...
Головна » Загальний догляд за хворими » Особиста гігієна

"ОСОБИСТА ГІГІЄНА ПАЦІЄНТІВ І ДОГЛЯД ЗА НИМИ"

Дотримування правил особистої гігієни, зручне ліжко, чиста постіль створюють умови для швидкого одужання пацієнтів і запобігання багатьом ускладненням. Велике значення має правильний догляд за пацієнтами. Що важчий перебіг захворювання у пацієнта, то складніше за ним доглядати. Тому медична сестра повинна добре засвоїти методику проведення всіх маніпуляцій по догляду і вміти чітко їх виконувати.
ОБЛАШТУВАННЯ ЛІЖКА ПАЦІЄНТА.

Оскільки хвора людина більшу частину часу проводить у ліжку, дуже важ-ливо, щоб воно було зручним, а постіль чиста, суха, рівна. Вірне підготування постілі і контроль за її станом — це створення комфортного положення пацієнту профілактика розвитку опрілостей, пролежнів та інших ускладнень.
/. Місце проведення:
палата стаціонару, домашні умови, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Ліжко.
  2. Матрац.
  3. Наматрацник.
  4. Клейонка (при необхідності).
  5. Пелюшки (при необхідності).
  6. Ковдра.
  7. Подушка.

8.     Комплект постільної білизни: простирадло, підковдра, наволочка, 2 руш-
ника.
///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. перевірити справність ліжка;
  2. ліжко двічі протерти полотниною, змоченою дезінфікуючим розчином, а потім полотниною, зволоженою водою.

IV. Основні етапи виконання навику:
1. На матрац, який пройшов дезінфекцію в дезінфекційній камері, одягнути чистий наматрацник. Матрац повинен бути достатньої товщини, рівним, без горбів і впадин. Матрац з наматрацником покласти на добре натягнену сітку ліжка.

  1. Постелити чисте простирадло, краї якого по всій довжині підігнути під
    матрац так, щоб воно не збиралося в складки (іноді краї простирадла
    доцільно підколоти до матрацу за допомогою англійських шпильок).
  2. На подушку надіти чисту наволочку. Якщо необхідно, пацієнту застосувати 2 подушки, то нижня подушка повинна бути з пір'я, а верхня — з
    пуху. Подушки розмістити таким чином, щоб нижня трохи виступала зпід верхньої, а верхня — упиралася об спинку ліжка.
  3. На ковдру надіти чисту підковдру (байкову або вовняну — залежно від
    сезону). Якщо холодно — дати запасну ковдру.
  4. Забезпечити пацієнта двома рушниками — для обличчя і для ніг.
  5. Для важкохворих пацієнтів бажано застосовувати простирадло з супер адсорбентом, яке    не промокає.  При  відсутності такого простирадла
    потрібно на матрац,  щоб запобігти забрудненню його екскрементами
    людини, — покласти клейонку. Для пацієнтів з нетриманням сечі і калу
    бажано використовувати багатосекційний матрац, середня частина яко-
    го має  відповідну впадину для судна.   Матрац таких пацієнтів по всій
    площі обшитий гумовою або поліетиленовою клейонкою.
  6. Порекомендувати пацієнтам,  прикутим до ліжка по стану здоров'я,  і
    людям  похилого та старечого віку користуватися памперсами.  Прости-
    радло з суперадсорбентом і памперси — це не тільки гігієнічний засіб, а
    і засіб профілактики пролежнів.
  7. Важкохворим пацієнтам при необхідності використати пелюшки під по-
    перекову ділянку і таз.

 НАДАННЯ ПАЦІЄНТУ НЕОБХІДНОГО ПОЛОЖЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЛІЖКА.

Медична сестра повинна постійно слідкувати за тим, щоб положення пацієнта було функціональним, тобто поліпшувало функцію того чи іншого хворого орга-на. Краще цього добитися, розміщуючи пацієнта на функціональне ліжко, яке складається з трьох рухливих секцій та має спеціальні пристосування (див. робоче місце).
/. Місце проведення:
палата стаціонару, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Функціональне ліжко.
  2. Ручки або кнопки для підняття або опускання відповідних секцій ліжка.
  3. Приліжковий столик.
  4. Штатив для крапельниці.
  5. Секція для підкладного судна або сечоприймача.
    ///. Попередня підготовка до виконання навику:
  6. перевірити роботу ручок (або кнопок), розміщених біля головного і нож-
    ного кінців ліжка;
  7. провести дезінфекцію ліжка;

-       підготувати постіль пацієнту.
IV. Основні етапи виконання навику:
1. Надати пацієнту звичайне положення у функціональному ліжку (всі секції ліжка розмістити горизонтально).
2.      Надати  напівсидяче положення пацієнту,  піднімаючи головний  кінець
ліжка (при задишці).

  1. Надати підвищене положення нижніх кінцівок, піднімаючи ножний кінець
    ліжка; головний кінець ліжка опустити до горизонтального рівня, забра-
    ти подушку з-під голови (при колапсі).

НАДАННЯ ПАЦІЄНТУ НЕОБХІДНОГО ПОЛОЖЕННЯ У ЗВИЧАЙНОМУ ЛІЖКУ.

Крім функціональних в стаціонарі є ліжка металеві (нікельовані або пофар-бовані олійною фарбою), дерев'яні (полаковані), з рівною добре натягненою пружинною сіткою. Ніжки ліжка повинні мати коліщатка, щоб його легше було пересувати.
/. Місце проведення:
палата стаціонару, домашні умови, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Ліжко металеве або дерев'яне.
  2. Додаткові подушки, ковдра.
  3. Підголовник.
  4. Пелюшка.
  5. Стільчик.
  6. Стілець.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. провести дезінфекцію ліжка
  2. підготувати постіль пацієнту
    IV. Основні етапи виконання навику:
  3. Для того, щоб лежачий пацієнт, який лежить на звичайному металевому
    ліжку,  не зсувався  вниз, на ліжко потрібно покласти опору для ніг і
    зверху покрити її пелюшкою; в такому разі пацієнт буде опиратися об
    опору ступнями ніг.
  4. В деяких випадках доцільніше під матрац на рівні колін покласти валик
    із ковдри; в такому разі пацієнт лежить з напівзігнутими ногами.
  5. Для зменшення задишки використати спеціальний підголовник, який не-
    обхідно обшити пелюшкою; поверх нього покласти подушку.
  6. При відсутності підголовника — використати додаткову подушку або
    ковдру, складену в декілька разів.
  7. Для зменшення задишки, яка різко збільшується в лежачому положенні
    пацієнту необхідно надати положення у ліжку сидяче, а саме — посадити
    його спиною до стіни, під спину підкласти 2-3 подушки, а під ноги поста-
    вити стільчик.
  8. Якщо необхідно надати підвищеного положення нижній кінцівці подушку.
  9. В разі, коли  необхідно збільшити кровопостачання головного мозку,
    доцільніше під ножний кінець ліжка підставити табуретку або стілець; з-
    під голови забрати подушку.

ЗАМІНА ПОСТІЛЬНОЇ І НАТІЛЬНОЇ БІЛИЗНИ ЛЕЖАЧОГО ПАЦІЄНТА.

Постільна білизна повинна бути бавовняною, а натільна — бавовняною чи фланелевою. Заміну білизни пацієнту слід проводити обережно, щоб не завдати йому додаткового болю і страждання.
/. Місце проведення:
палата стаціонару, домашні умови, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Ліжко.
  2. Брудна постільна і натільна білизна.
  3. Металевий бак з кришкою, промаркірований "Брудна білизна".
  4. Клейончастий або поліетиленовий мішок.
  5. Гумові рукавички.
  6. Комплект чистої постільної білизни.
  7. Чиста натільна білизна.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. отримати згоду пацієнта на проведення процедури;
  2. підготувати комплект чистої білизни;
  3. пояснити пацієнту послідовність ваших сумісних дій;
  4. перед заміною білизни провести пацієнту повну або часткову санітарну
    обробку, заміна в стаціонарі проводиться   1  раз  в 7-10 днів, а при необхідності —частіше;
  5. при заміні, збиранні та сортуванні брудної білизни обов'язково одягнути
    гумові рукавички з метою запобігання передачі  інфекції в лікувальних
    установах.

IV. Основні етапи виконання навику:
Є декілька способів заміни простирадла лежачому пацієнту. Перший спосіб застосовується у тому випадку, коли пацієнту дозволяється повертатися у ліжку (при ліжковому режимі). Другий спосіб застосовується, як правило, у тому випадку, якщо пацієнту забороняються активні рухи у ліжку (при суворо ліжко-вому режимі).
Перший спосіб:

  1. Чисте простирадло згорнути валиком по довжині.
  2. Підняти трохи голову пацієнта і забрати подушку.
  3. Підсунути пацієнта на край ліжка і повернути його на бік.
  4. Брудне простирадло згорнути по довжині у напрямку до пацієнта.
  5. На звільнену частину постелі розстелити чисте простирадло,  щоб
    його вільний край дещо звисав із ліжка.

6.          Повернути пацієнта на спину, а потім на другий бік, тобто на частину
ліжка, накриту чистим простирадлом.

  1. Забрати брудне простирадло і розправити чисте.
  2. Повернути пацієнта на спину.
  3. Краї простирадла заправити під матрац.
  4. Покласти під голову пацієнта подушку.
  5. Укрити пацієнта ковдрою з підковдрою, впевнитись, чи комфортно
    він себе почуває.

Другий спосіб:

  1. Чисте простирадло згорнути валиком по ширині.
  2. Обережно підняти верхню половину тіла пацієнта, забрати подушку.
  3. Швидко згорнути брудне простирадло з-під голови і спини до крижів.
  4. На звільнене місце розстелити чисте простирадло.
  5. Замінити брудну наволочку на чисту.
  6. На чисте простирадло покласти подушку в чистій наволочці і опусти-
    ти на неї голову пацієнта.
  7. Підняти таз, а  потім ноги  пацієнта, прибрати з-під нього брудне
    простирадло і розправити чисте; опустити пацієнта.
  8. Заправити краї простирадла під матрац.
  9. Укрити пацієнта ковдрою з підковдрою, впевнетись, чи комфортно
    він себе почуває.

Заміна лежачому пацієнту сорочки:
1.          Підвести руки під крижі пацієнта, взяти край сорочки і обережно
підняти її ззаду до потилиці, а спереду — до грудей.

  1. Підняти обидві руки пацієнта і скатану біля шиї сорочку зняти через
    голову пацієнта, потім зняти рукава.
  2. Одягти пацієнта у зворотному порядку: спочатку одягти рукава, потім
    одягти   сорочку через голову і розправити її під тілом пацієнта і на
    грудях.
  3. Якщо у пацієнта ушкоджена одна рука, то спочатку зняти рукав
    сорочки із здорової, а потім із хворої руки, а одягти слід у зворот-
    ному порядку, починаючи із хворої руки.
  4. Якщо у пацієнта суворий постільний режим — йому потрібно одяга-
    ти сорочку, яка має розріз уздовж усієї спини. Надягнути її лише на
    руки, а краї закласти під спину і розправити.
  5. Вкласти пацієнта в зручне для нього положення, вкрити ковдрою,
    впевнетись, чи комфортно він себе почуває.

   ДОТРИМАННЯ САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНОГО РЕЖИМУ ПРИ ЗАМІНІ БІЛИЗНИ.

В стаціонарі змінювати  постільну і  натільну білизну необхідно не рідше одного разу на 7-10 днів, бажано після прийняття ванни, душа; при забруд­ненні білизни біологічними рідинами (кров'ю, гноєм, блювотними масами, сечею, калом) — її слід замінити одразу ж.
/. Місце проведення:
палата стаціонару, спеціальне приміщення для сортування білизни.
II. Оснащення робочого місця:

  1. Металевий бак з кришкою, промаркірований "Брудна білизна".
  2. Клейончастий або поліетиленовий мішки.
  3. Брудна постільна і натільна білизна.
  4. Матрац.
  5. Ковдра.
  6. Подушка.
  7. Гумові рукавички.
  8. Гумовий фартух.

III.Попередня підготовка до виконання навику:
- при заміні, збиранні та сортуванні брудної білизни обов'язково одягнути гумові рукавички з метою запобігання передачі інфекції в лікувальних закладах. При сортуванні брудної білизни — одягнути спеціальний ха­лат, маску, поліетиленовий фартух.
IV.Основні етапи виконання навику:

  1. Брудну постільну і натільну білизну помістити спочатку в мішок (поліети-
    леновий або клейончастий, потім в металевий бак, промаркірований "Бруд-
    на білизна".

Запам'ятайте! Брудну білизну категорично забороняється
кидати на підлогу чи в ємність без кришки.
2.      Мокру від поту білизну сушити не рекомендується; її слід прати.
3.      Білизну, забруднену біологічними рідинами (кров'ю, гноєм, блювотними
масами, сечею, калом), — згортати забрудненою поверхнею до середини.

  1. Сортувати білизну в палаті заборонено.
  2. Заповнений брудною білизною металевий бак закрити кришкою і вине-
    сти його до спеціальної окремої кімнати для сортування білизни.
  3. Після виписки пацієнта матрац, ковдру, подушку здати в дезінфекційну
    камеру.
  4. Провести гігієнічне прибирання палати.
  5. В кімнаті для сортування — посортувати брудну білизну, скласти в щільні
    клейончасті  мішки, зав'язати мішки і відправити у пральню лікарні на
    каталці.

9.       Прибрати приміщення вологим методом із застосуванням дезінфікую-
чих засобів.

  1. Зняти гумові рукавички, занурити їх для дезінфекції на 60 хв. у відповідній промаркірованій ємності. Зняти спеціальний одяг.
  2. Ретельно вимити руки проточною водою з милом, витерти рушником.

ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ І ВОЛОССЯМ ЛЕЖАЧИХ ПАЦІЄНТІВ.

Знесилені важкохворі пацієнти протягом тривалого часу позбавлені можливості приймати гігієнічні водні процедури. У той же час чистота шкіри є обов'язковою умовою видужання пацієнта, тому що шкіра виконує дихальну, за­хисну функції, бере участь у терморегуляції, обміні речовин, а також є важли­вим органом чуття — шкірним аналізатором. Догляд за шкірою важкорих пацієнтів має не тільки деонтологічний аспект, але й поліпшує загальний стан пацієнта, запобігає гноячковим та грибковим ураженням, попрілостям, про­лежням.
/. Місце проведення:
палата стаціонару, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Миска.
  2. Кухоль.
  3. Тепла вода.
  4. Мило туалетне.
  5. Рідкий шампунь.
  6. Рушник.
  7. Серветка полотняна.
  8. Клейонка.
  9. Ножиці.
  10. Гребінець або масажна щітка для волосся.
  11. Дитяча присипка.
  12. Рослинна олія.
  13. Слабкий розчин оцту (1 стол. ложка столового оцту на склянку води).
  14. 1% спиртовий розчин діамантового зеленого.
  15. 2-3%  розчин калію перманганату.
  16. 3% розчин борної кислоти.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. отримати згоду пацієнта на проведення процедури;
  2. пояснити пацієнту послідовність ваших сумісних дій;
  3. помити руки з милом, витерти рушником, при необхідності одягнути полі-

етиленовий фартух.
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Щодня ранком та ввечері допомогти лежачому пацієнту умитися. Якщо
    стан пацієнта дозволяє, — надати йому напівсидяче положення в ліжку.
    Поставити промаркіровану миску на приліжковии столик функціонального
    ліжка або на стілець біля ліжка. На руки пацієнта полити теплу воду із
    глечика; при умиванні — підтримувати голову. Дати пацієнту чистий руш­
    ник.
  2. У випадку, коли пацієнт лежить нерухомо у ліжку — лице, шию і руки
    протерти м'якою губкою або чистою полотняною серветкою, змоченою
    теплою водою. Витерти шкіру м'яким рушником.
  3. Кожного разу перед прийманням їжі і при забрудненні, особливо після
    випорожнень — допомогти лежачому пацієнту помити руки з милом. Якщо
    пацієнт у змозі милити руки, то він це робить самостійно, а медична
    сестра ллє теплу воду із глечика на його руки. Нерухомому пацієнту
    милить руки та змиває залишки мила з його рук   сама медична сестра.
  4. Щодня проводити профілактику, а при необхідності — лікування  по-
    прілостей. Проводити ретельний огляд таких ділянок як: під молочними
    залозами у жінок, у пахвових і пахвинних складках   жінок і чоловіків.
    Дотримуватись чистоти тіла. Названі частини тіла обмивати 3%  розчи-
    ном борної кислоти, 2-3%  розчином калію перманганату; обсушувати
    шкіру "промоканням". Застосовувати дитячу присипку або тальк, очище-
    ну олію (лляну, оливкову,  мигдалеву), риб'ячий жир. Час від часу ці
    ділянки можна змащувати 1% спиртовим розчином брильянтового зеле-
    ного.
  5. 2-3 рази на день, особливо після фізіологічних відправлень — підмити
    лежачого пацієнта (навик "З") Один раз на 2-3 дні помити ноги важкохворому пацієнту.  Відгорнути
    нижній кінець матраца, на сітку ліжка поставити промаркіровану миску з
    теплою водою і занурити в неї ноги пацієнта. Намиленою губкою ретель-
    но протерти міжфалангові проміжки, помити інші ділянки ніг {до середи-
    ни гомілки), сухим рушником витерти спочатку міжфалангові проміжки,
    а потім усю поверхню ніг. При наявності грибкових уражень шкіри ніг ці
    місця протерти будь-якою протигрибковою маззю або розчином.
  6. Нігті на руках та ногах коротко підстригати не рідше одного разу на
    тиждень, краще — після гігієнічної ванни. Стригти нігті слід обережно,
    щоб не поранити шкіру.
  7. Двічі на день допомогти пацієнту розчесатися, якщо він не взмозі це
    робити самостійно. Краще користуватися не гребінцем, а індивідуаль-
    ною масажною щіткою; а коли гребінцем — то не з гострими зубцями,
    щоб не пошкодити шкіру. Коротке волосся розчесати, рухаючи щітку чи
    гребінець від коріння волосся до його кінця. На довгому волоссі — спочатку
    розчесати кінці волосся, а потім поступово перейти ближче до шкіри.
  8. Один раз в  7-10 днів помити голову лежачому пацієнту у ліжку.  Під
    голову та плечі підкласти спеціальну підставку. На сітку ліжка поставити
    промаркіровану миску. Для миття волосся застосувати рідкий шампунь
    або теплу перекип'ячену воду з милом (мильну піну). На голову пацієнта
    полити теплу воду з глечика. Після миття волосся насухо витерти рушни-
    ком та розчесати щіткою чи гребінцем. Пов'язати голову хусткою, щоб
    не допустити переохолодження.
  9. Один раз в 7-10 днів лежачому пацієнту здійснити обмивання шкіри в
    такій послідовності: обличчя, за вухами, шия, передня частина грудної
    клітки, живіт, руки, спина, сідниці, стегна, гомілки, ступні. Для  цього
    полотняну серветку змочити теплою водою, віджати; протираючи шкіру,
    — періодично прополіскувати серветку в чистій воді. Після обмивання
    шкіри — одразу ж ретельно протерти шкіру чистим сухим рушником,
    щоб пацієнт не застудився. При необхідності можна використати мило,
    слабкий розчин оцту, тощо.
  10. Ретельно слідкувати за місцями, де виконуються ін'єкції. Перед ін'єкцією
    бажано вимити вибране місце теплою водою з милом, а ще краще —
    використати щіточку для миття шкіри. Особливо це стосується ліктьового згину, де найчастіше виконують внутрішньовенні маніпуляції. Оскільки у важкохворої людини різко ослаблюється імунітет, можливе виникнення таких ускладнень як флебіт, сепсис. Ці місця слід ще й періодично кварцувати.

 ПІДКЛАДАННЯ СУДНА ЛЕЖАЧОМУ ПАЦІЄНТУ.

Запам'ятайте! Грубе підкладання та виймання судна у важкохворих пацієнтів сприяє швидкому виникненню пролежнів. Є різні види підкладних суден: плас­тмасове, металеве з емалевим покриттям, гумове, фаянсове.
/. Місце проведення:
палата стаціонару, домашні умови, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Судно.
  2. Промаркірований кухоль ємністю не менше 2 літрів.
  3. Тепла вода температури 30-35°С.
  4. Корнцанг.
  5. Великі ватні тампони або марлеві серветки.
  6. Чиста пелюшка.
  7. Клейонка.
  8. Гумові рукавички.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. підготувати пацієнта психологічно;
  2. відгородити пацієнта ширмою (при необхідності);
  3. одягнути    рукавички.

IV. Основні етапи виконання навику:

    • Принести з санітарної кімнати продезінфіковане, сухе та тепле підклад-
      не судно в палату.
    • Гумове судно перед підкладанням надути за допомогою ножного насоса.
    • Налити в судно невелику кількість теплої води.
    • Підкласти під пацієнта суху гумову клейонку.
    • Підвести одну руку під крижі пацієнта і допомогти йому підняти таз.
    • Зігнуті в колінах ноги пацієнта розвести трохи у сторони.
    • Судно підставити під сідниці таким чином, щоб над його великим отво­
      ром опинилася промежина, а трубка судна була між стегнами пацієнта у
      напрямку до колін. Додатково дати сечоприймач.
    • Прикрити пацієнта ковдрою і залишити його на деякий час одного.
    • Забезпечити пацієнта туалетним папером.
    • Після акту дефекації підняти таз пацієнта, взяти трубку судна і обереж-
      но вийняти його у напрямку, протилежному підкладанню.
    • Судно накрити кришкою, випорожнити в туалеті, ополоснути його во-
      дою і провести дезінфекцію.
    • Після акту дефекації — над чистим судном підмити пацієнта, висушити
      промежину.
    • Зняти рукавички, провести їх дезінфекцію.  Вимити руки, витерти їх
      рушником.
    • Перевірити чи суха білизна (постільна, натільна), розправити складки.
      Вкрити пацієнта ковдрою.
    • Відкрити вікно або кватирку для провітрювання палати (кімнати).

     ПОДАВАННЯ СЕЧОПРИЙМАЧА ЛЕЖАЧОМУ ПАЦІЄНТУ.
    І. Місце проведення:
    палата стаціонару, домашні умови, кабінет доклінічної практики.
    //. Оснащення робочого місця:

    1. Сечоприймач чоловічий.
    2. Сечоприймач жіночий.
    3. Гумова клейонка.
    4. Гумові рукавички.

    ///, Попередня підготовка до виконання навику:

    1. перед подаванням скляного  сечоприймача звернути увагу на його цілість;
    2. одягнути рукавички.

     IV. Основні етапи виконання навику:

    1. Принести з санітарної кімнати продезінфікований сухий та теплий се-
      чоприймач в палату.
    2. Подати сечоприймач пацієнту у ліжко.
    3. Якщо пацієнт сам  не  може  втримати  сечоприймач,     допомогти  йому.
      Розмістити сечоприймач між ногами. Жінкам сечоприймач ставиться та-
      ким чином, щоб отвір сечівника знаходився над лійкою трубки. Чолові-
      чий статевий член увести в отвір трубки.
    4. Після акту сечовиділення вміст сечоприймача вилити в унітаз.
    5. Помити сечоприймач у санітарній кімнаті теплою водою і провести дезін-
      фекцію.
    6. Для видалення різкого аміачного запаху сечі періодично необхідно опо-
      ліскувати сечоприймач 2-3 %  розчином хлористоводневої кислоти або
      миючими пастами чи порошками, які розчиняють солі сечової кислоти.

     ДЕЗІНФЕКЦІЯ СУДНА І СЕЧОПРИЙМАЧА.

    І. Місце проведення:
    санітарна  кімната.
    //. Оснащення робочого місця:

    1. Гумові рукавички.
    2. Поліетиленовий фартух.
    3. Дезрозчин.
    4. Проточна вода.
    5. Судно.
    6. Сечоприймач.
    7. Полички для суден в санітарній кімнаті.

    ///, Попередня підготовка до виконання навику:

    1. одягнути рукавички, поліетиленовий фартух;

    IV. Основні етапи виконання навику:

    1. Після використання судно та сечоприймач звільнити від вмісту.
    2. Ретельно промити теплою водою.
    3. Продезінфікувати у спеціально промаркірованій ємності  дезрозчином протягом 60 хв. методом занурення.
    4. Ополоснути проточною водою, висушити.
    5. Зберігати судна і сечоприймачі у санітарній кімнаті на спеціальних по-
      личках. У  важкохворих пацієнтів чисте судно або сечоприймач  може
      постійно знаходитися під функціональним ліжком у спеціальному гнізді
      для суден або на дерев'яному стільчику, пофарбованому емалевою фар-
      бою і накритому клейонкою, яка двічі на день повинна протиратися дезрозчином.
    6. Зняти рукавички, продезінфікувати їх. Вимити руки, витерти рушником.

    ПІДМИВАННЯ ЛЕЖАЧОГО ПАЦІЄНТА.
    І. Місце проведення:
    палата стаціонару, домашні умови, кабінет доклінічної практики.
    //. Оснащення робочого місця:

    1. Судно.
    2. Промаркірований кухоль ємністю не менше 2 літрів.

    3.    Тепла вода температури 30-35°С зі слабким розчином калію перманга-
    нату.

    1. Корнцанг.
    2. Великі ватні тампони або марлеві серветки.
    3. Чиста пелюшка.
    4. Клейонка.
    5. Гумові рукавички.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:

    1. пояснити пацієнту хід процедури; отримати згоду на її проведення;
    2. відгородити пацієнта ширмою (при необхідності);
    3. декілька кристаликів калію перманганату кинути в  прозору ємність на
      200-250 мл, налити води, розмішати розчин;
    4. після осідання залишків калію перманганату   обережно відлити декілька
      мілілітрів насиченого темного розчину в промаркірований кухоль з теп-
      лою водою до отримання блідо-рожевого кольору;

    -     вимити руки, витерти їх рушником, одягнути рукавички.
    IV. Основні етапи виконання навику:

    1. Положити пацієнта на спину; ноги його злегка зігнути у колінах і розвести.
    2. На простирадло під нижні частини тіла пацієнта підстелити клейонку.
    3. Під сідниці підкласти тепле сухе судно.
    4. Стати з правої сторони від пацієнта.
    5. Лівою рукою з глечика полити теплий антисептичний розчин на ділянку
      статевих органів.
    6. Правою рукою, в якій корнцанг із ватним тампоном, здійснювати рухи
      від статевих органів до заднього отвору, тобто зверху вниз. Для підми-
      вання можна використовувати спеціально пошиту із бавовняної тканини
      рукавичку; вона має бути індивідуальною.
    7. Промити послідовно: лобок, статеві органи, пахвинні складки, ділянку
      заднього проходу. Так слід робити для того, щоб не занести інфекцію
      до сечостатевих органів.
    8. Висушити ділянку промежини сухими ватними тампонами, закріпленими
      у корнцанг, у тому ж напрямку.
    9. Якщо дозволяє стан пацієнта,    він може підмитися своїми, передчасно
      вимитими руками. Слід лише йому полити теплий розчин на зовнішні
      статеві органи.

    10.    Прибрати судно, звільнити його від вмісту, продезінфікувати.

    1. Прибрати клейонку,  продезінфікувати її,  протираючи двічі  полотни-
      ною, змоченою у дезрозчині, з інтервалом  15 хв.,
      промити під проточною водою, підсушити.
    2. Зняти рукавички, провести їх дезінфекцію. Вимити руки, витерти їх
      рушником.

     КОМПЛЕКСНА ПРОФІЛАКТИКА ПРОЛЕЖНІВ.

    У ослаблених, нерухомих пацієнтів, особливо тих, які займають пасивне положення в ліжку (наприклад у паралізованих), виникають порушення жив-лення м'язів, шкіри і можуть утворюватися пролежні (змертвіння, некроз). Про-лежень — це дистрофічні, виразково-некротичні зміни шкіри, підшкірної основи, а іноді і скелетних м'язів. Слід пам'ятати, що утворення пролежнів є ознака поганого догляду за пацієнтами.
    /. Місце проведення:
    палата стаціонару, домашні умови .
    //. Оснащення робочого місця:

    1. Підкладне гумове або паролонове коло.
    2. Надувний гумовий матрац.
    3. Торбинка, заповнена насінням проса, льону.
    4. Вата.
    5. Слабкий розчин оцту (1 столова ложка столового оцту на склянку води).
    6. 10% розчин камфорного спирту.
    7. 40% розчин етилового спирту.
    8. Кварцова лампа.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:

    1. пояснити пацієнту хід процедури і отримати згоду на її проведення;
    2. підготувати підкладне гумове коло;
    3. перевірити роботу кварцової лампи.
      IV. Основні етапи виконання навику:

    1.       Систематично слідкувати за станом постільної і натільної білизни важ-
    кохворого пацієнта. Білизна повинна бути чиста, суха, рівна, без скла-
    док та рубців.

    1. Порекомендувати пацієнтам похилого та старечого віку, а також пацієн-
      там з нетриманням сечі користуватися памперсами, які є не тільки хоро-
      шим гігієнічним засобом, а і засобом для профілактики пролежнів.
    2. Після кожного прийому їжі — струшувати простирадло, щоб у ліжку не
      було крихт.
    3. Виконувати правила особистої гігієни пацієнтів, а саме догляд за шкірою
      у лежачих.
    4. Активізувати положення  пацієнта у ліжку (якщо дозволяє його стан).
      Для цього кожні 2-3 години (крім ночі) повертати пацієнта на різні боки.
      залишаючи  його у цьому положенні  на декілька хвилин. Таким чином
      слід змінювати положення пацієнта не менше 8-10 разів на добу.
    5. Регулярно оглядати місця, де найчастіше утворюються пролежні (поти-
      лиця, лопатки, крижі, гомілки, п'яти, лікті).
    6. Місця, найбільш уразливі щодо виникнення пролежнів, обробити теп-
      лою водою з милом, витерти м'яким  рушником методом промокання,
      протерти 10% розчином камфорного спирту або 40° розчином етилово-
      го спирту або слабким розчином оцту.
    7. Протираючи шкіру, цим же ватним тампоном робити легкий масаж.

    9.      Під крижі та куприк підкласти надувне гумове або паролонове коло, під лікті та п'яти —   спеціальні невеликі гумові або паролонові
    кола. Застосувати  надувний гумовий  матрац, який складається з багатьох
    повітряних камер. Ступінь заповнення повітрям окремих камер змінюється
    автоматично за допомогою регулятора.

      • Застосувати бавовняну торбинку, заповнену насінням проса або льону.
      • Щодня кварцувати шкіру спини та сідничних ділянок.

       КОРИСТУВАННЯ ГУМОВИМ КОЛОМ.
      І. Місце проведення:
      палата стаціонару, кабінет доклінічної практики.
      //. Оснащення робочого місця:
      1.         Підкладне гумове або паролонове коло.

      1. Дезрозчин
      2. Полотняна серветка.
      3. Гумові рукавички.
      4. Наволочка.

      6.         Пелюшка.
      ///. Попередня підготовка до виконання навику:

      1. одягнути гумові рукавички;
      2. IV. Основні етапи виконання навику:

      1.        Двічі протерти підкладне гумове коло полотняною серветкою, зволоженою
      дезрозчином з інтервалом 15 хв. Ополоснути і просушити.
      2.         Надути підкладне гумове коло (не сильно), щоб воно легко змінювало
      свою форму при рухах пацієнта.
      3.         Натягнути наволочку (якщо пацієнт перебуває в домашніх умовах) на
      надуте Підкладне гумове або паролонове коло.
      4.        Покрити надуте підкладне гумове коло великою пелюшкою (якщо пацієнт
      перебуває в умовах стаціонару).
      5   Підкласти пацієнту коло таким чином, щоб ушкоджене місце розміщувалося над   отвором.

       ЛІКУВАННЯ ПРОЛЕЖНІВ.

      Слід пам'ятати, що лікувати пролежні набагато складніше, ніж запобігти іх утворенню. Метод лікування, враховуючи стадію пролежня, вибирає лікар; ме­дична сестра виконує його призначення.
      /. Місце проведення:
      палата стаціонару, домашні умови.
      //. Оснащення робочого місця:
      1.1% спиртовий розчин діамантового зеленого.
      2.         3% розчин перекису водню.
      3.          Розчин фурациліну 1:5000.
      4.         5% розчин калію перманганату.

      1. 10% розчин камфорного спирту.
      2. 70' розчин етилового спирту.

      7.         10% стрептоцидова мазь.

      1. Мазь Вишневського.
      2. Обліпихова, шипшинова олії.
      3. Мазь солкосерилова.
      4. Полісорб.
      5. Стерильний пінцет.
      6. Стерильні марлеві серветки.
      7. Стерильні гумові рукавички.
      8. Лейкопластир.
      9. Лоток для використаних матеріалів і інструментів.
        ///. Попередня підготовка до виконання навику:
      10. пояснити пацієнту хід процедури і отримати згоду на її проведення;
      11. ретельно вимити руки під проточною водою, двічі намилюючи  милом,
        витерти чистим індивідуальним рушником або стерильною одноразовою
        серветкою, обробити стерилліумом, одягнути стерильні гумові рукавички.

      IV. Основні етапи виконання навику:

      1. При початкових стадіях (І стадія — блідість шкіри, II стадія — гіперемія)
        уражені  місця протерти спочатку теплою водою , а потім камфорним
        спиртом; змастити 5% розчином калію перманганату; використати квар-
        цову лампу.
      2. На стадії утворення пухирів (III стадія), що ще не лопнули, їх слід обро-
        бити  1 %  спиртовим розчином діамантового зеленого і  накласти суху
        асептичну пов'язку.
      3. На стадії утворення некрозу (IV стадія) — очистити пролежень від некро-
        тизованих мас 3% розчином перекису водню   або вкладенням усереди-
        ну пролежня стерильної турунди, змоченої гіпертонічним  розчином.
        Запам'ятайте! Після застосування 3% розчину перекису водню не-
        обхідно зробити промиванння рани розчином фурациліну (1:5000)!
        Після очищення пролежня — шкіру навколо пролежня змастити 1% спир-
        товим розчином діамантового зеленого. Рану закрити стерильною сер-
        веткою, закріпити її лейкопластирем до шкіри. В міру очищення рани
        накласти мазеві пов'язки (10% стрептоцидова мазь, мазь Вишневського,
        а також використати мазі, які сприяють заживленню виразок: мазь або
        желе солкосерилу, мазі гормонального характеру, апілак; застосувати
        обліпихову, шипшинову олії).
      4. Після очищення пролежня від некротизованих мас (IV стадія) та після
        змащування шкіри навколо пролежня 1% розчином діамантового зеле-
        ного можна застосувати на рану адсорбент — полісорб. Накласти суху
        асептичну пов'язку.
      5. Для лікування IV стадії пролежнів можна застосувати ферментні засоби
        (трипсин, хемотрипсин, химопсин). Для цього 25-50 мг хемопсину розчи-
        нити в 10-50 мл 0,25% розчину новокаїну; одержаним розчином змочи-
        ти стерильні марлеві серветки, які накласти на раневу поверхню на 8-Ю
        годин. Зверху накласти вологонепроникливу пов'язку. Пов'язки потрібно
        змінювати 2 рази на добу.
      6. Одночасно доцільно для запобігання розвитку сепсису застосовувати
        парентерально антибіотики.

       

      ДОГЛЯД ЗА ПОРОЖНИНОЮ РОТА.

      У ротовій порожнині існує ціла популяція мікроорганізмів. За нормальних умов стан ротової порожнини контролюється завдяки належній гігієні. У ви­падку нехтування гігієнічними заходами та при відсутності належного догляду за порожниною рота (особливо це стосується пацієнтів), бактерійна популяція може поширитися і спричинити такі захворювання, як стоматит (запалення сли­зової оболонки ротової порожнини), гінгівіт (запалення слизової оболонки ясен), паротит (запалення привушної слинної залози), пульпіт, періодонтит (різних захворювань зубів).
      /. Місце проведення:
      палата стаціонару, домашні умови.
      //. Оснащення робочого місця:

      1. Зубна щітка.
      2. Зубна паста, зубний порошок, зубний еліксир.
      3. Ниркоподібний оток.
      4. Стерильні марлеві серветки, ватні тампони.
      5. Стерильний шпатель.
      6. Стерильний корнцанг або пінцет.
      7. Стерильний язикоутримувач.
      8. Стерильний гумовий балон або шприц ємністю 20-50 мл.
      9. Рушник.
      10. Поліетиленовий фартух.
      11. Розчини: калію перманганату 1: 10000, фурациліну 1: 5000, натрію хлори-
        ду 1%. гідрокарбонату натрію 2%, борної кислоти 5%, вітамін В-12.
      12. Обліпихова або шипшинова олія.
      13. Лоток для використаного матеріалу і інструментарію.
        ///. Попередня підготовка до виконання навику:
      14. пояснити пацієнту хід процедури і отримати згоду на її проведення;
      15. ретельно помити руки з милом, витерти чистим індивідуальним рушником
        або    стерильною одноразовою серветкою, обробити стерилліумом;
      16. запам'ятайте! Якщо пацієнт кашляє, то під час проведення цієї процедури

      слід одягнути на лице маску і захисні окуляри.
      -      важкохворому пацієнту, який перебуває у свідомому стані, надати у ліжку
      напівсидячого положення з дещо нахиленою вперед головою, шию і груди закрити поліетиленовим фартухом, під підборіддя підставити ло­ток, який притримує сам пацієнт або медична сестра;
      -      важкохворому пацієнту, який перебуває у непритомному стані, надати в
      ліжку горизонтального положення; опустити підголовник ліжка або при­
      брати подушку (щоб промивні води не аспірувати в дихальні шляхи). Під
      голову підстелити клейонку. Голову пацієнта повернути краще вліво; під
      кут    рота підставити ниркоподібний лоток.
      IV. Основні етапи виконання навику:
      1.     При загальному та напівліжковому режимі пацієнта вранці, перед прий­
      манням їжі та ввечері перед сном необхідно почистити зуби за допомо­
      гою зубної щітки пастою або порошком.
      2.      Після кожного прийому їжі    прополоскати ротову порожнину одним із
      антисептичних розчинів: підсоленою водою (1 ч. ложка солі на склянку води), розчином калію перманганату (1-2 кристалики на склянку води), 2% розчином гідрокарбонату натрію, 5% розчином борної кислоти та іншими.
      3.      Порекомендувати користуватися зубною ниткою, щоб видалити залиш­
      ки їжі між зубами, які можуть залишатися після чистіння зубів, і полос­
      кання ротової порожнини.
      4.     При ліжковому режимі пацієнта — допомогти йому почистити зуби у ліжку;
      надати положення (див. попередню підготовку), допомогти пацієнту вимити
      руки, притримати ниркоподібний лоток біля ротової порожнини, подати
      зубну щітку, пасту та воду в склянці. Після чистіння зубів, запропонувати
      прополоскати ротову порожнину теплою перевареною водою. Якщо па­
      цієнту важко почистити зуби, він може протерти їх; для цього допомогти
      вимити руки, притримати ниркоподібний лоток біля ротової порожнини,
      подати стерильні марлеві серветки, змочені у одному із антисептичних роз­
      чинів. Порекомендувати ретельно протерти зуби з внутрішньої та зовнішньої
      сторін, змінюючи при цьому використану марлеву серветку на чисту.

        • Важкохворому пацієнту, який не може сам здійснити туалет порожнини
          рота,   виконує цю маніпуляцію медична сестра. Медична сестра повинна:
          запропонувати пацієнту відкрити рот, стерильною марлевою серветкою
          обгорнути язик пацієнта, лівою рукою трохи витягнути його із ротової
          порожнини; зволоженою марлевою серветкою, затиснутою корнцангом,
          обережно зняти наліт з язика; відпустити язик. Іншим вологим тампоном
          протерти внутрішні  й зовнішні  поверхні зубів.  При протиранні верхніх
          корінних зубів стерильним шпателем необхідно відвести щоку, щоб не
          внести  інфекцію у вивідну протоку привушної слинної залози. З цієї
          причини слизову оболонку щоки протирати не бажано. Після протиран­
          ня язика, зубів та ясен — дати пацієнту теплу переварену воду для опо­
          ліскування ротової порожнини.
        • Пацієнту, який перебуває у непритомному стані, туалет ротової порож-
          нини провести так: надати положення (див. попередню підготовку), при
          наявності нальоту на язиці за допомогою язикоутримувача трохи витяг-
          нути його із ротової порожнини, протерти стерильним тампоном, змоче-
          ним неподразнюючим антисептичним розчином  (наприклад:  розчином
          фурациліну 1: 5000). Іншим зволоженим тампоном обробити зуби з зов-
          нішньої, а при можливості — з внутрішньої сторони. Провести промиван-
          ня порожнини рота теплим розчином за допомогою шприца ємністю 20-
          50 мл або гумового балону, відтягуючи почергово праву та ліву щоки.
        • Просушити переддвер'я порожнини рота та губи сухим тампоном. При
          пересиханні слизову оболонку і язик обробити обліпиховою чи іншою
          олією.
        • Перед обробкою порожнини рота при наявності знімних зубних про-
          тезів — їх слід видалити, ретельно промити під струменем води з милом.
          Зберігати їх при необхідності у сухій чашці (баночці), прикритій марле-
          вою серветкою.
        • При  виникненні стоматиту  — зробити аплікацію.  Накласти стерильну
          марлеву серветку, змочену відваром ромашки, розчином вітаміну В-12, обліпиховою або іншою олією на 4-5 хвилин. Можна застосувати засо­би, які зменшують біль.
        • Для ліквідації неприємного запаху із рота — ротову порожнину слід
          періодично полоскати зубним еліксиром (20 крапель на стакан  води),
          1%   розчином натрію хлориду, 2%   розчином натрію гідрокарбонату.
          Однак слід пам'ятати, що часті полоскання зубним еліксиром, в склад
          якого входить алкоголь,  можуть викликати сухість слизової оболонки
          порожнини рота.
        • З метою збільшення слиновиділення (слина має бактерицидні власти-
          вості) та з  метою профілактики запалення привушної
        • слинної залози
          порекомендувати     пацієнту жувати жувальну  гумку без  цукру, пити  в
          невеликій кількості переварену воду кімнатної температури.

        ДОГЛЯД ЗА ОЧИМА.

        1. Місце проведення:
        палата стаціонару, домашні умови.
        //. Оснащення робочого місця:

        1. Стерильний лоток.
        2. Стерильна очна піпетка.
        3. Стерильна очна ванночка (ундинка).
        4. Стерильні ватні тампони, марлеві серветки.
        5. Стерильний розчин фурациліну 1: 5000.
        6. Стерильний 2% розчин борної кислоти.
        7. Стерильний 0,9% розчин натрію хлориду.
        8. Стерильний 2%  розчин натрію гідрокарбонату.
          ///. Попередня підготовка до виконання навику:
        9. пояснити пацієнту хід процедури і отримати згоду на її проведення;
        10. ретельно помити руки з милом, витерти   чистим індивідуальним рушни-
          ком або стерильною одноразовою серветкою;
        11. в стерильний лоток покласти 8-10 стерильних ватних кульок;
        12. в стерильну ундинку налити один із вище зазначених антисептичних роз-
          чинів.

        IV. Основні етапи виконання навику:

        1. При наявності гнійних виділень, які склеюють вії і повіки, взяти ватний
          стерильний тампон або стерильну марлеву серветку, змочити одним із
          антисептичних розчинів і накласти на очну щілину. Через  1-2 хв. після
          розм'якшення кірки другим стерильним, зволоженим тампоном протер-
          ти повіки очей у напрямку від зовнішнього до внутрішнього кута ока.
          Щоб попередити перенесення інфекції з одного ока на друге, для кож-
          ного ока використовувати окремо стерильні тампони (ватні або марлеві).
          Протирання повторити 4-5 раз (різними тампонами!). Залишки розчину
          — промокнути сухим тампоном.
        2. Для промивання ока використати стерильну ундинку. Налити в ундинку
          один із антисептичних розчинів, запропонувати  пацієнту взяти ундинку
          за ніжку, нахилитися над нею так, щоб повіки розміщувалися у ванночці,
          і притиснути її до шкіри, підняти голову, притримуючи ундинку руками.
          Рідина при цьому не повинна витікати із ундинки. Запропонувати пацієнту покліпати 1 хв., потім, нахилившись уперед, поставити ундинку на стіл. Змінюючи розчин в ундинці на свіжий, при необхідності, повторити процедуру.

        Аналогічно провести лікувальні очні ванночки. При відсутності ундинки очі можна промити за допомогою стерильної піпетки, підставивши нир­коподібний лоток, у напрямку від зовнішнього кута ока до внутрішнього.

        1. Після промивання — закрапати очі розчином сульфацил натрію або ле-
          воміцетину.
        2. На ніч (при кон'юнктивіті) заложити за повіки   1%  синтоміцинову або
          пеніцилінову мазь. Не можна зав'язувати очі, тому що скупчення гною за
          повіками  викличе захворювання рогівки.

        5.     У разі виникнення гострого кон'юнктивіту у пацієнта — порекомендувати
        йому ізоляцію до припинення гнійних виділень з ока, тому що при кон-
        такті з іншими людьми вони теж можуть захворіти.

         ДОГЛЯД ЗА ВУХАМИ.
        І. Місце проведення:
        палата стаціонару, домашні умови.
        //. Оснащення робочого місця:

        1. Ниркоподібний лоток.
        2. Стерильні ватні тампони.
        3. Стерильні марлеві турунди.
        4. Стерильний 20 мл шприц або стерильний шприц Жане.
        5. Вушний зонд із гвинтовою нарізкою або гігієнічний пластмасовий зонд з
          намотаною на нього стерильною ватою.
        6. Теплий 3% розчин перекису водню або 2% розчин борної кислоти.
        7. Тепла перекип'ячена вода.

        ///. Попередня підготовка до виконання навику:

        1. пояснити пацієнту хід процедури і отримати згоду на її проведення;
        2. помити руки з милом, витерти чистим індивідуальним рушником;
        3. підігріти на водяній бані до t +30-35°С флакон з 3% розчином перекису

        водню.
        IV. Основні етапи виконання навику:

        1. Порекомендувати пацієнту щоденно мити вуха теплою водою з милом
          під час ранкового туалету.
        2. У важкохворого пацієнта очистити зовнішній слуховий прохід стериль-
          ною ватою, намотаною на спеціальний вушний зонд із гвинтовою на-
          різкою або стерильною ватою, намотаною на гігієнічний пластмасовий
          зонд. Для цього лівою рукою відтягнути вушну раковину пацієнта трохи
          назад і вверх, а правою рукою обережно ввести зонд у зовнішній слухо-
          вий канал. Легкими обертовими рухами очистити вухо. При відсутності
          зонда для очищення слухового проходу можна використати марлеву турун-
          ду, для виготовлення якої взяти смужку марлі шириною 3 см і довжиною
          10 см. Завернути краї смужки по довжині і туго скрутити її. Потім скла­
          сти вдвоє і ще раз скрутити. Таким чином отримаємо джгутик, за допо­
          могою якого обертовими рухами можна прочистити слуховий канал.
        3. Якщо засохла сірка не відходить, то для її пом'якшення необхідно закрапати у зовнішній слуховий прохід 2-3 краплі теплого 3% розчину пе­рекису водню стерильною піпеткою, а потім видалити сірку за допомо­гою зонда з ватою або марлевої турунди. Пінцетом, сірниками користу­ватися не можна, щоб не пошкодити барабанну перетинку або зовнішній слуховий прохід, що в свою чергу може привести до зниження слуху або отиту (запалення зовнішнього слухового проходу).

        4.     Якщо сірку не вдалося видалити, необхідно викликати до пацієнта ліка-
        ря-отоларинголога для проведення огляду і промивання слухового кана-
        лу теплою водою за допомогою шприца Жане. Медична сестра готує все
        необхідне для цієї маніпуляції і асистує лікарю під час її проведення.

        1. Слуховий прохід, в якому є гній чи кров, слід своєчасно і систематично
          очищати від вмісту, тому що наявність гною у слуховому проході викли-
          кає подразнення і запалення шкіри слухового проходу, а кров — це є
          добре поживне середовище для мікроорганізмів.  При переломі основи
          черепа мікроби висхідним шляхом можуть потрапити у головний мозок і
          викликати його запалення (енцефаліт). Після промивання слухового про-
          ходу декількома мілілітрами теплим 3%   розчином перекису водню —
          голову пацієнта нахилити в сторону вуха, котре промивається, для того,
          щоб витекла рідина; потім стерильним ватним тампоном або стерильною
          марлевою серветкою просушити вушну раковину. На 2-3 год. ввести суху
          стерильну марлеву турунду. Якщо гноєтеча з вуха сильна, то турунду
          слід змінювати на суху по мірі її зволоження.
        2. Періодично протирати шкіру у складці на задній поверхні вушної рако-
          вини, біля місця її переходу у соскоподібний відросток ватним тампо-
          ном, змоченим у слабкий блідорожевого кольору розчин перманганату
          калію. Саме у цьому місці у важкохворих пацієнтів можуть виникати
          мацерації та грибкові ураження шкіри.