...
Головна » Загальний догляд за хворими » Парентеральне введення ліків

„ ПАРЕНТЕРАЛЬНЕ ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ"

Ін’єкція — це введення лікарських препаратів поза травним шляхом за допомогою шприца і голки. Ін'єкції можна виконувати в тканини (шкіру, підшкірну основу, м'язи, кістки), в судини (вени, артерії, лімфатичні судини), в порожни­ни (плевральну, черевну, серцеву), в субарахноїдальний простір (спинномозковий канал).
Певні ін'єкції (в кістку, артерію, порожнину) виконуються тільки лікарем, але підготовку всього необхідного інструментарію до цих ін'єкцій виконує ме­дична сестра, а також вона асистує лікарю під час маніпуляції.
Для виконання ін'єкцій використовують стерильні шприци одноразового використання в упаковках ємністю від 1 до 20 мл та голки різної довжини (від 1,5 см до 10 см), різного діаметра (від 0,4 мм до 1 мм), стерильні шприци-тюбики, заповнені лікарським препаратом в заводських умовах, а також шпри­ци багаторазового використання типу "Рекорд", Люєра, комбіновані і відпові­дної довжини і діаметра голки багаторазового використання.
Для введення препаратів інсуліну, який випускається в спеціальних патронах, застосовується Орtі Реn — шприц-ручка. Така ручка оснащена електричним дисплеєм, що дозволяє безпомилково ввести саме ту дозу інсуліну, яка і потрібна пацієнту на цукровий діабет.
Крім шприців для ін'єкцій в медицині використовують спеціальні шприци: гортанний шприц для виконання лікувальних маніпуляцій у верхніх дихальних шляхах, шприц Жане для промивання порожнин, шприц із пластмаси ємністю 150-200 мл для введення харчових сумішей через зонд та інші.
Оснащення блоку:
стерильний маніпуляційний стіл, стерильні: лотки, шприци багаторазового використання різної ємності, голки різної довжини і діаметра, пінцети, піпетки, скарифікатори, ватні кульки, марлеві серветки. Робочий маніпуляційний стіл: стерильні шприци та голки одноразового використання різної ємності в упаковках, стерильні гумові рукавички одноразового використання в упаковці, пінцети в потрійному розчині або у 6% розчині перекису водню, ножиці, пилочка, йод в ампулах, антибіотики у флаконах, розчинники: ізотонічний (0,9%) сте­рильний розчин натрію хлориду, 0,25—0,5% розчин новокаїну, стерильна вода для ін'єкцій, лікарські препарати в ампулах, 70°, 96° розчини етилового спирту у флаконах, аерозольний інгалятор, лейкопластир, шматочки льоду, пробірка з гарячою водою (температура +40-42°С). Набір медикаментів для надання невідкладної допомоги при виникненні алергічної реакції. Стерилізатор, гачки для виймання сітки. Лоток для використаних предметів.

ПІДГОТОВКА ОДНОРАЗОВОГО ШПРИЦА ТА ГОЛКИ ДО ВИКОНАННЯ ІНЄКЦІЇ.

Одноразовий шприц зроблений із спеціальної пластмаси, одноразова голка зроблена з нержавіючої сталі. Стерильний шприц і стерильна голка з пластма­совим ковпачком зберігаються в упаковці, на якій вказано об'єм шприца в мл, довжина та діаметр голки; написано: "стерильно" та "апірогенно", а також чітко відзначено дату виготовлення і кінцевий термін реалізації шприца, голки.
/. Місце проведення:
стаціонар, поліклініка, служби швидкої медичної допомоги, домашні умо-ви, кабінет доклінічної практики.
II. Оснащення робочого місця:

  1. Стерильний лоток.
  2. Стерильний одноразовий шприц в упаковці.
  3. Стерильна одноразова голка в упаковці.
  4. Лоток для використаних предметів.

///. Попередня підготовка до виконання навику.

  1. звернути увагу на кінцевий термін використання шприца, голки;
  2. перевірити герметичність упаковки (при надавлюванні на упаковку — по-
    вітря з неї не виходить);
  3. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-
    тим індивідуальним   рушником, обробити стерилліумом;
  4. одягнути марлеву маску.

IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Надавити на поршень шприца та розірвати паперову частину упаковки.
  2. Обережно, щоб не випала голка з упаковки (якщо голка з шприцом в
    одній упаковці), витягнути шприц за поршень.
  3.      На канюлю шприца одягнути муфту голки.
  4. Зняти з голки ковпачок, перевірити її прохідність, випускаючи із шприца
    повітря.
  5. Одягнути ковпачок на голку та положити горизонтально шприц з голкою
    на стерильний лоток.

6.     Якщо медичній сестрі потрібно виконати ін'єкцію в палаті, шприц необ-
хідно заповнити лікарським препаратом, на лоток покласти 3 стерильні
ватні кульки, змочені у    70" розчині етилового спирту.    Лоток накрити
стерильною полотняною серветкою, взятою із бікса.

ЗБИРАННЯ СТЕРИЛЬНОГО ШПРИЦА ТА ГОЛКИ БАГАТОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ ІЗ СТЕРИЛЬНОГО СТОЛА.

 І. Місце проведення:
маніпуляційний кабінет стаціонару, поліклініки,  кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:
1.    Стерильний маніпуляційний стіл, на якому підготовлені стерильні: лотки,
шприци та голки багаторазового використання в паперових або бавовня-
них пакетах, пінцети.
2.     Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: пінцети в 6% роз-
чині перекису водню, бікс з стерильними ватними кульками, бікс з сте-
рильними полотняними серветками, лоток для використаних предметів.
///. Попередня підготовка до виконання навику:
- ретельно вимити двічі руки з одноразовим милом під проточною водою,
витерти чистим індивідуальним рушником; - одягнути стерильні рукавички.
IV. Основні етапи виконання навику:
1.    Відкрити стерильний стіл за допомогою цапок, які прикріплені до вільних
кінців стерильного простирадла.

  1. Правою рукою взяти стерильний пінцет з потрійного розчину, флакон
    якого стоїть на робочому столі.
  2. Захопити ним стерильний лоток із стерильного стола і покласти його
    дном на долоню лівої руки.
  3. Цим же пінцетом розвернути паперовий чи бавовняний пакет із шприцом
    та голками.
  4. Покласти у лоток циліндр, поршень шприца, 2 голки: одну довжиною 6
    см з широким внутрішнім просвітом для набирання ліків, Другу — для
    введення ліків і стерильний пінцет.
  5. Звільнений від шприца і голок паперовий чи бавовняний пакет забрати
    за допомогою пінцета з стерильного столу у лоток для  використаних
    предметів.
  6. Використаний пінцет помістити у флакон з потрійним розчином, який
    знаходиться на робочому столі.    Для складання шприца і голки ним
    користуватися не слід, тому що залишки 6% розчину перекису водню)
    попадають на   внутрішню поверхню стерильного шприца, і це може при-
    звести до небажаної реакції ліків.
  7. Заповнений стерильний лоток поставити на робочий стіл.

9.     Користуючись цапками, закрити стерильний маніпуляційний стіл сте-
рильним простирадлом.

  1. Приступити до збирання шприца.  Усі дії необхідно виконувати  над
    стерильним лотком. Стерильним пінцетом, взятим з стерильного лотка,
    захопити циліндр нижче конуса і перекласти його в ліву руку.
  2. Пінцетом взяти голку для набирання ліків за муфту і насадити її  на
    конус циліндра.
  3. Тримаючи голку за муфту пінцетом, закріпити її обертовими рухами до
    конусу циліндра.
  4. Перевірити прохідність голки, випускаючи із шприца повітря (вказівний
    палець руки, яка тримає шприц — повинен обов'язково знаходитися на
    муфті голки!)
  5. Складений, шприц з голкою покласти на стерильний лоток в горизон-
    тальному положенні і використати за призначенням.
  6. Робочий стерильний    пінцет покласти на стерильний лоток і накрити
    стерильною серветкою, взятою із бікса. Допускається використання сте-
    рильного пінцета протягом 3 годин.

ЗБИРАННЯ СТЕРИЛЬНОГО ШПРИЦА ТА ГОЛКИ ІЗ СТЕРИЛІЗАТОРА .

Стерилізація шприців та голок методом кип'ятіння не передбачена галузевим стандартом, але може використовуватися в домашніх умовах.
/. Місце проведення:
домашні умови, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Стерилізатор.
  2. Марлева серветка.
  3. Шприц багаторазового використання   і 2 голки (одна   — для набирання
    ліків, друга — для введення ліків).
  4. Пінцет в стерилізаторі.
  5. Гачки для виймання сітки.
  6. Пінцет в 6% розчині перекису водню.
  7. Лоток для використаних предметів.

///. Попередня підготовка до виконання навику.
-      ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим індивідуальним   рушником;
-      одягнути стерильні рукавички.
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. За допомогою ручок зняти кришку стерилізатора і покласти її ближче
    до себе внутрішньою (стерильною) поверхнею догори.
  2. Стерильним пінцетом, який знаходиться в 6% розчині перекису водню,
    дістати з стерилізатора гачки для виймання сітки і покласти їх на кришку
    стерилізатора.
  3. Опустити пінцет у 6% розчин перекису водню.
  4. За допомогою гачків  підняти металеву сітку з шприцом,  голками  та
    пінцетом.  Поставити сітку зверху навскіс стерилізатора.
  5. Гачки відкласти у лоток для використаних предметів.
  6. З сітки стерилізатора пінцетом, який знаходився в 6% розчині перекису водню, взяти стерильний пінцет, за допомогою якого покласти на сте­рильну поверхню кришки стерилізатора циліндр, поршень, 2 голки.

7.    Скласти (над кришкою стерилізатора !) шприц, насадити на конус голку
для набирання ліків.

  1. Перевірити прохідність голки, випускаючи з шприца повітря (вказівний
    палець руки, яка тримає шприц — повинен обов'язково знаходитися на
    муфті голки!).
  2. Складений шприц з голкою покласти на кришку стерилізатора так, щоб
    до стерильної поверхні торкався тільки кінець голки.

10.    Використати шприц з голкою за призначенням.

ПІДГОТОВКА АМПУЛ І НАБИРАННЯ ЛІКІВ У ШПРИЦ.

 І. Місце проведення:
стаціонар, поліклініка, служби швидкої медичної допомоги, домашні умови,    кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Робочий маніпуляційний стіл.
  2. Стерильний лоток з стерильним зібраним шприцом, голкою (багатора-
    зового використання) або з стерильним зібраним  шприцом,  голкою з
    ковпачком (одноразового використання).
  3. Бікс з стерильними ватними кульками.
  4. Лікарські препарати в ампулах.
  5. Пилочка.
  6. Пінцет в потрійному розчині або 6% розчині перекису водню.
  7. Флакони з 70"   та 96° розчинами етилового спирту.
  8. Лоток для використаних предметів.

///. Попередня підготовка до виконання навику.
-     ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим
індивідуальним  рушником, обробити стерилліумом;

  1. уважно прочитати спочатку етикетку на упаковці, потім на ампулі назву
    лікарської речовини та її дозу.  Звернути увагу на термін  придатності
    лікарського препарату (вказаний на упаковці),  візуально оцінити про-
    зорість розчину    (зручно читати назву і роздивлятися ампулу на білому
    тлі паперу, халату). Уточнити метод введення;
  2. одягнути марлеву маску.

IV. Основні етапи виконання навику:
1.     Лівою рукою взяти ампулу за широку частину.
2.    Пальцями правої руки легенько постукати по вузькій частині ампули, щоб
розчин з вузької частини ампули перегнати в широку, нижню частину.

  1. Пилочкою надпиляти в місці її звуження.
  2. Протерти шийку ампули стерильною ватною кулькою, змоченою у 96°
    розчині етилового спирту.

5.    Першим і другим пальцями правої руки на 1 см вище місця надпилу і від
себе    обережно відломити шийку ампули. Запам'ятайте ! Відламувати
шийку ампули стерильним тампоном, зволоженим спиртом не можна,
тому що при потраплянні в ампулу (особливо ампулу, ємністю 1-2 мл)
спирт може викликати негативну реакцію з препаратом. Для відламування шийки ампули можна взяти суху стерильну ватну кульку.
6.      Відкриту ампулу взяти біля дна II та III пальцями лівої руки, правою
рукою ввести голку або конус шприца в просвіт ампули, не торкаючися
зовнішніх її стінок. І та IV пальцями лівої руки зафіксувати муфту голки
і  циліндр біля конуса.    Нахиляючи ампулу отвором донизу, заповнити
шприц розчином,  відтягуючи донизу поршень шприца І та II пальцями
правої руки.
7.      Якщо розчин набирався за допомогою голки більшого діаметра, то після
заповнення  шприца її можна взяти за муфту пальцями  правої руки  і
покласти у лоток для використаних предметів. На конус шприца за допо-
могою стерильного пінцета надіти стерильну голку відповідного діамет­
ра для ін'єкції і закріпити її обертовими рухами.

  1. Випустити повітря із шприца, тримаючи його вертикально на рівні очей.
    Постаратися, щоб при цьому ліки не потрапили на зовнішню поверхню
    голки, що викликає різкий пекучий біль при проколюванні шкіри.
  2. Заповнений ліками шприц із голкою багаторазового використання по-
    класти на стерильний лоток в горизонтальному положенні, накрити сте-
    рильною серветкою (при доставці шприца в палату).
  3. Після заповнення ліками одноразового шприца на голку від нього над-
    іти  стерильний ковпачок.  Шприц, голку з ковпачком покласти на сте-
    рильний лоток в горизонтальному положенні.
  4. При доставці шприца в палату на цей же лоток покласти 3 стерильні
    ватні  кульки, змочені у 70°  розчині етилового спирту.  Лоток накрити
    стерильною полотняною серветкою.
  5. Порожні ампули рекомендується зберігати протягом декількох годин,
    щоб у разі необхідності можна було перевірити, що саме було введено
    пацієнту.

ПІДГОТОВКА ФЛАКОНІВ І НАБИРАННЯ ЛІКІВ У ШПРИЦ.

У флаконах випускають ліки в порошкоподібному вигляді (наприклад, антибіотики, які перед введенням необхідно розвести) і ліки в розчинах. Флакони з ліками заводського виготовлення закриті гумовою пробкою, а зверху металевою кришкою.
/. Місце проведення:
стаціонар, поліклініка, служби швидкої медичної допомоги, домашні умо-ви, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Робочий маніпуляційний стіл.
  2. Стерильний лоток з стерильним зібраним шприцом, голкою (багатора-
    зового використання) або стерильним зібраним шприцом, голкою з ков-
    пачком (одноразового використання).
  3. Бікс з стерильними ватними кульками.
  4. Лікарські речовини у флаконах.
  5. Металева пилочка або ножиці.
  6. Пінцет у потрійному розчині або в 6% розчині перекису водню.
  7. Флакони з 70° та 96° розчинами етилового спирту.
  8. Лоток для використаних предметів.

III.Попередня підготовка до виконання навику.

  1. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-
    тим індивідуальним рушником, обробити стерилліумом;
  2. уважно прочитати на флаконі назву препарату, дозу та термін придатності лікарського препарату. Уточнити метод введення;
  3. одягнути марлеву маску.

IV.Основні етапи виконання навику:
1.       Якщо флакон великих розмірів (ємність 200-500 мл), то за допомогою
ножиць    або нестерильного пінцету зняти середню частину металевого
ковпачка.

  1. Якщо флакон малих розмірів (ємність  5-10 мл), то середню частину
    металевого ковпачка можна зняти за допомогою металевої пилочки.
  2. Протерти стерильною ватною кулькою, змоченою в 96° розчині етилового спирту верхню частину флакона (гумову пробку і обідок металевого ковпачка).
  3. Далі можливі такі два варіанти:

а)            якщо у флаконі міститься рідина, то необхідно проколоти гумову
пробку флакона голкою з шприцом. Взяти флакон між II та III паль-
цями лівої руки догори дном, І та IV папьцями   — зафіксувати муфту
голки  і циліндр шприца біля конуса; набрати у шприц необхідну
кількість ліків, відтягуючи донизу поршень шприца І та II пальцями
правої руки;
б)            якщо у флаконі міститься порошкоподібна лікарська речовина, то
спочатку у флакон потрібно ввести відповідну кількість розчинника,
потім струсити флакон, розчиняючи порошок.
5.       Якщо у шприц попали пухирці повітря, обережно постукати по корпусу
шприца, щоб вони змістилися ближче до голки, випустити повітря знову
у флакон. Потім добрати лікарський препарат до призначеної дози.
6.        Після заповнення шприца ліками від'єднати шприц від голки, не вийма-
ючи її з флакона. Якщо у флаконі ще залишилися ліки, їх можна набра-
ти цією ж голкою для іншого пацієнта.

  1. На конус шприца за допомогою стерильного пінцета надіти стерильну гол-
    ку відповідного діаметра для ін'єкції і закріпити її обертовими рухами.
  2. Випустити повітря із шприца, тримаючи його вертикально на рівні очей.
    Постаратися, щоб при цьому ліки не потрапили на зовнішню поверхню
    голки, що викликає різкий пекучий біль при проколюванні шкіри.

9.        Заповнений ліками шприц з голкою покласти на стерильний лоток в
горизонтальному положенні.
10.       Якщо необхідно часто набирати у шприц стерильний розчин з великого
флакона, то слід ввести у флакон довгу " повітряну " голку через знеза-
ражену гумову пробку і за допомогою неї при необхідності набирати
розчин у шприц. В період, коли розчин не набирається у шприц, муфту
голки потрібно прикривати зверху стерильною марлевою серветкою.

РОЗВЕДЕННЯ АНТИБІОТИКІВ ДЛЯ ПАРЕНТЕРАЛЬНОГО ВВЕДЕННЯ.

Найчастіше    антибіотики випускають у порошкоподібному вигляді. Дозуються   антибіотики в одиницях   дії (ОД), у грамах, міліграмах. Як розчинник антибіотиків  використовується:
а) стерильна вода для ін'єкцій, яка може бути виготовлена в заводських умовах і входити в комплект разом з порошкоподібною речовиною, а також може бути виготовлена в асептичних умовах аптек;
б)      стерильний ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду, який випускаєть-
ся в ампулах по 5, 10 та 20 мл і у герметично закритих флаконах по 250,
500 мл. Ізотонічний розчин —  це є розчин, у якого осмотичний тиск
дорівнює осмотичному тиску крові і внутрішньоклітинної рідини;
в)      0,25%—0,5%  розчини новокаїну.  Необхідно знати,  що в 2%   розчині
новокаїну антибіотик кристалізується і  випадає в осад,    а тому такий
відсоток не може використовуватися для розведення антибіотиків.
Запам'ятайте! Як розчинник бензилпеніциліна новокаїнової солі викорис-товується стерильний ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду або сте-рильна вода для ін'єкцій. Особливістю бензилпеніциліна новокаїнової солі є повільне всмоктування та пролонгована дія при внутрішньом'язовому введенні. Так, після одноразової ін'єкції у вигляді суспензії терапевтична концентрація пеніциліну в крові зберігається до 12 годин.
/. Місце проведення:
маніпуляційний кабінет стаціонару, поліклініки, домашні умови, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Робочий маніпуляційний стіл.
  2. Стерильний лоток.
  3. Стерильний шприц одноразового використання ємністю   10 мл, голка
    довжиною 6-8 см, діаметром 0,8-1,0 мм.
  4. Флакон з порошкоподібним антибіотиком.
  5. Розчинник для антибіотика.
  6. 96° розчин етилового спирту у флаконі,
  7. Пінцет в потрійному розчині.
  8. Бікс з стерильними ватними кульками.
  9. Стерильні гумові рукавички.

10.      Лоток для використаних предметів.
///. Попередня підготовка до виконання навику.
-      ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим
індивідуальним рушником. Обов'язково одягнути стерильні гумові рукавички; тому що при постійній роботі з антибіотиками це забезпечує не тільки стерильність, а й профілактику професійних дерматитів на руках.

  1. підготувати одноразовий стерильний шприц та голку до маніпуляції

Запам'ятайте! Для постановки діагностичних проб на індивідуальну чут­ливість та для внутрішньом'язового введення антибіотиків слід застосо­вувати шприци і голки тільки одноразового використання, тому що на шприцах багаторазового використання можуть бути залишки антибіотиків, які переходять у стійку форму. Молекули антибіотиків потрапляють на внутрішні стінки шприців під час стерилізації і у високосенсибілізованих пацієнтів викликають алергічну реакцію.
IV. Основні етапи виконання навику:
Розведення антибіотиків може здійснюватися з розрахунку:
а)          1 мл розчинника на кожні 100 000 ОД антибіотика (1:1);
б)          1 мл розчинника на кожні 200 000 ОД антибіотика (1:2).

  1. Взяти флакон з порошкоподібним антибіотиком, уважно прочитати наз-
    ву препарату, дозу і термін придатності.
  2. Підготувати флакони до маніпуляції: один флакон з порошкоподібним
    антибіотиком, другий — з розчинником.
  3. Якщо пацієнту призначено до 500 000 ОД, то кількість розчинника брати
    із розрахунку 1 мл розчинника на 100   000 ОД препарату (тобто робити
    розведення 1:1). Наприклад, у флаконі міститься 300 000 ОД препарату.
    Необхідно взяти 3 мл розчинника.  

Запам'ятайте! При розведенні антибіотиків голку у флакон вводити так, щоб тільки проколоти пробку, тому що при глибокому введенні у зв'язку з підвищенням тиску у флаконі за рахунок введеного розчинника через голку буде самовільно виходити розчин антибіотика, попадати на шкіру рук і з часом викликати професійний дерматит.  Крім того, не витримується точність дозування.   Після введення розчинника зняти флакон з голкою із шприца, добре струсити флакон,  щоб ліки повільно розчинилися, приєднати шприц до голки і, відтягуючи поршень, набрати весь вміст флакона, тобто 3 мл.  Ввести
пацієнту набрану дозу (300 000 ОД) внутрішньом'язово (найчастіше).

    • Якщо пацієнту призначено  більше, ніж 500  000 ОД, то кількість розчин-
      ника брати з розрахунку 1 мл розчинника на кожні 200 000 ОД препара-
      ту (тобто   робити розведення 1:2). Наприклад, у флаконі міститься 600
      000 ОД препарату. Необхідно ввести 3 мл розчинника, струсити флакон
      і набрати весь вміст флакона.
    • Якщо у флаконі міститься  1 000 000 ОД (1 г), а пацієнту призначено
      500000 ОД, то можна зробити розведення  1:1, набрати 5 мл розчину,
      тобто тільки половину і ввести даному пацієнту,    а 5 мл розчину,  що
      залишився у флаконі, можна ввести іншому пацієнту.
    • Розчини бензилпеніциліну натрієвої та калієвої солі в розчині новокаїну
      іноді стають мутними в результаті утворення новокаїнової солі бензил-
      пеніциліну. Однак це не є  протипоказанням для  внутрішньом'язового
      введення.

    РОЗВЕДЕННЯ АНТИБІОТИКА ДЛЯ ПОСТАНОВКИ ДІАГНОСТИЧНОЇ ПРОБИ НА ІНДИВІДУАЛЬНУ ЧУТЛИВІСТЬ ОРГАНІЗМУ ДО
    ПРЕПАРАТУ.

    Запам'ятайте! Як розчинник антибіотиків для постановки діагностичних проб на індивідуальну чутливість використовується тільки стерильний ізотоніч­ний (0,9%) розчин натрію хлориду. 0,25%-0,5% розчин новокаїну не можна використовувати, тому що він сам здатен викликати алергічну реакцію. Вода для ін'єкцій в даному випадку теж не використовується, тому що утворений гіпотонічний розчин може дати помилкову реакцію, і тоді вірогідність проби буде сумнівною.
    /. Місце проведення:
    маніпуляційний кабінет стаціонару,  поліклініки, домашні умови,  кабінет доклінічної практики.
    //. Оснащення робочого місця:

    1. Робочий маніпуляційний стіл.
    2. Стерильний лоток.

    3.      Стерильні шприци одноразового використання ємністю 1, 10 млз голка-
    ми відповідної довжини та діаметра.

    1. Флакон з порошкоподібним антибіотиком.
    2. Стерильний ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду.
    3. 96° розчин етилового спирту в флаконі.
    4. Пінцет в потрійному розчині.
    5. Бікс з стерильними ватними кульками.
    6. Лоток для використаних предметів.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику: (навик “Розведення антибіотиків для парентерального введення”).
    IV. Основні етапи виконання навику:

    1. Взяти флакон з порошкоподібним антибіотиком, уважно прочитати на-
      зву препарату, дозу і термін придатності.
    2. Підготувати флакони до маніпуляції: один флакон з порошкоподібним
      антибіотиком, другий — з стерильним ізотонічним (0,9%) розчином на-
      трію хлориду.
    3. Набрати у шприц відповідну кількість 0,9% розчину натрію хлориду із
      розрахунку 1 мл розчинника на 100 000 ОД або на  0,1 г препарату. Так,
      якщо у флаконі 1 000 000   ОД, то необхідно ввести 10 мл 0,9% розчину
      натрію хлориду. Це буде перше розведення.
    4. Потім розвести розчин антибіотика першого розведення ще в 10 разів.
      Для цього взяти шприц ємністю  1 мл, набрати в нього 0,1 мл розчину
      антибіотика першого розведення, добавити у шприц 0,9 мл 0,9% розчи-
      ну натрію хлориду. Це   буде друге розведення антибіотика (тобто в 1 мл
      розчину міститься 10 000 ОД або 0,01 г препарату).

    5.     Якщо у відділенні протягом доби декільком пацієнтам необхідно здійснити пробу на індивідуальну чутливість до даного    антибіотика, тоді розведення можна зробити так:
    а)         якщо   флакон містить 1 000 000 ОД, тобто 1г препарату, то у фла-
    кон за допомогою шприца, ємністю 10 мл ввести 10 мл 0,9% розчи
    ну натрію хлориду ( перше розведення);
    б)          за допомогою шприца з флакона першого розведення антибіотика
    набрати 1 мл розчину антибіотика, ввести його в стерильний пустий
    флакон  із-під антибіотика,  потім іншим шприцом    ємністю  10  мл
    добавити 9 мл 0,9% розчину натрію хлориду;
    в)           флакон слід позначити додатковою етикеткою, де вказати  "Для
    проби", дату і свій підпис, поставити флакон у холодильник, і цей
    готовий розчин для постановки проб на індивідуальну чутливість до
    препарату можна використовувати протягом доби.

     

    ТЕХНІКА ВНУТРІШНЬОШКІРНИХ ІН'ЄКЦІЙ.

    Для виконання внутрішньошкірної проби на чутливість організму до лікарського препарату застосовують той препарат, який вперше призначено пацієнту (напр., антибіотик, новокаїн, інсулін тощо). Для діагностики туберкульозу використовують туберкулін, бруцельозу - бруцелін, туляремії—тулярин, дизентерії—дизентерін Цуверкалова (всі препарати випускаються у розчинах, готових до введення).
    /. Місце проведення:
    маніпуляційний кабінет, палата стаціонару,  кабінет доклінічної практики.
    //. Оснащення робочого місця:
    1.     Стерильний маніпуляційний стіл, на якому підготовлені стерильні: лотки,
    шприци багаторазового використання ємністю  1  мл з чітко виділеними
    поділками,  що відповідають 0,01  мл,  голки довжиною   1,5 см  (найко-
    ротші), діаметром 0,4 мм (найтонші), пінцети, ватні кульки.
    2.      Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: стерильні голки та
    . шприци,одноразового використання ємністю 1 мл в упаковках, стерильні
    гумові рукавички одноразового використання в упаковці, пінцети в по-трійному розчині, лікарські  препарати  в ампулах, флаконах,   пилочка, . 70° розчин етилового спирту в флаконі, лоток для використаних інструментів та матеріалів.
    3.     Ємність, промаркірована "Для використаних ватних кульок", з дезрозчином.

    1. Ємність, промаркірована "Для промивання шприців, голок", з дезрозчином.
    2. Ємність, промаркірована "Для замочування одноразових шприців, го-
      лок", з дезрозчином.
    3. Ємність, промаркірована "Для замочування шприців, голок багаторазо-
      вого використання", з дезрозчином.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:
    - ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим індивідуальним рушником або стерильною одноразовою серветкою, обробити стерилліумом, одягнути марлеву маску і стерильні гумові рукавички;

    1. звільнити одноразовий шприц та голку від упаковки або зібрати шприц
      багаторазового використання із стерильного маніпуляційного стола;
    2. в однограмовий шприц набрати 0,2 мл лікарського препарату із ампули
      або флакону, покласти шприц з набраним лікарським препаратом на стерильний лоток;
    3. на цей лоток покласти 2 стерильні  ватні кульки, змочені в  70° розчині
      етилового спирту, і 1 ватну кульку стерильну, суху;
    4. провести психологічну підготовку пацієнта;
    5. запропонувати пацієнту зручно сісти на стілець, звільнити руку до ліктьового суглоба від одягу, рука повинна розміщуватися на столі в зручному розігнутому і розслабленому положенні.

    ІV. Основні етапи виконання навику:

    1. Намітити місце ін’єкції у середній третині внутрішньої поверхні передпліччя, де відсутні судини та сухожилля.
    2. Протерти місце ін’єкції стерильними ватними кульками, змоченими у 700 розчині етилового спирту, двічі (спочатку ділянку більшої площі, а потім – безпосередньо у місці ін’єкції.
    3. Відпрацьовані ватні кульки занурити у дезрозчин в ємності, промаркірованій “Для використаних ватних кульок”, на 1 годину.
    4. Взяти шприц з лікарським препаратом у праву руку так, щоб ІІ палець утримував муфту голки, І,ІІІ та ІV пальці – невимушено кінчиками пальців підтримували циліндр, а V палець – поршень.
    5. Після висихання шкіри лівою рукою обхопити передпліччя пацієнта знизу (один палець з однієї сторони, другий – п’ятий – з іншої) і злегка розтягнути шкіру.
    6. Голку відносно шкіри поставити зрізом догори, майже паралельно до поверхні шкіри.
    7. Голку під гострим кутом вколоти в товщу шкіри так, щоб занурився її зріз.
    8. Обережно відпустити ліву руку.
    9. Великим пальцем лівої руки повільно натиснути на поршень і ввести 0,1 мл препарату. При правильному введенні на місці ін’єкції утвориться білуватого кольору інфільтрат, який нагадує лимонну кірочку.
    10. Після введення препарату вийняти голку; ватку до голки під час її виймання не прикладати!
    11. Сухою стерильною ватною кулькою злегка (щоб не витиснути рідину, що знаходиться близько до поверхні) зняти залишки лікарського препарату біля місця ін’єкції.
    12. Відпрацьовану ватну кульку занурити у дезрозчині в ємності, промаркірованій “Для використаних ватних кульок”, на 1 годину.
    13. Провести дезінфекцію шприца і голки після використання.
    14. Прорекомендувати пацієнту на протязі 20 хвилин не одягати одяг на місце ін’єкції і з’явитися для оцінки результату через вказаний час.

    ВНТРІШНЬОШКІРНА ІМУНОЛОГІЧНА ПРОБА НА ТУБЕРКУЛЬОЗ (ПРОБА МАНТУ)

    Туберкулінодіагностика широко застосовується в практичній роботі лікувально-профілактичних закладів. Доведено, що людина, в організм якої проникли мікобактерії туберкульозу, швидко починає реагувати на введення туберкуліну. На місці введення туберкуліну виникає алергічна реакція у вигляді почервоніння і набряку. Для того, щоб не пропустити моменту інфікування дитини туберкульозною інфекцією, в нашій країні всім дітям і підліткам, починаючи з 12 місяців, систематично один раз на рік, незалежно від попередньої реакції, ставиться проба Манту (до 14 років). Проба Манту ставиться також і дорослим у разі підозри на туберкульоз.
    І. Місце проведення:
    процедурний кабінет протитуберкульозного диспансеру.
    Запамятайте! Пробу Манту забороняється проводити в домашніх умовах!
    II. Оснащення робочого місця:

    1. Маніпуляційний стіл.
    2. Стерильні гумові рукавички.
    3. Стерильний лоток.
    4. Стерильний пінцет.
    5. Стерильні ватні кульки.
    6. Одноразовий туберкуліновий шприц з голкою в упаковці.
    7. Флакон  ємністю 5 мл (50 доз) або ампула ємністю 3 мл  (ЗО доз) з
      розчином туберкуліну.
    8. Флакон з 70° розчином етилового спирту.

    9.      Пилочка.

    1. Міліметрова прозора лінійка із пластмаси довжиною 100 мм.
    2. Лоток для використаних інструментів та матеріалів.
    3. Ємність, промаркірована "Для використаних ватних кульок", з дезрозчином.
    4. Ємність, промаркірована "Для промивання одноразових шприців, го-
      лок", з дезрозчином.
    5. Ємність, промаркірована "Для замочування одноразових шприців, го-
      лок", з дезрозчином.

    III. Попередня підготовка до виконання навику:

    1. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-
      тим індивідуальним    рушником або стерильною одноразовою сервет-
      кою, обробити стерилліумом, одягнути марлеву маску,
      стерильні гумові рукавички;
    2. звільнити одноразовий туберкуліновий шприц з голкою від упаковки  і
      набрати у туберкуліновий шприц    з ампули або    флакону 0,2  мл (дві
      дози) розчину туберкуліну. Для отримання точних результатів важливе
      значення має використання свіжоприготовленого розчину туберкуліну;
    3. покласти шприц з набраним туберкуліном на стерильний лоток;
    4. на цей лоток покласти 2 стерильні    ватні кульки, змочені в 70° розчині
      етилового спирту, і одну ватну кульку стерильну, суху;
    5. провести психологічну підготовку пацієнта;
    6. запропонувати пацієнту зручно сісти на стілець, звільнити руку до ліктьо-

    вого суглоба від одягу;

    1. покласти руку на столі в зручному розігнутому і розслабленому поло-
      женні;
    2. запропонувати матері посадити маленьку дитину на кушетку і потримати
      її руку.

    IV. Основні етапи виконання навику:

    1. Намітити місце ін'єкції у середній третині внутрішньої поверхні передпліччя, де відсутні судини та сухожилля. Праве та ліве передпліччя чергуються. Один раз на рік використовують тільки одне передпліччя (в парні роки обстеження — праве, в непарні — ліве). Рекомендується проведення туберкулінової проби здійснювати в одну й ту саму пору року (краще восени).
    2. Двічі протерти місце ін’єкції стерильними ватними кульками, змоченими у 700 розчині етилового спирту.
    3. Відпрацьовані ватні кульки занурити у дезрозчині в ємності, промаркірованій “Для використаних ватних кульок”, на 1 годину.
    4. Взяти шприц з туберкуліном у праву руку так, щоб ІІ палець утримував муфту голки, І, ІІ та ІV пальці – невимушено кінчиками пальців підтримували циліндр, а V палець – поршень.
    5. Після висихання шкіри лівою рукою обхопити передпліччя пацієнта знизу (один палець – з однієї сторони, другий-п’ятий – з іншої) і злегка розтягнути шкіру.
    6. Голку відносно шкіри поставити зрізом догори, майже паралельно до поверхні шкіри.
    7. Голку під гострим кутом вколоти в товщу шкіри так, щоб занурився її зріз.
    8. Обережно відпустити ліву руку.
    9. Великим пальцем лівої руки натиснути на поршень і ввести 0,1 мл туберкуліну. Біологічна активність 0,1 мл препарату відповідає 2 міжнародним туберкуліновим одиницям (2 ТО), що становить одну дозу .
    10. Після утворення білуватого кольору інфільтрату, вийняти голку.
    11. Сухою стерильною ватною кулькою, злегка (щоб не витиснути розчин туберкуліну, що знаходиться близько до поверхні) зняти залишки туберкуліну біля місця ін’єкції
    12. Відпрацьовану ватну кульку занурити у дезрозчин в ємності, промаркірованій «Для використаних ватних кульок», на 1 годину.
    13. Провести дезінфекцію шприца і голки після використання.
    14. Порекомендувати пацієнту на протязі 20 хвилин після маніпуляції не одягати одяг на місце ін’єкції, місце ін’єкції не мити під проточною водою, не забруднювати, не розчісувати.
    15. Порекомендувати пацієнту з’явитися в кабінет для оцінки результату проби через 72 години після введення розчину туберкуліну.
    16. Оцінює пробу медична сестра, яка її виконувала, або лікар-фтізіатр, який дав направлення на обстеження. За допомогою прозорої міліметрової лінійки слід виміряти і зареєструвати поперечний (відносно до поздовжньої осі руки) розмір інфільтрату. Гіперемію вимірюють лише в тих випадках, коли немає інфільтрату.

    Реакція вважається негативною, коли повністю відсутні інфільтрат і гіперемія, а залишився слід від голки; сумнівною – при інфільтраті діаметром 2-4 мм або тільки гіперемії будь якого розміру без інфільтрату; позитивною – при наявності вираженого інфільтрату діаметром 5 мм і більше. Розмір інфільтрату у дітей 17 мм і у дорослих 21 мм і більше, а також везикуло-некротичні реакції, незалежно від розміру інфільтрату, слід оцінювати, як гіперергічну реакцію.
    Запам’ятайте! Забороняється округлювати результат вимірювання інфільтратів, коли замість 4,5 мм пишуть 4 або 5 мм.
    Результат проби занести в форму № 63 по обліку профілактичних щеплень, форму 112-у і в робочий журнал.

    ВНУТРІШНЬОШКІРНА ДІАГНОСТИЧНА ПРОБА

    НА ІНДИВІДУАЛЬНУ ЧУТЛИВІСТЬ ДО АНТИБІОТИКІВ.

    Антибіотики можна вводити: внутрішньом'язово, внутрішньовенно, в порожнину, у вигляді аерозолей, крапель та іншими способами. На будь-який спосіб введення антибіотика можливе виникнення алергічної реакції. Щоб пе-ревірити чутливість організму до дії антибіотика, слід зробити пробу на пере-носимість.
    Внутрішньошкірна проба в  100 разів чутливіша, ніж скарифікаційна, але вона дає частіше ускладнення.
    /. Місце проведення:
    маніпуляційний кабінет, палата стаціонару, домашні умови.
    //. Оснащення робочого місця:
    1.      Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: стерильні шприци
    одноразового використання ємністю  1 та 10 мл в упаковках, відповідні
    до них голки в упаковках, пінцети в потрійному розчині, флакон з при-
    значеним антибіотиком, флакон з 0,9% розчином натрію хлориду, фла-
    кон з 70° розчином етилового спирту, одноразові стерильні гумові рука-
    вички, лоток для використаних інструментів та матеріалів.
    2.     Ємність, промаркірована "Для використаних ватних кульок", з дезрозчином.

    1. Ємність, промаркірована "Для промивання шприців, голок", з дезрозчином.
    2. Ємність, промаркірована "Для замочування одноразових шприців,  го-
      лок", з дезрозчином.
    3. Набір медикаментів для надання невідкладної допомоги при виникненні
      алергічної реакції на введення антибіотика.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:
    -       зібрати у пацієнта алергологічний анамнез;

    1. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-
      тим індивідуальним рушником або стерильною одноразовою серветкою,
      обробити стерилліумом, одягнути стерильні гумові ру-
      кавички;
    2. зробити розведення   антибіотика для постановки діагностичної проби на

    індивідуальну чутливість організму до препарату;
    -      набрати в стерильний однограмовий шприц 0,2 мл приготовленого розчи-
    ну антибіотика із флакону;

    1. набрати в другий   стерильний однограмовий шприц 0,2 мл ізотонічного
      розчину натрію хлориду із флакону (блок "Парентеральне введення
      лікарських препаратів");
    2. покласти шприци з набраними розчинами на стерильний лоток;
    3. на цей лоток покласти 4 стерильні ватні кульки, змочені у 70° розчині
      етилового спирту;
    4. провести психологічну підготовку пацієнта;
    5. запропонувати пацієнту зручно сісти на стілець, звільнити дві руки до ліктьового суглоба від одягу;

    -покласти руки на стіл в зручному розігнутому і розслабленому положенні. IV. Основні етапи виконання навику:
    1.      Намітити місце ін'єкції у середній третині внутрішньої поверхні передпліччя, де відсутні судини та сухожилля.
    2.      Протерти місце ін'єкції спочатку однієї руки, а потім і іншої стерильними ватними кульками, змоченими у 70° розчині етилового спирту (одне місце протирати двічі).

    1. Використані ватні кульки занурити у дезрозчині в ємності,
      промаркірованій "Для використаних ватних кульок", на 1 годину.
    2. В одну руку ввести 1 000 ОД відповідного антибіоти-
      ка, розведеного в 0,1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
    3. В другу руку для контролю ввести 0,1 мл ізотонічного розчину натрію
      хлориду.
    4. Результат проби перевірити через 20 хвилин. При наявності гіперемії,
      набряку, свербіння реакція вважається позитивною. Це означає, що вве-
      дення даного антибіотику пацієнту суворо протипоказане. В такому ви-
      падку слід обов'язково показати пацієнта лікарю. Якщо змін на шкірі,
      крім сліду від проколу, немає ніяких, то реакція вважається негативною.
      Це означає, що введення даного антибіотика пацієнту не протипоказане.

    ТЕХНІКА ПІДШКІРНИХ ІН'ЄКЦІЙ.

    I.  Місце проведення:
    стаціонар, поліклініка, домашні умови, кабінет доклінічної практики.
    II,Оснащення робочого місця:
    1.      Стерильний маніпуляційний стіл, на якому підготовлені стерильні: лотки, шприци багаторазового використання ємністю 1, 2, 5 мл, голки довжиною 2-4 см, діаметром 0,4-0,5 мм, пінцети, ватні кульки.
    2.      Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: стерильні голки та
    шприци одноразового використання ємністю 1, 2, 5 мл в упаковках, сте-
    рильні гумові рукавички одноразового використання в упаковці, пінцети
    в потрійному розчині, лікарські препарати в ампулах, флаконах, пилоч-
    ка,   70°  розчин етилового спирту в флаконі, лоток для  використаних
    інструментів та матеріалів.
    3.      Ємність, промаркірована "Для використаних ватних кульок", з дезрозчином.

    1. Ємність, промаркірована "Для промивання шприців, голок", з дезрозчином.
    2. Ємність, промаркірована "Для замочування одноразових шприців, го-
      лок", з дезрозчином.
    3. Ємність, промаркірована "Для замочування шприців, голок багаторазо-
      вого використання", з дезрозчином.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:
    - ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-тим індивідуальним рушником або стерильною одноразовою серветкою, обробити стерилліумом, одягнути марлеву маску, стерильні гумові рукавички;

    1. звільнити одноразовий шприц та голку від упаковки або зібрати шприц
      багаторазового використання із стерильного маніпуляційного стола;
    2. набрати у шприц дозу лікарського препарату, яка вказана у листку при-
      значень, із ампули або флакона
    3. покласти шприц з набраним препаратом на стерильний лоток;
    4. на цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочені у 70° розчині етилового спирту;
    5. провести психологічну підготовку пацієнта;
    6. при введенні ліків у зовнішню поверхню плеча пацієнту запропонувати
      зручно сісти на стілець, звільнити місце ін'єкції від одягу. Рука повинна
      бути трохи зігнута в ліктьовому суглобі;
    7. при введенні ліків у підлопаткову ділянку пацієнту запропонувати сісти на

    стілець, випрямити спину та притиснути до спинки стільця лівий або правий бік. Руку на боці ін'єкції слід опустити та трохи відвести назад, при цьому лівою рукою медичної сестри легше буде захопити шкіру з підшкірною основою у складку;

    1. при введенні ліків в передньо-зовнішню поверхню стегна або в бокові
      ділянки живота пацієнту запропонувати лягти на спину, розслабитися;
    2. пацієнтам з лабільною нервовою системою, схильним до запаморочень,
      незалежно від вибраного місця введення лікарського препарату, маніпу-
      ляцію слід виконувати в лежачому положенні.

    IV. Основні етапи виконання навику:

    1. Намітити місце ін'єкції (зовнішня поверхня плеча, підлопаткова ділянка,
      передньо-зовнішня поверхня стегна, бокові поверхні живота), де шкіра і
      підшкірна основа добре береться в складку і відсутня небезпека ушкод-
      ження кровоносних судин, нервів та окістя.
    2. Провести пальпацію вибраного місця.  Ін'єкцію не можна виконувати в
      місцях набряків або ущільнень (інфільтратів), які залишилися від попе-
      редніх ін'єкцій.
    3. Двічі протерти місце ін'єкції стерильними ватними кульками, змоченими
      у 70° розчині етилового спирту.
    4. Відпрацьовані ватні кульки занурити у дезрозчині в ємності,
      промаркірованій "Для використаних ватних кульок", на 1 годину.
    5. Взяти наповнений ліками шприц правою рукою так, щоб другий палець
      притримував муфту голки, останні кінці пальців — невимушено циліндр
      шприца. При цьому зріз голки направити вверх.
    6. Вказівним та великим пальцями лівої руки захопити шкіру з підшкірною
      основою у відповідній ділянці у складку.
    7. Швидким рухом під гострим кутом (40°-45°) ввести голку зрізом догори
      на 2/3 її довжини в основу утвореної складки, тобто на глибину 1-2 см.
      При цьому голка потрапляє в підшкірну основу. Необхідно слідкувати за
      тим, щоб голка була введена не повністю і над шкірою лишалася части-
      на голки довжиною не менше 0,5 см.
    8. Після проколу шкіри відпустити складку, першим або другим пальцем лівої руки надавити на рукоятку поршня і повністю ввести ліки під шкіру.

    9.           Лівою рукою прикласти до місця ін'єкції стерильну ватну кульку, змочену у 70° розчин етилового спирту,  і швидким рухом витягнути  голку.
    Цією ж ватною кулькою зробити легкий масаж місця введення ліків, щоб
    вони краще розподілилися в підшкірній основі, а також щоб попередити
    виникнення крововиливів при пораненні стінки судин голкою. Після вве-
    дення інсуліну — масаж робити не потрібно.

    1. Відпрацьовану ватну кульку занурити у дезрозчин в ємності,
      промаркірованій "Для використаних ватних кульок", на  1 годину.
    2. Провести дезінфекцію шприца і голки після використання.

    Техніка виконання ін'єкцій інсуліну
    Дозу інсуліну лікар-ендокринолог підбирає індивідуаль­но для кожного пацієнта з урахуванням клінічної картини, вмісту глюкози в крові і в сечі. Лікування інсуліном проводиться на тлі дієти № 9. Запаси інсуліну слід зберігати в холодильнику при температурі 2—8 °С. Заморожування препарату не допускається. Інсулін, ' який пацієнт використовує на даний момент, необхідно зберігати при кімнатній температурі (але не вище 22 °С) у темному місці і не довше 1 міс.
    Перед уведенням візуально оцінюють стан інсуліну. Інсулін короткої дії у флаконі повинен бути абсолютно прозорим. На дні флакона з інсуліном подовженої дії є білий осад, а над ним прозора рідина; у даному випадку наявність осаду не є протипоказанням для уведен­ня інсуліну.
    З метою уникнення можливої алергійної реакції на препарат інсуліну перед уведенням першої дози треба зробити внутрішньошкір-ну або скарифікаційну пробу (за вказівкою лікаря) на індивідуальну чутливість організму до препарату.
    Бажано ін'єкції робити інсуліновим шприцом. При відсутності інсулінового шприца треба вміти розрахувати в мілілітрах призначе­ну лікарем дозу. Активність інсуліну в 1 мл може бути 40 ОД, 80 ОД, 100 ОД. Відповідно в 0,1 мл міститься 4 ОД, 8 ОД, 10 ОД інсуліну. Дозу інсуліну необхідно набирати точно.
    Слід урахувати тривалість терапевтичного ефекту препаратів інсуліну. Так, інсулін короткої дії дає терапевтичний ефект протягом 6—8 год; інсулін середньої пролонгованої дії — 16—20 год; інсулін пролонгованої дії — 24—36 год.
    Не дозволяється уводити в одному шприці інсулін короткої дії з інсуліном пролонгованої дії. Перед набиранням суспензії інсуліну в шприц флакон потрібно струсити до утворення рівномірної суміші.
    У зв'язку з можливістю виникнення уражень шкіри при цукровому діабеті слід особливо ретельно дотримуватись правил асептики при виконанні ін'єкцій. Однак спирт знижує активність інсуліну, тому попадання навіть невеликих доз спирту в інсулін (при протиранні корка флакона або шкіри пацієнта спиртом треба дати час для повного випаровування спирту).
    Ін'єкцію інсуліну треба робити за 15—20 хв до їди.
    Для підшкірного уведення інсуліну використовують латеральні поверхні живота, передньозовнішню поверхню стегон, зовнішню поверхню плечей, сідниці. Найшвидше всмоктується інсулін із ділянки живота, найповільніше — із стегна. Рекомендується уводити інсулін вранці в живіт, ввечері — в стегно або сідницю.
    Кожного разу при уведенні інсуліну потрібно змінювати місце ведення, тому що при постійному уведенні препарату в одну й ту саму анатомічну ділянку може виникнути ускладнення — жирова дистрофія (ліподистрофія), рідше — гіпертрофія підшкірної жирової клітковини.
    Доцільніше уводити інсулін між підшкірною жировою клітковиною та м'язами, що покращує абсорбцію препарату і знижує ймовірність виникнення травм.
    Уводять голку під кутом 45°, у разі довжини голки до 1,5 см — під кутом 90°.
    Уводять інсулін повільно, щоб звести до мінімуму пошкодження тканин.
    Не протирають і не масажують місце ін'єкції, інсулін повинен повільно абсорбуватись.
    Особливості уведення гепарину
    Гепарин — це антикоагулянт прямої дії. За 15—20 хв перед ін'єкцією прикладають холод до місця уколу (у ділянці живота), щоб знизити ймовірність утворення синців у ділянці ін'єкції.
    Процедуру виконують з дотриманням правил асептики.
    Уводять голку в основу складки під кутом 90°, таким чином травмується менша кількість тканин.
    Не треба рухати кінчиком голки після уведення і відтягувати поршень, щоб уникнути пошкодження тканин і утворення гематом.
    Уводять препарат повільно, щоб уникнути пошкодження тканин : больових відчуттів.
    Легко виводять голку із тканини під тим самим кутом, під яким зона була уведена.
    Шкіру не протирають, а злегка притискають стерильним тампоном місце ін'єкції протягом ЗО—60 с.
    Змінюють анатомічні ділянки для ін'єкцій. Місця, в які ін'єкції роблять протягом тижня, повинні бути принаймні на відстані 2,5 см
    одне від одного.
    Гепарин не вводять внутрішньом'язово через ризик виникнення гематоми.
    "Утворення синця після ін'єкції свідчить про те, що доза препарату не абсорбується належним чином. Не можна робити ін'єкцію в місце утворення синця.

     ОСОБЛИВОСТІ ВВЕДЕННЯ ОЛІЙНИХ РОЗЧИНІВ.

    Олійні розчини для ін'єкцій, наприклад, розчин камфори в олії 20%, роз­чин прогестерону в олії 1%, розчин ретинолу ацетату — вітаміну "А" — в олії можна вводити підшкірно або внутрішньом'язово (не допускаючи потрапляння олійного розчину в судини!).

    1. Підігріти  ампулу з  олійним  розчином  на водяній  бані  до температури
      +30°-37°С.
    2. Взяти  шприц ємністю 2-5 мл.  голку з достатньо широким  просвітом
      (діаметром 0,8-1  мм).
    3. Набрати теплий олійний розчин із ампули в шприц.
    4. При введенні олійного розчину підшкірно у зовнішню поверхню плеча
      пацієнту запропонувати зручно сісти на стілець, звільнити місце ін'єкції
      від одягу. Рука повинна бути трохи зігнута в ліктьовому суглобі.
    5. При введенні олійного розчину внутрішньом'язово пацієнту запропону-
      вати лягти у ліжко на бік або на живіт.
    6. Згідно з правилами підшкірної або внутрішньом'язової ін'єкції) після введення голки лівою рукою відтягнути поршень шприца
      на себе і перевірити, чи не потрапила голка в просвіт кровоносної суди-
      ни (з метою уникнення медикаментозної емболії). Якщо кров у шприці
      відсутня, то повільно ввести олійний розчин. Якщо кров з'явилася у шприці,
      слід ввести голку трохи глибше або відтягнути шприц з голкою трохи на
      себе, але не виймаючи її.  Знову перевірити, чи не потрапила голка в
      просвіт судини.
    7. Повільно ввести олійний розчин.
    8. Після введення розчину місце ін'єкції добре промасажувати стерильною
      ватною кулькою, змоченою у 70° розчині етилового спирту, а для кра­
      щого  розсмоктування  олійного  розчину  та запобігання   утворення
      інфільтрату на місце ін'єкції покласти зігріваючий компрес (якщо
      ін'єкція була зроблена підшкірно) або грілку (якщо ін'єкція була зробле-
      на внутрішньом'язово).
    9. Відпрацьовані ватні кульки занурити в дезрозчині в ємності,промаркірованій "Для використаних ватних кульок", на 1 годину.

     

    10.      Провести дезінфекцію у хлораміні і знежирення у миючому розчині
    шприца і голки після використання

     ТЕХНІКА ВНУТРІШНЬОМ'ЯЗОВИХ ІН'ЄКЦІЙ.

     І. Місце проведення:
    стаціонар, поліклініка, домашні умови, кабінет доклінічної практики.
    //. Оснащення робочого місця:
    1. Стерильний маніпуляційний стіл, на якому підготовлені стерильні: голки, шприци багаторазового використання ємністю 5, 10 мл, голки довжиною 6-8 см, діаметром 0,8-1,0 мм, пінцети, ватні кульки.

    1. Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: стерильні голки та
      шприци одноразового використання ємністю 5,10 мл в упаковках, сте-
      рильні гумові рукавички одноразового використання в упаковці, пінцети
      в потрійному розчині, лікарські препарати для внутрішньом'язової ін'єкції
      {в флаконах, ампулах), пилочка, 70° розчин етилового спирту в флаконі,
      лоток для використаних інструментів та матеріалів.
    2. Ємність, промаркірована "Для використаних ватних кульок", з дезрозчином.
    3. Ємність, промаркірована "Для промивання шприців, голок", з дезрозчином.
    4. Ємність, промаркірована "Для замочування шприців, голок багаторазо-
      вого використання", з дезрозчином.
    5. Ємність, промаркірована "Для замочування одноразових шприців, го-
      лок", з дезрозчином.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:

    1. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-
      тим індивідуальним рушником або стерильною одноразовою серветкою
      , обробити стерилліумом, одягнути марлеву маску,
      стерильні гумові  рукавички;
    2. звільнити одноразовий шприц та голку від упаковки або зібрати шприц
      багаторазового використання із стерильного маніпуляційного стола;
    3. набрати у шприц дозу лікарського препарату, яка вказана у листку при-
      значень, із флакона чи ампули;
    4. покласти шприц з набраним препаратом на стерильний лоток;
    5. на цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочені у 70° розчині етилового спирту;
    6. провести психологічну підготовку пацієнта;
    7. при введенні ліків у ділянку сідниці пацієнту запропонувати лягтина бік
      або на живіт. При цьому м'язи повністю розслаблюються. Якщо пацієнт
      напружив м'язи, то його слід попросити спокійно глибоко дихати і розс-
      лабити їх;
    8. при введенні ліків в стегно пацієнту запропонувати лягти на спину. Місцем

    ін'єкції є передньо-зовнішня поверхня стегна;
    -     при введенні ліків в підлопаткову ділянку (в дельтовидний м'яз) пацієнту
    запропонувати сісти на стілець, випрямити спину, притиснути до стільця
    лівий або правий бік. Руку на боці ін'єкції слід опустити та трохи відве­
    сти назад; при цьому відповідна лопатка відходить від задньої поверхні
    грудної клітки, утворюючи невелику западину.
    IV. Основні етапи виконання навику:
    1. Намітити місце ін'єкції. При введенні ліків у ділянку сідниці місце ін'єкції
    визначається двома способами:
    Перший спосіб. Ділянку сідниці умовно розділити на 4 квадранти. Провести вертикальну лінію через сідничий горб, а горизонтальну — через великий вертлюг стегнової кістки. Укол голкою здійснити у верхньо-зовнішній квадрант сідниці, де немає великих судин і нервових стовбурів.
    Другий спосіб.
    Якщо лікарський препарат вводиться у праву сідницю пацієнта , то медичній сестрі слід покласти свою ліву руку на праву сідницю пацієнта таким чином: великий палець лівої руки направити в проекцію великого вертлюга стегнової кістки, а решта пальців (ІІ-\/) розмістити перпендикулярно до великого пальця. Якщо лікарський препарат вводиться в ліву сідницю пацієнта, то медичній сестрі слід покласти свою праву руку на ліву сідни­цю пацієнта. Великий палець правої руки направити в проекцію великого вертлюга стегнової кістки, а решта пальців (ІІ-У) розмістити перпендикуляр­но до великого пальця. Укол голкою здійснити в місце утворення прямо­го кута, що і відповідає місцю верхньо-зовнішнього квадранта сідниці.

    1. Провести пальпацію вибраного місця; ін'єкцію не можна виконувати в
      місцях набряків або ущільнень (інфільтрату), які залишилися від попе­
      редніх ін'єкцій.
    2. Двічі протерти місце ін'єкції стерильними ватними кульками, змоченими
      у 70° розчин етилового спирту.
    3. Відпрацьовані ватні кульки занурити у дезрозчині в ємності,
      промаркірованій "Для використаних ватних кульок" на 1  годину.
    4. Взяти наповнений ліками шприц з голкою правою рукою так, щоб V
      палець підтримував муфту голки, II  палець розміщувався на поршні, а
      решта пальців утримували циліндр шприца.

    6.     Вказівним та великим пальцями лівої руки розтягнути і зафіксувати шкіру
    з підшкірною основою у відповідній ділянці.

    1. Перпендикулярно до поверхні шкіри швидким рухом ввести голку на
      глибину 4-5 см, проколюючи при цьому шкіру, підшкірну основу, фас-
      цію, великий сідничний м'яз. Необхідно слідкувати за тим,  щоб голка
      була введена не повністю і над шкірою лишалася частина голки довжи-
      ною не менше 0,5 см.
    2. Забрати ліву руку з сідниці.

    9.      Після введення голки лівою рукою відтягнути поршень шприца на себе і
    перевірити, чи не потрапила голка в просвіт кровоносної судини (кров не
    повинна з'явитися у шприці).

    1. Натиснути на поршень II пальцем правої руки (або не не змінюючи
      положення рук — першим пальцем лівої руки) , повільно ввести лікарсь-
      кий препарат у м'яз.
    2. Лівою рукою прикласти до місця ін'єкції стерильну ватну кульку, змо-
      чену у 70° розчин етилового спирту, і швидким рухом витягнути голку.
      Цією ж ватною кулькою зробити легкий масаж місця введення ліків, щоб
      вони краще розподілилися в ділянці м'язу.
    3. Відпрацьовану ватну кульку занурити у дезрозчині в ємності,
      промаркірованій "Для використаних ватних кульок", на 1 годину.
    4. Провести дезінфекцію шприца і голки після використання.

    ОСОБЛИВОСТІ ВВЕДЕННЯ БІЦИЛІНУ.

    Біцилін-1(дибензилетилендиамінова сіль бензилпеніциліну), біцилін-3 (суміш рівних частин бензилпеніциліну натрієвої солі, бензилпеніциліну новокаїнової солі і біциліну-1), біцилін-5 (суміш І частини бензилпеніциліну новокаїнової солі і 4 частини біциліну-1) — це препарати пеніциліну пролонгованої дії. їх склад забезпечує швидке утворення і довгу тривалість високої концентрації антибіотика в крові. Так, після одноразової ін'єкції у вигляді суспензії терапев­тична концентрація біциліну-5 в крові зберігається на протязі 4 тижнів. Запам'ятайте! Суспензії біциліну вводяться тільки внутрішньом'язово. Внутрішньовенне і ендолюмбальне введення не допускається !
    Запам ятайте! Біцилін слід вводити тільки за призначанням лікаря, який врахує всі протипоказання і особливу увагу зверне на те, як пацієнт переносив ін'єкції пеніциліну в минулому. З метою уникнення алергічної реакції на біцилін перед його введенням обов'язково зробити скарифікаційну або внутрішньош-кірну діагностичну пробу на індивідуальну чутливість організму.
    У зв'язку з тим, що суспензія кристалізується і забиває просвіт голки, по-трібно все робити вірно і швидко.

      • Взяти шприц ємністю 5-10 мл, голку довжиною 6-8 см, із достатньо
        широким просвітом (діаметром 0,8-1 мм).
      • Перевірити прохідність голки, пропускаючи через неї повітря або 0,9% розчин натрію хлориду.
      • Безпосередньо перед введенням приготувати в асептичних умовах суспензію біциліну: в флакон з біциліном ввести 3 мл стерильної води для ін'єкцій або стерильного 0,9% розчину натрію хлориду, або 0,25%-0,5% розчину новокаїну.
      • Струсити інтенсивно флакон, перемішати суміш до утворення однорідного стану.
      • Утворену суспензію швидко набрати в шприц, видалити пухирці повітря із шприца.
      • Згідно з правилами внутрішньом'язової ін'єкції ввести голку глибоко в великий сідничний м'яз, слідкуючи за тим, щоб над поверхнею шкіри залишилося не менше 0,5 см довжини голки.
      • До введення ліків лівою рукою відтягнути поршень шприца на себе і перевірити, чи не потрапила голка в просвіт кровоносної судини (з метою уникнення медикаментозної емболії).
      • Ввести суспензію згідно з дозою, яку призначив лікар (наприклад, для профілактики ревматизму біцилін-3 в дозі 600 000 ОД вводиться 1 раз в 6-7 днів, біцилін-5 в дозі 1 500 000 ОД вводиться 1 раз в 4 тижні).
      • Після введення суспензії біциліну можлива невелика болісність в місці
        введення, але тепло (у вигляді грілки) застосовувати не рекомендується.
      • Шприц і голку одразу ж після ін'єкції промити (в домашніх умовах —
        водою кімнатної температури, в стаціонарі — в дезрозчині) з метою уникнення утворення осаду на внутрішній поверхні шприца, голки від суспензії.
      • Якщо в домашніх умовах шприц і голка стерилізуються методом кип'ятіння, то у воду не можна додавати соду, тому що вона руйнує пеніцилін. Необхідно в стерилізатор налити дистильовану воду або перекип'ячену воду кімнатної температури.

      МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ВНУТРІШНЬОШКІРНИХ. ПІДШКІРНИХ, ВНУТРІШНЬОМ'ЯЗОВИХ ІН'ЄКШЯХ. ПРОФІЛАКТИКА І ТАКТИКА МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ПРИ ЇХ ВИНИКНЕННІ.

      Техніка будь-якої ін'єкції повинна чітко виконуватися медичною сестрою, тому що більша частина ускладнень ( за виключенням алергічних реакцій) ви­никає з вини медичної сестри, яка не дотримувалася всіх необхідних вимог.
      1.      Непритомність (раптове короткочасне потьмарення свідомості, яке зу­
      мовлене гострою ішемією головного мозку).
      Профілактика: щоб запобігти цьому ускладненню, слід запам'ятати прави­ло: не можна виконувати ін'єкцію в стоячому положенні пацієнта. Паціє­нту слід запропонувати сісти на стілець або лягти у ліжко.
      Тактика при виникненні непритомності: пацієнта покласти з трохи опуще­ною головою і піднятими ногами (щоб посилити прилив крові до голов­ного мозку), звільнити від тісного одягу, побризкати обличчя холодною водою, дати понюхаги розчин аміаку (нашатирного спирту) на шматочку вати. У більш тяжких випадках ввести кордіамін, кофеїн.
      2.      Алергічна реакція (підвищена чутливість організму на введення того чи
      іншого лікарського препарату). Це може бути реакція негайного типу
      (наприклад, анафілактичний шок, набряк Квінке) або реакція сповільне­
      ного типу (наприклад, дерматит, екзема).
      Профілактика: перед призначенням препарату ретельно зібрати алерго­логічній анамнез; перед першою ін'єкцією — виконати пробу на індивіду­альну чутливість організму до препарату, першу ін'єкцію — зробити в кількості 1/3 призначеної дози в кінцівку і спостерігати за пацієнтом протягом 20 хвилин.
      Тактика при виникненні алергічної реакції: ( блок "Спостереження та дог­ляд за пацієнтами на анафілактичний шок").
      3.      Зараження   пацієнта гострим вірусним гепатитом, СНІДом, сифілісом,
      малярією та іншими інфекційними захворюваннями.
      Профілактика: чітке знання наказів МОЗ України по профілактиці цих зах­ворювань та суворе дотримання їх у своїй роботі.
      Запам'ятайте !   За грубі помилки медичний працівник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.
      4. Інфільтрат (ущільнення в місці ін'єкції).
      Профілактика: суворе дотримання правил асептики та антисептики на ета­пах підготовки та в процесі виконання ін'єкції; обов'язкове проведення пальпації місця ін'єкції (ін'єкцію не можна виконувати в місцях набряків або ущільнень, які залишилися від попередніх ін'єкцій); підігрівання олійних розчинів; одномоментне введення допустимого об'єму лікарської речовини (наприклад, при підшкірній ін'єкції дозволяється одномоментно вводити не більше, ніж 5 мл водного розчину, а при внутрішньом'язовому введенні — не більше, ніж 10 мл водного розчину).
      Тактика при виникненні інфільтрату: накласти напівспиртовий зігрівальний компрес, нанести йодну сітку на шкіру, використати грілку, застосуватифізіотерапевтичні методи лікування (УФ-випромінювання, поле УВЧ).
      5.       Абсцес, флегмона (запальні та гнійні процеси на місці ін'єкції).
      Профілактика: лікування інфільтратів, які повільно розсмоктуються та у
      гіршому випадку можуть ускладнитися розвитком абсцесу, флегмони. Тактика при виникненні цього ускладнення: обов'язково доповісти лікарю-хірургу, який застосує хірургічне розкривання гнійника з наступним дре­нуванням.
      6.       Ліподистрофія (жирова дистрофія підшкірної основи).
      Профілактика: постійно чередувати місця введення препаратів інсуліну,
      вводити інсулін кімнатної температури.
      Тактика: за призначенням лікаря можна провести курс лікування ліподистрофії (40 днів, а іноді і більше) суінсуліном, який потрібно вводити в ділянку атрофованої жирової клітковини підшкірно по 4-8 ОД. Ефект наступає повільно, однак вже через декілька ін'єкцій зменшується де­фект тканини.
      7.  Підшкірні крововиливи внаслідок поранення стінки судин тупою де­
      формованою голкою.
      Профілактика: перед проведенням стерилізації перевірити кінець кожної голки багаторазового використання. Забороняється користуватися гол­ками деформованими, з тупим кінцем.
      Тактика при виникненні кровотечі: до місця ін'єкції щільно притиснути там­пон, змочений спиртом. Якщо це не допомагає, треба змастити кровото­чиве місце 5% розчином перманганату калію та накласти пов'язку.
      8.  Медикаментозна емболія, яка виникає в результаті потраплення в судини олійних розчинів (напр., камфорної олії) або суспензій (напр., біциліну).
      Профілактика: після проколювання підшкірної основи та встановлення голки на потрібну глибину слід потягнути на себе поршень шприца та впевнитися, що голка не потрапила в судину (у шприц не повинна надходити кров).
      Запам'ятайте!/ Помилкове внутрішньовенне введення олійних розчинів — це смертельна небезпека для пацієнта.
      9.  Ушкодження нервових стовбурів, яке може призвести до розвитку парезів і паралічів.
      Профілактика: правильний вибір місця ін'єкції (особливо при виконанні внутрішньом'язових ін'єкцій).
      Тактика: негайно доповісти лікарю, який дасть вказівки по наданню невідкладної допомоги пацієнту і який призначить курс лікування пацієнта.
      10. Введення ліків в окістя.
      Профілактика: чітко розрахувати, на яку глибину потрібно ввести голку.
      Тактика: якщо голка зайшла дуже глибоко в тканини, негайно її відтягнути на 1/3 довжини вверх; застосувати тепло у вигляді грілки після введен­ня лікарського препарату.
      11. Поломка голки у місці її переходу в канюлю.
      Профілактика: не застосовувати для ін'єкцій голки з дефектом; не виконувати маніпуляцію грубо; не вводити голку в тканини глибше, ніж на 2/3 її довжини
      Тактика: уламок голки швидко видалити із тканини пальцями руки. Якщо сталося так, що рукою уламок не вдається витягнути, то необхідно з двох сторін затиснути рукою місце знаходження голки, щоб вона не просувалася глибше і негайно викликати лікаря, бажано хірурга. При цьому ускладненні потрібне оперативне втручання.

       

      12. Некроз тканини (який може виникнути в результаті помилкового підшкірного або внутрішньом'язового введення гіпертонічних розчинів (10% розчину кальцію хлориду або 10% розчину натрію хлориду).
      Профілактика: перед введенням лікарського препарату уважно прочитати етикетку на флаконі; звірити напис на флаконі з призначенням лікаря.

       

       

      Тактика: обколоти місце ін'єкції 0,1% розчином в кількості 0,5мл адреналіну, розведеного в 9мл ізотонічного розчину натрію хлориду; 0,9% розчином натрію хлориду в кількості 10 мл, 0,25% розчином новокаїну при відсутності в анамнезі алергічної реакції на даний препарат і накласти суху пов'язку та холод (1-2 дні), а потім на 3-4 день зігріваючий компрес (при підшкірному помилковому введенні препарату) або покласти грілку (при внутрішньом'язовому помилковому введенні препарату)