...
Головна » Хронологічні таблиці » Дімаров Анатолій

Хронологічна таблиця життя і творочості Дімарова Анатолія

Дімаров Анатолій

Дата Подія
5 травня 1922 Народився на хуторі Гараськи (офіційно Миргород) на Полтавщині в сім'ї учителя Андроника Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки задля безпеки дітей розлучилися: мати вказала що чоловік помер, змінила документи і дала дітям своє дівоче прізвище. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров.
1932—1933 У дитинстві пережив Голодомор в Україні. Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії.
26 червня 1941 Воював як стрілок 371 стрілецького полку 37 стрілецької дівізії на Південно-Західному фронті.
17 липня 1941 Був важко поранений. Потрапив до окупації, був командиром партизанського загону. Нагороджений як активний учасник війни орденами й медалями.
1949 У повоєнні роки працював у газеті «Радянська Волинь».Він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині».
1950–1951 Дімаров навчався в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві.
1951–1953 Навчався у Львівському педагогічному інституті.Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах. А. Дімаров є автором нарису «Дві Марії», збірки оповідань та новел «На волинській землі», «Волинські легенди», «Через місточок», повісті «Син капітана», збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною», романів «Його сім'я», «Ідол», «І будуть люди». Творчий доробок письменника становить кілька десятків томів.
1954 Роман «Його сім'я»
1961 Роман «Ідол»
1964 Роман «І будуть люди»
1969 Збірка «Зінське щеня»
1974 «Біль і гнів»
1978 «Постріли Уляни Кашук»
1982 Був удостоєний Шевченківської премії.
1987 «Сільські історії», «Містечкові історії»
1988 «Боги на продаж. Міські історії»
13 жовтня 2006 Орден князя Ярослава Мудрого V ст. «за вагомий особистий внесок у розвиток української літератури, багаторічну плідну творчу працю та активну громадську діяльність».