...
Головна » Українська мова(за проф. спрямування) » Граматична правильність як ознака культури

Морфологічні норми професійного мовлення. Граматична правильність як ознака культури усного та писемного фахового спілкування

Теоретичний матеріал

 

Морфологія – це розділ мовознавчої науки, що вивчає частини мови, їх граматичні особливості.

Самостійні частини мови: іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово (з дієприкметником і дієприслівником), прислівник

Службові частини мови: прийменник, сполучник, частка.

 

Іменник

 

Іменник – це повнозначна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка.

 

Таблиця відмінкових закінчень іменників чоловічого роду II відміни

Однина

Множина

Від­мінки

 

 

 

Н.

Р.

Д.

3.

 О.

М.

Кл.

Тверда група

Мішана група

М'яка група

Тверда група

Мішана група

М’яка група

з основою не на й

з основою на й

з основою не на й

з основою  на й

□, -о

-и, -і, -а

-а, -у

-а, -у

-я, -ю

-я, -ю

-ів, □

-ів

-ів, -ей

-їв

-ові/-у

-еві/-у

-еві/-ю

-єві/-ю

-ам

-ам

-ям

-ям

Як у Н. або Р. відмінку

Як у Н. або Р. відмінку

-ом, -им

-ем

-ем

-єм

-ами,

-ьми

-ами

-ями,

-ьми

-ями

-і /-ові/,

-і /-еві/,

-і/

-еві/, -ю

-ї /-єві/,

-ах

-ах

-ях

-ях

-е, -у

-е, -у

Як у Н. відмінку

 

Закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку

однини залежно від їх значення

-а   — тверда та мішана групи          -у — тверда та мішана групи

-а – тверда та мішана групи

-я – м'яка група

-у – тверда та мішана групи

-ю – м'яка група

1. Назви осіб, власні імена та прізвища: робітника, студента, пацієнта, лікаря, Андрія, Шевченка; також назви  персоніфікованих предметів та явищ:  Ліса,  Вітра,   Мороза, Тумана, Града.

2.   Назви тварин і дерев: бобра, вовка, коня, пса, горіха, дуба, евкаліпта, ясена, явора.

3.    Назви чітких предметів, речей: замка, малюнка, ножа, піджака, плаща.

4. Назви населених пунктів: Берліна, Відня, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Львова, Миргорода, Парижа, Ізмаїла, Харкова.

5. Інші географічні назви з наголосом у Р. відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев

(-єв), -ин (-їн): Дінця, Псла, Дністра, Іртиша,  Орла, Дніпра,  Пскова, Тетерева, Пирятина.

6.   Назви мір довжини, ваги, площі, часу, одиниць енергії, напруги та ін.:
метра, грама, карата, літра, центнера, відсотка, гектара, місяця, тижня (але:
віку, року), джоуля, вольта, гала, люкса; назви місяців і днів тижня: жовтня, листопада, вівторка; назви грошових одиниць: гроша, долара, червінця, фунта стерлінгів, карбованця; числові назви: мільйона, десятка.

7.    Назви машин та їх деталей:
автомобіля, комбайна, трактора, дизеля, мотора, поршня.

8.  Терміни іншомовного походження, що означають елементи будови чогось,
конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: карниза, еркера,
портика, картуша; атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, скальпеля, шприца тощо, а також
українські суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, трикутника, чисельника, числівника (але: виду,
роду, складу, способу).

Примітка! Без зміни значення слова припускаються паралельні закінчення у таких іменниках: стола й столу, плота й плоту, моста й мосту, паркана й паркану, полка й полку, двора й двору.

Зміна закінчення впливає на значення слова у таких іменниках:

акта (документ) — акту (дія)

Алжира (місто) — Алжиру (країна)

алмаза (окремий кристал; інструмент) — алмазу (мінерал)

апарата (пристрій) — апарату (установа; сукупність органів)

бала (одиниця виміру) — балу (танцювальний вечір)

бара (одиниця виміру) — бару (ресторан)

блока (частина споруди, машини) — блоку (об'єднання)

бора (свердло) — бору (хім. елемент)

борта (одягу) борту (судна)

булата (зброя) — булату (сталь)

буряка (одиничне) — буряку (збірне)

вала (деталь машини) — валу (насип; хвиля)

детектива (агент) — детективу (твір)

джина (дух) — джину (напій)

духа (у міфології) – духу (свідомість, дихання, запах та ін.)

екіпажа (ресорний візок) — екіпажу (команда)

елемента (деталь) — елементу (абстрактне)

знака (мітка, марка, орден, сигнал) — знаку (слід, відбиток, прикмета)

інструмента (одиничне) —  інструменту (збірне)

каменя (одиничне) — каменю (збірне)

клина (клинець) — клину (ділянка землі)

листа (поштовий; паперу, заліза) — листу (листя)

листопада (місяць) — листопаду (час опадання листя)

Манчестера (місто) —манчестеру (тканина)

медіатора (у музиці) — медіатору (речовина)

папера (документ) — паперу (матеріал)

потяга (поїзд) — потягу (почуття)

пояса (пасок; талія) — поясу (просторове)

проспекта (вулиця) — проспекту (буклет)

рака (тварина) — раку (хвороба)

рахунка (документ) — рахунку (дія)

реверса (механізм) — реверсу (зворотній бік монети, медалі)

рентгена (одиниця вимірювання; апарат)

рентгену (просвічування; проміння)

стана (техн.) — стану (муз. та ін.)

терміна (слово) — терміну (строк)

типа (людина) — типу (зразок, образ)

центра (кола) — центру (в ін. значеннях)

шаблона (пристрій) — шаблону (зразок)

ячменя (хвороба) — ячменю (злак)

1. Іменники на позначення речовини, маси, матеріалу: азоту, борщу, водню, гасу, квасу, льоду, сиру, інсуліну, спирту, кисню (але: хліба, вівса).

2. Назви, що означають збірні поняття:  ансамблю, гаю, атласу, батальйону, вишняку, гурту, загалу, капіталу, колективу, лісу, оркестру, парку, полку, реманенту, тексту, рою, саду, сушняку, товару, тому, хору.

3. Назви рослин, кущів, плодових дерев: барвінку, бузку, буркуну, гороху, звіробою, молочаю,    очерету, чагарнику, щавлю, ячменю;  ренклоду, макінтошу.

4.  Іменники у другій частині
складених топонімів: Зеленого Гаю, КрасногоЛиману, Кривого Рогу, Червоного
Ставу, Широкого Яру
тощо.

  1. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заводу, залу, замку, каналу, метрополітену, коридору, магазину, мезоніну, молу, палацу, поверху, сараю, тину, універмагу, шинку (але з наголосом на закінченні: бліндажа, гаража, млина, хліва).
  2. 6.       Назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів: інституту, клубу, кооперативу, технікуму, комітету, штабу, театру, факультету, деканату, відділу.
  3. Назви явищ природи: вітру, вогню, граду, жару, землетрусу, морозу, холоду, інею, снігопаду.
  4. Назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху.

9.  Іменники на позначення
місця, простору: абзацу,
байраку, краю, лиману, лугу,
майдану, рову, ручаю, світу,
уривку, яру
. (але: горба,
хутора, берега та зменшені
форми на -к: ліска, майданчика, ставка).

10.   Терміни іншомовного
походження (хімічні або фізичні процеси): аналізу, імпульсу, синтезу, досліду, ферменту, літературознавчі терміни:
альманаху, епосу, жанру,
журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейлетону.

11.        Назви ігор і танців: альпінізму, баскетболу, бобслею,
боксу, волейболу, картингу,
слалому, тенісу, футболу, хокею; вальсу, галопу, менуету, полонезу, танку, танцю
(але: гопака, козачка).

12. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, форма­цій, явищ суспільного життя: авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, догмату, достатку, експорту, ідеалу, інтересу, іспиту, кашлю, кло­поту, колоквіуму, конфлікту, крику, ляпасу, мажору, міра­жу, мінімуму, максимуму, мо­менту, принципу, прогресу, процесу, реалізму, рейсу, ре­монту, ритму, руху, світо­гляду, сорту, спорту, способу, тифу, толку, хисту, ходу, шуму (але: ривка, стрибка, стусана).

13. Складні безсуфіксні слова
(крім назв істот): водогону,
вододілу, живопису,  родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, телефону (але: пароплава, електровоза, телевізора).

14.    Більшість префіксальних
іменників (окрім назв істот):
вибою, випадку, вислову, відбою,
заробітку, затору, запису, опіку,
побуту, поштовху, прибутку,
прикладу, усміху.

15.        Назви річок (окрім зазначених у п. 5 на -а, -я), озер,
гір, островів, півостровів, країн,
областей, регіонів і т. ін.: Амуру,
Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею,  Рейну, Сейму; Байкалу, Мічигану, Світязю; Алтаю, Ельбрусу, Паміру; Кіпру,
Родосу, Криту, Алжиру, Єгипту,
Китаю, Іраку, Казахстану, Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.

 

 

 

 

 

 

Давальний відмінок однини

 

Закінчення

Група

Приклади

-ові, -у

тверда

будинкові (-у), відмінкові (-у), директорові (-у), Петрові (-у);

-еві, -у, -ю

мішана та м'яка

після приголосного

плющеві (-у), калачеві (-у),

товаришеві (-у);

велетневі (-ю), журавлеві (-ю),

секретареві (-ю), каменеві (-ю);

 

-єві, -ю

м'яка після голосного та апострофа

добродієві (-ю), краєві (-ю),

солов'єві (-ю), Андрієві (-ю)

 

 

У в а г а! 1. Для уникання одноманітних форм, коли пишуться поряд кілька іменників чоловічого роду, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді — -у (-ю): Гордієнкові Василю Іллічу, Петрові Михайловичу Карпенкові, панові директору, добродієві професору, товаришеві Голованю Іванові Олеговичу.

2. Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спри­чиняти спотвореного значення закінчення -у (-ю), вживають лише:

а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із суфіксами -ов, -ев,      -єв, -ів, -їв: Арсеньєву, Ветрову, Грачову, Іванову, Кабакову, Кабанову, Петрову, Щоголєву та под.;

б) у географічних назвах (із тими ж суфіксами): Азову, Києву, Колгуєву, Львову, Тамбову, Рахову, Харкову та под.;

в) у загальних назвах: острову, рову, анклаву, активу, шківу та под.

 

Кличний відмінок однини

1. Закінчення мають:

а)   іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к (о): ударнику, синку, батьку;

б) іншомовні імена з основою на г, к, х: Людвігу, Джеку, Жаку, Фрідріху;

в) іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): погоничу, слухачу, товаришу;

г) також іменники: діду, сину, тату.

2.Закінчення мають іменники м'якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю, лікарю, місяцю, розмаю.

3.Закінчення мають:

а)  безсуфіксні іменники твердої групи: друже, мосте, орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;

б)  іменники м'якої групи із суфіксом -ець: женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю);

в) іменники мішаної групи — власні назви з основою на шиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Довбуше, маляре, тесляре, школяре, стороже;

г) географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне.

Примітки: 1. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вживаються для підкреслення офіційності звертання.

2.У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва слова набувають форми Кл. відмінка: брате Петре, друже Миколо, колего Грицю, товаришу Віталію.

3.У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форми Кл. відмінка набуває тільки загальна назва: друже Карпенко, колего Петров, добродію Комар, товаришу Гармаш. 4. У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, обидва слова набувають форми Кл. від­мінка: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

 

Форми невідмінюваних іменників

Не відмінюються:

1. Деякі іншомовні загальні назви з кінцевим голосним: авеню, аташе, амплуа, безе, болеро, галіфе, динамо, денді, ейре, ему, ембарго, ефенді, жабо, івасі, какао, камікадзе, кімоно, ківі, кашне, каное, кантеле, кенгуру, колі, круп'є, кюрі, леді, мацоні, макао, меню, мікадо, метро, монпансьє, мумій, наці, падре, пенальті, пері, портмоне, пенсне, рондо, сальдо, салямі, самбо, сіроко, сопрано, сорго, табу, танго, тире, торі, торнадо, тріо, трюмо, фарсі, факсиміле, фіаско, фойє, фрау, фуете, філе, харчо, шансоньє, шапіто, шевальє, шосе, шоу та ін.

2.  Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголосним: анфас, апаш, волоф, жакоб, міс, місіс, містрікс, фрейлейн, фрекен та ін.

3.  Іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Алаку, Бенуа, Візі, Бруно, Віардо, Вівальді, Вінчі, Версаладзе, Делоне, Делак­руа, Дюма, Дідро, Камю, Корбюзье, Кюї, Моретті, Мюссе, Пічахчі, Россіні, Руссо та ін.

4.  Іншомовні прізвища на -ово-, -аго-, -акі-, -их: Суково, Бураго, Таракі, Петрових та под.

5.  Іншомовні географічні власні назви з кінцевим голос­ним: Антигуа, Верв'є, Баку, Джагди, Кіліманджаро, Ковентрі, Колорадо, Кутаїсі, Міссурі, Монпельє, Мари, Перу, Поті, Пуатьє, Тампере, Тарту, Улан-Уде, Урарту,  Хуанхе, Цхакая, Чарджоу та на -ово, -іно-, -ино-: Комарове, Моніно, Тушино та ін.

6.  Чоловічі власні імена іншомовного походження з кінце­вим голосним: Асабе, Бакі, Барі, Валі, Даду, Таначи, Хадхо та ін.

7.Жіночі власні імена іншомовного походження з кінце­вим голосним основи (у, і, е, и, о): Аксилу, Гаяне, Глебі, Ендебі, Сальді, Кільбіге, Шелеме, Назмі, Янсуло та ін., та з кінце­вим приголосним: Арбик, Арбинак, Дадар, Джанет, Мерилін, Мерлін, Мукарам, Рузагуль та ін.

8.Жіночі прізвища власне українського походження на о: Кухаренко, Сало, Тягнирядно, Помагайбо, та на приголосний як українського, так і іншомовного походження: Кошман, Комар, Маковець, Медведчук, Бордюг, Плахтій, Свистун, Самокрик, Коваль, Чак, Петраш, Макаревич, Моріц, Лисиціан, Ральф та ін.

9. Слова числівникового різновиду: півдня, півзошита, піввідра, півсвіту, півснопа, півночі, півхліба, пів'яблука та под.

10. Складноскорочені назви ініціального та ініціально-звукового типу: НАТО, ПАР, НАЛ, ХТЗ, ХДУ (але з ЖЕКом, від СНІДу і под.).

11. Назви іноземних часописів: «Таймс», «Руде право», «Уніта», «Фігаро», «Юманіте» та ін.

 

Особливості використання іменників у професійному мовленні

  1. Слід віддавати перевагу абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: довідка, біографія, інгредієнт, лабораторія, об’єктивність, варіант та ін. Треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо, а заміняти їх стилістично нейтральними іменниками (або іншими частинами мови) чи розгорнутими конструкціями: анонімка – анонімний лист, товарняк – потяг, що перевозить вантаж (вантажний потяг), заліковка – залікова книжка, водичка – вода, астматик – хворий на астму, гіпертонік – хворий на гіпертонію.
  2. Іменники на позначення статусу, професії, посади, звання писати в чоловічому роді: викладачка анатомії – викладач анатомії, лаборантка (лаборантша) відділу – лаборант відділу, працівниця лікарні – працівник лікарні. Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються з цим найменуванням лише в чоловічому роді: старший інспектор комісії записав. Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо: доцент кафедри біології Іваненко Лідія Петрівна зазначила, що…

Увага! Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

  1. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо треба заміняти іменниками у формі множини: студентство – студенти, професура – професори, дітва, дітвора – діти, птаство – птахи, ганчір’я – ганчірки. Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом та місцем роботи, проживання та національністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення: поштарі – працівники пошти, циркачі – працівники цирку.
  2. Речовинні іменники, до яких належать і ліки, вживаються переважно в однині: хліб, пісок, вода, сік, анальгін, пеніцилін, амідопірин, аспірин, гемітон. Семантичні зміщення дозволяють утворити форми множини від однини, але такі іменники означають окремі типи, види або сорти речовини (хлібá, піски, вóди, сóки).
  3. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи статус (знавцю, колего, товаришу), посаду (директоре, завідувачу, голово), звання (професоре, капітане, академіку), професію (лаборанте, лікарю), родичів (батьку, мати, тітко), імена (Миколо, Маріє, Ольго), імена по батькові (Анатолійовичу, Євгеновичу, Іллівно). Наприклад: шановний пане полковнику, дорога пані Валеріє, друже Іллє Васильовичу.

Увага! Прізвища у звертаннях мають форму Н. відмінка.

  1. Варто враховувати, що в українській мові відмінюються тільки чоловічі прізвища на -о, -ук, -чук, -ик, -ак, -як та ін.: Шевченку (Тарасу Григоровичу), Подоляка (Миколи Григоровича), Кухарчуком Леонідом Олександровичем). Відповідні жіночі прізвища не відмінюються: Шевченко Тамарі Іванівні, Подоляк Надії Олексіївні, Кухарчук Оленою Петрівною.
  2. Указуючи рік, іменник слід узгоджувати з числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а і Р. відмінку без прийменника: 2010 року, цього року, наступного року. Але: у четвер, у неділю, у грудні, в липні (без слова місяці).

8.  Для іменників чоловічого роду ІІ відміни у З. відмінку однини  характерним є нульове закінчення: видав наказ, узяв олівець, підписав лікарняний лист.

9. Кількісний іменник раз у сполученні з числівником та іменником половина має форму рази: Продуктивність підприєм­ства збільшилась у три з половиною рази. Якщо дробовий чи­слівник виражений десятковим дробом, то маємо форму раз у Р. відмінку. Продуктивність підприємства збільшилась у три й п'ять десятих раза.  

10. В O. відмінку множини іменників П відміни та множинних іменників використовувати лише закінчення -ами (-еми), -има: з п'ятьма колесами, літак з іноземними гостями, повернулись із грошима.

 

 

Прикметник

 

Прикметник називає ознаку, якість або властивість предмета, явища, істоти і відповідає на питання який? чий? За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні. Всі вони змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, крім того, мають ступені порівняння.

 

Ступені порівняння якісних прикметників

Окрім звичайної форми, прикметник має ще два ступені порівняння — вищий і найвищий.

1. Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами ЗА, ВІД, НІЖ, ЯК, ПРОТИ: Ваші факти є переконливішими, ніж їхні аргументи; Цей контракт вагоміший від минулорічного.

2. Найвищий ступінь означає, що в одному предметі чи понятті є найбільше певної якості: Цей архів мав найбільший за обсягом і кількістю стародруків матеріал пам'яток періоду Київ­ської Русі.

Не утворюються ступені порівняння і від якісних прикметників: гнідий, чалий, фіолетовий, світло-зелений, кисло-солодкий, порожній, босий, архіскладний, мертвий, сліпий, німий та ін.

Творення ступенів порівняння прикметників

Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (пе­редається одним словом) і складена (передається двома сло­вами).

1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.

Із суфіксом -іш- основа прикметника залишається без змін: тугий — тугіший, різкий — різкіший, слизький — слизькіший, здоровий — здоровіший.

Із суфіксом -ш- основа прикметника зазнає певних змін:

а)  суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: короткий — коротший, солодкий — солодший, тонкий — тонший, глибокий — глибший, широкий — ширший, далекий — дальший;

б)  приголосні г, ж, з разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (таких прикметників лише сім): дорогий — дорожчий, важкий — важчий, дужий — дужчий, тяжкий — тяжчий, близький — ближчий, вузький — вужчий, низький — нижчий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: дужчати, подорожчання, ближчати.

У прикметниках: легкий — легший, довгий — довший ці зміни не відбуваються;

в)   приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ- (таких прикметників є три): високий вищий, товстий — товщий товстіший), красивий кращий та в похідних: покращити, потовщення;

г) приголосні т, д перед -ш- звучать як ч, але на письмі ця зміна не позначається: короткий коротший [к о р о ч: и j], багатий багатший          [б а г а ч: и j];

ґ) в інших випадках основа залишається без зміни: м’який — м'якший, дешевий — дешевший.

2. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: тугіший — найтугіший, коротший — найкоротший, вищий найвищий, багатий найбагатший.

Не припускається заміна найвищого ступеня порівняння вищим ступенем. Тому слід писати: найкраще досягнення (а не краще досягнення), найвища міра покарання (а не вища міра покарання).

Правильно треба вживати найвищий ступінь і в інших випадках: найсильніший біль (а не самий сильний біль), найбільша планета (а. не сама більша планета); найостанніші, найперші (а не самі останні, самі перші), найдотепніший, або найбільш дотепний (а не самий дотеп­ний, дотепніший, найбільш дотепний); високоповажний (а не самий високоповажаний); головний або найголовніший (а не самий головний).

Не можна утворювати зменшену чи збільшену форму від усталених нормативних словосполучень та слів: середня школа, вища освіта, середній спеціальний навчальний заклад; колишній, торішній, позаторішній, минулий, позаминулий.

 

Без порівняння велика міра якості передається:

а) префіксами пре-, над-, все-, за-, ультра-, архі-: предобрий, надчутливий, всеосяжний, завеликий (надто великий), ультрамодний, архіважлйвий;

б) частками (словотворчими) чи, що, як: чималенький, щонайкращий, якнайдовший;

в) суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн-), -енн-, -езн-: значущий, кричущий, злющий, нездоланний, незрівнянний, височенний, височезний;

г) за допомогою прислівників дуже, вкрай, особливо, надзвичайно, занадто: дуже вигідний, вкрай необхідний, особливо корисний, надзвичайно популярний.

 

Зменшена міра якості передається:

а) суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-): білуватий, синюватий, золотавий, чорнявий;

б) прислівниками трохи, ледь, не дуже, не зовсім: трохи низький, ледь теплий, не дуже свіжий, не зовсім смачний.

Примітка. Прислівникам, які утворюються від якісних прикметників вищого та найвищого ступенів, притаманні спільні звукові зміни:

 

який?

як?

високий — вищий

низький — нижчий

важкий — важчий

дорогий — дорожчий

вище

нижче

важче

дорожче

 

Творення відносних прикметників

1. За допомогою суфікса -н-: хатній, вчасний, професійний, верхній.

Якщо твірна основа закінчується на , то відбувається подвоєння -нн: день — денний, туман — туманний, бетон — бетонний, осінь — осінній.

Приголосні г, к, х перед суфіксом -н- чергуються відповідно з ж, ч, ш: дорога ~ подорожній, рік — річний, втіха —невтішний.

Якщо твірна основа закінчується збігом приголосних, то між ними з'являється вставний о або є : молитва — молитовний, дно — бездонний, церква — церковний, торгівля — торговельний, земля — безземельний, відро — п'ятивідерний.

У прикметниках буквений, казармений, формений вставний є з'являється між твірною основою і суфіксом -.

2. У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ан-(-ян-), літера н не подвоюється: горілчаний, дощаний, кожушаний, піщаний, дерев'яний, олов'яний, солом'яний, вітчизняний, весняний.

Прикметники, що вказують на відношення предмета до дії, творяться за допомогою суфікса -льн-, що додається до основи неозначеної форми дієслова: копіювати — копіювальний, освітлювати — освітлювальний, наступати — наступальний, живити — живильний, навчати навчальний, місити місильний, свердлити — свердлильний.

 

 

 

Творення і вживання присвійних прикметників

Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб. Уживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменни­ка, від якого твориться прикметник.

Від іменників ІІ відміни на означення осіб прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів-, -ев- від іменників м'якої та мішаної груп: Гоголь Гоголеве, Черниш — Чернишів, Чернишеве.

Присвійні прикметники обмежено вживаються в професійному мовленні на позначення належності предмета людині: Шевченків «Кобзар», Франкові сонети (але: шевченківські традиції; сковородинівські читання, лев-толстовський стиль).

Частина присвійних прикметників уживається:

а)  як географічні назви: Київ (місто Кия), Львів (місто Лева), Харків (від Харко), Сватове, Маріїне;

б)      як прізвища: Пономарів, Іванишин (від Іваниха).

 

Особливості використання прикметників у професійному мовленні

  1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, ідеальний, організаційний. Треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, із двозначним змістом, із суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови: роботящий – працьовитий, малюсінький – дуже малого розміру, рад – радий.
  2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників дуже, надто, більш, менш та ін.: дуже працьовитий, надто великий, менш вдалий.
  3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників більш, найбільш, менш. найменш (слід уникати суфікса -іш-): більш рішучий, найбільш доцільний, менш оптимальний, найменш продуктивний.
  4. Уникають вживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку: студентові досягнення – досягнення студента або студентські досягнення, Петренкові пропозиції – пропозиції Петренка.

Але усталеним є вживання присвійних прикметників у термінологічних словосполученнях (адамове яблуко, базедова хвороба, бертолетова сіль, кесарів розтин, рентгенівський апарат), у крилатих висловах (сізіфова праця, дамоклів меч).

  1. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв, із додатковим  іменником-поясненням: білоцерківський житель – житель м. Біла Церква, брестська адреса – адреса в м. Брест.
  2. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді: старший викладач, новий професор, досвідчений кардіолог, молодший лаборант.
  3. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: медичне приладдя, кучеряве волосся, пошкоджене коріння.

 

Граматичні форми власних назв

 

Українські прізвища, імена та імена по батькові

Прізвища іменникового типу відмінюються за зразком імен­ників відповідної відміни і групи.

 

 

 

І відміна

 

 

Відмін-

ки

Тверда

М’яка

 

Мішана

група

група

група

Н.

Нехода

Головня

Гамалія

Меша

Р.

Неходи

Головні

Гамалії

Меші

Д.

Неході

Головні

Гамалії

Меші

3.

Неходу

Головню

Гамалію

Мешу

О.

Неходою

Головнею

Гамалією

Мешею

М.

(на) Неході

... Головні

... Гамалії

... Меші

 

 

Примітка. Прізвища типу Гайдученя, Зубеня, Сергієня, що по­ходять від іменників IV відміни гайдученя, зубеня, разом із зміною наголосу втратили при відміню­ванні суфікс -ат- (-ят-) і відмінюються за типом іменників І відміни: Гайдучені, Зубеню, Сергієнею.

 

 

II відміна

 


Відмін­ки

 

Н.

Р.

Д.

 

З.

O.

М.

 

 

 

Тверда група

М'яка група


Коваленко           Кочур

Коваленка           Кочура

Коваленкові        Кочурові

Коваленку           Кочуру

Коваленка           Кочура

Коваленком         Кочуром

(на) Коваленкові ...Кочурові

Коваленку           Кочуру

Горобець       Гайдай

Горобця        Гайдая

Горобцеві     Гайдаєві

Горобцю       Гайдаю

Горобця        Гайдая

Горобцем      Гойдаєм

...Горобцеві   ...Гайдаєві

Горобцю        Гайдаю







 

II відміна

 


Від-

мін­ки

 

 

 


М'яка група

 

Мішана група


Н.

Р.

Д.

 

З.

О.

М.

 

 

Токар           Пільо

Токаря          Піля

Токареві      Пілеві

Токарю        Пілю

Токаря         Піля

Токарем       Пілем

(на) Токареві   ...Пілеві

Токарі       Пілю, Пілі

Кардаш

Кардаша

Маляр        Маляр

Маляра      Маляра



Кардашеві    Маляреві    Молярові


Кардашу

Кардаша

Маляру      Маляру

Маляра      Маляра



Кардашем    Маляром    Малярем

...Кардашеві ...Маляреві Молярові



Кардашу

Маляру      Маляру


 

Примітки: 1. Прізвища, що закінчуються на , належать до твердої, м'якої і мішаної груп. За типом твердої групи відмінюються всі прізвища, крім тих, що мають у своєму складі -ар (-яр): Вихор, Кушнір, Снігур, Сокур, Спектор, Тур та под. До м'якої групи належить частина прізвищ із суфіксом -ар: Бондар, Кобзар, Крамар, Пузир, Пуш­кар, Свічкар та под.

До мішаної групи — прізвища із суфіксом -яр: Дігтяр, Золяр, Козяр та под.

Але прізвища Гайдар, Гончар відмінюються за ти­пом твердої, а не мішаної групи (хоч гончар — гон­чаря, гончареві...).

2.За типом II відміни змінюються чоловічі прізви­ща на зразок Піч, Рись, Розкіш — Пічем, Рисем, Розкошем, хоч утворені вони від іменників жіно­чого роду III відміни.

3.На відміну від однозвучних загальних назв, що мають у Р. відмінку однини закінчення -у (-ю), прізвища у цьому відмінку закінчуються на    -а (-я): Борщ Борща, Гай — Гая, Грім — Грома, Сніг — Сніга, Холод — Холода.

До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать прізвища із суфіксом  -ин, що означали національну прина­лежність: Волошин, Грузин, Литвин, Русин, Сербин. О. відмінок однини у чоловічих прізвищах цього типу має закін­чення -ом (а не -им): Волошином, Грузином, Литвином та ін.

Прізвища прикметникового походження мають закінчен­ня прикметників чоловічого чи жіночого роду відповідної гру­пи — твердої або м'якої.

 

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

 

 

 

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

 

 

 

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

Павлушин

Павлушина

Павлушину

Павлушина

Павлушиним

(на) Павлушинові

Павлушині

Павлушину

 

Ковалевський

Ковалевського

Ковалевському

Ковалевського

Ковалевським

(на) Ковалевському Ковалевськім

 

Городній

Городнього

Городньому

Городнього

Городнім

(на) Городньому

Ільїн                      Ільїна

Ільїна                    Ільїної

Ільїну                    Ільїній

Ільїна                   Ільїну

Ільїним                Ільїною

...Ільїнові          ...Ільїній

Ільїні

Ільїну

 

Ковалевська

Ковалевської

Ковалевській

Ковалевську

Ковалевською

...Ковалевській

 

 

 

Городня

Городньої

Городній

Городню

Городньою

...Городній

 

 

Прізвища, що походять від нечленних (коротких) форм якісних та відносних прикметників (Буй, Глух, Куц, Молод), нечленних форм дієприкметників (Бажан, Кохан, Продан, Рубан), утратили граматичні ознаки першооснови і відмінюються як іменники твердої, м'якої або мішаної групи II відміни: Жуй, Пух, Коць, Молот, Таран.

Н.

Р.

Д.

 

3.

О.

М.

Куц

Куца

Куцові

Куцу

Куца

Куцом

(при) Куцові

(на) Куцу

(на) Куці

Буй

Буя

Буєві

Бую

Буя

Буєм

... Буєві

... Бую

...Буї

Глух

Глуха

Глухові

Глуху

Глуха

Глухом

...Глухові

...Глуху

...Глусі

 

Прізвища, що мають форму присвійних прикметників із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Кирчів, Гуреїв, Зеров, Лечев, Беєв, Домчин, Ільїн та прізвища на -ишин (-їшин): Гнатишин, Андріїшин відмінюються за зразками:

 

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

Н.

Р.

Д.

 

3.

О.

 

М.

Кирчів

Кирчева

Кирчеву

Кирчева

Кирчевим

(при) Кирчеву

Домчин

Домчина

Домчинові

Домчину

Домчина

Домчиним

Гуреїв            Зеров         Лечев          Беєв

Гуреєва          Зерова       Лечева        Беєва

Гуреєву          Зерову       Лечеву         Беєву

Гуреєва         Зерова      Лечева        Беєва

Гуреєвим       Зеровим     Лечевим      Беєвим

...Гуреєву   ...Зерову    ...Лечеву      ...Беєву

Андріїшин

Андріїшина

Андріїшинові

Андріїшину

Андріїшина

Андріїшиним

(при) Домчинові     ...Андріїшинові

(при) Ддмчині

(на) Домчину

...Андріїшині

...Андріїшину

 

Примітки: 1. У прізвищах на -ів звук і чергується у відкрито­му складі з о тільки після твердих приголосних (Степанів Степанову, бо Степан; Якимів Якимовим, бо Яким), і з є тільки після м'яких та шиплячих приголосних (Іванців Іванцева, бо Іванець; Лукашів — Лукашевим, бо Лукаш).

 2. Нормативним є також відмінювання прізвищ на -ів, -їв за таким зразком: Михайлів — Михайліву, Луків Луківом, Стеців Стеціва та под. (що зумовлено традицією різних територій, а не фонетичними правилами).

Форми множини утворюються тільки на позна­чення сім'ї (з особливостями форм Р. відмінка): Голоблі — Голоблів, Паляниці Паляниців.

 

Складні випадки написання та відмінювання українських прізвищ

Деякі прізвища функціонують як юридично-правові оди­ниці у своїх орфографічних та фонетичних варіантах, які пере­даються за традицією вживання як різні за джерелом похо­дження:

Бондарук Боднарук

Герасименко — Гарасименко

Гнатенко Ігнатенко

Задорджний Задорджній

Колесник — Колісник

Олексієнко Алексієнко

Панасенко Опанасенко

Петльований — Питлюваний

Чебурко Чепурко та ін.

 Нормативним є написання прізвищ на -иченко: Калиниченко, Михайличенко, Мірошниченко, Павличенко, Різниченко, Удовиченко та под. (хоча Ісіченко).

Не подвоюються приголосні у прізвищах: Кириленко, Комі­сар, Комісаренко, Поліський, Савенко, Філіпенко, Черкаський.

И пишеться:

а) у переважній більшості після к: Кизя, Кикоть, Кищук,
Кизим;

б) у суфіксах -их(а): Зубиха, Костиха, Павлиха; -инськ(ий), -ицьк(ий): Карпинський, Микулинський, Мотовицький, Петрицький.

І пишеться у суфіксі -ій під наголосом: Бабій, Багрій, Журбій, Завалій, Мокрій, Яцій.

У практиці написання складних прізвищ традиційно знач­на частина форм уживається без закономірного переходу о в і у закритому складі: Біловол, Довгонос, Лисогор, Чорновол.

Але існує тип прізвищ, де голосні о, е при відмінюванні чергуються в закритому складі з і: Біловіл Біловола, Кривоніс Кривоносу, Сивокінь на Сивоконі, Чорновіл Чорноволу.

Голосні о, е чергуються з нульовим звуком (випадають): Бурячок Бурячка, Вітер — Вітра, Кравець Кравця, Май­стер — Майстра.

У прізвищах Жнець, Швець, Чернець при відмінюванні теж відбувається випадання є: Жнеця, Швецю (хоча жнець — жен­ця, швець шевцю), Чернецем (хоча чернець — ченцем).

Відбувається чергування голосних за загальними правилами: Кіт — Кота, Корінь Кореневі, Никін — Никона, Чечіль — Чечеля.

Однак не відбувається чергування у прізвищах: Кисіль Кисіля, Куліш — Кулішеві, Лакіш — Лакішем, Свистіль — Свистіля, Чіп Чіпом, що зумовлене бажанням відокремити прізвище від подібного слова, тобто традиційною практикою вживання або потребою збереження ідентичності основи.

Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо пер­ша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-, Гу­лак-, Карпенко-, Мамин-, Нечуй- та ін.

Не відмінюються: Бонч-, Долъд-, Кос-, Кара- і под.

Паралельні форми існують і відповідно відмінюються:

 

Тверда група

М'яка група

Задорджний — Задорожного Зарудний — Зарудного Городний — Городного

Задорожній — Задорожнього Зарудній — Заруднього Городній Городнього

 

До невідмінюваних належать поодинокі чоловічі прізви­ща, наприклад: Зене, Леле, Півторадні, Дожі.

Кл. відмінок прізвищ має два нормативні варіанти: Бей! Бею! Негода! Негодо! Коваленко! Коваленку! Сухомлин! Сухомлине!

Правопис імен

Не подвоюються приголосні в іменах: Агрипина, Інеса, Інокентій, Іполит, Кирило, Сава, Сара, Пилип та ін.

Не пишеться м'який знак після м'яких приголосних перед йотованими в іменах: Омелян, Тетяна, Уляна, але Люсьєна.

Не пишеться апостроф, коли я, ю означають а, у в сполу­ченні з пом'якшеним приголосним, наприклад: Зорян, Катря — Катрю.

Іменникову систему закінчень мають імена та імена по батькові чоловічого і жіночого родів.

Відмінювання імен

 

 

 

 

І відміна

Від-

мін­ки

 

 

 

Тверда група

М'яка група

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

Кл.

Олекса

Олекси

Олексі

Олексу

Олексою

(на) Олексі

Олексо

Ївга

Ївги

Ївзі

Ївгу

Ївгою

...Ївзі

Ївго

Ілля Ієремія   Надія   Орися  Наталя

Іллі  Ієремії   Надії   Орисі   Наталі

Іллі  Ієремії   Надії   Орисі   Наталі

Іллю Ієремію Надію  Орисю Наталю

Іллею Ієремією   Надією  Орисею Наталею

...Іллі ...Ієремії   ...Надії   ...Орисі  ...Наталі

Ілле   Ієреміє   Надіє   Орисе  Наталю

 

 

II відміна

 

Від-

мін-

ки

Тверда група

М'яка група

Мішана

група

 

 

Н.

Р.

Д.

 

3.

О.

М.

Кл.

Дмитро

Дмитра

Дмитрові

Дмитру

Дмитра

Дмитром

Олег     Лев

Олега   Лева, Льва

Олегові  Левові

Олегу   Львові

Олега   Лева, Льва

Олегом Левом, Львом

Андрій Ігор

Андрія Ігоря

Андрієві Ігореві

Андрію Ігорю

Андрія Ігоря

Андрієм Ігорем

Андрієві Ігореві

Андрію   Ігоре

Лукаш

Лукаша

Лукашеві

Лукашу

Лукаша

Лукашем

Лукашеві

Лукаше Лукашу

(на) Дмитрові Олегові   Левові, Львові

Дмитре

Олеже Леве

Олегу   Льве

 

Примітки: 1. Імена, що в Н. відмінку закінчуються на , у Р. відмінку твердої групи мають закінчення : Віктора, Лавра, Макара, Світозора, імена м'якої групи мають : Ігоря, Кесаря, Лазаря, Цезаря.

2. В іменах типу Антін, Прокіп, Нестір, Ничипір, Сидір, Федір, Тиміш і пишеться в Н. відмінку, в непрямих відмінках — о: Антона, Прокопу, Нестора, Ничипо­ром, Сидору, Федоре, Тимоше (але Авенір Авеніра, Лаврін Лавріну, Олефір — Олефіром).

 

 

III відміна

 

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

Кл.

Любов

Любові

Любові

Любов

Любов'ю

(при) Любові

Любове

Ніпель

Ніпелі

Нінелі

Нінель

Нінеллю

...Нінелі

Нінеле

 

 

Особливості творення та відмінювання форм по батькові

При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович, який додається до основи слова: Васильович, Євгенович, Ігорович, Юрійович, Анатолійович, Гордійович. Від імен Лука, Ілля, Лев — Лукич, Ілліч, Львович. Деякі імена по батькові мають рівнозначні паралельні фор­ми: Савич і Савович, Хомич і Хомович, Кузьмич і Кузьмович, Лукич і Лукович.

Увага!   Імена по батькові від імен Микола та Григорій мають такі форми: Миколайович, Миколаївна; Григорович, Григорівна; іноді вживаються форми з розмовним відтінком: Миколович, Миколівна; Григорійович, Григбріївна.

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), який додається до основи слова, від імен на -й — -ївн(а): Василівна, Савівна, Іллівна, Кузьмівна, Хомівна, Луківна, Юріївна, Сергіївна.

Примітка. При творенні імен по батькові в основах імен відбу­вається чергування і з о: Антін — Антонович, Ан­тонівна; Нестір — Несторович, Несторівна; Ничипір Ничипорович, Ничипорівна; Федір Федорович, Федорівна; Яків — Якович, Яківна.

Іменникову систему закінчень мають при відмінюванні імена по батькові чоловічого і жіночого родів.

 

Н. Олег Якович (Ілліч, Гордїйович)

Р. Олега Яковича (Ілліча, Гордїйовича)

Д. Олегові Яковичу (Іллічу, Гордійовичу)

3. Олега Яковича (Ілліча, Гордїйовича)

О. Олегом Яковичем (Іллічем, Гордійовичем)

М. (на) Олегові Яковичу (Іллічу, Гордійовичу)  

Кл.  Олеже Яковичу (Іллічу, Гордійовчиу)

 

ГЕОГРАФІЧНІ  НАЗВИ

Географічні назви так само бувають іменникового або прик­метникового типу, що й визначає характер їхніх граматичних форм.

Зразки відмінювання географічних назв

 

Н. (місто) Харків (Лозов-а, Барвінков-е);         (річка) Дніпр-о (Інгулець, Вісл-а)

Р.         Харков-а (Лозов-ої, Барвінков-ого)                     Дніпр-а (Інгульц-я, Вісл-и)  

Д.               Харков-у (Лозов-ій, Барвінков-ому)                   Дніпр-ові (Інгульц-іві, Вісл-і)

З.         Харків (Лозов-у, Барвінков-е)                           Дніпр-о (Інгулець, Вісл-у)  

О.          Харков-ом (Лозов-ою, Барвінков-им)               Дніпр-ом (Інгульц-ем, Вісл-ою)

М.               (у) Харков-і (Лозов-ій, Барвінков-ому)          ...Дніпр-і (Інгульц-і, Вісл-і)

Кл.        Харков-е(Лозов-а, Барвінков-е)                      Дніпр-е (Інгульц-ю, Вісл-о)

 

Н.

Р.

Д.

З.

O.

М.

Кл.

(село) Верхн-я Мануйлівк-а

Верхнь-ої Мануйлівк-и

Верхн-ій Мануйлівц-і

Верхн-ю Мануйлівк-у

Верхнь-ою Мануйлівк-ою

(у) Верхн-ій Мануйлівц-і

Верхн-я Мануйлівк-о

(гори) Карпат-и

Карпат

Карпат-ам

Карпат-и

Карпат-ами

...Карпат-ах

Карпат-и

 

Правопис складних слів

Разом пишуться:

 

Перша частина

Спол. звук

Складне слово

прикметник (м'якої групи)

 

(твердої групи)

(ь)о

верхньоволзький, давньоукраїнський, серед­ньовіччя, синьоокий

о

сліпоглухонімий, важкоатлет, легкокри­лий, чорнозем, білокрівці, західносибірська, південноукраїнський, північнокримський, східноказахстанська, Східнокитайське, південноафриканська (але Південно-Афри-канська Республіка)

іменник (після твердого приголосного та шиплячого)

(після м'якого приголосного, неподовженого) (після й або м'якого подов­женого)

роликопідшипник, звіробій, пароплав, атомохід, дощомір, вужоподібний, мечо­носець, грушоподібний (але: кожум'яка, очевидний, овочесховище)

е

бурелом, землетрус, працелюб, праце­здатний, волелюбний (але: конов'язь, костоправ, свиноматка)

є

краєвид, боєздатний, життєздатний, насіннєсховище, сміттєзбірний

займенник

о

саморобний, самопал, самовчитель

 

 

 

 

 

Складні слова без сполучного звука

 

перша основа закінчується на голосний звук

всюдихід,    кількаразовий,   радіоко­мітет,   малопотужний, нижчезазначений, загальнодержавний, важ­кохворий, новоутворений

перша основа закінчується на приголосний звук;

в абревіатурах

Болград, Івангород;

 

педуніверситет, колгосп, виконком, Нацбанк, профспілковий

слова з першою числівниковою основою одно-, дво-, три-, чотири-

одноразовий, двозначний, двоярусний, триповерховий, чотирикімнатна

слова з першою числівниковою основою двох-, трьох-, чотирьох-, якщо друга частина починається з голосної

двохактна, трьох амперний, чотирьохосьовий

числівники з першою основою на сто-, сорока-;

 

кількісний числівник у формі Р. відмінка

стовідсотковий, сторіччя, сорокаградусний;

 

 

шестиденка, восьмилітній, десятипроцентний

складноскорочені слова з першими частинами: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-,  мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, рентгено-, соціо-, стерео-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото-

авіаносець, автодром, біоенергія, водолікування, геологія, гідростанція, екзосфера, зоосад, квазіоптика, космополіт, метабіоз, мікропроцес, міліграм, монокристал, рентгеноскопія, соціоструктура, термометр, фонокардіологія, цитологія

складні іменники, утворені з трьох і більше основ

світлозвукопанорама, термогідродинаміка

з першою основою пів-, напів-, полу-;

 

 

але перед іменниками – власними назвами – пів-, псевдо-, лже- пишеться через дефіс

півдюжини, півмісяць, напівсон, напіврідкий, полумисок, полудень;

 

 

Пів-Японії, пів-Рівного, псевдо-Нерон, лже-Касандра (але Лжедмитрій)

поєднання дієслова наказового способу з іменником

зірвиголова, перекотиполе, пройдисвіт;

прізвища Перебийніс, Убийвовк, Непийпиво, Крутивус, Вернигора

 

 

Ч е р е з   д е ф і с пишуться:

слова, що означають протилежні за змістом поняття

окислювально-відновлювальний, розтяг-стиск, опукло-ввігнутий, купівля-продаж

назви професій, фахів

лікар-онколог, слюсар-інструментальник, режисер-постановник

імена казкових персонажів

Зайчик-Побігайчик, Вовчик-братик

назви державних посад, військових та наукових звань

лорд-канцлер, прем’єр-міністр, генерал-лейтенант, штабс-капітан, унтер-офіцер, член-кореспондент

складні іменники з першою складовою віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-

віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-спідниця, міні-фабрика

назви складних одиниць виміру

людино-день, тонно-кілометр, метр-градус (але трудодень)

назви нот

мі-бемоль, соль-дієз, фа-бекар

назви співочих голосів та музичних інструментів

мецо-сопрано, бас-баритон, бас-гітара

назви спортивного інвентарю

байдарка-двійка, тренажер-еспандер

назви істот, комах, рослин мікробів

заєць-русак, риба-ангел, метелик-адмірал, брат-і-сестра, сон-трава, бактерія-донор, інфузорія-трубач

назви проміжних сторін світу

південно-захід, норд-ост, зюйд-вест

назви механізмів, речовин, процесів, явищ, істот, у яких перша частина виражає прикмету чи особливість другої

блок-система, лот-апарат, стоп-кран, крекінг-процес, крем-брюле, крос-реакція, вакуум-фільтр, жар-птиця, козир-дівка

запозичення з інших мов

альма-матер, ва-банк, де-факто, ін-фоліо, тет-а-тет,

але: персона нон ґрата, альтер еґо, табула раса, аква віте

іменники, скорочені на приголосний, у яких наводиться початок і кінець слова

ін-т (інститут), д-р (доктор), т-во (товариство), л-ра (література)

перша частина складного слова, якщо наступне складне слово має таку саму складову частину

радіо- й телеапаратура, тепло- й гідроелектростанції, кіно- і фотоплівка

складні прізвища та імена

Антоненко-Давидович, Карпенко-Карий, Миклухо-Маклай, Жан-Жак, Марія-Тереза

 

складні прикметники, які означають додатковий від­тінок якості, відтінки чи поєднання кольорів

кисло-солбдкий, гіркувато-солоний, сіро-голубйй, молочно-білий,   червоно-зелено-сйній,   яскраво-червоний,   синювато-блакйтний (але: білосніжний, жовтогарячий)

 

утворення з двох чи більше основ, які не підпорядковані одна одній, а між компонентами цих складних прикметників можна вставити сполучник і

навчально-виховний, партійно-політичний, квадратно-гніздовий, матеріально-технічний, науково-дослідний, народно-визвольний, російсько-український, суспільно-політичний, літературно-художній

 

назви політичних партій, течій, об'єднань, груп

соціал-демократична, анархо-синдикалізм, націонал-радикалізм

 

складні прикметники, в яких перша частина закінчується на -ико (-іко)

діалектико-матеріалістичний, історико-культурний, політико-економічний, меха­ніко-математичний

 

складні прикметники з пер­шою частиною військово-, воєнно-

військово-морський, військово-спортивний, воєнно-стратегічний (але: військовополо­нений, військовозобов'язаний)

 

складні порядкові числівни­ки з цифровою та літерною частиною або її закінченням

2-мільйонний, 10-тисячний, 8-й, 11-і, 15-го

 

складні прикметники з цифровими числівниками у першій частині

70-річний,      9-секційний,      25-поверховий, 17-тонний, 35-метровий

 

літерні абревіатури з належними до них цифрами

літак Ту-144, бензин А-95, клей КН-3

 

терміни з літерним позначенням

П-подібний, У-подібний,  альфа-розпад, гамма-апарат, дельта-імпульс, ікс-проміння   (але:   дельтаплан,   альфаметр, гаммаграфія)

 

літерні позначення класів

ІО-А, 1-Д, 6-В

 

поєднання слів, що означають приблизність

доба-друга, година-дві, рік-півтора, п'ять-сім, не сьогодні-завтра

 

складні географічні назви та іменники відповідного типу

Івано-Франківськ (але іванофранківець), ку-клукс-клан (але куклукскланівець)

 





 

У в а г а ! Якщо перша частина не має суфіксального оформ­лення і являє собою усічену основу (типу бето..., соціо...), то дефіс не ставиться: автотракторний, але автомобільно-тракторний; хлібобулочний, але хлібно-булочішй; тодоовочевий, але тюдбво-овоче-вшї; фанеростругальний, але фанерно-стругальний.

 

Прикладки

 

якщо прикладка – видова назва, дефіс між нею і означуваним іменником не ставиться;

якщо у ролі прикладки виступає родова назва, тоді дефіс ставиться

місто Батурин, ріка Ворскла, трава полин

 

Сапун-гора, Ворскла-ріка, полин-трава

якщо узгоджуваний іменник (при­кладка) стоїть у препозиції до означуваного іменника, дефіс не ставиться;

якщо такий іменник стоїть у пост­позиції, він приєднується до пояс­нюваного іменника дефісом

красуня дівчина, богатир хлопець

 

 

 

дівчина-красуня, хлопець-богатир

якщо пояснюваний іменник і при­кладка можуть мінятися місцями (постпозиційний іменник виконує атрибутивну роль), дефіс ставиться завжди

художник-портретист і  портре­тист-художник,  дівчина-вірменка і вірменка-дівчина

якщо прикладка — у складі терміна, то дефіс ставиться тоді, коли озна­чуваний іменник — родове поняття, а узгоджуваний іменник — видове

гриб-паразит, заєць-біляк, жук-короїд, льон-кучерявець

прикладки порівняльно-метафорич­ного   характеру,   які   семантично близькі до виразно атрибутивних, приєднуються    до    означуваного іменника дефісом

думи-бджоли, гори-хвилі, зорі-вівці, місяць-підкова, ворожка-ніч, криниці-ночі

 

 

Займенник

 

1. Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Займенники у мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжи­ті займенники допомагають пов'язати речення в тексті.

2. За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:

а) особові — вказують на особи: я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа);

б)  зворотний себе — вказує на ту особу, яка виконує дію;

в) присвійні — вказують на належність предмета першій особі: мій, наш; другій особі: твій, ваш; третій особі множини: їхній; особі, яка виконує дію — свій; на належність предмета третій особі однини вказують особові займенники в Р. відмінку його, її;

г) вказівні — вказують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: такий (отакий), на кількість: стільки;

ґ) означальні весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам, самий;

д)  питальні — являють собою запитання до іменника: хто? що?; до прикметника: який? чий?; до числівника: скільки? котрий?;

є) відносні — ті, що й питальні, але вживаються для при­єднання підрядних речень до головних: Благословен же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до радісних небес (В. Сосюра);

є) неозначені — утворюються від питальних за допомогою часток аби-, де-, -сь (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, -небудь, невідь- (пишуться через дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-яка, бозна-що, будь-хто, котрий-небудь, невідь-скільки та ін.;

ж) заперечні — утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пишеться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.

3. У неозначених і заперечних займенниках, якщо в них між часткою і займенником є прийменник, усі частини пишуть­ся окремо:

у декого — де в кого, абиким — аби з ким, до будь-кого будь до кого, про ніщо — ні про що, нікого — ні від кого, дечим — де з чим.

 

Відмінювання займенників

Займенники наш, ваш, всякий, всілякий, інший, самий, сам (сами, самі), такий, який, котрий, кожен (кожний) відмі­нюються як прикметники твердої групи, а займенник їхній — як прикметники м'якої групи. Далі наведені приклади від­мінювання займенників.

 

Особові та зворотний займенники

 

Відмінки

Однина

Множина

1-а особа

2-а особа

Зворотний

1-а особа

2-а особа

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

я

мене

мені

мене

мною

(на, у) мені

ти

тебе

тобі

тебе

тобою

... тобі

себе

собі

себе

собою

... собі

ми

нас

нам

нас

нами

.... нас

ви

вас

вам

вас

вами

... вас

 

 

Відмінки

Однина

Множина

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

він

його (нього)

йому

його (нього)

ним

(на, у) ньому (нім)

воно

його (нього)

йому

його (нього)

ним

... ньому (нім)

вона

її (неї)

їй

її (неї)

нею

... ній

вони

їх (них)

їм

їх (них)

ними

... них

 

 

 

Форми нього, ньому, неї, ній, них уживаються після приймен­ників, а в О. відмінку форми ним, нею, ними є загальними (і в прийменникових конструкціях, і в словосполуках без прийменника).

 

 

 

 

Присвійні займенники

 

Відмінки

Однина

Множина

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

 

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

 

мій

мого

моєму

як у Н. або Р. моїм

(на, у)  моєму (моїм)

 

моє

мого

моєму

моє

моїм

... моєму (моїм)

 

моя

моєї

моїй

мою

моєю

... моїй

 

мої

моїх

моїм

як у Н. або Р.

моїми

... моїх

 

 

 

 

Примітка. Займенники твій, свій відмінюються за поданим вище зразком.

 

Вказівні займенники

 

Відмінки

Однина

Множина

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

той, цей

того, цього тому, цьому

як у Н. або Р.

тим, цим

(на, у) тому (тім), цьому (цім)

те, це

того, цього тому, цьому те, це

тим, цим

... тому (тім), цьому (цім)

та, ця

тієї (тої), цієї тій, цій

ту, цю

тією (тою),

цією ... тій, цій

ті, ці

тих, цих тим, цим

як у Н. або Р.

тими, цими

... тих, цих

 

 

Примітки. Так само відмінюються займенники отой, оцей.

 

Означальні займенники

 

Відмінки

 

Однина

 

Множина

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Н.

весь

все

вся

всі

Р.

всього

всього

всієї

всіх

Д.

всьому

всьому

всій

всім

З.

як у Н. або Р.

все

всю

як у Н.

або Р.

О.

всім

всім

всією

всіма

М.

(на, у) всьому (всім)

... всьому (всім)

...всій

...всіх

 

 

 

Примітка. У Н. відмінку чоловічого роду ці займенники мають фонетичні варіанти (ввесь, увесь). Вибір варіанта визначається потребою милозвучності: зібрався ввесь наш рід; наш увесь рід. В усіх відмінках у й в чергуються за загальним правилом: з усього світу, з усієї сили, від усіх матерів і т. ін.

 

Питально-відносні займенники

 

Н.

хто

що

Р.

кого

чого

Д

кому

чому

3.

кого

що

О.

ким

чим

М.

(на) кому (кім)

... чому (чім)

 

Відмінки

 

Однина

 

Множина

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Н.

чий

чиє

чия

чиї

Р.

чийого

чийого

чиєї

чиїх

Д.

чийому (чиєму)

чийому (чиєму)

чиїй

чиїм

3.

як у Н. або Р.

чиє

чию

як у Н. або Р.

О.

чиїм

чиїм

чиєю

чиїми

М.

(на, у) чийому (чиїм, чиєму)

...чийому (чиїм, чиєму)

...чиїй

...чиїх

 

 

 

Примітка. Займенник скільки має відмінкові форми кількісних числівників: скількох, скільком, скількома. Останній може бути як питальним (У скількох змаганнях брав участь?), так і означальним (Скільком людям він допоміг!).

Присудок після займенника хто стоїть в однині і в чоло­вічому роді: Всі, хто тільки міг, висипали з вагонів, вітаючи довгождану, рідну землю (О. Гончар).

Присудок після питального займенника що?стоїть в однині і в середньому роді (Що трапилося, добродію?), а після відносного що – у будь-якому роді і числі: Таке лихо, що не видно й світа (Т. Шевченко). Добре, що ми з тобою зустрілися.

 

 

Неозначені та заперечні займенники

Ці займенники відмінюються в основній частині за зразком тих займенників, від яких утворені: якийсь – як який, хто-небудь — як хто, ніщо — як що, нічий — як чий і т. ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості використання займенників у професійному мовленні

1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або у їх значенні вживати інші частини мови (особливо в ав­тобіографії, заяві, службових записках):

Ним, Пінчуком О. В., було залучено до своїх розробок... –         Пінчуком О. В. було залучено до розробок...; Я особисто сам перевірив усі їх аналізи – Я перевірив студентські аналізи.

2. Слід уникати вживання займенників:

а) із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;

б) складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, сякий-такий, хтозна-який, хто-небудь і под.;

в)   усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім, тої, тою, у всім, на чим і под.

3. Треба використовувати тільки нормативні форми займенників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів. Напри­клад: на моїм – на моєму, у кожнім – у кожному; воно сталося випадково – це сталося випадково.

4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти у Н., а не в О. відмінку: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, ними привезено – вони привезли, вами доведено –      ви довели.

5.   На означення особи надавати перевагу вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ, істот — що: ...cm. лаборанта, яка працює...; ...Орла Ігоря Геннадійовича, який оперує...; ...контракт, що було підписано...; ...лікарняний лист, що був виданий...

6.   Уникати двозначності, що може виникнути:

а) якщо займенник віддалений від слова, з яким синоні­мічно пов'язаний:

неправильно                                                                правильно

Значна кількість учених взяла активну участь у     У секційних засіданнях взяла секційних засіданнях. Їх виявилося багато.              участь значна кількість учених.

б) якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким із слів, однаково граматично вираженим:

неправильно                                                                правильно

Лаборант Горобець В. О.                   Головуючий (голова зборів)
внесла пропозицію. Головуючий           відхилив пропозицію
з нею не погодився.                               лаборанта Горобець В. О.

в)    якщо замість особового займенника вжито присвійний:
неправильно                                                              правильно

Моїм отриманим завданням                    Я отримав завдання...

було...                                                      Завдання, яке я отримав...

г)    якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій:
неправильно                                                                правильно

Він своїми руками відре-                      Він власноруч відремонтував
монтував свою бормашину.                 особисту бормашину.

Головний лікар попросив присутніх    Головний лікар запропонував
прокоментувати свої                           присутнім прокоментувати

пропозиції.                                            їхні пропозиції.

ґ) якщо вжито зворотний займенник з неконкретним спів­віднесенням:

неправильно                                                                правильно

Комісія запропонувала адмі-               Комісія запропонувала свої
ністрації взяти на себе функції           послуги адміністрації
щодо розслідування НП.                       у розслідуванні НП.

д)  якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним іменником:

неправильно                                                                правильно

Цими гіллями закрили канаву.             Цим гіллям закрили канаву.

є) якщо є невиправдане використання займенника у формі О. відмінка:

неправильно                                                                правильно

Усією групою пішли                                Група в повному складі пішла

на заняття з анатомії.                          на заняття з анатомії.

7. Не слід використовувати займенники особи в присут­ності тих, про кого йде мова.

Пам'ятайте: використання чи невикористання займенників змінює тональність професійного мовлення, може підсилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, по­ради тощо.

Увага! Запам'ятайте правильну форму у вживанні займенників у таких словосполученнях: дякую Вам; пробачте мені; о котрій годині призначили; котра година?; властивий йому; характерний для нього; телефонував йому; вибачити йому.

Правильний наголос у займенниках — це не тільки куль­тура мовлення, а й засіб уникнення двозначності. У Р. і Д. відмінках однини займенників то, те, цей, це наголос падає на кінцевий склад: того, тому, цього, цьому. А в М. та Р. відмінках з прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, для цього, до того, з цього, не без того, не від того.

8. Для уникання зайвого паралелізму, краще в професійному спілкуванні додержуватися присвійного займенника їхній, ніж Р. чи 3. відмінків їх (від — вони).

неправильно                           правильно

їх обладнання                       їхнє обладнання

Надійшли їх пропозиції       Надійшли їхні пропозиції

Реалізовано їх продукцію     Реалізовано їхню продукцію

Оглянуто їх об'єкт             Оглянуто їхній об'єкт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Числівник

 

Написання числівників і відчислівникових слів

1.  У складних числівниках у кінці першої частини м'який знак не пишеться і вона не змінюється (на позначення сотень — змінюється): п'ятнадцять — п'ятнадцятьом, шістдесят — шіст­десяти, але: двісті — двохсот, шістсот — шестисот, дев'ятсот — дев'ятисот.

2. Порядкові числівники на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний пишуться одним словом, і перша частина стоїть у Р. відмінку (крім сто і дев'яносто): трьохсотий, двохтисячний, п'ятдесятитисячний, п'ятнадцятимільйонний, трьохсотп'ятдесятимільярдний (але стотисячний, дев'яностомільйонний).

3. На початку складних слів (прикметників, іменників) числівники одно-, дво-, три-, чотири- закінчуються на голосний, якщо друга частина починається на приголосний: одноповерховий, двоскладовий, триярусний, чотирикілометровий, чотирикутник. Форми двох-, трьох-, чотирьох- вживаються лише перед частинами, що починаються з голосного: двохелементний, трьохактний, чотирьохосьовий (але чотиривісний). Числівники п'ять, шість, сім і т. д. (крім сто і дев'яносто) на початку складних слів мають форму Р. відмінка: п'ятиденний, шістдесятирічний, семисоткілограмовий (але стодоларовий).

Це стосується і числівників два, три, чотири, якщо вони є частиною складного числівника: двадцятидвохрічний (але дворічний), тридцятитрьохденний (але триденний).

3.Якщо перша частина відчислівникового слова записується цифрами, то кінцева частина приєднується через дефіс:

53-мільйонний — п'ятдесятитрьохмільйонний

12-поверховий — дванадцятиповерховий

86-процентний — вісімдесятишестипроцентний

250-квартирний — двохсотп'ятдесятиквартирний

125-річчя — стодвадцятип'ятиріччя

Літери дописуються до цифр тільки на позначення поряд­кових числівників: 6-й, 8-ї, 12-у, 15-го, 10-му, 80-х (наприклад: 6-й поверх, з 8-ї ранку, 15-го березня, на  10-му кілометрі, на початку 80-хроків).

Якщо закінчення числівника позначається однією літерою, то до цифри дописується лише закінчення (від основи літери не відриваються): перша — 1-а, друга – 2-а, третю — 3-ю.

До римських цифр літери не дописуються: / квартал, у II кварталі, з XV сторіччя.

 

Відмінювання числівників

При відмінюванні числівників до них ставляться такі пи­тання:

Відмінки

Кількісні

Порядкові

 

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

скільки?

котрий?

 

скількох?

котрого?

 

скільком?

котрому?

 

скільки? скількох?

котрий? котрого?

 

скількома?

котрим?

 

(на, у) скількох?

... котрому?

 

 

Відмінювання кількісних числівників один, одна, одне (одно), одні

 

Відмінки

Однина

Множина

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Н.

один

одне, одно

одна

одні

Р.

одного

одного

однієї, одної

одних

Д.

одному

одному

одній

одним

3.

як у Н. або Р.

одне, одно

одну

як у Н. або Р.

О.

одним

одним

однією, одною

одними

М.

(на, у) одному/-ім

...одному /-ім

... одній

... одних

 

 

 

Відмінювання числівників два (дві), гри, чотири, п'ять, шість

 

Н.

два дві

три

чотири

п'ять

шість

Р.

двох

трьох

чотирьох

п'яти (п'ятьох)

шести (шістьох).

Д.

двом

трьом

чотирьом

п'яти (п'ятьом)

шести (шістьом)

3.

як у Н. або Р.

як у Н.

або Р.

як у Н.

або Р.

п'ять або п'ятьох

шість або шістьох

О.

двома

трьома

чотирма

п’ятьма (п'ятьома)

шістьма (шістьома)

М.

(на, у) двох

...трьох

... чотирьох

... п'яти (п’ятьох)

...шести (шістьох)

У в а г а! За зразком числівника п'ять відмінюються числів­ники від дев'яти до двадцяти включно та тридцять.

 

Форми числівників сім і вісім

Н.

сім

вісім

Р.

семи (сімох)

восьми (вісьмох)

Д.

семи (сімом)

восьми (вісьмом)

3.

сім або сімох

вісім або вісьмох

О.

сьома (сімома)

вісьма (вісьмома)

М.

(на) семи (сімох)

восьми (вісьмох)

 

Відмінювання числівника п'ятдесят

Н.

п'ятдесят

Р.

п'ятдесяти (п’ятдесятьох)

Д.

п'ятдесяти (п'ятдесятьом)

3.

п'ятдесят або п'ятдесятьох

О.

п'ятдесятьма (п'ятдесятьома)

М.

(на, у) п'ятдесяти (п'ятдесятьох)

 

Увага! За цим зразком відмінюються числівники шістдесят, сімдесят, вісімдесят. У цій групі числівників змінюється лише друга частина.

Примітка. Числівники сорок, дев'яносто, сто у непрямих відмінках мають закінчення : сорока, дев'яноста, ста.

 

Зразок відмінювання числівників двісті, п'ятсот, шістсот

Н.

двісті

п'ятсот

шістсот

Р.

двохсот

п'ятисот

шестисот

Д.

двомстам

п'ятистам

шестистам

3.

двісті

п'ятсот

шістсот

О.

двомастами

п'ятьмастами

шістьмастами

 

 

(п'ятьомастами)

(шістьомастами)

М.

(на, у) двохстах

...п'ятистах

...шестистах

 

Увага! Числівники триста, чотириста, сімсот, вісімсот, дев'ятсот відмінюються за наведеними вище зраз­ками. Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються як числівник п'ять.

У складених кількісних числівниках відмінюються всі скла­дові частини.

Примітка. Збірний числівник двоє в непрямих відмінках має форми числівника два; інші збірні (троє, четверо, п'ятеро і т. ін.) у непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників. Числові найме­нування нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники: нуль як кінь, тисяча як круча; мільйон як медальйон, мільярд як кілограм.

 

Відмінювання порядкових числівників

Порядкові числівники перший (перша, перше), другий (друга, друге), четвертий (четверта, четверте), п'ятий (п'ята, п'яте), сотий (сота, соте) і т. ін. відмінюються як прикметники твердої групи, а порядковий числівник третій (третя, третє) — як прикметники м'якої групи,

Примітка. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина: тисяча дев'ятсот дев'я­носто восьмий рік, тисяча дев'ятсот дев'яносто вось­мого року і т. ін.

 

Відмінювання дробових числівників

Н.

Р.

Д.

3.

О.

М.

дев'ять десятих

дев'яти (дев'ятьох) десятих

дев'яти (дев'ятьом) десятим

дев'ять десятих

дев'ятьма десятими

(на, у) дев'яти (дев'ятьох)десятих

Примітка. Числівникові назви чверть, третина, половина від­мінюються як іменники відповідних відмін. Числівники півтора (десятка), півтори (тисячі), півтораста (тонн) не відмінюються.

 

Зв'язок числівника з іменником

1.  Після числівника один іменник ставиться завжди в однині: 51 кілометр, 21 день.

2.  Після числівників два, три, чотири іменник завжди стоїть у формі Н. відмінка множини: два тижні, три квартали, чотири плани, дев'яносто два роки, сімдесят три хлопці, шістсот вісімдесят чотири стільці, а при числівниках п'ять і більше — у формі P. відмінка множини: п'ять (рідних) братів, тридцять (цегляних) будинків, тисячу (нових) видів.

Лише іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, та іменники IV відміни при числівниках два, три, чотири стоять у формі P. відмінка однини: двадцять три харків’янина (бо харків'яни), тридцять два слобожанина (бо слобожани), шістдесят чотири селянина (бо селяни), чотири племені, три лошати, два імені.

Якщо іменник вказує на приблизність і стоїть перед числів­ником, то перед два, три, чотири він ставиться в Р. відмінку множини: років два, днів три, тижнів чотири.

Прикметник після числівників два, три, чотири вживається у формі Н. (3.) або Р. відмінка множини: два розбиті (розбитих) вікна, три зелені (зелених) дуби, чотири азіатські (азіатських) країни.

У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: з трьома братами, шістдесяти будинкам.

Але після числівників тисяча, мільйон, мільярд, трильйон та под. іменник стоїть лише в Р. відмінку множини: тисячею років тисячі років, мільйоном гривень — на мільйоні гривень, мільярдом зірок — на мільярді зірок.

3.      Після дробових числівників, а також після числівників півтора, півтори іменник стоїть лише в Р. відмінку однини: двох десятих процента, двом десятим процента, двома десятими процента; півтора місяця, півтори тонни — в усіх відмінках. Рідко іменник може мати форму Р. відмінка множини: дві п'яті виробів, одна десята запасів золота.

Якщо є вислів з половиною, з чвертю, то іменник набуває форми, якої вимагає власне кількісний числівник: два з полови­ною місяці, чотири з половиною роки, п'ять з чвертю століть, дев'ять з чвертю років.

4. Кількісний іменник раз у сполученні з числівником та іменником половина має форму рази: три з половиною рази, Якщо цей дробовий числівник виражений десятковим дро­бом, то раз має форму Р. відмінка: три й п'ять десятих раза.

  1. Збірні числівники поєднуються:

а) з іменниками чоловічого роду на означення осіб, тварин та птахів: двоє львів'ян, троє школярів, четверо коней, п’ятеро орлів;

б) з іменниками середнього роду: двоє вікон, троє відер (паралельні форми два вікна, три відра), двоє лошат, четверо курчат, п'ятеро хлоп'ят;

в) з іменниками, що вживаються лише у множині: двоє воріт, троє ножиць, четверо окулярів.

Після збірних числівників (крім обидва) іменник стоїть у Р. відмінку множини: двоє селян, троє дверей, четверо голубів. Після збірних числівників обидва, обидві іменник ставиться у Н. відмінку множини: обидва хлопці, обидві сестри, У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: двох селян, двом селянам, обом сестрам, обома сестрами.

6. У датах назви місяців вживаються в Р. відмінку: перше лютого, першому лютого, з першим лютого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості використання числівників у професійному мовленні

1. Уживати треба тільки книжні числівники:
неправильно                                                             правильно

півлітра, половина літра                           500 мл, п'ятсот грамів; 0,5 л

півсотні, половина сотні                           50, п’ятдесят

пара                                                             два, дві, двоє

десяток                                                        десять

сотня                                                           сто

півтораста мільйонів                                1 500 000, один мільйон п'ятсот тисяч
півтораста тонн                                       150 т, сто п'ятдесят тонн

чверть літра                                              0,25л, нуль цілих і двадцять п'ять сотих                                                                     літра

чверть години                                           15 хв., п'ятнадцять хвилин

Але можливі конструкції типу: половина міста, піввулиці, пів'ящика, півпідвал, півострів, чвертьфінал, півтора раза, півто­ри рибини, півтора кавуна.

2. Числівникові конструкції на позначення приблизної кількості обмежуються, а нечасте їх використання здійснюється через зазначення рамок або за допомогою слів більше, менше, до, понад для більшої точності та достовірності мовлення: кількасот – 300-700, кількадесят – 40-60, кільканадцять – 15-18, декілька – 5-7, сімсот з лишком – понад сімсот або більше семисот, порядка десяти чоловік – до десяти чоловік.

3. Дробові числа треба записувати переважно десятковими дробами або словами. Якщо у знаменнику стоїть 2, 3, 4, то замість 1/2, 1/3, 1/4 треба писати і говорити: половина, трети­на, чверть — без числівника одна.

4. Прості кількісні числівники, що позначають однозначне число без назви одиниці виміру (іменника), пишуться словами.

неправильно                                               правильно

З 5 замовлених ми                        3 п'яти замовлених ми отримали

отримали лише 2                        лише два

або:

З 5 кг замовлених ми отримали лише 2 кг

5. У цифровому позначенні перевага віддається арабським цифрам за винятком членування (рубрикації) тексту.

6. Словами пишуться однозначні числівники на позначен­ня часових меж та складні й складені числівники на початку речення.

неправильно                                               правильно

6-й тиждень...                              шостий тиждень...

50-ті роки...                                  п'ятдесяті роки...

2 години...                                      дві години...

16-го березня                                 шістнадцятого березня...

25 днів...                                        двадцять п'ять днів...

7.  Порядковий числівник другий (-а, -е, -і) треба вживати
лише після числівника перший (-а, -е, -і) або після будь-якого порядкового числівника (на означення послідовності, порядку). В інших випадках слід уживати займенник інший. Виняток становить однозначно парні значення або органи, чи контекст.

неправильно                                               правильно

Один проект розглянули                 Один проект розглянули 20.12.98,

20.12.98, а другий —                      а інший — 20.01.99 (якщо їх більше двох).

20.01.99.

Перший проект затвердили          Перший проект затвердили

05.12.97,    а інший –                        05.12.97, а другий - 30.01.98

30.01.98.                                            (якщо їх лише два).
Першим оком бачу гірше,              Одним оком бачу гірше,

ніж іншим.                                      ніж другим.

Від одного боку річки                     Від одного боку річки до другого

до іншого всього 15 метрів.           всього 15 м.

8.   У формах М. відмінка однини порядкові числівники (на означення узгодження з іменником, прикметником чи займенником чоловічого та середнього роду) мають закінчення -ому, а не -ім.

неправильно                                               правильно

на першім етапі                              на першому етапі

на восьмім місяці                            на восьмому місяці

9.   Не можна використовувати паралельні й розмовні форми
на позначення часу і вживати для цього прийменник у (в).

 

неправильно                                               правильно

Зустріч відбудеться пів                           Зустріч відбудеться о 18.30

на сьому (до сьомої) вечора,          (о 18 год. ЗО хв.).

За чверть до 10 ранку                    О 9.45 (о 9 год. 45 хв.) усі  розійшлися.

всі розійшлися.           

Збори завершилися                          Збори завершились о 13.00

в 13 дня.                                           (о 13 год.).

Початок засідання                         Початок засідання о 16.00

у 4 години.                                       (о 16 год.).

10. Називаючи точний час, треба пам'ятати, що до 30 хвилин треба вживати прийменник на, а після 30 хвилин — прийменник за.

неправильно                                               правильно

пів сьомої (години)                          пів на сьому (годину)

п'ятнадцять (хвилин)                     п'ятнадцять (хвилин) на восьму (годину)

восьмої (години)                     

без десяти (хвилин)                         за десять (хвилин) третя (година)

три (години)                 

Отже, форму у скільки годин? слід замінити на о котрій годині?, а форму скільки годин? — на котра година? Зараз одинадцята година (або 11.00). Буду відсутній до дванадцятої (години). Зателефонуйте після десятої(години).

Увага! У певному контексті прийменник на вказує на приблизність (Повернуся на 10 годину), а приймен­ник о (об) вказує на точний час (Повернуся о 10 годині або Повернуся об 11 годині).

11. Уживання прийменника у (в) можливе лише тоді, коли після нього йде слово кількість, розмір, сума, а далі — числівник із поясненням кількості, розміру, суми (чого): Медичні довідники в кількості 7 (сім) примірників: допомога у розмірі 4 (чотири) мільйони доларів США або 4 000 000$.

Прийменниково-відмінкова форма в (у) разом із 3. відмін­ком може уживатися при прислівниках типу завтовшки, зав­глибшки, завширшки, завдовжки, заввишки та при О. відмінку іменників вага, діаметр, місткість. Наприклад: Стіни будинку були завтовшки в одинадцять сантиметрів (11 см); Біля броду річка була завглибшки у чотири метри (4 м); Надійшов вантаж вагою у 350 т (триста п'ятдесят тонн); Цистерна місткістю у 85 т (вісімдесят п'ять тонн) була порожньою.

Але без прийменника слід використовувати числівники у та­ких конструкціях:

обстеження двома циклами, опитування (іспит) одним заходом, дослідження трьома етапами.

В інших випадках треба уникати прийменниково-відмінкової форми, віддаючи перевагу безприйменниковому 3. відмінку.

неправильно                                             правильно

Відстань у 700 кілометрів  Відстань 700 (сімсот) кілометрів
(км) автобус подолав                                 (км) автобус подолав

за 9 годин (год.).                                        за 9 (дев’ять) годин (год.).

Уникнути прийменниково-відмінкової форми можна шля­хом перебудови речення.

неправильно                                               правильно

Будинок був висотою                             Висота будинку була

у 70 метрів.                                            70 метрів.

Будинок був заввишки                            Висота будинку дорівнювала (сягала)

з 70 метрів.                                            70 метрів.

12.Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою пропусків: 20 705 149, 174 000, 3 172.

13. Коли перераховують декілька порядкових числівників, то літери треба ставити лише після останнього: у 7, 15 та 19-му будинках

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дієслово

 

У систему дієслова входять такі форми:

а)  неозначена форма (інфінітив): прочитати, малювати, сміятися;

б)  форми у дійсному, умовному та наказовому способах: прочитаю, малюватимуть, сміялися, прочитав би, малювала б, сміявся б, прочитай, малюйте, смійся;

в)     дієприкметник: прочитаний, малюючий, битий;

г)     безособові форми на -но, -то: прочитано, мальовано, бито;

ґ) дієприслівник: прочитавши, малюючи, сміючись.

Усі дієслівні форми мають доконаний або недоконаний вид, є перехідними чи неперехідними. У них розрізняють дві основи: основу інфінітива і основу теперішнього часу. Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінна або незмінна і виступає тим чи іншим членом речення.

 

Форма дієслова

На яке питання відповідає

Як змінюється

Яким членом речення виступає

1. Неозначена

що робити? що зробити?

незмінна форма

будь-яким

2. Способові

що роблю? що зроблю?

що робив? що зробив? що буду робити? що зроблю? що робив би? що зробив би? тощо

за способами, часами, особами або родами, чис­лами

присудками

3. Дієприкметник

який?

за відмінками, родами й числами

означенням

(узгодженим),

присудком

4. Форма на -но,     -то (безособова)

що роблено? що зроблено?

незмінна форма

присудком

5. Дієприслівник

що роблячи? що зробивши?

незмінна форма

обставиною

 

 

Дієвідмінювання

Визначення дієвідміни дієслова

Дієвідміну можна визначити:

а)   за 3-ю особою однини, якщо наголос падає на закінчення: веде, береже, принесе — І дієвідміна; біжить, кричить шумить — II дієвідміна;

б)      за закінченнями 3-ї особи множини: пишуть, виконують, клопочуться — І дієвідміна; нівечать, чистять, дивляться — II дієвідміна.

При визначенні дієвідміни також слід зважати на основу інфінітива.

До II дієвідміни належать:

1. Дієслова з інфінітивною основою на (крім односкладових: пи-ти, шй-ти і под.), на (усі без винятків), та після шиплячого, якщо ці голосні втрачаються в 1-й особі однини та 3-й особі множини: радити - раджу, радять; летіти - лечу, летять; гоїти — гою, гоїш; лежати — лежу, лежать.

2. Усі дієслова на -отіти, що мають відповідники на -отати, які відмінюються за І дієвідміною (тому цокотіти — цокотять, а цокотати — цокочуть): булькотіти, муркотіти, тріскотіти і под.

До І дієвідміни належать усі інші дієслова, зокрема:

1.    Односкладові, з кореневим -и, -у, які не втрачаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них: ми-ти > ми-ю, ми-ють, зми-ти, переми-ти; чу-ти > чу-ю, чу-ють, відчу-ти, почу-ти.

В особових формах дієслів бити, звивати, лити, пити кореневий голосний -и- не зберігається: б'ю - б'ють, в'ю — в'ють, ллю — ллють, п'ю — п'ють.

2.   Дієслова з основою на , що зберігається при дієвідмінюванні: жовті-ти > жовті-ю, жовті-ють, сиві-ти > сиві-ю, сиві-ють.

3.   Дієслова з основою на , коли це при дієвідмінюванні зберігається: зацвіта-ти > зацвіта-ю, зацвіта-ють, втрача-ти > втрача-ю, втрача-ють

 та з основою на : сія-ти > сі-ю, сі-ють, смія-ти (сь, ся) > смі-ю (сь, ся), смі-ють(ся)

Сюди ж відносяться і дієслова типу гна-ти, бра-ти, дра-ти, пра-ти і под.

Примітка. В особових формах названих вище дієслів відбуваєть­ся чергування звуків: женусь, беру, деру, перу і т. ін.

4.   Дієслова з інфінітивною основою на -ва-, що при відмінюванні зберігається: зігріва-mu > зігріва-ю, зігріва-ють, співа-ти > співа-ю, співа-ють.

5.   Дієслова з суфіксом -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні втрачають -ва-: год-ува-ти > год-у-ю, год-у-ють, гост-юва-ти > гост-ю-ю, гост-ю-ють.

6.   Дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-: моло-ти > мел-ю, мел-ють, боро-ти > бор-ю, бор-ють.

7. Дієслова з суфіксом -ну- (-ону-): стук-ну-ти > стук-н-у, стук-н-уть, крик-ону-ти > крик-он-у, крик-он-уть.

8.         Дієслова з основою на приголосний: вез-ти > вез-у, вез-уть, запер-ти > запр-у, запр-уть.

9.         Дієслова з основою на -ота-: бельк-ота-ти > бельк-оч-у, бельк-оч-уть, мурм-ота-ти > мурм-оч-у, мурм-оч-уть

Винятки: дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати належать до І дієвідміни, а дієслова бігти, боятися, стояти, спати до II дієвідміни, хоч це й суперечить поданій вище умові. Дієслово сукати може належа­ти як до І дієвідміни (сукаю, сукаєш, сукає...), так ідо II дієвідміни (сучу, сучиш, сучить...). Іноді дієслова, подібні звучанням і близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення, можуть належати до різних дієвідмін (слати — стелю, стелеш...стелють і стелити стелю, стелиш... стелять).

У в а г а! При дієвідмінюванні відбувається чергування приго­лосних в особових формах:

а)           у І дієвідміні приголосні змінюються в усіх особах однини і множини теперішнього чи майбутнього часу, якщо є чергування в 1-й особі однини — г>ж, з>ж, к>ч, х>ш, с>ш, т>ч, ст>щ, ск(могти можу, мазати мажу, пекти печу, колихати колишу, чесати чешу, хотіти -хочу, засвистати засвищу, полоскати полощу);

б)          у II дієвідміні звукові зміни маємо лише в 1-й особі однини – д>дж, т>ч, з>ж, с>ш, зд>ждж, ст>щ (водити - воджу, тремтіти - тремчу, возити -вожу, просити — прошу, їздити — їжджу, мостити — мощу). Виняток становить лише дієслово бігти (і похідні від нього: вибігти, перебігти, забігти і под.), у якому г чергується з ж в усіх особових формах: бігти - біжу, біжиш, біжить, біжать (вибігти - вибіжу, вибіжиш і под.).

 

                            Закінчення дієслів I та II дієвідміни

Особи

  I дієвідміна

  II дієвідміна

Однина

1 особа

2 особа

3 особа

 

-у, -ю

-еш, -єш

-е, -є

 

-у, -ю

-им, -їм

-ить, -їть

Множина

1 особа

2 особа

3 особа

 

-емо, -ємо

-ете, -єте

-уть, -ють

 

-имо, -їмо

-ите, -їте

-ать, -ять

 

 

 

 

Творення форм наказового способу

1. Аналітичні особові форми наказового способу 3-ї особи однини і множини доконаного і недоконаного виду утворюються від особової форми дієслова            (3-ї особи однини і множини) додаванням модальної частки хай (нехай): хай (про)жив-е — хай (про) жив-уть, нехай спить — нехай сплять.

2,  Спеціальні форми наказового способу творяться від основи теперішнього часу. Для цього від 3-ї особи однини відкидається закінчення або -ить: пиш (е), підкресл (ить), помірку[(й)е], пробач (ить), а потім:

а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо особові закінчення -и, -імо,      -іть: пиши, пишімо, пишіть; підкресли, підкреслімо, підкресліть; ці закінчення зберігаються і тоді, коли наголос переходить на префікс: випиши, випишімо, випишіть;

б)  приголосні д, т, з, с, л, н, ц, після яких зникає ненаголошений голосний, пом'якшуються: трать, тратьмо, тратьте; злізь, злізьмо, злізьте;

в)  зникає ненаголошений голосний також і після б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: поклич, покличмо, покличте; сип, сипмо, сипте; повір, повірмо, повірте; став, ставмо, ставте.

Усі ці форми мають у 1-й особі множини закінчення -мо, у 2-й особі множини — закінчення -те.

3. Для 1-ї особи однини форми наказового способу немає, хоча зрідка вживається розмовна аналітична сполука: хай я так живу або щоб я так жив (як формула божби).

Закінчення дієслів наказового способу

Число

Особа

Під наголосом та після збігу приголосних

В інших випадках

Однина

Множина

Множина

2-а

1-а

2-а

-імо

-іть

-(ь),   □

-(ь)мо

-(ь)те

Дієслова пити, бити, вити зберігають кореневий голосний : пий, бий, вий. Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте, а доповісти, розповісти доповідай, розповідай.

Форма 2-ї особи множини вживається також при ввічливому звертанні до однієї особи: Порадьте, вчителько, будь ласка.

 

Безособові дієслова

Ці дієслова, змінюючись за способами й часами, не зміню­ються, проте, за особами, родами й числами. Вони вживаються або у формі 3-ї особи однини, або у формі середнього роду та означають:

а) явища природи: розвидняється, дніє, похолодало, смеркає, замело;

б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеться, кортить;

в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;

г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує.

Ці дієслова виступають у ролі присудків у безособових реченнях без підмета, але часто з додатком у Р., Д., 3. чи O. відмінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні

І. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їхні форми: активізувати, аналізувати, діагностувати, оперувати, дезінформувати, деномінувати, домінувати, дрейфуючи, регламентувати, символізувати, формулюю­чи і т. ін.).

2. Уникати умовного способу:

неправильно                                                       правильно

Виконавець повідомив би Вас                        Завчасне повідомлення виконавця

завчасно, коли б…                                           було можливе лише за умов…

Підприємства змогли б                                  Підприємства зможуть виконати

виконати замовлення, якби…                         замовлення, якщо…

3. Уживаючи ті чи інші форми наказового способу, слід враховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету.

4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях та ін. вживають неозначену форму дієслова (інфінітив).

Але слід пам'ятати, що нормативною є форма на -ти, а не -ть:

неправильно                                                       правильно

виступать                                                      виступати

говорить                                                        говорити

запроваджувать                                            запроваджувати

здійснювать                                                   здійснювати

наполягать                                                     наполягати

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи однини, але неприпустиме використання коротких форм:

неправильно                                                       правильно

виклика                                                            викликає

допомога                                                         допомогає

уклада                                                              укладає

6. Надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то:

неправильно                                                       правильно

Головна увага ним приділяється..                              Головну увагу він приділив...

Рішення було достроково                              Наша група достроково

виконане нашою групою                                 виконала рішення.

Випробування проводяться                           Випробування проводять

у запланованому режимі.                               у запланованому режимі

                                                                         (або Випробування проведено

                                                                                           в запланованому режимі).

7.        Не вживати розмовних та дієслівних форм теперішнього часу:

неправильно                                                         правильно

носе                                                                  носить

просе                                                                просить

робе                                                                робить

стеле                                                                стелить

хиле                                                                 хилить

водю                                                                воджу

возю                                                                 вожу

крутю                                                             кручу

носю                                                                 ношу

тку                                                                  тчу

8.     Уникати вживання форм передминулого часу:

неправильно                                                         правильно

інформація надходила була                           інформація надходила

я виконав був                                                  я виконав

проект (були) узгодили були                                  проект узгодили

звернення надійшло було                                звернення надійшло

9.   Не порушувати норми вживання форм залежного слова:

неправильно                                                       правильно

свідчити факти                                             свідчити про факти

відзначати про успіхи                                    відзначати успіхи

довести про інформацію                               довести інформацію

опанувати професією                                    опанувати професію

доторкатися приладу                                   доторкатися до приладу

10. Надавати перевагу складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі:

неправильно                                                         правильно

завтра відпочиватимемо                              завтра будемо відпочивати

перерахуватимемо                                            будемо перераховувати

працюватимемо сьогодні                              будемо працювати сьогодні

співатимемо разом                                        будемо співати разом

розмовлятимемо серйозно                            будемо розмовляти серйозно

11.         Широко використовувати дієприкметники і дієприслівники, але уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, іменниками з прийменниками (описова конструкція), дієсловами:

неправильно                                                         правильно

оточуюче середовище                                                  довкілля; навколишнє середовище

знаючий працівник                                         обізнаний працівник; тямущий

                                                                        (тямкий) працівник, який добре

                                                                        знає (розбирається, володіє)

пануюча думка                                               панівна думка

знеболюючий засіб                                         засіб знеболення

ріжучий інструмент                                     різальний інструмент

Сфера використання активних дієприкметників — в ос­новному термінологічна лексика: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, ведуче колесо, ріжучий диск, тонізуючі речовини, резонуюча камера, діючий вулкан, несуча поверхня крила, працюючий двигун, планеруючий літак, лімітуючий режим.

12, Форми 2-ї особи однини, 1-ї та 2-ї особи множини дозволяють уникати форми давайте у наказовому способі. Обійтися без неї можна і за допомогою додаткових слів.

 

неправильно                                                         правильно

давайте проголосуємо                                   проголосуймо

давайте побажаємо                                     побажаймо

давайте почнемо                                           є пропозиція почати

                                 або: пропоную почати
давайте привітаємо                                     прошу привітати нашу героїню

нашу героїню                                                 або: вітання нашій героїні

Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому зна­ченні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети: давайте Ваші посвідчення; розрахунки і креслення давайте мені.

Хоча й у цих випадках інтонаційно та за допомогою несловесних засобів (жесту) можна спонукати до дії: Ваші посвідчення, будь ласка; прошу розрахунки і креслення.

13, Дієслово вибачаюсь (-ся) має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе — я, порівняйте: збираюся (я збираю себе), вмиваюся (я вмиваю себе). Отже:

неправильно                                                         правильно

Я вибачаюсь (-ся), вибачаюсь                        Вибачте мені (даруйте, пере  прошую);

                                                                           прошу вибачення.

                                                                    Пробачте! Прошу вибачити мені!

За це треба вибачитися.                           За це треба попросити пробачення

                                                                    або Треба перепросити.

Я хочу вибачитися.                                    Даруйте, завинив (винуватий).

                                                                       Я хочу (повинен) попросити у Вас

                                                                       вибачення.

                                                                       Я завинив перед Вами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прислівники (складні)

 

1. Р а з о м   пишуться:

а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, понині, потроху, утричі;

б)      складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменниковими формами, у тому числі дієслівного та прикметникового походження: безвісти, безперестанку, (у-) вбік, (у-) ввечері, (у-) ввіч, (у-) вволю, (у-) вголос, (у-) вгорі, (у-) вбрід, (у-) вгору, (у-) вдалечині, (у-) вдалечінь, (у-) внаслідок, (у-) вдень, (у-) взимку, (у-) взнаки, (у-) вкрай, (у-) вкупі, (у-) влад, (у-) влітку,(у-) внизу, (у-) вночі, (у-) впень, (у-) вперёд, (у-) впереміж, (у-) вплав, (у-) вплач, (у-) впоперек, (у-) впору, (у-) впродовж, (у-) вподовж, (у-) враз, (у-) вранці, (у-) врешті, (у-) врівень, (у-) врівні, (у-)врозкид, (у-) врозліт, (у-) врозсип, (у-) впереміш, (у-) врозтіч, (у-) врукопашну, (у-) вряд, (у-) всередині, (у-) вслід, (у-) всмак, (у-) вщерть, (у-) вщент, (у-) вшир,   відразу, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, ізвечора, набік, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперёд, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напри­клад, напровесні, напрокат, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, підстрибом, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, подумки, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, пошепки, поспіль, скраю, спереду, спочатку;

в)  складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прикметниковими формами: віддавна, востаннє, (у-) вручну, догола, допізна, дочиста, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, порізно, посередньо, потиху, сповна, спроста, сп'яну;

г)   складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником:     (у-) внічию, (у-) втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків;

ґ) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником:     (у-) вдвоє, (у-) втроє і под.; (у-) вперше, (у-) вдруге і под.; надвоє, натроє і под.; удвох, утрьох і под.; водно, заодно, поодинці, спершу (але: по-перше, по-друге і под.,);

д) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: (у-) вдосвіта, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наосліп, наздогін, напередодні, напоготові, позавчора, попідруки, попідтинню, навпочіпки, спідлоба, спозаранку;

є) складні прислівники, утворені з кількох основ (із при­йменником чи без нього): босоніж, вірогідно, воднораз, водно­сталь, водночас, (у-)втрйдорога, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякдень, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стократ, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;

є) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-,  що-, як- із будь-якою частиною мови: абияк, аніде, деколи, чимало, щовечора, щодня, якраз, якнайкраще та ін.

Але: аби тільки, дарма що, поки що, чи що, як коли, як слід, як треба.

Слід відрізняти складні прислівники від прийменників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, отже, і пишуться окремо:

Забагато працювати. За багато років уперше зайшов.

Стало набагато легше. — Зал на багато місць.

Насилу доїхали. — Покладався лише на силу.

Ми чуємо це вперше. — Постукав у перше вікно.

Нащо було починати справу? На що ви натякаєте?

Утім, я не заперечую. У тім краю завжди весна.

Він повернув убік. — Ударив у бік.

Надіслав листа додому. — Підійшов до дому.

2. О к р е м о   пишуться:

а) прислівникові сполучення, що складаються з приймен­ника (іноді з часткою) та іменника, в яких останній зберігає своє лексичне значення й граматичну форму: без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без потреби, без промаху, без пуття, без сліду, безсмаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги;

в(у) затишку, в(у) міру, в(у) нагороду, в(у) ногу, в обмін, в обріз, в(у) позику, в(у) цілості;

до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні;

за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла;

з болю, з діда-прадіда, з давніх-давен, з переляку, з радості, з розгону;

з-за кордону;

на бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, на чолі;

над силу; не з руки; ні на гріш;

під боком, під гору, під силу, під час, під вечір;

по весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, по щирості;

у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ;

уві сні, через силу;

б)  сполучення, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (числівників) та прийменників (або без них): від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один по одному, один в один, раз по раз, раз у раз, рік у рік, з року в рік, сам на сам, час від часу, з кінця в кінець, з краю в край, з ранку до вечора, честь честю, одним одно, нога в ногу, один одинцем;

в) сполучення, що мають значення прислівників і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом (але тимчасом як);

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого чи середнього роду: в основному, (у) в цілому;

г) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо;

д) фразеологічні сполучення у ролі прислівників: дорогою душею, ні світ ні зоря, на віки вічні.

3. Через   дефіс   пишуться:

а)  складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по із закінченням –ому або (-к)и: по-козацькому (-ки), по-господарському (-ки), по-християнському (-ки), по-іншому, по-своєму, по-сусідському (-ки); також по-латині;

б) складні прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою прийменника по: по-перше, по-друге, по-третє і т. ін.;

в) неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, куди-небудь, як-небудь, казна-що, аби-то, так-то, хтозна-як ;

г)   складні прислівники, утворені з двох однакових, синонімічних або антонімічних прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, ось-ось; один-однісінький, давним-давно, врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так; більш-менш (-е), видимо-невидимо (але: одним одна, один одним, все одно, все рівно, кінець кінцем, сама самотою).

4. Через два дефіси пишуться складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службовими компонентами всередині: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

 

 

 

 

 

 

 

Особливості використання прийменників у професійному мовленні

Сфера вживання прийменників у професійному мовленні необмежна, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смис­лові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмін­ковими закінченнями іменника або займенника, він утворює прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменни­ково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмін­ковим. Порівняйте:

а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій — занепо­коєні діями;

б) (просторове значення) прямувати по степах — прямува­ти степами.

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі зна­ченням різних відношень:

а)  просторових: при заводі, від заводу, па заводі, біля заводу, перед заводом, до заводу, із будинку, зі станції, з полів, посеред поля, над полем, край поля, поперед нас, поза стінами, попід парканом, з-під каменя, понад землею, через поле, уздовж дороги, крізь отвір, навпроти президії, побіля стіни, проміж цеглинами, з-за гори;

б)  часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до реформ, (у)вподовж століття, проти ночі, під час панування, напередодні свят, наприкінці доби, з часу створення, у радянський період, протягом ночі, через день, об обідній порі, о восьмій годині, під час колективізації, після перебудови;

в)   причинових: у силу обставин, з нагоди ювілею, через хворобу, від перемоги зрадіти, за умов, в обставинах, у зв'язку з відпусткою, (у )внаслідок пожежі;

г) мети: задля успіху, на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, для звіту, ради успіху, заради спільної мети;

ґ) допустовості: всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, помимо правил, у разі потреби, незважаючи на попередження, попри труднощі, відповідно до умов, при нагоді ті інші.

Національна специфіка мови виразно позначається безпо­середньо на її прийменниковому керуванні.

Значна кількість помилок трапляється при побудові сло­восполучень із прийменниками у перекладах з російської мови фахових паперів.

Наприклад, прийменник по в українській мові поєднуєть­ся лише:

а)    у складних прислівниках з іншими частинами мови:

—з іменниками (по можливості, по суті та под.);

—з прикметниками (по-господарськи, по-домашньому та под.);

—із займенниками (по-нашому, по-своєму та под.);

—з числівниками (по троє, один по одному, по-друге та под.);

б)    з іменниками у М. відмінку і вживається:

—зі значенням мети (вирушили по матеріали, послали по інструктора);

—зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (пля­ма розповзлася по стелі, трансляція по телебаченню);

—зі значенням певних стосунків, взаємин (товариш по парті, дядько по батькові);

—зі значенням місця поширення дії (розпорядження по об'єднанню, чеканник по міді);

—зі значенням розподільності (усі делегати отримали по подарунку, жінкам подарували по букету пролісків);

—у деяких словосполученнях (без зміни значення) пара­лельно з іншими прийменниками або без них (по завершенні навчання — після завершення..,, стріляти по мішені ...у мішень, простувати по слідах — ... слідами, пересуватися по пустелі — ... пустелею);

в)  з іменниками у 3. відмінку при вказуванні на предмет, місце, простір, що є межею поширення певної дії або ознаки (вантажівка загрузла по фари  і  ... до фар, резервуари були повні по краї  і ... до країв);

г)   з прикметниками (по зеленій поверхні, по дрібному насінню та под.);

ґ) з числівниками (по першим відвідувачам, отримали по 10 балів);

д) із займенниками (по їхньому будинку, по цьому місцю та под.).

В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до, для, від, під, у (в), як, через, щодо та ін. або ж взагалі безприйменникові конструкції залежно від кон­тексту.

 

по предложению делегата                               на пропозицію делегата

по Вашему желанию                                         на Ваше бажання

называть по имени                                           називати на ім'я

проживать по улице...                                      мешкати на вулиці...

концерт по заявкам                                          концерт на замовлення

по требованию                                                  на вимогу

замечания по теме                                            зауваження на тему

по местам (сели)                                               на місця (сіли)

по обоим берегам                                              на обох берегах

по первому зову                                                 на перший заклик

обратиться по адресу                                      звернутися на адресу (за

                                                                           адресою)

по собственному желанию                               за власним бажанням

по нашим подсчетам                                        за нашими підрахунками

поехал по назначению                                        поїхав за призначенням

по успехам и честь                                            за успіхи й шана

по семейным обстоятель­ствам                           за сімейних обставин

по течению (плыть)                                          за течією (пливти)

действовать по правилам                                діяти за правилами

по ветру (расположиться)                              за вітром (розташуватися)

по зову сердца                                                   за покликом серця

расхождения по контракту                             розбіжності за контрактом

мягкий по характеру                                        м'який за вдачею (м'якої вдачі)

по согласию сторон                                          за згодою сторін

по специальности                                             за фахом

по последней моде                                             за останньою модою

по приказу директора                                      за наказом директора

по договоренности                                            за домовленістю

по итогам                                                          за підсумками

по необходимости                                            за необхідністю

по совместительству                                       за сумісництвом

по случаю празднования                                    з нагоди святкування

комиссия по вопросам                                      комісія з питань

обратиться по вопросу                                    звернутися з питання

по вине                                                                з вини

конспект по педиатрии                                    конспект із педіатрії

по многим причинам                                          з багатьох причин

по собственной воле                                          з власної волі

данные по учету                                                 дані з обліку

специалист по косметологии                            фахівець із косметології

конференция по проблеме                                  конференція з проблеми

по слухам (известно)                                          з чуток (відомо)

по злобе                                                              із злості, маючи злість

получить по накладной                                     отримати відповідно до накладної

пришлось по вкусу                                              припало до смаку

с 06.10.97по 01.05,98                                        з 06.10.97до 01.05.98

производство по изготовлению                                     підприємство для виготовлення

комиссия по расследованию                              комісія для розслідування

кружок (секция) по изучению                            гурток (секція) для вивчення

добрый по природе                                            добрий від природи

смотря по погоде                                              залежно від погоди

действовать по обстоятельствам                  діяти залежно від обставин

                                                                            (в залежності)

задание не по силам                                           завдання не під силу

по направлению к городу                                   у напрямку міста

ответчик по делу                                               відповідач у справі

осталось по наследству                                    лишилось у спадок (спадщину)

ударить по струнам                                          ударити у струни

уехать по делу                                                    поїхати у справі

инспектор по делам                                           інспектор у справах неповнолітніх

   несовершеннолетних

по обыкновению                                                   як звичайно (завжди)

по болезни (отпуск)                                             через хворобу (відпустка)

по техническим причинам                                   через технічні причини

по негодности (списать)                                     через непридатність (списати),

                                                                              як непридатне

по ошибке (случилось)                                          через помилку (трапилося),

                                                                              помилково

по лености                                                            через лінощі

расходы по                                                           витрати щодо

мероприятия по дальнейшему усилению                  заходи щодо (до) подальшого

                                                                              посилення

инструкция по использованию                                          інструкція щодо використання

предложения по улучшению                                 пропозиції щодо поліпшення

по завершению                                                      після завершення, завершивши

по возможности                                                  якщо (коли, як) можна

по душам (общаться)                                          щиро, відверто (спілкуватися)

по всходам ударил мороз                                     мороз завдав шкоди сходам

по безналичному расчету                                     безготівковим рахунком,

                                                                              безготівково

по факсу (отправил)                                            факсом (відіслав)

по знакомству                                                      завдяки знайомству

по быстрой реке                                                  швидкою річкою

документы по проверке                                       документи перевірки

по достоинству (оценить)                                  належно (оцінити)

по крайней (меньшей) мере                                  принаймні

по иностранным делам (Комитет)                    іноземних справ (Комітет)

план по обслуживанию                                        план обслуговування

звонил по многу раз в день                                   телефонував багато разів на день

мероприятия по улучшению                                заходи для (щодо) поліпшення

по возможности скорее                                      якомога швидше

 

Російські словосполучення з прийменником в українською мовою передаються за допомогою прийменників на, до, з, за, про, при, як, о та ін. або ж безприйменниковими конструкціями.

 

в адрес                                                                    на адресу

в виду (иметь)                                                        на увазі (мати)

в деревню (поехать)                                              на село (поїхати)

в должность (вступать)                                      на посаду (ставати)

в защиту                                                                на захист

в знак уважения                                                     на знак поваги

в клочья (разорвать)                                             на шматки (розірвати)

в нашу пользу                                                         на нашу користь

в неделю (70 грн.)                                                   на тиждень (70 грн.)

в пар (превратиться)                                           на пару (перетворитися)

в рассрочку                                                            на виплат

в расход (списать)                                                на видаток (списати)

в силу изложенного                                                зважаючи на викладене

в семи частях (отчет)                                          на сім частин (звіт)

в случае наводнения                                               на випадок повені

в течение выборов                                                 на протязі виборів

в шесть этажей                                                    на шість поверхів

 

 

 

 

 

 

 

 

         Основна література:

  1. Шевчук С. Українське ділове мовлення. - К., 2000.
  2. Ющук І. Практичний довідник з української мови. - К., 2000.
  3. Зубков М. Сучасний український правопис.  Комплексний довідник. - Х., 2000.
  4. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. Навчальний посібник для вищих та середніх спеціальних навчальних закладів. - Х., 2001.

         Додаткова література:

  1. Діденко А. Сучасне діловодство.- К., 2000.
  2. Пустовіт Л. Словник іншомовних слів. - К., 2000.
  3. Русско - украинский словарь. Фамилии, имена, отчества, области, районы, города, поселки городского типа, села. - Х., 1997.
  4. Словник труднощів української мови. За ред. Я. Єрмоленко. - К., 1989.