...
Головна » Хронологічні таблиці » Антоненко-Давидович Борис

Хронологічна таблиця життя і творочості Антоненка-Давидовича Бориса

Антоненко-Давидович Борис

Читати твори на сайті: Кінний міліціонер, Слово матері
Дата Подія
5 серпня 1899 Народився Борис Антоненко-Давидович на передмісті Засуллі коло міста Ромен, тоді на Полтавщині. Батько його працював спочатку кваліфікованим робітником-залізничником — машиністом пасажирських поїздів, а пізніше, остаточно осівши в Охтирці, — монтером на електростанції й кіномеханіком
1916 «Моя поездка на Кавказ»,
1917 Закінчив Охтирську гімназію.Вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету
1917-1920-х Брав участь у визвольних змаганнях: служив у лавах Запорізького корпусу 1918 року та Армії Директорії 1919 року. Обіймав посаду коменданта Мелітополя (1918 року). Очолював відділ освіти Охтирського району (1920-ті роки).
1923 «Останні два», оповідання, надруковано в «Нова громада». Драма «Лицарі абсурду»
1925-1927 Брав участь у літературній дискусії.«Запорошені силуети»,«Тук-тук»,«Синя волошка»
1928 «Смерть»
1929 «Справжній чоловік»
1930 «Печатка»,«Землею українською»
1933 Арешти та самогубства М. Хвильового й М. Скрипника змушують Антоненка-Давидовича виїхати до Казахстану, де він працює при державному видавництві над антологіями казахської літератури українською мовою й української літератури казахською. Робота не була завершена.
5 січня 1935 Арештований. За сфабрикованою справою засуджений до смерті. Вищу міру покарання було замінено на 10 років таборів. Вини не визнав. Ув'язнення відбував у СИБЛАГу, БАМЛАГу (Урульга), під час війни перебував у СІЗО БУКАЧЛАГу, однак справу його переглянули і відправили на шахту Букачачинського табору. Працював землекопом і шахтарем, що суттєво підірвало здоров'я. Лише перевід на легшу роботу — рахівника, бухгалтера, а згодом — санітара і фельдшера зберіг письменнику життя.Відбувши термін, повернувся в Україну
1946 Був знову арештований і без суду був позбавлений волі. Згодом був засуджений на довічне заслання у с. Малоросєйка Больше-Муртанського району Красноярського краю.
1957 Повернувся до Києва. Реабілітований, відновлений у членах Спілки письменників. Працює редактором у журналі.
1959 «Збруч»
1960 «В сім'ї вольній, новій»
1961 В журнальному варіанті з'являється роман «За ширмою»
1967 «Вибрані твори»
1960-1970-х Підтримує зв'язки з творчою молоддю, що склали дисидентські кола. У зв'язку з відмовою свідчити на суді над В.Морозом, зазнає тиску: його перестають друкувати (тобто позбавляють можливості заробітку), обшукують і вилучають папери та друкарську машинку, цькують у пресі
8 травня 1984 Помер.Похований на Лісовому кладовищі.