

Клінічна форма – загострений хронічний періодонтит

 

Критерії діагностики:

Клінічні:

-         різкий біль при накушуванні на зуб;

-         постійний пульсуючий, наростаючий біль в зубі;

-         відчуття “вирослого зуба” (він вищий за сусідні зуби) і перший вступає у контакт з антагоністами

-         асиметрія обличчя за рахунок набряку м’яких тканин на стороні ураження;

-         підвищення температури тіла, млявість, поганий сон

можливе підвищення температури до 38-390С.

-         уражений зуб може бути інтактним, запломбованим або може бути глибока каріозна порожнина, яка сполучається з порожниною зуба;

-         зондування стінок, дна каріозної порожнини, місця сполучення з порожниною зуба та устя кореневих каналів безболісне;

-         відсутня реакція на термічні подразники;

-         болісна реакція на перкусію зуба (вертикальну і горизонтальну), патологічна рухомість зуба

-         слизова оболонка ясен та перехідної складки у ділянці верхівки ураженого зуба, набрякла, гіперемована, згладжена, болісна при пальпації;

-         регіонарні лімфатичні вузли на стороні ураження збільшені та болісні при пальпації;

Допоміжні критерії діагностики

-         знижена (більше 100 мкА) або відсутня реакція на електричний струм при електроодонтодіагностиці;

-         наявні зміни кісткової тканини періапікальної ділянки при рентгенологічному досліджені, а саме: розрідження кісткової тканини біля верхівки коренів та в ділянці біфуркації при рентгенологічному дослідженні. Залежно від клінічної форми хронічного періодонтиту:

-         при хронічному фіброзному періодонтиті: нерівномірне розширення періодонтальної щілини у ділянці верхівки кореня

-         при хронічному гранулюючому періодонтиті: у періапальних тканинах вогнище розрідження неправильної форми з нечіткими краями, контури вогнища нагадують язики полум’я

-         при хронічному гранульоматозному періодонтиті: у періапікальних тканинах обмежене просвітлення в ділянці апексу, яке має овальну чи круглу форму, діаметром до 5 мм. Контури гранульоми чітко обмежують її від здорової кістки

 

Лікування:

Консервативний метод лікування проводять при відсутності:

-         ситуації, коли хворий зуб є причиною гострого септичного стану, хронічної інфекції та інтоксикації організму;

-         повного руйнування коронки;

-         перфорації дна порожнини зуба;

Місцеве лікування:

І відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання)

-         знеболювання: анестетики (місцево) при різкій болісності – провідникове знеболювання

-         препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба

-         розкриття порожнини зуба (із застосуванням високошвидкісного турбінного наконечника) та кореневих каналів для відтоку ексудату

-         інструментальна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів

-         розкриття верхівкового отвору

-          медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними препаратами;

-         закриття каріозної порожнини пухкою пов’язкою (ватяною кулькою)

-         призначення частих полоскань порожнини рота і ураженого зуба розчинами антисептиків

 

ІІ відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання антисептиками)

-         у разі відсутності болю: інструментальна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів

-         розкриття верхівкового отвору

-         медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними та протизапальними препаратами. Застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1% р-н хлоргексидину, 1% р-н йодинолу, 3% р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5%-1% розчин етонію, 1% розчин бензалконію хлориду, 0,15% розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати; іммобілізовані лікарські препарати та сорбенти, протизапальні препарати тощо

-         у каналі залишають турунду, рясно зволожену обраним медикаментозним препаратом

-         закриття каріозної порожнини напівгерметичною або герметичною пов’язкою (залежно від наявності або відсутності незначної кількості серозного ексудату в каналі)

 

ІІІ відвідання хворого

-         антисептична обробка порожнини рота (полоскання антисептиками)

-         у разі відсутності болю – видалення герметичної (напівгерметичної) пов’язки

-         пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

-         пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

Загальне лікування:

-         у залежності від загального стану хворого призначають аналгетики, антибактеріальні та гіпосенсибілізуючі препарати

 

Рекомендації пацієнтам:

-       по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів

-        по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

-       по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі

Профілактика рецидивів:

-       диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше

 

Можливі результати:

1).У разі ефективності проведеного лікування - відсутність скарг на больові відчуття при накушуванні на зуб, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба; рентгенологічно – пломбувальна маса у на всьому протязі кореневих каналів, зменшення вогнищ патологічних змін у періодонті.

2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у періодонті, загострення патологічного процесу у періодонті з виникнення одонтогенних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки (періостит, абсцес тощо)

 

Критерії ефективності лікування:

Стабілізація процесу: зменшення патологічних змін у періодонті, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 05.0  Гінгівіт катаральний

 

Клінічна форма – катаральний гінгівіт, хронічний перебіг

Перебіг захворювання – хронічний

Розповсюдженість процесу – обмежений, дифузний

Критерії діагностики:

Клінічні:

–       можливі скарги на періодичну кровоточивість ясен під час чищення зубів

–       незначно виражена гіперемія слизової оболонки ясен (сосочків, маргінальних або альвеолярних ясен)

–       ціаноз слизової оболонки ясен

–       помірний набряк слизової оболонки ясен

–       підвищене відкладення м’якого зубного нальоту на зубах, інколи він забарвлюється пігментами їжі, крові, тютюнового диму тощо

–       внаслідок набряку маргінальних ясен утворюються ясенні кишені при збереженні цілісності зубоясенного з’єднання

–       можливе утворення вогнищ десквамації, поодинокі ерозії, переважно в ділянці вершин міжзубних сосочків

 

Рентгенологічні:

-           нечіткі обриси кортикальної пластинки на верхівках міжальвеолярних перегородок

-           можливий остеопороз губчатої речовини на верхівках міжальвеолярних перегородок

Індексна оцінка стану тканин ясен:

-           ПМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс)

значення індексу до 20% - легкий ступінь тяжкості гінгівіта

від 25 до 50% - середній ступінь тяжкості гінгівіта

вище 51% - тяжкий ступінь тяжкості гінгівіта

-           СРІ (комунальний пародонтальний індекс)

0 – здорові ясна

1 – кровоточивість ясен

2 – наявність зубного каменю

3 – кишеня розміром 4-5 мм

4 – розмір кишені більше 6 мм

Клініка:

Початковий ступінь

При початковому ступені гінгівіту скарги у хворих відсутні. При огляді виявляють незначний набряк та гіперемію з ціанотичним відтінком краю ясен та вершин міжзубних сосочків. Тургор тканин збережений, ясенні сосочки щільні, кровоточивість виникає лише при механічному подразненні

І ступінь

При І ступені скарги хворих або відсутні, або зводяться до незначної кровоточивості при прийманні їжі, чищенні зубів. Ясенні сосочки, ясенний край помірно гіперемовані, ціанотичні з вираженим набряком. Вершини сосочків згладжені, кровоточивість виражена більш значно.

ІІ ступінь

ІІ ступінь характеризується кровоточивістю ясен при легкому доторкуванні, нерідко виникає біль при прийманні їжі, свербіж та неприємні відчуття в яснах. При огляді виявляють дифузну гіперемію з різко вираженим ціанозом ясенного краю, ясенних сосочків, інколи і слизової альвеолярних ясен. Виражений набряк міжзубних ясенних сосочків, контури їх згладжені, рельєф ясенного краю змінений, ясенні сосочки пухкі, пастозні. Спостерігається тенденція до стовщення краю ясен.

ІІІ ступінь

При ІІІ ступені всі ознаки хронічного катарального запалення різко виражені. Кровоточивість стає постійною ознакою, нерідко з’являється мимовільно. Відмічається дифузний ціаноз, нерівномірний набряк ясен. Ясенний край стовщений і має вигляд валика.

При детальному клініко-лабораторному обстеженні хворих гінгівітом виявляється позитивна проба Шіллера-Писарєва, підвищена еміграція лейкоцитів у порожнину рота за Ясиновським, знижена стійкість капілярів ясен при вакуумній пробі за Кулаженком, збільшення кількості ясенної рідини тощо.

На рентгенограмах не відмічається змін стану кістки альвеолярного відростка. Однак, при тривалому перебігу захворювання можуть спостерігатися остеопороз у міжальвеолярних перегородках та незначне розширення періодонтальної щілини в ділянках їх верхівок.

Тяжкість клінічного перебігу хронічного катарального гінгівіту оцінюють за допомогою індексу ПМА: значення індексу до 20% - легкий ступінь тяжкості гінгівіту, від 25 до 50% - середній ступінь тяжкості, вище 51% - тяжкий ступінь тяжкості гінгівіта

 

Лікування

-           професійна гігієна ротової порожнини

-           санація ротової порожнини.

-           ортодонтичне лікування  - при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу.

-           хірургічне лікування - при наявності аномалій будови і розташування м’яких тканин.

-           усунення місцевих подразників (зубні відкладення, каріозні порожнини, травматична оклюзія, аномалії прикусу та розміщення зубів, аномалії прикріплення м’яких тканин ротової порожнини тощо)

 

Медикаментозне лікування

-           Направлене на усунення симптомів катарального гінгівіту пригнічення умовнопатогенної мікрофлори, нормалізацію стану судинної системи, підвищення місцевої резистентності, усунення гіпоксії, стимуляцію репаративних процесів у тканинах ясен.

-            Загальна тактика медикаментозного лікування. При виборі засобів медикаментозної терапії звертають увагу на характер перебігу гінгівіту (хронічний) та мікробний склад ясенних кишень

-           Антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори ясенних кишень

-           Протизапальна терапія включає у себе етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування. Етіотропне полягає у виявленні, усуненні або пригніченні факторів, які викликали запалення. Патогенетичне передбачає медикаментозний вплив на патофізіологічні ланки процесу запалення. При симптоматичному лікуванні усуваються або пригнічуються основні симптоми запалення.

-           Стимуляція репаративних процесів. Направлена на відновлення уражених тканин ясен. Застосовують засоби направлені на поліпшення процесів обміну в уражених тканинах ясен і стимуляцію репаративної регенерації.

-           Кератопластичні препарати застосовують для поліпшення процесів епітелізації, якими завершується регенерація.

 

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО КАТАРАЛЬНОГО ГІНГІВІТУ.

-           навчання пацієнта правилам раціональної гігієни порожнини рота

-            професійна гігієна ротової порожнини

-           санація ротової порожнини.

-           ортодонтичне лікування  - при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу

-           хірургічне лікування - при наявності аномалій будови і розташування м’яких тканин

-           полоскання порожнини рота антисептичними, гігієнічними засобами або гіпертонічними розчинами: гіпертонічні 2% розчини кухонної солі або соди, в’яжучі, дубильні засоби: настої та відвари лікарських рослин - звіробою, шалвії, ромашки, кори дуба тощо

-           антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори. Застосовують антисептики (етакридину лактат та інші), похідні нітрофуранового ряду (фурацилін, фурагін тощо), рідше антибіотики та сльфаніламідні препарати.

-           протизапальна терапія. На ранніх стадіях запалення показані засоби, які мають здатність стабілізувати мембрани лізосом і тим самим перешкоджати утворенню медіаторів запалення (мефенаміну натрієва сіль, саліцилати), інгібітори протеолізу (трасилол, контрикал); препарати, що стимулюють утворення протизапальних агентів (салицілати, продігіозан, кальцію пантотенат, вітамін С.Р тощо). Для регуляції порушень мікрогемоциркуляції показане застосування антикоагулянтів (гепарин, фібринолізин), антитромбоцитарні засоби (натрію салицілат, мефенаміну натрієва сіль)

-           стимуляція репаративних процесів. Призначають препарати, які підсилюють фагоцитоз (лізоцим), препарати піримідинових основ (метилурацил, пентоксил), вітаміни (аскорбінова кислота, вітамін Р), ендогенні РНК та ДНК (нуклеінат натрію), засоби рослинного походження тощо

-           кератопластичні препарати (вітамін А та його похідні). Застосовують у разі наявності ділянок десквамацій ясен.

-           фізметоди лікування: електрофорез різних лікарських препаратів, гідромасаж, лікувальні зрошення тощо.

 

Додаткові рекомендації

-       гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

-        лікувально-профілактичні зубні пасти протизапальної дії, що містять екстракти лікарських трав; антисептики; макро- та мікроелементи

-       зубні еліксири, що містять антисептики

Диспансеризація у стоматолога:

Легкий ступінь тяжкості – І диспансерна група –

диспансерний нагляд 1 раз на рік

Середній ступінь тяжкості – ІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 2 рази на рік

Тяжкий ступінь захворювання – ІІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 3 рази на рік

 

Критерії ефективності лікування:

-           ремісія;

-           подальше прогресування хронічного катарального гінгівіту;

-           розвиток пародонтиту;

-           загострення хронічного катарального гінгівіту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 05.0  Гінгівіт катаральний

 

Клінічна форма – катаральний гінгівіт, гострий перебіг

Перебіг захворювання – гострий

Розповсюдженість процесу – обмежений, дифузний

Критерії діагностики:

Клінічні:

-           скарги на біль, кровоточивість, набряк ясен, паління в уражених ділянках

-           біль та кровоточивість підсилюються при прийманні їжі, розмові, її інтенсивність зростає в міру розвитку запалення

-           яскраво виражена гіперемія ясен, набряк, більше виражений в ділянці ясенного краю та біля основи ясенних сосочків

-           змінюється рельєф ясен: сосочки втрачають свою характерну гостроконечну форму, їх верхівки набувають форми купола, збільшуються в розмірах, що зумовлює утворення ясенних кишень

-           ясенні кишені утворюються при збереженні цілісності зубоясенного з’єднання

-           ясна легко кровоточать при пальпації

-           посилене відкладання на зубах нальоту, а в подальшому і зубного каменя

-           при термічних пошкодженнях можливе утворення білуватої плівки змутнілого епітелію з подальшою його десквамацією

-           можливе утворення вогнищ десквамації, поодинокі ерозії, переважно в ділянці вершин міжзубних сосочків

Рентгенологічні:

-           нечіткі обриси кортикальної пластинки на верхівках міжальвеолярних перегородок

-           можливий остеопороз губчатої речовини на верхівках міжальвеолярних перегородок

Індексна оцінка стану тканин ясен:

-           ПМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс)

значення індексу до 20% - легкий ступінь тяжкості гінгівіта

від 25 до 50% - середній ступінь тяжкості гінгівіта

вище 51% - тяжкий ступінь тяжкості гінгівіта

-           СРІ (комунальний пародонтальний індекс)

0 – здорові ясна

1 – кровоточивість ясен

2 – наявність зубного каменю

3 – кишеня розміром 4-5 мм

4 – розмір кишені більше 6 мм

 

Клініка:

Легкий ступінь тяжкості

-           гіперемія ясенних сосочків;

-           набряк ясенних сосочків

Середній ступінь тяжкості

-           виразна гіперемія ясенних сосочків і маргінальних ясен

-           набряк ясенних сосочків і маргінальних ясен

-           біль при пальпації ясенних сосочків і маргінальних ясен

Тяжкий ступінь захворювання

-           яскрава гіперемія сосочків, маргінальних ясен і альвеолярної частини ясен;

-           набряк сосочків, маргінальних ясен і альвеолярної частини ясен;

-           біль і кровоточивість при пальпації сосочків, маргінальних ясен і альвеолярної частини ясен

 

Лікування

-           професійна гігієна ротової порожнини

-           санація ротової порожнини.

-           ортодонтичне лікування  - при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу.

-           хірургічне лікування - при наявності аномалій будови і розташування м’яких тканин.

-           усунення місцевих подразників (зубні відкладення, каріозні порожнини, травматична оклюзія, аномалії прикусу та розміщення зубів, аномалії прикріплення м’яких тканин ротової порожнини тощо)

 

Медикаментозне лікування

-           Направлене на усунення симптомів гострого катарального гінгівіту пригнічення умовнопатогенної мікрофлори, нормалізацію стану судинної системи, підвищення місцевої резистентності, усунення гіпоксії, стимуляцію репаративних процесів у тканинах ясен.

-            Загальна тактика медикаментозного лікування. При виборі засобів медикаментозної терапії звертають увагу на характер перебігу гінгівіту (гострий, хронічний) та мікробний склад ясенних кишень

-           Антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори ясенних кишень

-           Протизапальна терапія включає у себе етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування. Етіотропне полягає у виявленні, усуненні або пригніченні факторів, які викликали запалення. Патогенетичне передбачає медикаментозний вплив на патофізіологічні ланки процесу запалення. При симптоматичному лікуванні усуваються або пригнічуються основні симптоми запалення.

-           Стимуляція репаративних процесів. Направлена на відновлення уражених тканин ясен. Застосовують засоби направлені на поліпшення процесів обміну в уражених тканинах ясен і стимуляцію репаративної регенерації.

-           Кератопластичні препарати застосовують для поліпшення процесів епітелізації, якими завершується регенерація.

 

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО КАТАРАЛЬНОГО ГІНГІВІТУ.

-           навчання пацієнта правилам раціональної гігієни порожнини рота

-            професійна гігієна ротової порожнини

-           санація ротової порожнини.

-           ортодонтичне лікування  - при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу

-           хірургічне лікування - при наявності аномалій будови і розташування м’яких тканин

-           полоскання порожнини рота антисептичними, гігієнічними засобами, відварами лікарських рослин - звіробою, шавлії, ромашки. Не можна застосовувати гіпертонічні розчини кухонної солі або соди, в’яжучі, дубильні засоби

-           при гострому запаленні виникає необхідність пригнітити досить сильні больові відчуття в яснах. Для цього застосовують полоскання розчинами цитралю, прополісу (по 20-50 крапель спиртових розчинів на стакан води для полоскання). Для аплікацій на болісні ділянки ясен застосовують анестетики (анестезин, лідокаїн, тримекаїн тощо), похідні антранілової кислоти (мефенамінова кислота, мефенаміну натрієва сіль). У випадках вираженого болю призначають аналгетики

-           антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори. Застосовують антисептики (етакридину лактат та інші), похідні нітрофуранового ряду (фурацилін, фурагін тощо), рідше антибіотики та сльфаніламідні препарати.

-           протизапальна терапія. На ранніх стадіях запалення показані засоби, які мають здатність стабілізувати мембрани лізосом і тим самим перешкоджати утворенню медіаторів запалення (мефенаміну натрієва сіль, саліцилати), інгібітори протеолізу (трасилол, контрикал); препарати, що стимулюють утворення протизапальних агентів (салицілати, продігіозан, кальцію пантотенат, вітамін С.Р тощо). Для регуляції порушень мікрогемоциркуляції показане застосування антикоагулянтів (гепарин, фібринолізин), антитромбоцитарні засоби (натрію салицілат, мефенаміну натрієва сіль)

-           стимуляція репаративних процесів. Призначають препарати, які підсилюють фагоцитоз (лізоцим), препарати піримідинових основ (метилурацил, пентоксил), вітаміни (аскорбінова кислота, вітамін Р), ендогенні РНК та ДНК (нуклеінат натрію), засоби рослинного походження тощо

-           кератопластичні препарати (вітамін А та його похідні). Застосовують у разі наявності ділянок десквамацій ясен.

-           фізметоди лікування: лікувальні зрошення. Після стихання явищ гострого запалення можливе призначення електрофорезу різних лікарських препаратів, гідромасажу тощо.

 

Додаткові рекомендації

-       гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

-       застосування зубних щіток з м’якою або дуже м’якою щетиною;

-       лікувально-профілактичні зубних пасти протизапальної дії, що містять екстракти лікарських трав, антисептики, макро- та мікроелементи

-       зубні еліксири , що містять антисептики;

Диспансеризація у стоматолога (у разі переходу у хронічну форму):

Легкий ступінь тяжкості – І диспансерна група –

диспансерний нагляд 1 раз на рік

Середній ступінь тяжкості – ІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 2 рази на рік

Тяжкий ступінь захворювання – ІІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 3 рази на рік

 

Критерії ефективності лікування:

-           ремісія;

-           подальше прогресування катарального гінгівіту і перехід у хронічну форму

-           розвиток пародонтиту;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 05.0  Гінгівіт виразковий

 

Клінічна форма – виразковий гінгівіт, гострий перебіг

Перебіг захворювання – гострий

Розповсюдженість процесу – обмежений, дифузний

Критерії діагностики:

Клінічні:

-           скарги на біль у яснах, гнилісний запах з рота, кровоточивість, утруднення приймання їжі, інколи біль при ковтанні, тризм тощо

-           супроводжується вираженою загальною реакцією організму: нездужанням, головним болем, дратливістю, підвищеною температурою тіла, порушеннями сну, апетиту, диспептичними розладами тощо

-           яскрава гіперемія, набряк, кровоточивість ясен

-           некроз ясенного краю і верхівок міжзубних сосочків білувато-брудносірого кольору

-           після видалення нальоту і некротичної тканини оголюється кровоточива, болісна при пальпації виразкова поверхня

-           ясенні сосочки втрачають свою форму, набувають вигляду рівномірно зрізаних, а при прогресуванні процесу некротизуються до своєї основи

-           між здоровими та ураженими яснами визначається чітка демаркаційна лінія, оточуюча виразку слизова гіперемована

-           посилене відкладання на зубах нальоту, а в подальшому і зубного каменя

-           язик обкладений, регіонарні підщелепні та інші лімфатичні вузли збільшені, м’якої консистенції, болісні при пальпації

-           в залежності від порушення загального стану розрізняють легкий, середній та важкий ступінь тяжкості захворювання. При легкому ступені тяжкості загальний стан хворого змінюється мало. Середній ступінь тяжкості характеризується дифузним розповсюдженням некрозу ясен вздовж зубного ряду, наростанням явищ інтоксикації, підвищенням температури тіла до 38-390 С, погіршенням стану хворого. При важкому ступені тяжкості хворі загальмовані, в’ялі, відмічається пітливість, блідий колір лиця. Різко виражені явища загальної інтоксикації, температура тіла підвищена до 39-400 С (на фоні значно зниженої реактивності організму температура може бути субфебрильною)

Рентгенологічні:

-           відсутність кортикальної пластинки на верхівках міжальвеолярних перегородок

-            остеопороз губчатої речовини на верхівках міжальвеолярних перегородок

-           розширення періодонтальної щілини біля їх вершин

Лабораторні:

-           мікроскопічне дослідження нальоту показує велику кількість змішаної мікрофлори із значною кількістю веретеноподібних паличок та спірохет Венсана (фузоспірилярний симбіоз), грибів (дріжджеподібних та актиноміцетів) та інших мікроорганізмів

-           у мазках-відпечатках відмічається велика кількість зруйнованих нейтрофільних лейкоцитів, фагоцитарна активність яких відповідає реактивності організму та ступеню тяжкості захворювання

-           загальний аналіз крові: лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.

 

Клініка:

Легкий ступінь тяжкості

-           набряк ясенних сосочків;

-           некроз верхівок ясенних сосочків;

-           ясенні сосочки вкриті брудно-сірим нальотом, болісні і кровоточиві;

-           гіперемія ділянок ясенних сосочків, які оточують виразки

-           неприємний запах з рота;

-           регіонарні підщелепні та інші лімфатичні вузли збільшені, м’якої консистенції, болісні при пальпації

-           можливе підвищення температури тіла до 37,5 С, головний біль, слабкість, порушення апетиту.

Середній ступінь тяжкості

-           яскрава гіперемія ясенних сосочків і маргінальних ясен

-           виразний набряк ясенних сосочків і маргінальних ясен

-           некроз ясенних сосочків і маргінальних ясен

-           ясенний край та сосочки некротизовані, вкриті брудно-сірим нальотом, болісні і кровоточиві

-           слизова оболонка ясен, що оточує виразки гіперемована

-           наліт брудно-сірого кольору в ділянці виразок

-           значна кількість м’якого зубного нальоту в уражених ділянках

-           неприємний запах з рота;

-           регіонарні підщелепні та інші лімфатичні вузли збільшені, м’якої консистенції, болісні при пальпації

-           підвищення температури тіла до 38-39 С, головний біль, слабкість, порушення апетиту.

Тяжкий ступінь захворювання

-           виразна гіперемія ясенних сосочків, маргінальних ясен і альвеолярної частини ясен;

-           значний набряк ясенних сосочків, маргінальних ясен і альвеолярної частини ясен;

-           некроз ясенних сосочків, маргінальних ясен і альвеолярної частини ясен;

-           ясенний край, сосочки та альвеолярна частина ясен некротизовані, вкриті брудно-сірим нальотом, різко болісні і кровоточиві;

-           значні відкладення м’якого зубного нальоту в уражених ділянках;

-           неприємний запах з рота;

-           регіонарні підщелепні та інші лімфатичні вузли збільшені, м’якої консистенції, болісні при пальпації

-           підвищення температури тіла до 39С і вище, головний біль, слабкість, нудота, можливі диспептичні явища, порушення апетиту.

Лікування

-         професійна гігієна ротової порожнини

-         санація ротової порожнини (особливо видалення коренів зубів) – при відсутності гострих запальних явищ у яснах

-         хірургічне лікування (усунення аномалій будови і розташування м’яких тканин) та ортодонтичне лікування – тільки при відсутності гострих запальних явищ у яснах

-         обережне усунення місцевих подразників (зубні відкладення і наліт)

 

Медикаментозне лікування

-         Направлене на усунення симптомів гострого виразкового гінгівіту пригнічення умовнопатогенної мікрофлори, нормалізацію стану судинної системи, підвищення місцевої резистентності, усунення гіпоксії, стимуляцію репаративних процесів у тканинах ясен

-         Загальна тактика медикаментозного лікування. При виборі засобів медикаментозної терапії звертають увагу на характер перебігу гінгівіту (гострий, хронічний) та мікробний склад некротичного нальоту

-         Антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори некротичного нальоту і виразок

-         Протизапальна терапія включає у себе етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування. Етіотропне полягає у виявленні, усуненні або пригніченні факторів, які викликали запалення. Патогенетичне передбачає медикаментозний вплив на патофізіологічні ланки процесу запалення. При симптоматичному лікуванні усуваються або пригнічуються основні симптоми запалення

-         Стимуляція репаративних процесів. Направлена на відновлення уражених тканин ясен. Застосовують засоби направлені на поліпшення процесів обміну в уражених тканинах ясен і стимуляцію репаративної регенерації

-         Кератопластичні препарати застосовують для поліпшення процесів епітелізації, якими завершується регенерація

 

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ВИРАЗКОВОГО ГІНГІВІТУ.

-         навчання пацієнта правилам раціональної гігієни порожнини рота

-         професійна гігієна ротової порожнини

-         санація ротової порожнини(особливо видалення коренів зубів) – при відсутності гострих запальних явищ у яснах

-         часті полоскання порожнини рота розчинами антисептиків, особливо препаратами, які пригнічують анаеробну мікрофлору, тобто такими, які виділяють кисень (розчин перманганату калію 1:10 000, 3% розчин перекису водню)

-         при гострому запаленні виникає необхідність пригнітити досить сильні больові відчуття в яснах. Для цього застосовують полоскання розчинами цитралю, прополісу (по 20-50 крапель спиртових розчинів на стакан води для полоскання). Для аплікацій на болісні ділянки ясен застосовують анестетики (анестезин, лідокаїн, тримекаїн тощо), похідні антранілової кислоти (мефенамінова кислота, мефенаміну натрієва сіль). У випадках вираженого болю призначають аналгетики

-         обережне усунення місцевих подразників (зубні відкладення і наліт)

-         після видалення місцевих подразнюючих факторів проводять обережну некроектомію - видалення некротичних тканин з поверхні виразок. Для полегшення відторгнення некротичних тканин застосовують протеолітичні ферменти - трипсин, хімотрипсин, проназа, терилітин тощо. Подібну, але менш ефективну дію на некротичні тканини чинять 0,25% розчини соди, перекису водню. Доцільно використовувати піноутворюючі речовини.

-         антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори. Застосовують антисептики (етакридину лактат та інші), похідні нітрофуранового ряду (фурацилін, фурагін тощо), протитрихомонадні препарати, рідше антибіотики та сльфаніламідні препарати

-         протизапальна терапія. На ранніх стадіях запалення показані засоби, які мають здатність стабілізувати мембрани лізосом і тим самим перешкоджати утворенню медіаторів запалення (мефенаміну натрієва сіль, саліцилати), інгібітори протеолізу (трасилол, контрикал); препарати, що стимулюють утворення протизапальних агентів (салицілати, продігіозан, кальцію пантотенат, вітамін С.Р тощо). Для регуляції порушень мікрогемоциркуляції показане застосування антикоагулянтів (гепарин, фібринолізин), антитромбоцитарні засоби (натрію салицілат, мефенаміну натрієва сіль)

-         стимуляція репаративних процесів. Призначають препарати, які підсилюють фагоцитоз (лізоцим), препарати піримідинових основ (метилурацил, пентоксил), вітаміни (аскорбінова кислота, вітамін Р), ендогенні РНК та ДНК (нуклеінат натрію), засоби рослинного походження, полоскання штучним лізоцимом тощо

-         кератопластичні препарати (вітамін А та його похідні)

-         фізметоди лікування призначення яких залежить від фази розвитку процесу запалення. На початкових стадіях запалення показані аерозольні інгаляції, струми УВЧ, місцева гіпотермія, лазерне випромінювання тощо. На подальших етапах лікування їх можна доповнити електрофорезом різних лікарських речовин (в залежності від стадії запалення), гідротерапевтичними процедурами тощо.

-         Загальне лікування залежить від ступеню тяжкості захворювання, воно менш об’ємне при легкому і має досить значний об’єм лікарських заходів при важкому ступені тяжкості виразкового гінгівіту. Призначають гіпосенсибілізуючу (антигістамінні препарати тощо), протизапальну (похідні салицілатів, нестероїдні препарати тощо), антибактеріальну терапію (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани тощо в залежності від чутливості мікрофлори). Хороші результати дає лікування метронідазолом (трихопол, флагіл) та іншими протипротозойними препаратами. Призначають вітамінні та полівітамінні препарати (перорально). У важких випадках застосовують дезінтоксикаційні засоби, при необхідності стимулюючі препарати (лізоцим, продігіозан, імуностимулятори тощо).

 

Додаткові рекомендації

-       гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

-       застосування зубних щіток з м’якою або дуже м’якою щетиною;

-       лікувально-профілактичні зубних пасти протизапальної дії, що містять екстракти лікарських трав, антисептики, макро- та мікроелементи

-       зубні еліксири , що містять антисептики;

 

Диспансеризація у стоматолога (у разі переходу у хронічну форму):

Легкий ступінь тяжкості – І диспансерна група –

диспансерний нагляд 1 раз на рік

Середній ступінь тяжкості – ІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 2 рази на рік

Тяжкий ступінь захворювання – ІІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 3 рази на рік

 

Критерії ефективності лікування:

-           ремісія;

-           подальше прогресування виразкового гінгівіту і перехід у хронічну форму

-           розвиток пародонтиту;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 05.0  Гінгівіт виразковий

 

Клінічна форма – виразковий гінгівіт, хронічний перебіг

Перебіг захворювання – хронічний

Розповсюдженість процесу – обмежений, дифузний

Критерії діагностики:

Клінічні:

-           скарги на постійну кровоточивість, незначну болісність ясен та неприємний запах з рота тощо

-            загальний стан організму не порушений

-           ясна застойно гіперемовані, відмічається їх набряк, вкритий виразками край валикоподібно стовщений.

-           верхівки міжзубних ясенних сосочків або навіть весь край ясен вкритий невеликою кількістю брудно-сірого нальоту

-           некроз ясенного краю і верхівок міжзубних сосочків приводить до втрати фестончатості ясенного краю, міжзубні проміжки відкриті, зяють

-           після видалення нальоту і некротичної тканини оголюється кровоточива, болісна при пальпації виразкова поверхня

-           ясенні сосочки втрачають свою форму, набувають вигляду рівномірно зрізаних, некротизовані до своєї основи

-           демаркаційна лінія між здоровими та ураженими яснами незначно гіперемована, стовщена

-           язик обкладений, регіонарні лімфатичні вузли можуть бути злегка збільшеними, малоболісними при пальпації

-           в залежності від порушення загального стану розрізняють легкий, середній та важкий ступінь тяжкості захворювання. Захворювання нерідко має перебіг без виражених суб’єктивних відчуттів, загальний стан організму не порушений. Хронічний виразковий гінгівіт має, як правило, легкий перебіг, рідше - середнього ступеню тяжкості.

-           При легкому ступені тяжкості загальний стан хворого змінюється мало. Середній ступінь тяжкості характеризується дифузним розповсюдженням некрозу ясен вздовж зубного ряду, наростанням явищ інтоксикації, підвищенням температури тіла до 38-390 С, погіршенням стану хворого. При важкому ступені тяжкості хворі загальмовані, в’ялі, відмічається пітливість, блідий колір лиця. Різко виражені явища загальної інтоксикації, температура тіла підвищена до 39-400 С (на фоні значно зниженої реактивності організму температура може бути субфебрильною)

Рентгенологічні:

-           відсутність кортикальної пластинки на верхівках міжальвеолярних перегородок

-            остеопороз губчатої речовини на верхівках міжальвеолярних перегородок

-           розширення періодонтальної щілини біля їх вершин

Лабораторні:

-           мікроскопічне дослідження нальоту показує велику кількість змішаної мікрофлори із значною кількістю веретеноподібних паличок та спірохет Венсана (фузоспірилярний симбіоз), грибів (дріжджеподібних та актиноміцетів) та інших мікроорганізмів

-           у мазках-відпечатках відмічається велика кількість зруйнованих нейтрофільних лейкоцитів, фагоцитарна активність яких відповідає реактивності організму та ступеню тяжкості захворювання

-           загальний аналіз крові: лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.

 

Клініка:

-           неприємний запах з рота

-           набряк ясенних сосочків;

-           некроз верхівок ясенних сосочків;

-           ясенні сосочки вкриті брудно-сірим нальотом, болісні і кровоточиві;

-           ясна застойно гіперемовані,  вкритий виразками край валикоподібно стовщений.

-           некроз верхівок міжзубних сосочків і маргінальних ясен, міжзубні проміжки відкриті, зяють

-           ясенні сосочки втрачають свою форму, набувають вигляду рівномірно зрізаних, некротизовані до своєї основи

-           після видалення нальоту і некротичної тканини оголюється кровоточива, болісна при пальпації виразкова поверхня

-           язик обкладений, регіонарні лімфатичні вузли можуть бути злегка збільшеними, малоболісними при пальпації

-           Захворювання нерідко має перебіг без виражених суб’єктивних відчуттів, загальний стан організму не порушений. Хронічний виразковий гінгівіт має, як правило, легкий перебіг, рідше - середнього ступеню тяжкості.

 

Лікування

-         професійна гігієна ротової порожнини

-         санація ротової порожнини (особливо видалення коренів зубів) – при відсутності гострих запальних явищ у яснах

-         хірургічне лікування (усунення аномалій будови і розташування м’яких тканин) та ортодонтичне лікування – тільки при відсутності гострих запальних явищ у яснах

-         обережне усунення місцевих подразників (зубні відкладення і наліт)

 

Медикаментозне лікування

-         Направлене на усунення симптомів виразкового гінгівіту пригнічення умовнопатогенної мікрофлори, нормалізацію стану судинної системи, підвищення місцевої резистентності, усунення гіпоксії, стимуляцію репаративних процесів у тканинах ясен

-         Загальна тактика медикаментозного лікування. При виборі засобів медикаментозної терапії звертають увагу на характер перебігу гінгівіту (гострий, хронічний) та мікробний склад некротичного нальоту

-         Антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори некротичного нальоту і виразок

-         Протизапальна терапія включає у себе етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування. Етіотропне полягає у виявленні, усуненні або пригніченні факторів, які викликали запалення. Патогенетичне передбачає медикаментозний вплив на патофізіологічні ланки процесу запалення. При симптоматичному лікуванні усуваються або пригнічуються основні симптоми запалення

-         Стимуляція репаративних процесів. Направлена на відновлення уражених тканин ясен. Застосовують засоби направлені на поліпшення процесів обміну в уражених тканинах ясен і стимуляцію репаративної регенерації

-         Кератопластичні препарати застосовують для поліпшення процесів епітелізації, якими завершується регенерація

 

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ВИРАЗКОВОГО ГІНГІВІТУ.

-         навчання пацієнта правилам раціональної гігієни порожнини рота

-         професійна гігієна ротової порожнини

-         санація ротової порожнини(особливо видалення коренів зубів) – при відсутності гострих запальних явищ у яснах

-         часті полоскання порожнини рота розчинами антисептиків, особливо препаратами, які пригнічують анаеробну мікрофлору, тобто такими, які виділяють кисень (розчин перманганату калію 1:10 000, 3% розчин перекису водню)

-         враховуючи незначні больові відчуття при хронічному перебігу гінгівіту для знеболювання достатньо полоскання розчинами цитралю, прополісу (по 20-50 крапель спиртових розчинів на стакан води для полоскання). При вираженій болісності для аплікацій на болісні ділянки ясен застосовують анестетики (анестезин, лідокаїн, тримекаїн тощо), похідні антранілової кислоти (мефенамінова кислота, мефенаміну натрієва сіль). У випадках вираженого болю призначають аналгетики

-         обережне усунення місцевих подразників (зубні відкладення і наліт)

-         після видалення місцевих подразнюючих факторів проводять обережну некроектомію - видалення некротичних тканин з поверхні виразок. Для полегшення відторгнення некротичних тканин застосовують протеолітичні ферменти - трипсин, хімотрипсин, проназа, терилітин тощо. Подібну, але менш ефективну дію на некротичні тканини чинять 0,25% розчини соди, перекису водню. Доцільно використовувати піноутворюючі речовини.

-         антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори. Застосовують антисептики (етакридину лактат та інші), похідні нітрофуранового ряду (фурацилін, фурагін тощо), протитрихомонадні препарати, рідше антибіотики та сльфаніламідні препарати

-         протизапальна терапія. На ранніх стадіях запалення показані засоби, які мають здатність стабілізувати мембрани лізосом і тим самим перешкоджати утворенню медіаторів запалення (мефенаміну натрієва сіль, саліцилати), інгібітори протеолізу (трасилол, контрикал); препарати, що стимулюють утворення протизапальних агентів (салицілати, продігіозан, кальцію пантотенат, вітамін С.Р тощо). Для регуляції порушень мікрогемоциркуляції показане застосування антикоагулянтів (гепарин, фібринолізин), антитромбоцитарні засоби (натрію салицілат, мефенаміну натрієва сіль)

-         стимуляція репаративних процесів. Призначають препарати, які підсилюють фагоцитоз (лізоцим), препарати піримідинових основ (метилурацил, пентоксил), вітаміни (аскорбінова кислота, вітамін Р), ендогенні РНК та ДНК (нуклеінат натрію), засоби рослинного походження, полоскання штучним лізоцимом тощо

-         кератопластичні препарати (вітамін А та його похідні)

-         фізметоди лікування призначення яких залежить від фази розвитку процесу запалення. На початкових стадіях запалення показані аерозольні інгаляції, струми УВЧ, місцева гіпотермія, лазерне випромінювання тощо. На подальших етапах лікування їх можна доповнити електрофорезом різних лікарських речовин (в залежності від стадії запалення), гідротерапевтичними процедурами тощо.

-         Загальне лікування залежить від ступеню тяжкості захворювання, воно менш об’ємне при легкому і має досить значний об’єм лікарських заходів при важкому ступені тяжкості виразкового гінгівіту. Призначають гіпосенсибілізуючу (антигістамінні препарати тощо), протизапальну (похідні салицілатів, нестероїдні препарати тощо), антибактеріальну терапію (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани тощо в залежності від чутливості мікрофлори). Хороші результати дає лікування метронідазолом (трихопол, флагіл) та іншими протипротозойними препаратами. Призначають вітамінні та полівітамінні препарати (перорально). У важких випадках застосовують дезінтоксикаційні засоби, при необхідності стимулюючі препарати (лізоцим, продігіозан, імуностимулятори тощо).

 

Додаткові рекомендації

-       гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

-       застосування зубних щіток з м’якою або дуже м’якою щетиною;

-       лікувально-профілактичні зубних пасти протизапальної дії, що містять екстракти лікарських трав, антисептики, макро- та мікроелементи

-       зубні еліксири , що містять антисептики;

 

Диспансеризація у стоматолога

Легкий ступінь тяжкості – І диспансерна група –

диспансерний нагляд 1 раз на рік

Середній ступінь тяжкості – ІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 2 рази на рік

Тяжкий ступінь захворювання – ІІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 3 рази на рік

 

Критерії ефективності лікування:

-           ремісія;

-           подальше прогресування виразкового гінгівіту і перехід у пародонтит

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 05.0  Гінгівіт гіпертрофічний

 

Клінічна форма –гіпертрофічний гінгівіт, хронічний перебіг, гранулююча форма

Перебіг захворювання – хронічний

Розповсюдженість процесу – обмежений, дифузний

Критерії діагностики:

Клінічні:

-           скарги на розростання ясен, свербіж, незначну кровоточивість та болісність, які підсилюються при прийманні їжі; розростання ясен, яке може порушувати акт жування, неприємний запах з рота.

-           загальний стан організму не порушений

-           гіперплазія ясенних сосочків з різко вираженим ціанозом, пастозність, пухкість тканини, болісність при пальпації, підсилена кровоточивість

-           ясенний край стовщений, альвеолярні ясна знаходяться в стані катарального запалення

-           форма ясенних сосочків змінена, нерідко внаслідок гіперплазії та підсиленого розростання грануляцій ясна набувають спотвореного вигляду

-           рельєф ясенного краю порушений. У результаті вираженого набряку тканин та гіперплазії утворюються ясенні кишені різної глибини з серозним або серозно-гнійним ексудатом. Зубоепітеліальне з’єднання не порушене

-           на зубах відмічаються рясні відкладення нальоту, іноді зубного каменю

 

Рентгенологічні:

-           остеопороз губчатої речовини на верхівках міжальвеолярних перегородок

-           утворення узур в кортикальному шарі кістки міжальвеолярних перегородок.

-           розширення періодонтальної щілини біля їх вершин

Індексна оцінка стану тканин пародонта:

-           РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс)

значення індексу до 20% - легкий ступінь вираженості запальних явищ гінгівіту

від 25 до 50% - середній ступінь вираженості запальних явищ гінгівіту

вище 51% - тяжкий ступінь вираженості запальних явищ гінгівіту

-           СРІ (комунальний пародонтальний індекс)

0 – здорові ясна

1 – кровоточивість ясен

2 – наявність зубного каменю

3 – кишеня розміром 4-5 мм

4 – розмір кишені більше 6 мм

Клініка:

За інтенсивністю продуктивного гіпертрофічного процесу ясен розрізняють три ступені її гіпертрофії: І - в межах 1/3 висоти коронки зуба, ІІ розростання досягає 1/2 висоти коронки зуба і ІІІ ступінь ясна вкривають більше 2/3 висоти коронки зуба.

І ступінь гіпертрофії

-           гіперплазія ясенних сосочків з різко вираженим ціанозом, пастозність, пухкість тканини, болісність при пальпації, підсилена кровоточивість

-           збільшені сосочки ясен вкриті грануляціями.

-           ясенний край зтовщений, альвеолярні ясна знаходяться в стані катарального запалення.

-           незначний біль і кровоточивість при пальпації ясенних сосочків.

-           рельєф ясенного краю порушений. У результаті вираженого набряку тканин та гіперплазії утворюються ясенні кишені різної глибини з серозним або серозно-гнійним ексудатом. Зубоепітеліальне з’єднання не порушене

-           ясенні сосочки збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зубів на 1/3 їх висоти;

ІІ ступінь гіпертрофії

-           гіперплазія ясенних сосочків з різко вираженим ціанозом, пастозність, пухкість тканини, болісність при пальпації, підсилена кровоточивість

-           збільшені сосочки ясен вкриті грануляціями.

-           ясенний край зтовщений, альвеолярні ясна знаходяться в стані катарального запалення.

-           незначний біль і кровоточивість при пальпації ясенних сосочків.

-           рельєф ясенного краю порушений. У результаті вираженого набряку тканин та гіперплазії утворюються ясенні кишені різної глибини з серозним або серозно-гнійним ексудатом. Зубоепітеліальне з’єднання не порушене

-           ясенні сосочки збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зубів на 1/2 їх висоти

ІІІ ступінь гіпертрофії

-           гіперплазія ясенних сосочків з різко вираженим ціанозом, пастозність, пухкість тканини, болісність при пальпації, підсилена кровоточивість

-           збільшені сосочки ясен вкриті грануляціями.

-           ясенний край зтовщений, альвеолярні ясна знаходяться в стані катарального запалення.

-           незначний біль і кровоточивість при пальпації ясенних сосочків.

-           рельєф ясенного краю порушений. У результаті вираженого набряку тканин та гіперплазії утворюються ясенні кишені різної глибини з серозним або серозно-гнійним ексудатом. Зубоепітеліальне з’єднання не порушене

-           ясенні сосочки збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зубів більш ніж на 1/2 їх висоти;

 

Лікування

-            професійна гігієна ротової порожнини

-           санація ротової порожнини.

-           усунення місцевих подразників (зубні відкладення, каріозні порожнини, травматична оклюзія, аномалії прикусу та розміщення зубів, аномалії прикріплення м’яких тканин ротової порожнини тощо)

-           ортодонтичне лікування  - при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу.

 

Медикаментозне лікування

-           Направлене на усунення симптомів хронічного запалення ясен, пригнічення умовнопатогенної мікрофлори, нормалізацію стану судинної системи, підвищення місцевої резистентності, усунення гіпоксії, стимуляцію репаративних процесів у тканинах ясен.

-           Загальна тактика медикаментозного лікування. При виборі засобів медикаментозної терапії звертають увагу на хронічний характер перебігу гінгівіту та мікробний склад ясенних кишень

-           Антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори ясенних кишень

-           Протизапальна терапія включає у себе етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування. Етіотропне полягає у виявленні, усуненні або пригніченні факторів, які викликали запалення. Патогенетичне передбачає медикаментозний вплив на патофізіологічні ланки процесу запалення. При симптоматичному лікуванні усуваються або пригнічуються основні симптоми запалення.

-           Стимуляція репаративних процесів. Направлена на відновлення уражених тканин ясен. Застосовують засоби направлені на поліпшення процесів обміну в уражених тканинах ясен і стимуляцію репаративної регенерації

-           Медикаментозне лікування гіпертрофії ясен - склерозуюча терапія: антибактеріальні засоби рослинного походження (чистотіл), біогенні засоби (бефунгін), антикоагулянти прямої дії (гепарин) тощо

-           фізіотерапія – при відсутності ознак запалення: електрофорез лідази; вакуум-масаж; дарсонвалізація тощо

-           Хірургічне лікування – у разі неефективності консервативного лікування: гінгівектомія, кріодеструкція, діатермокоагуляція

 

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ГІПЕРТРОФІЧНОГО ГІНГІВІТУ.

-           навчання пацієнта правилам раціональної гігієни порожнини рота

-           професійна гігієна ротової порожнини

-           санація ротової порожнини

-           ортодонтичне лікування  - при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу

-           полоскання порожнини рота антисептичними, гігієнічними засобами або гіпертонічними розчинами: гіпертонічні 2% розчини кухонної солі або соди, в’яжучі, дубильні засоби: настої та відвари лікарських рослин - звіробою, шалвії, ромашки, кори дуба тощо

-           антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори. Застосовують антисептики (етакридину лактат та інші), похідні нітрофуранового ряду (фурацилін, фурагін тощо), рідше антибіотики та сльфаніламідні препарати.

-           протизапальна терапія. На ранніх стадіях запалення показані засоби, які мають здатність стабілізувати мембрани лізосом і тим самим перешкоджати утворенню медіаторів запалення (мефенаміну натрієва сіль, саліцилати), інгібітори протеолізу (трасилол, контрикал); препарати, що стимулюють утворення протизапальних агентів (салицілати, продігіозан, кальцію пантотенат, вітамін С.Р тощо). Для регуляції порушень мікрогемоциркуляції показане застосування антикоагулянтів (гепарин, фібринолізин), антитромбоцитарні засоби (натрію салицілат, мефенаміну натрієва сіль). Застосовують кортикостероїдні препарати у вигляді мазей для аплікацій або ін’єкцій емульсій (наприклад, гідрокортизону, триамціналону тощо по 0,1-0,2 мл) в сосочки. Стероїдні мазі можна увести до складу лікувальних пов’язок.

-           медикаментозне лікування гіпертрофії ясен. Для лікування продуктивного запального процесу показані настої чистотілу, ромазулан, ваготил, 1% розчин галаскорбіну, юглон тощо. Їх застосовують у вигляді аплікацій на ясна та інстиляцій у ясенні кишені. Доцільним є призначення засобів, які мають цитостатичну дію: бефунгін, проспідин, препарати хлорофілу, неоцид, круцин тощо. Ефективним є поєднане застосування цих препаратів з фізіотерапевтичними методами: уведення їх в тканини за допомогою електрофорезу, ультрафонофорезу

-           склерозуюча терапія. Після знеболювання у кожний гіпертрофований сосочок уводять 0,1-0,2 мл 40% розчину глюкози, 25% розчину сульфата магнію, 10% розчину хлориду кальцію, 0,1% розчину новембіхіну або 70% розчину етилового алкоголю 3-4 рази з перервою в 1-2 дні. Склерозуючу дію мають також «Мараславін» та «Полімінерол», які застосовують у вигляді аплікацій.

-           фізметоди лікування: електрофорез різних лікарських препаратів, гідромасаж, лікувальні зрошення тощо

-           застосування комплексу медикаментозних засобів ефективно при І ступені гіпертрофії ясен. При переважанні проліферативних процесів ІІ або ІІІ ступенів необхідне використання деструктивних методів лікування: хірургічне або електрохірургічне висікання розростання ясен - гінгівектомія, кріодеструкція, діатермокоагуляція.

 

Додаткові рекомендації

-       комплексне клініко-лабораторне обстеження у терапевта, ендокринолога для визначення загальних чинників розвитку захворювання;

-       гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

-        лікувально-профілактичні зубних пасти протизапальної дії, що містять екстракти лікарських трав, антисептики, макро- та мікроелементи

-       зубні еліксири , що містять антисептики;

 

Диспансеризація у стоматолога:

– І диспансерна група – диспансерний нагляд 1 раз на рік

Критерії ефективності лікування:

-         ремісія;

-         подальше прогресування хронічного гіпертрофічного гінгівіту;

-         розвиток пародонтиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 05.0  Гінгівіт гіпертрофічний

 

Клінічна форма –гіпертрофічний гінгівіт, хронічний перебіг, фіброзна форма

Перебіг захворювання – хронічний

Розповсюдженість процесу – обмежений, дифузний

Критерії діагностики:

Клінічні:

-           хворі не пред’являють скарг (при незначній гіпертрофії ясен) або скаржаться на незвичний вигляд та форму ясен

-           загальний стан організму не порушений

-           гіпертрофія ясенних сосочків

-           гіпертрофовані ясна набувають вигляду стовщеного у своїй основі валика та округлої форми гіпертрофованих сосочків

-           гіпертрофовані ясна різко виступають у присінок порожнини рота, що зумовлює деформацію рельєфу ясен

-           нерідко гіпертрофовані ясна вкривають всю присінкову поверхню зубів на всьому протязі зубного ряду

-           рельєф ясенного краю порушений. У результаті вираженої гіпертрофії тканин утворюються ясенні кишені різної глибини. Зубоепітеліальне з’єднання не порушене

-           ясенні сосочки блідорожевого кольору або мають навіть блідніший вигляд ніж здорові ділянки ясен. Вони щільно прилягають до зубів і хоча збільшені за своїми розмірами і деформовані, проте не кровоточать

-           при пальпації визначається виражена щільність гіпертрофованих ділянок ясен

 

Рентгенологічні:

-           можливий незначний остеопороз губчатої речовини на верхівках міжальвеолярних перегородок

Клініка:

За інтенсивністю продуктивного гіпертрофічного процесу ясен розрізняють три ступені її гіпертрофії: І - в межах 1/3 висоти коронки зуба, ІІ розростання досягає 1/2 висоти коронки зуба і ІІІ ступінь ясна вкривають більше 2/3 висоти коронки зуба.

І ступінь гіпертрофії

-           гіпертрофія ясенних сосочків

-           ясенні сосочки блідорожевого кольору або мають навіть бліднішай вигляд ніж здорові ділянки ясен. Вони щільно прилягають до зубів і хоча збільшені за своїми розмірами і деформовані, проте не кровоточать

-           ясенний край стовщений

-           відсутність болю і кровоточивості при пальпації ясенних сосочків.

-           рельєф ясенного краю порушений. У результаті вираженої гіпертрофії тканин утворюються ясенні кишені різної глибини. Зубоепітеліальне з’єднання не порушене

-           ясенні сосочки збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зубів на 1/3 їх висоти

ІІ ступінь гіпертрофії

-           гіпертрофія ясенних сосочків

-           ясенні сосочки блідорожевого кольору або мають навіть бліднішай вигляд ніж здорові ділянки ясен. Вони щільно прилягають до зубів і хоча збільшені за своїми розмірами і деформовані, проте не кровоточать

-           ясенний край стовщений

-           відсутність болю і кровоточивості при пальпації ясенних сосочків.

-           рельєф ясенного краю порушений. У результаті вираженої гіпертрофії тканин утворюються ясенні кишені різної глибини. Зубоепітеліальне з’єднання не порушене

-           ясенні сосочки збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зубів на 1/2 їх висоти

ІІІ ступінь гіпертрофії

-           гіпертрофія ясенних сосочків

-           ясенні сосочки блідорожевого кольору або мають навіть бліднішай вигляд ніж здорові ділянки ясен. Вони щільно прилягають до зубів і хоча збільшені за своїми розмірами і деформовані, проте не кровоточать

-           ясенний край стовщений

-           відсутність болю і кровоточивості при пальпації ясенних сосочків.

-           рельєф ясенного краю порушений. У результаті вираженої гіпертрофії тканин утворюються ясенні кишені різної глибини. Зубоепітеліальне з’єднання не порушене

-           ясенні сосочки збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зубів більш ніж на 1/2 їх висоти;

 

Лікування

-            професійна гігієна ротової порожнини

-           санація ротової порожнини.

-           усунення місцевих подразників (зубні відкладення, каріозні порожнини, травматична оклюзія, аномалії прикусу та розміщення зубів, аномалії прикріплення м’яких тканин ротової порожнини тощо)

-           ортодонтичне лікування  - при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу.

-           Хірургічне лікування: гінгівектомія, кріодеструкція, діатермокоагуляція

 

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ФІБРОЗНОЇ ФОРМИ ГІПЕРТРОФІЧНОГО ГІНГІВІТУ.

-           навчання пацієнта правилам раціональної гігієни порожнини рота

-           професійна гігієна ротової порожнини

-           санація ротової порожнини

-           ортодонтичне лікування  - при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу

-           полоскання порожнини рота антисептичними, гігієнічними засобами або гіпертонічними розчинами: гіпертонічні 2% розчини кухонної солі або соди, в’яжучі, дубильні засоби: настої та відвари лікарських рослин - звіробою, шалвії, ромашки, кори дуба тощо

-           склерозуюча терапія. Можлива при І ступені гіпертрофії ясенних сосочків. Після знеболювання у кожний гіпертрофований сосочок уводять 0,1-0,2 мл 40% розчину глюкози, 25% розчину сульфата магнію, 10% розчину хлориду кальцію, 0,1% розчину новембіхіну або 70% розчину етилового алкоголю 3-4 рази з перервою в 1-2 дні. Склерозуючу дію мають також «Мараславін» та «Полімінерол», які застосовують у вигляді аплікацій.

-           фізметоди лікування: електрофорез різних лікарських препаратів, гідромасаж, лікувальні зрошення тощо

-           Хірургічне лікування: гінгівектомія, кріодеструкція, діатермокоагуляція

 

Додаткові рекомендації

-       гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

-        лікувально-профілактичні зубних пасти протизапальної дії, що містять екстракти лікарських трав, антисептики, макро- та мікроелементи

-       зубні еліксири , що містять антисептики;

 

Диспансеризація у стоматолога:

– І диспансерна група – диспансерний нагляд 1 раз на рік

Критерії ефективності лікування:

-         ремісія;

-         подальше прогресування хронічного гіпертрофічного гінгівіту;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 05.30  Пародонтит локалізований

 

Клінічна форма – локалізований  пародонтит

Перебіг захворювання – гострий, хронічний

Ступінь розвитку – початковий ступінь, І ступінь, ІІ ступінь, ІІІ ступінь

Розповсюдженість процесу – обмежене ураження пародонта

 

Критерії діагностики:

Клінічні (прояви на обмеженій ділянці зубного ряду щелеп):

-   зміна кольору і рельефу ясен (симптоматичний гінгівіт)

-   порушення цілісності зубоясенного сполучення (утворення пародонтальної кишені)

-   травматична оклюзія

-   резорбція кістки альвеолярного відростка на обмеженій ділянці щелепи)

Рентгенологічні:

-   розширення періодонтальної щілини біля вершин міжальвеолярних перегородок

-   деструкція компактної пластинки на верхівках міжальвеолярних перегородок

-   остеопороз кістки міжальвеолярних перегородок (у разі гострого перебігу – більше виражений)

-   резорбція кісткової тканини міжальвеолярних перегородок: при І ступені – в межах 1/3 їх висоти, ІІ – до 2/3 і ІІІ більше 2/3 висоти перегородки

-   процес локалізований в межах 1-3 зубів.

Індексна оцінка стану тканин пародонта

- ПМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс)

значення індексу до 20% - легкий ступінь тяжкості гінгівіту

від 25 до 50% - середній ступінь тяжкості гінгівіту

-           вище 51% - тяжкий ступінь тяжкості гінгівіту

-            СРІ (комунальний пародонтальний індекс)

0 – здорові ясна

1 – кровоточивість ясен

2 – наявність зубного каменю

3 – кишеня глибиною 4-5 мм

4 – глибина кишені більше 6 мм

Функціональні:

-           визначення стійкості капілярів ясен за Кулаженком (час утворення вакуумної гематоми):

інтактний пародонт – 50-80 с

хронічний перебіг – 15-25 с

гострий перебіг – 5-10 с

Лабораторні:

-           цитологія вмісту ясенних кишень при інтактному пародонті:

нейтрофільні гранулоцити – 2,0-3,0 у полі зору

епітеліальні клітини – 4,0-5,0 у полі зору

Про запалення свідчать показники більше як 2,0-3,0 та 4,0-5,0 відповідно.

-           показники міграції лейкоцитів у ротову порожнину за Ясиновським

інтактний пародонт:

80-120 лейкоцитів в 1 мл змивної рідини (з них 90-98% життєздатні)

25-100 епітеліальні клітин в 1 мл змивної рідини

Про запалення у тканинах пародонта свідчать показники більше як 80-120 лейкоцитів та епітеліальних клітин більше 100 в 1 мл змивної рідини:

 

Клініка:

І ступінь

-           наявність місцевих подразників (зубний камінь, гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо)

-           катаральний, гіпертрофічний або виразковий гінгівіт в ділянці 1-3 зубів. В залежності від перебігу гострий або хронічний

-           пародонтальні кишені глибиною 1-3 мм містять серозно-гнійні виділення у незначній кількості, можлива ретракція ясен

-           рухомість зубів може бути І ступеня (більш виражена при гострому перебігу)

-           рентгенологічно на обмеженій ділянці виявляється повна деструкція кортикального шару, розширення періодонтальної щілини на верхівках міжальвеолярних перегородок, остеопороз губчатої речовини та резорбція в межах верхньої третини їх висоти. Інші ділянки зубного ряду без змін.

ІІ ступінь

-           наявність місцевих подразників (зубний камінь, гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо)

-           катаральний, гіпертрофічний або виразковий гінгівіт в ділянці 1-3 зубів. В залежності від перебігу гострий або хронічний

-           пародонтальні кишені глибиною 3-5 мм містять серозно-гнійні виділення у незначній кількості, можлива ретракція ясен

-           рухомість зубів може бути І-ІІІ ступеня (більш виражена при гострому перебігу)

-           рентгенологічно на обмеженій ділянці виявляється повна деструкція кортикального шару, розширення періодонтальної щілини на верхівках міжальвеолярних перегородок, остеопороз губчатої речовини та резорбція в межах половини їх висоти. Інші ділянки зубного ряду без змін.

ІІІ ступінь

-           наявність місцевих подразників (зубний камінь, гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо)

-           катаральний, гіпертрофічний або виразковий гінгівіт в ділянці 1-3 зубів. В залежності від перебігу гострий або хронічний

-           пародонтальні кишені глибиною 5-8 мм містять серозно-гнійні виділення у незначній кількості, можлива ретракція ясен

-           рухомість зубів може бути ІІ-ІІІ ступеня (більш виражена при гострому перебігу)

-           рентгенологічно кортикальна пластинка порушена, резорбція альвеолярної кістки досягає 2/3 висоти міжальвеолярних перегородок. Відмічається утворення кісткових кишень різної глибини. Розширення періодонтальної щілини та остеопороз виражені незначно. Інші ділянки зубного ряду без змін.

 

МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ

-           Усунення місцевих подразників (зубні відкладення, каріозні порожнини, травматична оклюзія, аномалії прикусу та розміщення зубів, аномалії прикріплення м’яких тканин ротової порожнини тощо)

-           Знеболювання. В залежності від обсягу та глибини втручання на тканинах пародонта застосовують аплікаційне, ін’єкційне та інші методи знеболювання

-           Усунення травматичної оклюзії: вибіркове пришліфовування зубів, тимчасове або постійне шинування рухомих зубів

 

Медикаментозне лікування

-           Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту (катарального, гіпертрофічного, виразкового), пародонтальних кишень, пригнічення умовнопатогенної мікрофлори, нормалізацію стану судинної системи, підвищення місцевої резистентності, усунення гіпоксії, стимуляцію репаративних процесів у тканинах пародонта. Загальна тактика медикаментозного лікування. При виборі засобів медикаментозної терапії звертають увагу на форму симптоматичного гінгівіту, характер перебігу запального процесу в пародонті (гострий або хронічний), ступінь розвитку локалізованого пародонтиту, наявність вмісту та мікробний склад пародонтальних кишень

-           Антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори пародонтальних кишень

-           Протизапальна терапія включає у себе етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування. Етиотропне полягає у виявленні, усуненні або пригніченні факторів, які викликали запалення. Патогенетичне передбачає медикаментозний вплив на патофізіологічні ланки процесу запалення. При симптоматичному лікуванні усуваються або пригнічуються основні симптоми запалення.

-           Стимуляція репаративних процесів. Направлена на відновлення уражених зруйнованих тканин пародонта, загоєння виразок його тканин, дна пародонтальних кишень тощо. Застосовуються засоби направлені на поліпшення процесів обміну в уражених тканинах пародонта і стимуляцію реапаративної регенерації. Окрім того вони нормалізують дистрофічні процеси в пародонті.

-           Кератопластичні препарати застосовуються для поліпшення процесів епітелізації, якими завершується регенерація та рубцювання пародонтальних кишень, виразок тощо

 

Хірургічне лікування

Основні хірургічні методи лікування:

1.     Кюретаж (кюретаж, відкритий кюретаж, вакуум-кюретаж, кріокюретаж).

2.     Гінгівотомія.

3.     Гінгівектомія (проста, радикальна).

4.     Клаптеві операції.

5.     Операції для формування присінку порожнини рота (френулотомія, френулектомія, пластика присінку тощо).

 

Ортопедичне лікування

Сстворення за допомогою різних конструкцій шин та шин-протезів стійкості зубів при жуванні, що сприяє ефективності лікування захворювань пародонта. За допомогою постійних шин або шин-протезів відбувається стабілізація зубів різного виду: сагітальна, фронтальна, по дузі тощо

 

Фізіотерапевтичні методи лікування

Застосовуються різні фізіотерапевтичні методи:

1.     Електролікування

а) постійний струм (електрофорез, вакуум електрофорез);

б) імпульсний струм низької частоти і низької напруги (діадинамотерапія, флюктуоризація);

в) імпульсні струми високої, ультрависокої та надвисокої частоти (дарсонвалізація, діатермія, діатермокоагуляція, електроритмотерапія, УВЧ-терапія, мікрохвильова терапія).

2.     Ультразвукова терапія.

3.     Аероіонотерапія

4.     Світлолікування (УФ-терапія, лазерна терапія).

5.     Вакуум-терапія

6.     Гідротерапія.

7.     Массаж.

8.     Тепло- та холодолікування.

9.     Магнітотерапія.

10. Оксигенотерапія.

 

Загальне лікування

-           Лікування фонових захворювань

-           Направлене збалансоване харчування

-           Регуляція режиму життя

-           Симптоматичне лікування

-           Регуляція неспецифічної реактивності організму

 

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ЛОКАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ.

Вище приведені методи лікування застосовують залежно від ступеня розвитку та характеру перебігу локалізованого пародонтиту (у разі гострого перебігу значно більше використовують знеболювання, протизапальні, протинабрякові препарати, протеолітичні ферменти тощо).

 

Початковий ступінь:

Усунення місцевих подразників

Знеболювання.

Усунення травматичної оклюзії (у разі наявності)

Медикаментозне лікування. Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту.

Фізіотерапевтичні методи лікування (Залежно від виду симптоматичного гінгівіту).

 

І ступінь:

Усунення місцевих подразників

Знеболювання.

Усунення травматичної оклюзії (у разі наявності)

Медикаментозне лікування. Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту та зменшення глибини пародонтальних кишень.

Хірургічне лікування (в залежності від глибини кишені, найчастіше – кюретаж)

Ортопедичне лікування (вибіркове пришліфовування, тимчасове шинування при загостреному перебігу)

Фізіотерапевтичні методи лікування (Залежно від виду симптоматичного гінгівіту і характеру перебігу).

 

ІІ ступінь:

Усунення місцевих подразників

Знеболювання.

Усунення травматичної оклюзії

Медикаментозне лікування. Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту та зменшення глибини пародонтальних кишень.

Хірургічне лікування (в залежності від глибини кишені: 3-4 мм – кюретаж, гінгівотомія, клаптеві операції, направлена остеорегенерація тощо)

Ортопедичне лікування (вибіркове пришліфовування, тимчасове шинування, постійне шинування і раціональне протезування)

Фізіотерапевтичні методи лікування (Залежно від виду симптоматичного гінгівіту і характеру перебігу).

 

ІІІ ступінь:

Усунення місцевих подразників

Знеболювання.

Усунення травматичної оклюзії

Медикаментозне лікування. Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту та зменшення глибини пародонтальних кишень.

Хірургічне лікування (в залежності від глибини кишені: 3-4 мм – кюретаж, гінгівотомія, клаптеві операції, направлена остеорегенерація тощо. Зуби з рухомістю ІІІ ступеня при хронічному перебігу підлягають видаленню.)

Ортопедичне лікування (вибіркове пришліфовування, тимчасове шинування, постійне шинування і раціональне протезування)

Фізіотерапевтичні методи лікування (Залежно від виду симптоматичного гінгівіту і характеру перебігу).

Загальне лікування (більш виражене при гострому перебігу).

 

 

Диспансеризація у стоматолога:

Початковий-І ступінь – І диспансерна група –

диспансерний нагляд 1 раз на рік

ІІ ступінь – ІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 2 рази на рік

ІІІ ступінь – ІІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 2-3 рази на рік (в залежності від характеру перебігу)

Критерії ефективності лікування:

-           ліквідація запального процесу у пародонті;

-           подальше прогресування запального процесу і виникнення генералізованого пародонтиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 05.31  Генералізований пародонтит

 

Клінічна форма - генералізований пародонтит

Перебіг захворювання – хронічний, загострений, стабілізація

Ступінь розвитку – початковий ступінь, І ступінь, ІІ ступінь, ІІІ ступінь

Розповсюдженість процесу – дифузне ураження пародонта

 

Критерії діагностики:

Клінічні (прояви на усьому протязі зубного ряду щелеп):

Основні симптомокомплекси:

- симптоматичний гінгівіт

- пародонтальна кишеня

- травматична оклюзія

- прогресуюча резорбція альвеолярної кістки.

Рентгенологічні:

-           деструкція кортикальної пластинки верхівок міжальвеолярних перегородок

-           остеопороз губчатої речовини міжальвеолярних перегородок

-            резорбція міжальвеолярних перегородок

-           розширення періодонтальної щілини біля верхівок міжальвеолярних перегородок

Індексна оцінка стану тканин пародонта

- ПМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс)

значення індексу до 20% - легкий ступінь тяжкості гінгівіту

від 25 до 50% - середній ступінь тяжкості гінгівіту

вище 51% - тяжкий ступінь тяжкості гінгівіту

- РІ (пародонтальний індекс)

значення індексу до 1,0 – початковий ступінь генералізованого пародонтиту

від 1,5 до 4,0 – ІІ ступінь генералізованого пародонтиту

від 4,5 до 8,0 - ІІІ ступінь генералізованого пародонтиту

-           СРІ (комунальний пародонтальний індекс)

0 – здорові ясна

1 – кровоточивість ясен

2 – наявність зубного каменю

3 – кишеня глибиною 4-5 мм

4 – глибина кишені більше 6 мм

Функціональні:

-           визначення стійкості капілярів ясен за Кулаженком (час утворення вакуумної гематоми):

інтактний пародонт – 50-80 с

хронічний перебіг – 15-25 с

загострений перебіг – 5-10 с

Лабораторні:

-           цитологія вмісту ясенних кишень при інтактному пародонті:

нейтрофільні гранулоцити – 2,0-3,0 у полі зору

епітеліальні клітини – 4,0-5,0 у полі зору

Про запалення свідчать показники більше як 2,0-3,0 та 4,0-5,0 відповідно.

-           показники міграції лейкоцитів у ротову порожнину за Ясиновським

інтактний пародонт:

80-120 лейкоцитів в 1 мл змивної рідини (з них 90-98% життєздатні)

25-100 епітеліальні клітин в 1 мл змивної рідини

Про запалення у тканинах пародонта свідчать показники більше як 80-120 лейкоцитів та епітеліальних клітин більше 100 в 1 мл змивної рідини:

хронічний перебіг:

200-400 лейкоцитів в 1 мл змивної рідини

загострений перебіг:

більше 400 лейкоцитів в 1 мл змивної рідини

Клініка – залежно від характеру перебігу та ступеню розвитку:

Хронічний перебіг генералізованого пародонтиту:

Початковий ступінь:

-           скарги на кровоточивість ясен при жуванні, чищенні зубів, неприємні відчуття у пародонті, свербіж і парестезії в яснах

-           наявність місцевих подразників (гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо),

-           кровоточивість ясен

-           травматична оклюзія може бути виявлена при більш детальному обстеженні хворого

-           утворення ясенної кишені внаслідок запальних змін в яснах та їх набряку

-           відмічається порушення цілісності зубоепітеліального прикріплення та проростання епітелію вглиб періодонта

-           відкладення надясенного зубного каменю з язикового боку нижніх фронтальних зубів і на присінковій поверхні верхніх молярів

-           частіше діагностується симптоматичний хронічний катаральний та гіпертрофічний гінгівіт, рідше – виразковий

-           рентгенологічно визначається остеопороз міжальвеолярних перегородок, деструкція і порушення цілісності компактної пластинки, незначна резорбція і розширення періодонтальної щілини лише біля верхівок міжальвеолярних перегородок

 

І ступінь:

-           скарги на кровоточивість ясен, неприємний запах з рота; свербіж, кровоточивість ясен

-           наявність місцевих подразників (зубний камінь, гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо)

-           кровоточивість ясен

-           травматична оклюзія може бути виявлена при більш детальному обстеженні хворого

-           симптоматичний гінгівіт часто має дифузний характер, за формою хронічний катаральний та гіпертрофічний гінгівіт, рідше – хронічний виразковий

-           пародонтальні кишені глибиною 1-3 мм містять серозно-гнійні виділення у незначній кількості

-           рухомість зубів може бути І ступеня, особливо часто вона розвивається в ділянці нижніх фронтальних зубів

-           рентгенологічно виявляється повна деструкція кортикального шару, розширення періодонтальної щілини на верхівках міжальвеолярних перегородок, остеопороз губчатої речовини та резорбція в межах верхньої третини їх висоти

 

ІІ ступінь:

-           скарги на неприємний запах з рота, незначну кровоточивість та болісність ясен, які виникають при прийманні твердої їжі; зміщення зубів, появу проміжків між зубами та їх рухомість

-           наявність місцевих подразників (зубний камінь, гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо),

-           кровоточивість ясен

-           травматична оклюзія помірно виражена, діагностується візуально, між зубами утворюються вільні проміжки - діастема і треми

-           симптоматичний гінгівіт часто має дифузний характер, за формою хронічний катаральний та гіпертрофічний гінгівіт, рідше – хронічний виразковий

-           оголення шийок зубів на 2-3 мм інколи і більше, що залежить від форми симптоматичного гінгівіту

-           на оголених ділянках коренів можуть виникати клиноподібні дефекти

-           пародонтальні кишені глибиною 3-5 мм заповнені грануляціями і серозно-гнійним ексудатом

-           рухомість зубів може бути І-ІІ ступеня, особливо часто вона розвивається в ділянці нижніх фронтальних зубів

-           рентгенологічно кортикальна пластинка порушена, резорбція альвеолярної кістки досягає половини висоти міжальвеолярних перегородок. Відмічається утворення кісткових кишень різної глибини. Розширення періодонтальної щілини та остеопороз виражені незначно

-           при лабораторних дослідженнях відмічається підвищена еміграція лейкоцитів (до 400), фагоцитоз пригнічений. У пародонтальних кишенях міститься значна кількість різноманітнішої мікрофлори: коки, фузобактерії, грибки, найпростіші тощо.

 

ІІІ ступінь:

-           скарги на неприємний запах з рота, незначну кровоточивість, болісність ясен та виражену рухомість зубів, що утруднює приймання їжі; зміщення зубів, появу проміжків між зубами

-           відмічаються косметичні недоліки зв’язані з втратою та зміщенням зубів

-           наявність місцевих подразників (зубний камінь, гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо),

-           кровоточивість ясен

-           травматична оклюзія виражена, діагностується візуально, між зубами утворюються вільні проміжки - діастема і треми, відмічається зміщення зубів у різних напрямках

-           симптоматичний гінгівіт часто має дифузний характер, за формою хронічний катаральний та гіпертрофічний гінгівіт, рідше – хронічний виразковий

-           оголення шийок зубів на 5-8 мм інколи і більше, що залежить від ступеню резорбції альвеолярної кістки та форми симптоматичного гінгівіту

-           на оголених ділянках коренів можуть виникати клиноподібні дефекти

-           пародонтальні кишені можуть досягати практично до верхівки кореня, часто вони заповнені грануляціями і серозно-гнійним ексудатом

-           рухомість зубів може бути І-ІІ-ІІІ ступеня, виражена по-різному на різних ділянках щелеп

-           рентгенологічно кортикальна пластинка порушена, резорбція альвеолярної кістки досягає 2/3 висоти міжальвеолярних перегородок. Відмічається утворення кісткових кишень різної глибини. Розширення періодонтальної щілини та остеопороз виражені незначно

-           лабораторні показники вказують на високу еміграцію лейкоцитів (до 400), фагоцитоз різко пригнічений. В пародонтальних кишенях міститься значна кількість найрізноманітнішої мікрофлори: коки, фузобактерії, грибки, найпростіші тощо. Необхідно відмітити, що з втратою зубів рівень еміграції лейкоцитів у порожнину рота зменшується і може не відповідати ступеню захворювання.

 

Загострений перебіг генералізованого пародонтиту:

Початковий ступінь:

-           скарги на кровоточивість ясен при жуванні, чищенні зубів, неприємні відчуття у пародонті, свербіж і парестезії в яснах

-           кровоточивість ясен

-           наявність місцевих подразників (гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо),

-           травматична оклюзія може бути виявлена при більш детальному обстеженні хворого

-           утворення ясенної кишені внаслідок запальних змін в яснах та їх набряку

-           відмічається порушення цілісності зубоепітеліального прикріплення та проростання епітелію вглиб періодонта

-           відкладення надясенного зубного каменю з язикового боку нижніх фронтальних зубів і на присінковій поверхні верхніх молярів

-           ясна болісні, легко кровоточать при незначних механічних подразненнях, чищенні зубів, інколи мимовільно

-           ясенні сосочки і маргінальні ясна мають яскраво-червоний колір, виражений їх значний набряк

-           частіше діагностується симптоматичний гострий катаральний та гіпертрофічний гінгівіт, рідше – гострий виразковий

-           може з’явитися незначна рухомість зубів, частіше фронтальних

-           рентгенологічно визначається остеопороз міжальвеолярних перегородок, деструкція і порушення цілісності компактної пластинки, незначна резорбція і розширення періодонтальної щілини лише біля верхівок міжальвеолярних перегородок

-           рентгенологічно остеопороз міжальвеолярних перегородок виражений значно більше, ніж при хронічному перебігу

 

І ступінь:

-           скарги на кровоточивість ясен, неприємний запах з рота; свербіж, біль, кровоточивість ясен

-           наявність місцевих подразників (гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо),

-           різка кровоточивість ясен

-           травматична оклюзія може бути явною, виникають вузли травматичної оклюзії

-           симптоматичний гінгівіт часто має дифузний характер, за формою гострий катаральний та загострений гіпертрофічний гінгівіт, рідше – гострий виразковий

-           ясна гіперемовані, набряклі, в залежності від виду гінгівіту можуть бути збільшені в розмірах або на них виникають виразки

-           пародонтальні кишені глибиною 1-3 мм містять серозно-гнійні або гнійні виділення у значній кількості

-           внаслідок оголення шийок зубів може спостерігатися гіперестезія цих ділянок зубів або навіть їх демінералізація

-           рухомість зубів може бути І-ІІ ступеня, особливо часто вона розвивається в ділянці нижніх фронтальних зубів

-           рентгенологічно виявляється повна деструкція кортикального шару на верхівках і частково на бокових ділянках міжальвеолярних перегородок, значне розширення періодонтальної щілини на їх верхівках, явища остеопорозу губчатої речовини розповсюджуються на середню, а інколи і на нижню їх третину, резорбція міжальвеолярних перегородок в межах верхньої третини їх висоти.

-           лабораторні показники вказують на високу еміграцію лейкоцитів (до 400-600 і більше при загостренні), пригнічений фагоцитоз (переважання зруйнованих нейтрофільних гранулоцитів над незміненими), а також на наявність у пародонтальних кишенях коків, фузобактерій, грибків та найпростіших

 

 ІІ ступінь:

-           скарги на неприємний запах з рота, кровоточивість та болісність ясен, які виникають при прийманні твердої їжі; зміщення зубів, появу проміжків між зубами та їх рухомість

-           больові відчуття і кровоточивість посилюються (особливо при виникненні пародонтальних абсцесів). В цих випадках може порушитися загальний стан хворих з виникненням загального дискомфорту, головного болю, підвищення температури тіла

-           наявність місцевих подразників (гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо),

-           значна кровоточивість ясен

-           травматична оклюзія виражена, діагностується візуально, між зубами утворюються вільні проміжки - діастема і треми, відмічається зміщення зубів у різних напрямках

-           симптоматичний гінгівіт часто має дифузний характер, за формою гострий катаральний та загострений гіпертрофічний гінгівіт, рідше – гострий виразковий

-           ясна гіперемовані, набряклі, в залежності від виду гінгівіту можуть бути збільшені в розмірах або на них виникають виразки

-           при виникненні пародонтального абсцесу в товщі ясен утворюється інфільтрат в середині якого поступово скупчується відносно невелика кількість гною

-           оголення шийок зубів на 2-3 мм інколи і більше, що залежить від форми симптоматичного гінгівіту

-           на оголених ділянках коренів можуть виникати клиноподібні дефекти

-           пародонтальні кишені глибиною 3-5 мм заповнені грануляціями і значною кількістю гнійного або серозно-гнійного ексудату

-           рухомість зубів може бути І-ІІ і навіть ІІІ ступеня, особливо часто вона розвивається в ділянці нижніх фронтальних зубів

-           рентгенологічно кортикальна пластинка порушена, резорбція альвеолярної кістки досягає половини висоти міжальвеолярних перегородок. Відмічається утворення кісткових кишень різної глибини, дифузний остеопороз і значне розширення періодонтальної щілини

-           лабораторні показники вказують на високу еміграцію лейкоцитів (400-600 і більше), фагоцитоз різко пригнічений. В пародонтальних кишенях міститься значна кількість найрізноманітнішої мікрофлори: коки, фузобактерії, грибки, найпростіші тощо

 

ІІІ ступінь:

-           скарги на неприємний запах з рота, виражену кровоточивість, болісність ясен та виражену рухомість зубів, що утруднює приймання їжі; зміщення зубів, появу проміжків між зубами

-           відмічаються косметичні недоліки зв’язані з втратою та зміщенням зубів

-           наявність місцевих подразників (зубний камінь, гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо),

-           значна кровоточивість ясен

-            больові відчуття і кровоточивість посилюються (особливо при виникненні пародонтальних абсцесів). В цих випадках може порушитися загальний стан хворих з виникненням загального дискомфорту, головного болю, підвищення температури тіла

-           наявність місцевих подразників (гострі краї каріозних зубів, неповноцінні пломби на контактних поверхнях, зубо-щелепні деформації тощо),

-           більшість зубів вже втрачена внаслідок попередніх загострень та прогресування патологічного процесу в пародонті

-           травматична оклюзія різко виражена, діагностується візуально, між зубами утворюються вільні проміжки - діастема і треми, відмічається зміщення зубів у різних напрямках

-           симптоматичний гінгівіт часто має дифузний характер, за формою гострий катаральний та загострений гіпертрофічний гінгівіт, рідше – гострий виразковий

-           ясна гіперемовані, набряклі, в залежності від виду гінгівіту можуть бути збільшені в розмірах або на них виникають виразки

-           при виникненні пародонтального абсцесу в товщі ясен утворюється інфільтрат в середині якого поступово скупчується відносно невелика кількість гною

-           оголення шийок зубів на 5-8 мм інколи і більше, що залежить від ступеню резорбції альвеолярної кістки та форми симптоматичного гінгівіту

-           на оголених ділянках коренів можуть виникати клиноподібні дефекти

-           пародонтальні кишені можуть досягати практично до верхівки кореня, часто вони заповнені грануляціями і значною кількістю гнійного або серозно-гнійного ексудату

-           рухомість зубів може бути ІІ-ІІІ ступеня

-           рентгенологічно відмічаються значні деструктивні зміни в пародонті: міжальвеолярні перегородки атрофовані практично до верхівок зубів, кортикальна пластинка майже відсутня, періодонтальні щілини розширені, остеопороз охоплює практично всю кістку альвеолярного відростка

-           лабораторні показники вказують на високу еміграцію лейкоцитів (400-600 і більше), фагоцитоз різко пригнічений. В пародонтальних кишенях міститься значна кількість найрізноманітнішої мікрофлори: коки, фузобактерії, грибки, найпростіші тощо. Необхідно відмітити, що з втратою зубів рівень еміграції лейкоцитів у порожнину рота зменшується і може не відповідати ступеню захворювання.

 

Лікування:

Загальна схема лікування генералізованого пародонтиту.

Етиотропне лікування

Патогенетичне лікування

Симптоматичне лікування

 

Видалення місцевих подразників

Видалення зубних відкладень

Гігієнічний догляд за порожниною рота

Лікування карієсу та його ускладнень

Ортодонтич-не лікування

Ортопедичне лікування

Протизапальне лікування

Фармакотерапія порушень мікроциркуляції

Вплив на метаболізм тканин

Стимуляція репаративної регенерації

Антибактеріальна терапія

 

Фізіотерапевтичне лікування

Електролікування

Гідролікування

Світлолікування

Массажі

 

Загальне лікування

Регуляція неспецифічної реактивності організму

Загальнозміцнююче лікування

Лікування фонових захворювань

Симптоматичне лікування

Направлене збалансоване харчування

Регуляція режиму життя

 

 

МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ

-           Усунення місцевих подразників (зубні відкладення, каріозні порожнини, травматична оклюзія, аномалії прикусу та розміщення зубів, аномалії прикріплення м’яких тканин ротової порожнини тощо)

-           Знеболювання. В залежності від обсягу та глибини втручання на тканинах пародонта застосовують аплікаційне, ін’єкційне та інші методи знеболювання

-           Усунення травматичної оклюзії: вибіркове пришліфовування зубів, тимчасове або постійне шинування рухомих зубів

 

Медикаментозне лікування

-           Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту (катарального, гіпертрофічного, виразкового), пародонтальних кишень, пригнічення умовнопатогенної мікрофлори, нормалізацію стану судинної системи, підвищення місцевої резистентності, усунення гіпоксії, стимуляцію репаративних процесів у тканинах пародонта. Загальна тактика медикаментозного лікування. При виборі засобів медикаментозної терапії звертають увагу на форму симптоматичного гінгівіту, характер перебігу дистрофічно-запального процесу в пародонті (хронічний або загострений), ступінь розвитку генералізованого пародонтиту, наявність вмісту та мікробний склад пародонтальних кишень

-           Антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори пародонтальних кишень

-           Протизапальна терапія включає у себе етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування. Етиотропне полягає у виявленні, усуненні або пригніченні факторів, які викликали запалення. Патогенетичне передбачає медикаментозний вплив на патофізіологічні ланки процесу запалення. При симптоматичному лікуванні усуваються або пригнічуються основні симптоми запалення.

-           Стимуляція репаративних процесів. Направлена на відновлення уражених зруйнованих тканин пародонта, загоєння виразок його тканин, дна пародонтальних кишень тощо. Застосовуються засоби направлені на поліпшення процесів обміну в уражених тканинах пародонта і стимуляцію реапаративної регенерації. Окрім того вони нормалізують дистрофічні процеси в пародонті.

-           Кератопластичні препарати застосовуються для поліпшення процесів епітелізації, якими завершується регенерація та рубцювання пародонтальних кишень, виразок тощо

 

Хірургічне лікування

Основні хірургічні методи лікування:

6.     Кюретаж (кюретаж, відкритий кюретаж, вакуум-кюретаж, кріокюретаж).

7.     Гінгівотомія.

8.     Гінгівектомія (проста, радикальна).

9.     Клаптеві операції.

10. Операції для формування присінку порожнини рота (френулотомія, френулектомія, пластика присінку тощо).

 

Ортопедичне лікування

Сстворення за допомогою різних конструкцій шин та шин-протезів стійкості зубів при жуванні, що сприяє ефективності лікування захворювань пародонта. За допомогою постійних шин або шин-протезів відбувається стабілізація зубів різного виду: сагітальна, фронтальна, по дузі тощо

 

Фізіотерапевтичні методи лікування

Застосовуються різні фізіотерапевтичні методи:

2.     Електролікування

а) постійний струм (електрофорез, вакуум електрофорез);

б) імпульсний струм низької частоти і низької напруги (діадинамотерапія, флюктуоризація);

в) імпульсні струми високої, ультрависокої та надвисокої частоти (дарсонвалізація, діатермія, діатермокоагуляція, електроритмотерапія, УВЧ-терапія, мікрохвильова терапія).

11. Ультразвукова терапія.

12. Аероіонотерапія

13. Світлолікування (УФ-терапія, лазерна терапія).

14. Вакуум-терапія

15. Гідротерапія.

16. Массаж.

17. Тепло- та холодолікування.

18. Магнітотерапія.

19. Оксигенотерапія.

 

Загальне лікування

-           Лікування фонових захворювань

-           Направлене збалансоване харчування

-           Регуляція режиму життя

-           Симптоматичне лікування

-           Регуляція неспецифічної реактивності організму

 

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ.

Вище приведені методи лікування застосовують залежно від ступеня розвитку та характеру перебігу генералізованого пародонтиту (у разі загостреного перебігу значно більше використовують знеболювання, протизапальні, проти набрякові препарати, протеолітичні ферменти тощо).

 

Початковий ступінь:

Усунення місцевих подразників

Знеболювання.

Усунення травматичної оклюзії (у разі наявності)

Медикаментозне лікування. Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту.

Фізіотерапевтичні методи лікування (Залежно від виду симптоматичного гінгівіту).

 

І ступінь:

Усунення місцевих подразників

Знеболювання.

Усунення травматичної оклюзії (у разі наявності)

Медикаментозне лікування. Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту та зменшення глибини пародонтальних кишень.

Хірургічне лікування (залежно від глибини кишені, найчастіше – кюретаж)

Ортопедичне лікування (вибіркове пришліфовування, тимчасове шинування при загостреному перебігу)

Фізіотерапевтичні методи лікування (Залежно від виду симптоматичного гінгівіту і характеру перебігу).

 

ІІ ступінь:

Усунення місцевих подразників

Знеболювання.

Усунення травматичної оклюзії

Медикаментозне лікування. Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту та зменшення глибини пародонтальних кишень.

Хірургічне лікування (в залежності від глибини кишені: 3-4 мм – кюретаж, гінгівотомія, при численних кишенях - клаптеві операції, направлена остеорегенерація тощо)

Ортопедичне лікування (вибіркове пришліфовування, тимчасове шинування, постійне шинування і раціональне протезування)

Фізіотерапевтичні методи лікування (Залежно від виду симптоматичного гінгівіту і характеру перебігу).

Загальне лікування (більш виражене при загостреному перебігу).

 

ІІІ ступінь:

Усунення місцевих подразників

Знеболювання.

Усунення травматичної оклюзії

Медикаментозне лікування. Направлене на усунення симптоматичного гінгівіту та зменшення глибини пародонтальних кишень.

Хірургічне лікування (залежно від глибини кишені: 3-4 мм – кюретаж, гінгівотомія, при численних кишенях - клаптеві операції, направлена остеорегенерація тощо. Зуби з рухомістю ІІІ ступеня при хронічному перебігу підлягають видаленню.)

Ортопедичне лікування (вибіркове пришліфовування, тимчасове шинування, постійне шинування і раціональне протезування)

Фізіотерапевтичні методи лікування (Залежно від виду симптоматичного гінгівіту і характеру перебігу).

Загальне лікування (більш виражене при загостреному перебігу).

 

 

Диспансеризація у стоматолога:

Початковий-І ступінь – І диспансерна група –

диспансерний нагляд 1 раз на рік

ІІ ступінь – ІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 2 рази на рік

ІІІ ступінь – ІІІ диспансерна група –

диспансерний нагляд 2-3 рази на рік (в залежності від характеру перебігу)

Критерії ефективності лікування:

-           стабілізація дистрофічно-запального процесу;

-           подальше прогресування генералізованого пародонтиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  Л. 43 Червоний плескатий лишай

 

Клінічна форма – червоний плескатий лишай, хронічний перебіг

1.     Гіперкератозна (типова)

2.     Ерозивна

3.     Виразкова

4.     Пемфігоїдна

5.     Бородавчаста

Критерії діагностики:

Анамнез – скарги:

Гіперкератозна форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста сітка, мереживо, смуги);

-          шорсткість слизової оболонки;

-         незначна стянутість, сухість окремих ділянок слизової рота;

-         незначна печія у ділянках зміненої в кольорі слизової.

Ерозивна форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста сітка, мереживо, смуги);

-         наявність вогнищ почервоніння слизової;

-         печія слизової оболонки від подразників;

-         біль під час вживання гострої їжі;

-          можлива незначна кровоточивість.

Виразкова форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста сітка, мереживо, смуги);

-         наявність вогнищ почервоніння слизової, вкритих білуватим нальотом;

-         біль від подразників;

-         больові відчуття при механічному подразненні та відкриванні рота;

-         неприємний запах із рота

Пемфігоїдна форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста сітка, мереживо, смуги);

-         пухирі на слизовій оболонці;

-         наявність вогнищ почервоніння слизової (ерозії);

-         печія слизової оболонки від подразників;

-         біль під час вживання гострої їжі;

-          можлива незначна кровоточивість.

Бородавчаста форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста сітка, мереживо, смуги);

-         виражена шорсткість слизової оболонки внаслідок її бородавчастого розростання;

-         стянутість, сухість цих ділянок слизової рота.

 

Клінічні прояви:

а) у порожнині рота

Гіперкератозна форма

-         білясті ділянки у вигляді узорів, мережива, смуг, які утворені міліарними папулами білого кольору на щоках у ретромолярній області, бічній поверхні язика; на спинці язика мають вигляд кіл;

-         слизова оболонка порожнини рота незмінена, блідо-рожевого кольору;

Ерозивна форма

-         білясті ділянки у вигляді узорів, мережива, смуг, які утворені міліарними папулами білого кольору на щоках у ретромолярній області, бічній поверхні язика; на спинці язика мають вигляд кіл;

-          на цьому фоні - окремі дефекти (1-2 ерозії), які можуть зливатися;

-         набряк і гіперемія слизової оболонки у місцях локалізації папул;

-         ділянки підвищеної десквамації на ясенних сосочках і маргінальних яснах (десквамативний гінгівіт);

Виразкова форма

-         білясті ділянки у вигляді узорів, мережива, смуг, які утворені міліарними папулами білого кольору на щоках у ретромолярній області, бічній поверхні язика; на спинці язика мають вигляд кіл;

-         на цьому фоні - ерозії, виразки на слизовій оболонці щік, бічній поверхні язика;

-         виразки мають круглу або злегка здовжену форму. неглибокі, дно може бути виповнене некротичним розпадом;

-         набряк і гіперемія слизової оболонки у зоні ураження;

-         регіонарні лімфатичні вузли нерідко збільшені, болючі;

-         ділянки підвищеної десквамації на ясенних сосочках і маргінальних яснах (десквамативний гінгівіт);

Пемфігоїдна форма

-         білясті ділянки у вигляді узорів, мережива, смуг, які утворені міліарними папулами білого кольору на щоках у ретромолярній області, бічній поверхні язика; на спинці язика мають вигляд кіл;

-         серед папул розміщені пухирі (часто поодинокі), а частіше ерозії з уривками покришок пухирів по периферії ерозій;

-         набряк і гіперемія слизової оболонки у зоні ураження;

-         ділянки підвищеної десквамації на ясенних сосочках і маргінальних яснах (десквамативний гінгівіт);

Бородавчаста форма

-         білясті ділянки у вигляді узорів, мережива, смуг, які утворені міліарними папулами білого кольору на щоках у ретромолярній області, бічній поверхні язика; на спинці язика мають вигляд кіл;

-         на цьому фоні – бородавчасті розростання утворені сильно зроговілими папулами

 

б) на шкірі:

-         мономорфні, полігональні, рідше округлі папули діаметром 1-3 мм, блідо-рожевого кольору, можуть зливатися і утворювати бляшки бурого кольору з синюшно-фіолетовим відтінком. Локалізація – передні поверхні передпліччя, ділянки променево-зап’ястного суглоба, бокові поверхні тулуба.

 

Лабораторні:

Цитологія і патогістологічне дослідження:

Гіперкератозна форма

-         значна кількість зроговілих та таких, що зазнають зроговіння епітеліальних клітин. Вони без’ядерні і мають маленьке ексцентрично розташоване ядро. Кількість епітеліальних клітин проміжної зрілості відносно низька;

-         при патогістологічному дослідженні у епітелії визначають гіпер- і паракератоз, інколи гранульоз і нерівномірний акантоз; у підепітеліальній сполучній тканині – дифузний лімфоїдно-плазмоцитарний інфільтрат.

Ерозивна форма

-         значна кількість зроговілих та таких, що зазнають зроговіння епітеліальних клітин; серед них - молоді клітинні елементи та значна кількість лейкоцитів;

-         при патогістологічному дослідженні визначають дефект епітелію, гіпер- і паракератоз, інколи гранульоз і нерівномірний акантоз; у підепітеліальній сполучній тканині – дифузний лімфоїдно-плазмоцитарний інфільтрат.

Виразкова форма

-         незначна кількість зроговілих епітеліальних клітин, зустрічаються клітини з явищами дискератозу та молоді епітеліальні клітини. Велика кількість нейтрофільних лейкоцитів;

-         при патогістологічному дослідженні визначають дефект епітелію і підлеглої сполучної тканини. У навколишніх ділянках епітелію гіпер- і паракератоз, інколи гранульоз і нерівномірний акантоз. У підепітеліальній сполучній тканині – дифузний поліморфноклітинний інфільтрат.

Пемфігоїдна форма

-         велика кількість зроговілих та молодих епітеліальних клітин, окремим із яких притаманні явища дискаріозу, значна кількість лейкоцитів;

-         при патогістологічному дослідженні визначають дефект епітелію, гіпер- і паракератоз, інколи гранульоз і нерівномірний акантоз; у підепітеліальній сполучній тканині – масивний круглоклітинний інфільтрат.

Бородавчаста форма

-         велика кількість зроговілих та молодих епітеліальних клітин, окремим із яких притаманні явища дискаріозу;

-         при патогістологічному дослідженні визначають нерівномірне потовщення епітелію, гіпер- і паракератоз, інколи гранульоз і нерівномірний акантоз; у підепітеліальній сполучній тканині – лімфоїдно-плазмоцитарний інфільтрат.

 

Лікування
-       при усіх клінічних формах усунення місцевих подразників, санація порожнини рота і (у подальшому) раціональне протезування;

а) загальне

-         седативні засоби, броміди тощо;

-         підвищення (при необхідності) неспецифічної реактивності організму;

-         вітамінотерапія (ретинол, аєвіт, полівітаміни тощо);

-         корекція (при наявності порушення) окисно-відновних процесів (токоферол тощо);

 

б) місцеве

Гіперкератозна форма

-       кератолітичні препарати та кріотерапію застосовують лише у хворих з нав’язливими станами;

Ерозивна форма

на першому етапі лікування для епітелізації ерозії застосовують:

-         антисептичні препарати (місцево)

-         протизапальні препарати (при наявності вираженого запалення);

-         ванночки з штучним лізоцимом;

-          кератопластичні препарати для епітелізації ерозій (ретинол, цитраль, олія обліпихи тощо);

-         при відсутності ефекту використовують кортикостероїдні препарати (аплікації мазей),

після епітелізації ерозій для усунення вогнищ кератозу застосовують:

-         кератолітичні препарати (5% розчин саліцилової кислоти тощо) та кріотерапію (кріообдування: оптимальна температура -160-190 С, експозиція 1-1,5 хв., 1-2-разово);

Виразкова форма

на першому етапі лікування для ліквідації виразок застосовують:

-       знеболюючі засоби (місцево)

-       антисептичні та антибактеріальні препарати рослинного походження з урахуванням чутливості до них мікрофлори;

-       протеолітичні ферменти та інгібітори протеолізу;

-       нестероїдні протизапальні препарати (при відсутності ефекту - стероїдні протизапальні препарати);

-       стимуляція процесів репаративної регенерації (вітаміни Е, А, Д; метилурацил, солкосерил тощо);

-       кератопластичні препарати (5% розчин саліцилової кислоти тощо) для епітелізації виразок (ретинол, цитраль, олія обліпихи тощо);

після епітелізації виразок для усунення вогнищ кератозу застосовують:

-         кератолітичні препарати (5% розчин саліцилової кислоти тощо) та кріотерапію (кріообдування: оптимальна температура -160-190 С, експозиція 1-1,5 хв., 1-2-разово);

Пемфігоїдна форма

на першому етапі лікування для епітелізації ерозії застосовують:

-         антисептичні препарати (місцево)

-         протизапальні препарати (при наявності вираженого запалення);

-         ванночки з штучним лізоцимом;

-          кератопластичні препарати для епітелізації ерозій (ретинол, цитраль, олія обліпихи тощо);

-         при відсутності ефекту використовують кортикостероїдні препарати (аплікації мазей та курс загальної терапії);

-         препарати з анаболічною активністю(калію оротат тощо.);

після епітелізації ерозій для усунення вогнищ кератозу застосовують:

-         кератолітичні препарати (5% розчин саліцилової кислоти тощо) та кріотерапію (кріообдування: оптимальна температура -160-190 С, експозиція 1-1,5 хв., 1-2-разово);

Бородавчаста форма

для ліквідації бородавчастих розростань застосовують:

-         кератолітичні препарати (5% розчин саліцилової кислоти тощо);

-         хірургічне висікання

-         кріодеструкцію;

-          діатермокоагуляцію тощо;

 

Додаткові рекомендації:

-       у разі стабілізації процесу показане санаторно-курортне лікування із застосуванням сірководневих і радонових джерел для ванн та полоскань (Хмельнік);

-       лікування супутніх захворювань;

-       диспансерний нагляд раз на рік для проходження профілактичного огляду та санації порожнини рота.

Диспансеризація у стоматолога:

диспансерний нагляд протягом 3 років з оглядом через 6 місяців після ліквідації клінічних проявів, у подальшому – 1 раз на рік.

 

Критерії ефективності лікування:

-           ліквідація вогнищ кератозу;

-           епітелізація ерозій;

-           загоєння виразок;

-           стабілізація процесу (відсутність нових висипань папул на слизовій рота при наявності гіперкератозної форми);.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  К. 13.2  Лейкоплакія

 

Клінічна форма – лейкоплакія

1.     М’яка форма

2.     Початкова

3.     Плоска

4.     Підвищена

5.     Бородавчаста

6.     Ерозивна

7.     Виразкова

Критерії діагностики:

Анамнез – скарги:

М’яка, початкова, плоска форми

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста пляма, бляшка);

-          шорсткість слизової оболонки;

-         незначне стягнення, сухість окремих ділянок слизової рота;

-         незначна печія у ділянках зміненої в кольорі слизової.

Підвищена форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста пляма, бляшка);

-          шорсткість слизової оболонки;

-         незначна стянутість, сухість окремих ділянок слизової рота;

-         незначна печія у ділянках зміненої в кольорі слизової;

-         незначне випинання зміненої у кольорі ділянки слизової оболонки;

Бородавчаста форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста бляшка);

-         виражена шорсткість слизової оболонки внаслідок її бородавчастого розростання;

-         стянутість, сухість цих ділянок слизової рота.

Ерозивна форма

-         зміни кольору слизової оболонки (білястабляшка);

-         наявність вогнищ почервоніння слизової;

-         печія слизової оболонки від подразників;

-         біль під час вживання гострої їжі;

-          можлива незначна кровоточивість.

Виразкова форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста бляшка);

-         наявність вогнищ почервоніння слизової, вкритих білуватим нальотом;

-         біль від подразників;

-         больові відчуття при механічному подразненні та відкриванні рота;

-         неприємний запах із рота

Клінічні:

М’яка, початкова, плоска форми

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста пляма, бляшка);

-          шорсткість слизової оболонки;

-         незначне стягнення, сухість окремих ділянок слизової рота;

-         незначна печія у ділянках зміненої в кольорі слизової.

-         білясті ділянки у вигляді плям на слизовій рота, частіше у передніх відділах;

-         на щоках часто мають виражену трикутну форму;

-          на бічних поверхнях язика, на спинці язика мають вигляд плям, смуг;

-         білуваті поверхні не знімаються при зскрібанні;

-         слизова оболонка порожнини рота незмінена, блідо-рожевого кольору;

Підвищена форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста бляшка);

-          шорсткість слизової оболонки;

-         незначне випинання зміненої у кольорі ділянки слизової оболонки;

-         білясті ділянки у вигляді бляшок на слизовій рота, частіше у передніх відділах;

-         на щоках часто мають виражену трикутну форму;

-          на бічних поверхнях язика, на спинці язика мають вигляд бляшок, смуг;

-         білуваті поверхні не знімаються при зскрібанні;

-         слизова оболонка порожнини рота незмінена, блідо-рожевого кольору;

Бородавчаста форма

-         білясті ділянки у вигляді бляшок на щоках, бічній поверхні язика; на спинці язика, губах;

-         на цьому фоні – бородавчасті розростання;

-         виражена шорсткість слизової оболонки внаслідок її бородавчастого розростання;

-         стягнутість, сухість цих ділянок слизової рота;

-         можлива болючість при накушуванні на розростання зубами;

Ерозивна форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста бляшка);

-         білясті ділянки у вигляді бляшок на щоках, бічній поверхні язика; на спинці язика, губах;

-         на цьому фоні - окремі дефекти (1-2 ерозії), які можуть зливатися;

-         наявність вогнищ почервоніння слизової;

-         печія слизової оболонки від подразників;

-         біль під час вживання гострої їжі;

-          можлива незначна кровоточивість.

Виразкова форма

-         зміни кольору слизової оболонки (біляста бляшка);

-         білясті ділянки у вигляді бляшок на щоках, бічній поверхні язика; на спинці язика, губах;

-         на цьому фоні (на бляшках) - ерозії, тріщини, виразки на слизовій оболонці щік, бічній поверхні язика;

-         виразки мають круглу або злегка здовжену форму. неглибокі, дно може бути виповнене некротичним розпадом;

-         наявність вогнищ почервоніння слизової;

-         печія слизової оболонки від подразників;

-         біль під час вживання гострої їжі;

-          можлива незначна кровоточивість.

Додаткові методи обстеження:

Люмінесценція - блакитне нерівномірне відсвічування ділянки ураження (в умовах норми – синьо-фіолетове); фіолетове при бородавчастій і коричневе при ерозивно-виразковій формі;

Стоматоскопія  - потовщення зроговілого сіро-білого епітелію з хронічним запальним процесом підлеглих тканин

Цитологія і патогістологічне дослідження:

-         при м’якій, початковій, плоскій, підвищеній, бородавчастій формах значна кількість зроговілих та таких, що зазнають зроговіння епітеліальних клітин. Вони без’ядерні і мають маленьке ексцентрично розташоване ядро. Кількість епітеліальних клітин проміжної зрілості відносно низька;

-         при патогістологічному дослідженні у епітелії визначають гіпер- і паракератоз, інколи гранульоз і нерівномірний акантоз; у підепітеліальній сполучній тканині – дифузний лімфоїдно-плазмоцитарний інфільтрат.

-         при ерозивній формі значна кількість зроговілих та таких, що зазнають зроговіння епітеліальних клітин; серед них - молоді клітинні елементи та значна кількість лейкоцитів;

-         при патогістологічному дослідженні визначають дефект епітелію, гіпер- і паракератоз, інколи гранульоз і нерівномірний акантоз; у підепітеліальній сполучній тканині – дифузний лімфоїдно-плазмоцитарний інфільтрат.

-         при виразковій формі - незначна кількість зроговілих епітеліальних клітин, зустрічаються клітини з явищами дискератозу та молоді епітеліальні клітини. Велика кількість нейтрофільних лейкоцитів;

-         при патогістологічному дослідженні визначають дефект епітелію і підлеглої сполучної тканини. У навколишніх ділянках епітелію гіпер- і паракератоз, інколи гранульоз і нерівномірний акантоз. У підепітеліальній сполучній тканині – дифузний поліморфноклітинний інфільтрат.

 

Лікування
-         при усіх клінічних формах усунення місцевих подразників, санація порожнини рота і (у подальшому) раціональне протезування;

-          ліквідація шкідливих звичок (куріння, прикушування слизової оболонки щік тощо)

-         а) місцеве

При м’якій, початковій, плоскій, підвищеній, бородавчастій формах: кератолітичні препарати та кріотерапія;

Ерозивна форма

на першому етапі лікування для епітелізації ерозії застосовують:

-         антисептичні препарати (місцево)

-         протизапальні препарати (при наявності вираженого запалення);

-         ванночки з штучним лізоцимом;

-          кератопластичні препарати для епітелізації ерозій (ретинол, цитраль, олія обліпихи тощо);

-         при відсутності ефекту використовують кортикостероїдні препарати (аплікації мазей),

після епітелізації ерозій для усунення вогнищ кератозу застосовують:

-         кератолітичні препарати (5% розчин саліцилової кислоти тощо) та кріотерапію (кріообдування: оптимальна температура -160-190 С, експозиція 1-1,5 хв., 1-2-разово);

Виразкова форма

на першому етапі лікування для ліквідації виразок застосовують:

-       знеболюючі засоби (місцево)

-       антисептичні та антибактеріальні препарати рослинного походження з урахуванням чутливості до них мікрофлори;

-       протеолітичні ферменти та інгібітори протеолізу;

-       нестероїдні протизапальні препарати (при відсутності ефекту - стероїдні протизапальні препарати);

-       стимуляція процесів репаративної регенерації (вітаміни Е, А, Д; метилурацил, солкосерил тощо);

-       кератопластичні препарати (5% розчин саліцилової кислоти тощо) для епітелізації виразок (ретинол, цитраль, олія обліпихи тощо);

після епітелізації виразок для усунення вогнищ кератозу застосовують:

-         кератолітичні препарати (5% розчин саліцилової кислоти тощо) та кріотерапію (кріообдування: оптимальна температура -160-190 С, експозиція 1-1,5 хв., 1-2-разово);

Бородавчаста форма

для ліквідації бородавчастих розростань застосовують:

-         кератолітичні препарати (5% розчин саліцилової кислоти тощо);

-         хірургічне висікання

-         кріодеструкцію;

-          діатермокоагуляцію тощо;

 

Додаткові рекомендації:

-       диспансерний нагляд раз на рік для проходження профілактичного огляду та санації порожнини рота.

Диспансеризація у стоматолога:

диспансерний нагляд протягом 3 років з оглядом через 6 місяців після ліквідації клінічних проявів, у подальшому – 1 раз на рік.

 

Критерії ефективності лікування:

-           ліквідація вогнищ кератозу;

-           епітелізація ерозій;

-           загоєння виразок;

-           стабілізація процесу (відсутність нових бляшок на слизовій рота);.

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ  Л. 51 Багатоформна ексудативна еритема

 

Клінічна форма – багатоформна ексудативна еритема, гострий перебіг

1.     Інфекційно-алергічна форма

2.     Токсикоз-алергічна форма

 

Критерії діагностики:

Анамнез – скарги:

-         наявна чи перенесена інфекція, прийом лікарських засобів;

-         загальна слабкість, біль в м’язах, суглобах;

-         неприємний запах із рота, підвищена салівація;

-         підвищення температури тіла до 39° С;

Клінічні:

-         набряк, гіперемія слизової оболонки порожнини рота;

-         на цьому фоні – пухирі, ерозії вкриті сіруватим нальотом;

-          ерозії, геморрагічні кірки на червоній каймі губ;

-         плями, папули, вузлики, пухирі на шкірі;

-         частіше уражаються передні відділи порожнини рота;

-         регіонарні лімфатичні вузли збільшені і болючі;

-         залежно від тяжкості загального стану і поширеності уражень слизової виділяють легку, середньої тяжкості та тяжку форми.

Додаткові методи обстеження:

Цитологія і патогістологічне дослідження:

-          внутрішньо-епітеліальний набряк слизової, інфільтрація лімфоцитами, нейтрофільними гранулоцитами, еозинофілами у власне слизовій та підслизовій основі;

-         цитологія ділянки ураження – відсутні клітини Танка, гігантоядерні клітини герпесу;

Аналіз крові: лейкоцитоз, зрушення формули вліво, еозинофілія, моноцитопенія, лімфоцитопенія, висока ШОЕ.

Лікування
Загальне:

-       з’ясування і усунення етіологічних чинників;

-       гіпосенсибілізуючі терапія (специфічна або неспецифічна);

-       антигістамінні препарати;

-       стероїдні протизапальні препарати;

-       дезінтоксикаційні препарати;

-       вітаміни;

-       раціональне харчування;

-       санація фокальних вогнищ інфекції;

-       корекція функції імунної системи;

-       загальнозміцнюючі препарати.

Медикаментозне лікування

-         Направлене на усунення симптомів гострого запалення, пригнічення умовнопатогенної мікрофлори, нормалізацію стану судинної системи, підвищення місцевої резистентності, усунення гіпоксії, стимуляцію репаративних процесів у тканинах слизової оболонки рота.

-        Антибактеріальна терапія (місцево) - з урахуванням чутливості мікрофлори некротичного нальоту і ерозій (анестетики, антисептики тощо);

-       Протизапальна терапія включає у себе етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування. Етіотропне полягає у виявленні, усуненні або пригніченні місцевих факторів, які підтримують запалення. Патогенетичне передбачає медикаментозний вплив на патофізіологічні ланки процесу запалення. При симптоматичному лікуванні усуваються або пригнічуються основні симптоми запалення (інгібітори протеолізу, нестероїдні та стероїдні протизапальні препарати тощо);

-         Стимуляція репаративних процесів. Направлена на відновлення уражених тканин ясен. Застосовують засоби направлені на поліпшення процесів обміну в уражених тканинах ясен і стимуляцію репаративної регенерації (препарати піримидинових основ, вітамінні препарати тощо);

-         Кератопластичні препарати застосовують для поліпшення процесів епітелізації, якими завершується регенерація (препарати вітаміну А тощо)

 

Можливі результати:

-         одужання;

-         стабілізація;

-         загострення процесу.

 

Диспансеризація у стоматолога:

диспансерний нагляд протягом 3 років з оглядом через 6 місяців після ліквідації, в подальшому – 1 раз на рік.

 

Критерії ефективності лікування: ліквідація гострого запального процесу слизової оболонки порожнини рота, зменшення або відсутність сенсибілізації організму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 

Шифр МКХ В.37.0 Кандидоз слизової оболонки порожнини рота

 

Клінічна форма – хронічний гіперпластичний кандидоз, хронічний атрофічний кандидоз, хронічний перебіг.

Критерії діагностики:

Анамнез – скарги:

-         на сухість, печіння окремих ділянок слизової оболонки порожнини рота;

-         перенесена інфекція, прийом лікарських засобів (особливо антибіотиків);

-          

Клінічні

-    сухість, печіння слизової оболонки порожнини рота

-    гіперемія, набряк слизової оболонки

-    білі, жовтуваті бляшки, псевдомембранозні нашарування на язиці, щоках

-    набряк, гіперемія, сухість, стоншення червоної кайми губ, лусочки різної величини

-    мацерація шкіри кута рота, еритема, тріщини червоної облямівки, шкіра інфільтрована, злущується

Допоміжні діагностичні критерії

Мікроскопічні

-    наявність псевдоміцелію чи клітин гриба, специфічність колоній при посіві

Лікування:

Загальне

-         припинення приймання антибіотиків, сульфаніламідів, кортикостероїдів тощо;

-         проведення загального обстеження і лікування захворювань внутрішніх органів;

-         дотримання дієти з виключенням легкозасвоюваних вуглеводів;

-         загальнозміцнюючі засоби (адаптогени, стимулятори, вітаміни тощо);

-         корекція складу кишкової мікрофлори (еубіотики тощо);

-         гіпосенсибілізуючі терапія;

-         імуномодулюча терапія.

-          протигрибкові препарати азольної групи, протигрибкові антибіотики

-         вітамінні препарати

-         препарати йоду

 

Місцеве

-         полоскання порожнини рота лужними розчинами;

-         полоскання протигрибковими антисептиками;

-         протигрибкові антибіотики;

-         препарати бури (тетраборат натрію);

-         препарати йоду;

-         каприлати;

-         препарати бензойної кислоти;

-         похідні 8-оксихіноліну;

-         анілінові барвники (метиленовий синій);

-         препарти прополісу;

-         санація порожнини рота

 

Профілактика

-    раціональне використання антибіотиків

-    своєчасна санація порожнини рота

-    дотримання гігієни порожнини рота

 

Критерії ефективності лікування:

-         одужання;

-          стабілізація;