...
Головна » Загальний догляд за хворими » Оксигенотерапія

"ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ"

Оксигенотерапія — це введення кисню в організм пацієнта з лікувальною метою, яке можна здійснити інгаляційним і неінгаляційним методами. Киснева терапія широко застосовується при патологічних станах, основу яких, перш за все, становить гіпоксія — загальна або місцева. Прикладами загальної гіпоксії можуть бути: тканинна гіпоксія, що виникла на фоні захворювань органів ди-хання і органів кровообігу; гемічна гіпоксія, що виникла внаслідок великої крововтрати; гіпоксія від отруєння чадним газом та інші. В останні роки широ-кого застосування в медичній практиці знайшла оксигенобаротерапія, яка ефек-тивна не тільки в лікуванні загальної гіпоксії, айв лікуванні місцевих проявів гіпоксії, наприклад, хронічної ішемічної хвороби серця , ішемії кінцівок на фоні травм або атеросклеротичного ушкодження судин. Гіпербарична оксиге-нація застосовується для надання невідкладної допомоги при гострих пору-шеннях прохідності мозкових, вінцевих судин, при пологах (у разі розвитку гіпоксії плода), а також для профілактики раньової інфекції при важких відкритих травмах кінцівок. Як правило, киснева терапія ефективна в комплексі з іншими лікувальними засобами при наданні невідкладної допомоги і при традиційному лікуванні того чи іншого захворювання.
Оснащення блоку:
стерильні: лотки (2-3), марлеві серветки, ватні кульки, носові катетери (од-норазовий ~ пластиковий або багаторазового використання — гумовий). Кис-невий балон з редуктором, киснева подушка, киснева маска, інгалятор ки-шеньковий портативний (ІКП-М), затискач, лейкопластир, каструля ємністю 5-10 л, кварта, ложка. Розчини: 40°, 96" етилового спирту, 3% пзрекису водню, 10% антифомсилан. Інструкції по техніці безпеки при роботі з кисневим бало­ном, барокамерою.

 ЗАПОВНЕННЯ КИСНЕВОЇ ПОДУШКИ КИСНЕМ ВІД БАЛОНА.

Для оксигенотерапії використовується спеціальний медичний кисень, який зберігається в балонах, пофарбованих в блакитний колір. На балоні є позначка чорною фарбою "Кисень" та літера "М" — медичний. Тиск у балоні 150 атм. Медичний працівник повинен знати, що стиснутий кисень є вибухонебезпечним, а тому слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки при роботі з киснем, балоном, апаратурою.
Киснева подушка являє собою прогумований мішок ємністю 25-50 л. Від мішка відходить гумова трубка довжиною біля І м, на якій є кран та мундштук. До подушки кріпиться лямка.
/. Місце проведення:
спеціальне приміщення для зберігання кисневого балону.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Балон, заповнений медичним киснем.
  2. Редуктор.
  3. Киснева подушка.
  4. Затискач.

///. Попередня підготовка до виконання навику:
з огляду на небезпеку вибуху кисню та виникнення пожежі медична сестра повинна звернути увагу на:

  1. приміщення, де зберігається кисневий балон. Воно повинне бути су-
    хим, температура повітря — не вища за +25°С. Дія більш високої темпе-
    ратури оточуючого повітря або дія сонячних променів можуть призвести
    до різкого підвищення тиску газу в балоні у зв'язку з його розширенням.
    В приміщенні, де зберігається кисневий балон, недопустимо палити, ко-
    ристуватися електроприладами, відкритим вогнем. Забороняється в цьо-
    му приміщенні зберігати інші гази, ефір, спирт, бензин;
  2. положення балону. Балон повинен знаходитися у вертикальному поло-
    женні, бути зафіксованим металевими скобами до стіни приміщення;
  3. позначки, яка розміщена на верхній частині балона. Звернути увагу на
    рік виготовлення балону і дату наступного випробовування (випробову-
    вання на стійкість до високого тиску проводиться один раз на 5 років);
  4. свій зовнішній вигляд. Одяг повинен бути чистим, а саме, не забрудненим
    жиром, мастилами, фарбою. Руки забороняється змащувати кремом або
    олією.

IV. Основні етапи виконання навику:
Запам'ятайте! Кисень — це сухий і холодний газ, який при контакті з слизовими оболонками може викликати їх опік, а тому на всіх етапах роботи з киснем — не слід направляти струмінь газу в обличчя, очі.

  1. Візуально оцінити стан мішка і гумової трубки кисневої подушки, звер­
    таючи увагу на їх цілість.
  2. З гумової трубки кисневої подушки зняти мундштук з краном.
  3. Надягнути лямку від кисневої подушки на передпліччя лівої руки.
  4. Приєднати гумову трубку подушки до вихідного штуцера кисневого балону.
  5. Звернути увагу на редуктор, який має 2 манометри. Один із них показує
    тиск кисню в балоні, інший — тиск, під яким кисень випускається з бало­
    ну.  Користуючись вентилем редуктора,  наповнити подушку киснем під
    тиском 1-2 атм. (вентиль редуктора слід повільно крутити за годиннико­
    вою стрілкою, слідкуючи за стрілкою манометра низького тиску).
  6. Відчувши наповнення подушки (вона стає твердою), вентиль редуктора
    закрутити проти годинникової стрілки. Занадто тверду подушку робити
    не слід, тому що оболонка подушки не розрахована на високий тиск і
    може статися розрив з вибухом.
  7. Гумову трубку кисневої подушки перетиснути затискачем, щоб кисень
    не виходив з подушки в атмосферу.
  8. Від'єднати гумову трубку подушки від вихідного штуцера кисневого балону.
  9. Надіти на гумову трубку кисневої подушки мундштук з краном. Кран має
    бути закритим, в положенні, перпендикулярному до трубки.
  10. Зняти затискач з гумової трубки.
  11. Використати кисневу подушку за призначенням.

ПОДАЧА КИСНЮ ЧЕРЕЗ КИСНЕВУ ПОДУШКУ.
І. Місце проведення;
служби швидкої медичної допомоги, стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Киснева подушка.
  2. Стерильні ватні кульки.
  3. Стерильна марлева серветка, складена у 3-4 шари.
  4. Бинт.
  5. Лоток.
  6. Питна вода.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. надати пацієнту зручне положення у ліжку з підвищеним головним кінцем;
  2. помити руки з милом, витерти рушником;
  3. обробити мундштук кисневої подушки стерильними ватними  кульками,
    змоченими в 96° розчині етилового спирту;
  4. марлеву серветку, складену в 3-4 шари, змочити водою, віджати надлиш-

ки рідини;

  1. обгорнути мундштук вологою марлевою серветкою та укріпити її бинтом
    до основи мундштука;
  2. кисневу подушку покласти на стілець або на ліжко, збоку від пацієнта (а

не на пацієнта!).
IV. Основні етапи виконання навику:
1. Пристиснути до рота пацієнта мундштук кисневої подушки; попередньо
зауважити, щоб він вдихав ротом, а видихав носом.

  1. Відкрити кран кисневої подушки і регулювати ним швидкість поступання
    кисню.
  2. По мірі зменшення кисню в подушці її слід повільно скручувати з проти­
    лежного до трубки кінця, щоб максимально використати кисень з по-
    душки.

4.Можливе підвищення ефективності кисневої подушки, якщо мундштук замінити носовим катетером, а зволоження кисню здійснити шляхом про-пускання його через заповнений частково водою апарат Боборова. До довгої склянки трубки приєднати подушку, а до короткої — катетер.

  1. Протягом всієї маніпуляції спостерігати за станом пацієнта і допомагати
    йому притримувати мундштук.
  2. Коли подушка спорожніє, забрати мундштук від рота пацієнта.
  3. Після використання мундштук двічі протерти ватними кульками, змоче-
    ними у 96° розчині етилового спирту або у 3% розчині перекису водню.

 ЦЕНТРАЛІЗОВАНА ПОДАЧА КИСНЮ ЧЕРЕЗ НОСОВИЙ КАТЕТЕР.

 І. Місце проведення:
палата стаціонару, реанімаційне відділення, операційний блок.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Кисневий балон, розміщений у спеціальному ізольованому приміщенні.
  2. Система металевих та гумових трубок, що підходять до ліжка пацієнта.
  3. Ліжко пацієнта.
  4. Стандартний кисневий редуктор (дозатор кисню)

    5. Апарат Боброва з водою.
6.Стерильний носовий катетер одинарний або подвійний:
7. Стерильний лоток.

  1. 8.Стерильні гумові рукавички.

9.Стерильна вазелинова олія.
10. Лейкопластир.
///. Попередня підготовка до виконання навику:
- надати пацієнту зручне положення у ліжку з підвищеним головним кінцем;
-запропонувати пацієнту очистити порожнину носа, переконуючися у прохідності верхніх дихальних шляхів;
- до довгої скляної трубки апарата Боброва, яка повинна бути занурена у
воду,   прикріпити частину тонкого гумового зонда, довжиною 2-3 см від
отвору, і зробити в ньому додатково декілька бокових отворів, щоб
краще зволожувався кисень;
- заповнити на 1/3 апарат Боброва водою;
- приєднати апарат Боброва до централізованої системи та зафіксувати
його біля ліжка пацієнта;
- помити руки з милом під проточною водою, витерти чистим індивідуаль-
ним рушником, одягнути стерильні гумові рукавички;
- перед введенням гумового катетера в носові ходи слід перевірити цілість
і еластичність його, тому що він може порватися і аспірувати в дихальні
шляхи;
- виміряти на катетері відстань від кінчика носа до мочки вуха;
- змастити стерильний носовий катетер стерильною вазелиновою олією.
/V. Основні етапи виконання навику:
1.   Ввести одинарний катетер з боковими отворами у лівий або правий
нижній носовий ходи, а подвійний катетер — в обидва нижні носові ходи
на відміряну глибину.

  1. Оглянути зів. Повинен бути видним кінець (або два) уведеного катетера.
    При введенні катетера далі носоглотки можливе потрапляння його в стра-
    вохід з наступним роздуванням і навіть розривом шлунка. При поверхнево-
    му ж розташуванні катетера , кисень викликає подразнення слизової обо-
    лонки носа, а також більша його частина витрачається марно.
  2. Зовнішній кінець носового катетера з'єднати з короткою скляною труб-
    кою апарата Боброва.
  3. Відкрити вентиль редуктора і ввести кисень в апарат Боброва.
  4. Відрегулювати оптимальну дозу зволоженого кисню (4-6 л/хв. ) , який
    по носовому катетеру поступає до пацієнта.
  5. Кожні 30-40 хвилин змінювати положення катетера (з правого носового
    ходу в лівий і назпаки) для запобігання висиханню слизової оболонки
    носових ходів і утворенню пролежнів.
  6. При виникненні першіння в носі і носоглотці тимчасово припинити пода-
    чу кисню і закапати олійні краплі в ніс.
  7. Через 1-2 години інгаляції потрібно робити перерву на 20-30 хвилин,
    щоб запобігти токсичній дії високих концентрацій кисню. Перенасичен-
    ня організму киснем погано впливає на серцево-судинну та дихальну системи. А при тривалому застосуванні кисню може виникнути гостре кисневе отруєння.

9.       Після закінчення кисневої терапії закрити вентиль редуктора, вийняти носовий катетер з носового ходу, продезінфікувати та простерилізувати його.
10.    При необхідності отримувати кисень протягом тривалого часу — зовнішню частину носового катетера зафіксувати до шкіри обличчя лейкопластирем.

ДЕЗІНФЕКШЯ. ПЕРЕЛСТЕРИЛІЗАЦІЙНА ОЧИСТКА

 І СТЕРИЛІЗАЦІЯ НОСОВИХ КАТЕТЕРІВ.

 І. Місце проведення:
маніпуляційний кабінет.
//. Оснащення робочого місця:
1.Ниркоподібний лоток.

  1. Носові катетери: одноразовий — пластиковий або багаторазового вико-
    ристання — гумовий.
  2. Дезрозчин.
  3. Ємність, промаркірована "Для промивання носових катетерів".

5.Ємність, промаркірована "Для замочування носових катетерів".
6.      Миючий розчин:
7.Ємність, промаркірована "Для миючого розчину".
8.Шприц ємністю 20 мл.
9.Ножиці.
10.Стерилізатор.
11.Бікс.
12.Пелюшка.
13.Пробірка з бензойнокислим натрієм.
14.Ємність, промаркірована "Для стерильних носових катетерів".
15.Гумові рукавички.
16.Ємність, промаркірована "Для використаних гумових рукавичок".
17.Проточна вода, мило, рушник.
///. Попередня підготовка до виконання:

  1. одягнути гумові рукавички, поліетиленовий фартух;

IV, Основні етапи виконання навику:

  1. Після використання носовий катетер промити дезрозчином в ємності, промаркірованій "Для промивання носових катетерів". Промити
    канал катетера дезрозчином під тиском за допомогою 20 мл шприца.
  2. Замочити в дезрозчині на 60 хвилин в ємності, промаркірованій "Для замочування носових катетерів".

3.          Одноразовий пластиковий катетер розрізати ножицями на шматочки і
викинути в урну.

  1. Гумовий носовий катетер багаторазового використання промити проточною водою.
  2. Занурити у миючий розчин температурою 50°С на 15 хвилин. Промити
    канал катетера миючим розчином під тиском за допомогою 20 мл шприца.
  3. Ретельно промити гумовий катетер проточною водою.

7. Провести стерилізацію гумових катетерів методами:
а)     паровим методом (загорнути у пелюшку, покласти в бікс, стерилізу-
вати при 4 121°, тиску 1 атм. 45 хв. ). Для контролю дотримання
режиму стерилізації покласти у бікс пробірку з бензойнокислим
натрієм;
б)     кип'ятіння у дистильованій воді протягом ЗО хвилин.

    • Зберігати стерильні носові катетери в асептичних умовах в промаркіро-
      ваній ємності.
    • Після дезінфекції і стерилізації гумовий катетер обов'язково слід пере-
      вірити на цілість і еластичність, тому що деформований катетер може
      порватися і аспірувати в дихальні шляхи.

    "ПУНКЦІЯ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПОРОЖНИНИ"
    Пункція плевральної порожнини (плевроцентез) проводиться з діагностичною і лікувальною метою при ексудативному плевриті. Досліджуючи лабораторно плевральну рідину, уточнюють діагноз захворювання, а видалення рідини з мож-ливим потім введенням ліків у плевральну порожнину має лікувальне значення; після видалення рідини легені розправляються і зменшується задишка.
    Показаннями для термінового плевроцентезу є травматичний гемоторакс і пневмоторакс (спонтанний, клапанний).
    Оснащення блоку:
    стерильний маніпуляційний стіл, стерильні: лотки (3 шт.), спеціальна сте-рильна голка для пункції плеври з тупим зрізом довжиною 10 см і діаметром 1-2 мм з щільно укріпленою до неї гумовою трубкою довжиною 15-20 см, шприц Жане, шприци ємністю 2, 10, 20 мл з відповідними до них голками, пінцети, троакар, затискач, ватні тампони, марлеві серветки, пелюшки, бинт, пробірка з корком, трубочка від одноразово? системи для крапельних вливань довжиною 40-45 см з канюлею і довжиною 70-80 см без канюлі, палець від гумово? рукавички, маски (2 шт.), гумові рукавички (2 пари). Робочий маніпуляційний стіл, бікси (3 шт.), апарат Потена, банка ємністю Зл (бажано градуйована), флакон ємністю 0,5 л, клеол або лейкопластир. Розчини в ампулах: 0,1% атро­піну сульфату, 10% кофеїну-бензоат натрію; розчини у флаконах: 70° етилово­го спирту, йодонату, 0,5% новокаїну, 0,9% натрію хлориду, фурациліну 1:5000; 5% хлораміну, 0,5% миючий розчин, промаркіровані ємності.

     ПУНКЦІЯ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПОРОЖНИНИ З ДІАГНОСТИЧНОЮ МЕТОЮ.

    Пункцію плевральної порожнини виконує лікар. В обов'язки медичної сестри
    процедурного кабінету входить організація робочого місця, підготовка усього необхідного із оснащення, асистування лікарю під час проведення процедури і надання невідкладно? допомоги пацієнту при виникненні можливих ускладнень.
    /. Місце проведення:
    процедурний кабінет, палата (у разі важкого стану пацієнта).
    //. Оснащення робочого місця:

    1. Робочий маніпуляційний стіл.
    2. Лотки: один — стерильний, два — нестерильні.
    3. Стерильний шприц ємністю 20 мл і стерильна голка для пункції плеври
      довжиною 8-10 см, діаметром 1-2 мм.
    4. Стерильні шприци ємністю 2, 10 мл з голками.
    5. Стерильні тампони, серветки, пелюшки в біксах.
    6. Стерильна пробірка з корком.
    7. Стерильні гумові рукавички.
    8. Розчини: 70° етилового спирту, йодонату, 0,5% новокаїну, 0,1% атропі-
      ну сульфату, 10% кофеїну-6ензоат натрію, кордіаміну.

    9. Клеол, лейкопластир.
    ///. Попередня підготовка виконання навику:

    1. провести психологічну підготовку пацієнта;
    2. положення пацієнта залежить від його стану та місця проколу:

    а) якщо прокол, у 8-9 міжребер’ї по лопатковій лінії: пацієнта посадити на стілець обличчям до спинки стільця, спиною до лікаря. На спинку стільця покласти подушку, на якій пацієнт розмістить свої руки до ліктів і схилить на них голову; це дасть можливість забезпечити спокійну позу пацієнта;
    б) якщо прокол у 6-7 міжребер’ї по середній пахвовій лінії: пацієнта посадити на стілець боком, він спирається на спинку стільця тим боком, що не потребує проколу. Руку з хворої сторони відвести за голову пацієнта — це сприятиме розширенню міжреберних проміжків;
    в) якщо стан пацієнта важкий, його слід покласти на здоровий бік із відведеною за голову рукою;
    г) якщо прокол у 2-3 міжребер'ї (при пневмотораксі) по середньоклю-чичній лінії, то пацієнта посадити на стілець спиною до спинки стільця, обличчям до лікаря.

    1. вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим індивідуальним рушником, обробити 70° розчином етилового спирту, одягнути стерильні гумові рукавички;
    2. одягнути стерильну маску.

    IV. Основні етапи виконання навику:
    Запам'ятайте! Пункцію плевральної порожнини на всіх її етапах проводять із суворим дотриманням правил асептики.

    1. Подати лікарю стерильний пінцет, стерильні ватні кульки у стерильному
      лотку; розчин йодонату, 70°розчин етилового спирту для обробки ділян-
      ки пункції у межах кола радіусом 10 см. Місце пункції визначає лікар.
    2. Обкласти зону пункції стерильною пелюшкою з отвором всередині.
    3. Набрати 0,5% розчин новокаїну в шприц ємністю 10 мл, замінити вико-
      ристану голку на стерильну довжиною 4-5 см і подати лікарю для прове-
      дення знеболювання шкіри, підшкірної основи, м'язів і парієтального
      листка плеври.
    4. Через 2-4 хв. після проведення знеболювання подати лікарю стерильний
      шприц ємністю 20 мл з щільно надітою на нього голкою довжиною 8-Ю
      см; поршень шприца введений до кінця циліндра. Лікар тримає шприц у
      правій руці, як перо; вводить голку по верхньому краю ребра, щоб уник-
      нути пошкодження судинно-нервового пучка, який проходить по нижнь-
      ому краю ребра.
    5. Після попадання в плевральну порожнину лікар відтягує в шприц рідину,
      а потім виймає голку швидким рухом.

    6. Подати лікарю все необхідне для накладання асептичної пов'язки: сте-
    рильні марлеві тампони, зволожені 70° розчином етилового спирту, сте-
    рильні марлеві серветки, стерильний пінцет на стерильному лотку; клеол
    або лейкопластир.
    7. Отриману плевральну рідину випустити з шприца в стерильну пробірку;
    пробірку закрити корком.
    8. На пробірку прикріпити направлення, в якому вказати мету досліджен-
    ня, прізвище, ім'я та по батькові пацієнта, відділення, дату направлення
    матеріалу для лабораторного дослідження.
    9. Плевральну рідину в пробірці відправити до лабораторії негайно після її
    добування, щоб запобігти руйнуванню клітинних та формених елементів.

    1. Допомогти пацієнту пройти в палату, лягти у ліжко і простежити за
      його станом деякий час.
    2. Провести дезінфекцію використаного інструментарію.
    3. Отриману плевральну рідину засипати сухим хлорним вапном у співвідношенні 1:5.

    МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПУНКЦІЇ ТА ТАКТИКА ПРИ НИХ
    .
    1.Виникнення або посилення кашлю під час процедури.
    Тактика: заздалегідь дати пацієнту протикашльові засоби -лібексин, кодтерпін, кодеїн.
    2.Непритомність, яка може бути пов'язана з видом крові, з реакцією на
    біль та з іншими чинниками.
    Тактика: припинити плевроцентез, дати понюхати пацієнту розчин аміаку на шматочку вати, ввести 2 мл кордіаміну під шкіру.
    3.Колапс, який може виникнути внаслідок швидкого відтягування великої
    кількості плевральної рідини. Клініку колапсу дивись блок "Вимірювання температури тіла".
    Тактика: припинити плевроцентез, надати пацієнту горизонтальне положення у ліжку з піднятим ніжним кінцем тулуба, негайно ввести під шкіру 1 мл 10% розчину кофеїну-бензоат натрію.
    4.Поява вазовагального рефлексу, який розвивається внаслідок подразнення листків плеври при їх проколі. При цьому артеріальний кров'яний тиск знижується, пульс стає рідким, слабкого наповнення.
    Тактика: припинити плевроцентез, під шкіру ввести 1 мл 0,1% розчину
    атропіну сульфату. Вкласти пацієнта у ліжко.
    5.Пневмоторакс, який може виникнути при пошкодженні вісцеральної плев-
    ри та легеневої тканини, тому повітря потрапляє з альвеол легені в плев-
    ральну порожнину. Щоб цього не трапилося, по-перше, пацієнт повинен
    стримувати кашель під час пункції, по-друге, голка для пункції повинна
    мати тупий зріз і по-третє, не слід надто глибоко робити прокол.
    Тактику при виникненні цього ускладнення визначає лікар; медична сестра виконує його вказівки.

    1. Інфікування плевральної порожнини, м'яких тканин грудно? клітки, яке може виникнути при недотриманні правил асептики та антисептики.

    Запам'ятайте! Дотримання правил асептики та антисептики є обов'язковою вимогою при проведенні пункції; в цьому медична сестра відіграє відповідну роль.
    Тактику при виникненні цього ускладнення визначає лікар; медична сестра виконує його вказівки. .

     ДЕЗІНФЕКЦІЯ ТА СТЕРИЛІЗАЦІЯ ІНСТРУМЕНТІВ ПІСЛЯ

    ПРОВЕДЕННЯ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПУНКЦІЇ

    І. Місце проведення:
    процедурний кабінет.
    //. Оснащення робочого місця:
    1.       Ємність, промаркірована "Для промивання інструментарію", з дезрозчином.
    2.      Ємність, промаркірована "Для замочування інструментарію", з дезрозчином.

    1. Ємність, промаркірована "Миючий розчин".
    2. Миючий розчин: Проточна вода.
    3. Водяний термометр.
    4. Йоршик.
    5. Дистильована вода.
    6. Гумові рукавички.
    7. Поліетиленовий   фартух.
    8. Сухе хлорне вапно.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:

    1. одягнути гумові рукавички, поліетиленовий фартух;
    2. IV. Основні етапи виконання навику
    3. Промити дезрозчином використані шприци, голки, пінцети,
      затискач, гумову трубку (пропускаючи через неї розчин).
    4. Замочити в дезрозчині на 60 хв.
    5. Промити під проточною водою кожний інструмент до зникнення запаху
      хлораміну.
    6. Замочити в миючому розчині при температурі 50°С на 15 хв.
    7. Промити в цьому розчині кожний інструмент йоршиком.

    6.      Промити під проточною водою кожний інструмент від залишків миючого розчину.

      • Промити дистильованою водою.
      • Провести сортування інструментарію, завернути в бавовняну тканину,
        складену вдвічі. Провести укладку в бікс.
      • Бікс віднести в ЦСВ.
      • Автоклавування провести при температурі 121 0С, тиску 1 атм. протягом
        45 хв. Контроль стерилізації здійснити за допомогою бензойнокислого
        натрію, що був закладений у бікс.
      • Стерилізацію здійснити напередодні запланованої пункції.