...
Головна » Загальний догляд за хворими » Прийом хворих

ПРИЙОМ ХВОРИХ
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ МЕДПРАЦІВНИКА ПРИЙМАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ
Навчальна мета: уміти оформити документи прийому хворого, який поступає в лікувальне відділення стаціонару; здійснити санітарне оброблення хворого; здійснити обтирання тяжкохворого; поголити та постригти волосся; провести санітарне оброблення хворих із педикульозом; виконати антропометричні дослідження; транспортувати та перекладати хворого; підтримувати санітарно-протиепідемічний режим у приймальному відділенні.
Виховна мета: усвідомити залежність результатів лікування від кваліфікованих дій, уважного, доброзичливого ставлення до хворого з боку медичного персоналу приймального відділення.
Початковий обсяг знань: знати функціональні обов'язки медичної сестри приймального відділення; організацію розташування та устрій приймальних відділень у лікарні; можливі варіанти поступання хворих у приймальне відділення; особливості транспортування пацієнтів із деякими захворюваннями внутрішніх органів і травмами.
Медична сестра повинна знати

  1. Нормативні документи (накази МОЗ України з питань санітарно-протиепідемічного режиму лікувально-профілактичних установ).
  2. Правила дотримання санітарно-протиепідемічного режиму у приймальному відділенні.
  3. Правила приготування дезінфекційних розчині» і терміни їх використання.
  4. Документацію приймального відділення.
  5. Правила виписування і зберігання лікарських препаратів.
  6. Правила регулювання прийому хворих до лікарні залежно від їхнього стану.
  7. Правила транспортування інфекційних хворих та хворих
    на СНІД.
  8. Правила транспортування біологічних рідин.
  9. Номери телефонів: пожежної служби (01); міліції (02);
    швидкої допомоги (03); наркологічної служби; санітарно-проти
    епідемічної служби; лікувально-профілактичних закладів; місько
    го відділу охорони здоров'я; внутрішньолікарняної служби; керів
    ників та провідних фахівців установи.

Медпрацівник повинен вміти

  1. Прийняти і здати: чергування; ключі від сейфа та шафи з
    лікарськими препаратами; медичне обладнання та інструментарій;
    предмети догляду за хворими; санітарний стан відділення; хво­
    рих, які знаходяться на діагностичних ліжках приймального від­
    ділення.
  2. Регулювати і надавати допомогу хворим залежно від їхньо­
    го стану.
  3. Заповняти необхідну медичну документацію: "Журнал об­
    ліку поступаючих на стаціонарне лікування"; "Журнал обліку кон­
    сультацій і відмов у госпіталізації"; "Журнал-алфавіт"; "Журнал
    сигнальних повідомлень"; журнали обліку надходження та витра­
    чання наркотичних анальгетиків та спирту; медичну карту ста­
    ціонарного хворого (титульний лист); карту вибулого зі стаціо­
    нару (паспортні дані); термінове повідомлення про інфекційне
    захворювання; бланки опису речей, документів, цінних речей
    хворого.
  4. Здійснити долікарський огляд хворого: виміряти темпера­
    туру тіла, артеріальний тиск; підрахувати частоту пульсу, дихаль­
    ні рухи; оглянути тіло хворого для виявлення інфекційних захво­
    рювань; провести антропометричні вимірювання.
  5. Надати долікарську невідкладну медичну допомогу.
  6. Організувати огляд та первинне обстеження хворого черго­
    вим лікарем або лікарем за фахом.
  7. Виконати призначення лікаря: ін'єкції: промивання шлун­
    ка; клізми; пов'язки; оксигенотерапію.
  8. Виписати, отримати лікарські препарати з аптеки, зберіга­
    ти їх у відділенні й вести облік їх використання.
  9. Здійснити забір біологічного матеріалу для лабораторних
    досліджень (крові з вени, блювотних мас, промивних вод, сечі)
    і забезпечити відправлення матеріалу в лабораторію. Викликати
    лаборанта для забору крові з пальця.

10. Організувати рентгенологічне дослідження хворого.

  1. Провести санітарно-гігієнічне оброблення хворого.
  2. Організувати транспортування хворого у відділення ста­
    ціонару.
  3. Організувати транспортування пацієнта з інфекційним за­
    хворюванням або СНІДом.
  4. Провести дезінфекцію, передстерилізаційне очищення і сте­
    рилізацію виробів медичного призначення відповідно до інструк­
    цій із санітарно-протиепідемічного режиму.
  5. Приготувати й проконтролювати правильне використання
    дезінфекційних засобів.
  6. Виконати й проконтролювати виконання наказів з санітар­
    но-протиепідемічного режиму, щоб уникнути розвитку ВЛІ.
  7. Щодня здійснювати довідково-інформаційну роботу (опе­
    ративні повідомлення головному лікарю; інформаційні телефонні
    повідомлення міському відділу охорони здоров'я, СЕС, міліції, по­
    жежному депо).

Основні функції приймального відділення. Приймальне відділення лікарні є частиною стаціонару, в якій проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об'єктивне обстеження та первинну діагностику, санітарне оброблення, транспортування хворих у лі­кувальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу. Крім того, у разі потреби в приймальному відділенні надають не­відкладну медичну допомогу.
Організація розташування приймальних відділень у лікарнях. При централізованій системі планування лікарень усі лікувальні та діагностичні відділення, у тому числі й приймальне відділення, знаходяться в одному корпусі.
При павільйонній системі приймальне відділення розташову­ється в окремому корпусі або в одному з лікувальних корпусів, де знаходиться відділення реанімації або хірургічне відділення.
У деяких лікарнях (інфекційного профілю) кожне лікувальне відділення здійснює прийом хворих самостійно.
Приймальне відділення мас бути розміщене недалеко від в'їз­ду на територію лікарні і бути зручним для транспортування хво­рих — мати під'їзні асфальтовані доріжки, широкі сходи та двері для проходу з носилками.
Устрій приймального відділення. Приймальне відділення скла­дається із приміщення для чекання, реєстратури, процедурного кабінету, кількох оглядових та діагностичних кабінетів, ізолято­ра, санпропускника, кабінету чергового лікаря, санвузла.
Неподалік від приймального відділення розташовують пере­в'язувальну, іноді — малу операційну, рентгенкабінет, лаборато­рію, склад для зберігання одягу хворих.
Можливі варіанти поступлення хворих у приймальне відділення. У приймальне відділення лікарні хворі поступають:

  1. за направленням дільничного лікаря в разі неефективності
    амбулаторного лікування, так звана планова госпіталізація;
  2. доставляють машиною "швидкої допомоги" при нещасних
    випадках, травмах, гострих захворюваннях чи загостреннях хро­
    нічних захворювань;
  3. самостійно, без направлення, якщо хворому на вулиці зро­
    билося погано і він сам звернувся до приймального відділення;
  4. у разі переведення з інших лікувально-профілактичних за­
    кладів.

Хворих, які потребують невідкладної допомоги, приймають у відповідних відділеннях, обминаючи приймальне відділення.
Послідовність дій під час прийому хворих у приймальне відділення
Оформлення документів на хворого, який поступає в лікувальне відділення стаціонару

  1. Хворого оглядає лікар і вирішує питання щодо госпіталіза­
    ції, способу санітарного оброблення та транспортування.
  2. Медична сестра або лікар оглядають хворого на наявність
    інфекційних захворювань та педикульозу. Ретельно оглядають
    шкіру, волосисті ділянки тіла, зів, вимірюють температуру тіла.
  3. Медична сестра оформляє титульну сторінку "Медичної
    карти стаціонарного хворого". При цьому уважно записує всі пас­
    портні дані (прізвище, ім'я, по батькові, дату, місяць і рік наро­
    дження, домашню адресу, домашній і службовий телефони, місце
    роботи, посаду); хто направив; попередній діагноз; діагноз при­
    ймального відділення; назву відділення, в якому лікуватиметься
    хворий; дату й час (годину з хвилинами) госпіталізації.
  4. Із паспорта, якщо там зазначено, записують дані про групу
    крові та резус-фактор.
  5. Шляхом опитування з'ясовують і відзначають у карті побіч­
    ну дію ліків (алергійні реакції).
  6. Під час госпіталізації дітей або хворих похилого віку запи­
    сують домашню адресу, місце роботи, телефон батьків, дітей або
    найближчих родичів.
  7. Якщо хворий перебуває в непритомному стані, всі дані про
    нього медична сестра отримує від осіб, які його супроводжують,
    або медичного персоналу ''швидкої допомоги".
  8. У випадку, коли відсутні будь-які паспортні дані про хво­
    рого, котрий перебуває в непритомному стані, медична сестра по­
    відомляє про це в найближче відділення міліції, зазначає прикме­
    ти хворого, дає перелік його речей. У всіх документах до з'ясу­
    вання даних хворого реєструють як "невідомого".
  9. Відомості про хворого (прізвище, ім'я, по батькові, № кар­
    ти, дату приймання, назву відділення стаціонару) медична сестра
    заносить до алфавітної книги, яка є документом для довідкової
    служби.
  10. Якщо у хворого є документи, гроші, цінні речі, медична
    сестра приймає їх за описом у трьох примірниках і передає на
    зберігання в сейф бухгалтерії лікарні.
  11. Якщо хворому відмовляють у госпіталізації через відсут­
    ність показання або місця у відділенні, у "Журнал відмов у госпі­
    талізації" записують паспортні дані, дані об'єктивного обстеження, діагноз, причину відмови. Усі дані засвідчує лікар.

правила приймання і санітарного оброблення  пацієнта
Для планової госпіталізації пацієнтів доправляють у приймальне відділення, маючи на руках направлення від лікаря, а також виписку із амбулаторної картки, результати амбулаторних досліджень. Якщо питання про госпіталізацію попередньо узгоджене з лікарем, медична сестра одразу заповнює картку стаціонарного хворого та всю необхідну документацію і самостійно здійснює приймання пацієнта.
У екстрених ситуаціях пацієнти можуть бути доправлені машиною "Швидкої допомоги". У деяких випадках хворі звертаються са­мостійно, раптово відчувши себе погано десь поблизу лікарні. При негайній потребі їх госпіталізують. У інших випадках (наприклад, при гіпертонічному кризі) хворому надають допомогу, певний час спостерігають за станом здоров'я і при позитивній динаміці відпускають.
Медична сестра приймального відділення повинна організувати огляд пацієнта лікарем. Оглядати пацієнтів в оглядовому кабінеті і давати письмовий дозвіл на госпіталізацію в денний час може лікар приймального відділення чи лікар-ординатор відповідного за профілем відділення або завідувач відділення; у нічний час — черговий лікар. До приходу лікаря медична сестра повинна виміряти пацієнтові температуру, АТ, оглянути його на предмет виявлення педикульозу, корости, інфекційних, онкологічних захворювань. Зібрати анамнез про перенесений вірусний гепатит, дані про епідоточення.
За вказівкою лікаря медична сестра визначає антропометричні дані пацієнта: масу тіла, зріст, обвід грудної клітки, живота, розміри таза. Антропометричні дані мають відповідне значення в діагностиці деяких захворювань і є достатньо надійним методом контролю динаміки набряків.
Лікар оглядає пацієнта, дає письмовий дозвіл на направлення його у відповідне відділення.
Потім медична сестра оформляє на пацієнта титульний листок медичної картки стаціонарного хворого, дуже уважно записує паспортні дані, тому що в подальшому вся медична документація заповнюється на основі цих даних, а також ретельно записує всі дані до графи "Діагноз при надходженні". Якщо пацієнт доправлений у непритомному стані, то необхідні дані записують зі слів осіб, що його супроводжують. Якщо відсутня і така можливість, то у графі "Прізвище, ім'я, по батькові" записують "Невідомий" і відповідні зовніш­ні дані про такого пацієнта передають у найближчий відділ міліції. Також заносять відповідні дані у "Журнал реєстрації осіб, направлених на стаціонарне лікування", який пронумерований, прошитий і скріплений підписом головного лікаря і круглою печаткою закладу  з тим, щоб із перших джерел були занесені достовірні дані і не допущені перекручення.
У деяких випадках пацієнтові можуть відмовити у госпіталізації із-за відсутності показань, відсутності вільних місць. Іноді пацієнт сам категорично відмовляється від госпіталізації із-за тієї чи іншої причини (сімейні обставини, стан алкогольного сп'яніння та ін.). У такому випадку паспортні дані пацієнта заносять у "Журнал реєстрації відмов від госпіталізації", який пронумерований, прошитий і скріплений підписом головного лікаря і круглою печаткою закладу. Лікар обов'язково записує дані об'єктивного обстеження пацієнта, у разі потреби результати лабораторного, рентгенологічного дослідження та ін., діагноз, причину відмовлення, відповідні рекомендації або подальші дії по відношенню до пацієнта (лікування в амбулатор­них умовах, направлення у приймальне відділення відповідного за профілем захворювання лікувального закладу та ін.).
У разі відмови пацієнта від запропонованого йому стаціонарного лікування консиліум у складі трьох лікарів складає акт про те, що хворий(а) категорично відмовляється від необхідної йому(їй) госпіталізації та стаціонарного лікування у відділенні. Проводить співбесіду з хворим(ою) про необхідність стаціонарного лікування і можливих наслідків у випадку його(її) відмови. Вказують, що хворий(а) категорично відмовляється від госпіталізації навіть після проведеної спільної бесіди і що хворий(а) попереджений про наслідки відмови. Підписується хворий(а), лікарі, проставляють дату. Такий акт підшивають до від­повідного запису в «Журналі реєстрації відмов від госпіталізації».
У разі потреби пацієнтові при надхоженні здійснюють повне або часткове санітарне оброблення в санпропускнику. Повне санітарне оброблення проводять у ванній або під душем. Для миття пацієнта у ванній її заповнюють на 2/3 об'єму водою температури 35—36 °С. У разі потреби необхідно допомогти пацієнтові роздягнутись. Ослабленого хворого супроводити до ванної кімнати та підтримувати його під пахви, коли він, сідає у ванну та підводиться з неї. Якщо хворий не може митися сам, йому допомагають. Спочатку потрібно вимити голову, потім тулуб, руки і, нарешті, ноги. Після миття шкіру витирають сухим рушником.
Якщо є можливість, то краще мити хворих під душем. Вагітних, роділь необхідно мити тільки під душем.
У разі погіршення самопочуття хворого (запаморочення, серцебиття, біль у ділянці серця, блідість) треба припинити миття; допомогти хворому вийти з ванни; покласти на кушетку з трохи піднятим ножним кінцем; накрити простирадлом; піднести до носа тампон, змочений нашатирним спиртом; розтерти скроні; до голови прикласти рушник, змочений холодною водою; викликати лікаря.
Часткове оброблення здійснюють поступовим протиранням окремих ділянок тіла зволоженим водою (у разі потреби намиленим) рушником, розпочинаючи з обличчя і закінчуючи нижніми кінців­ками. Кожну оброблену анатомічну ділянку тіла одразу висушують сухим рушником. Часткове оброблення здійснюють тяжкохворим, а також хворим із порушенням цілості шкірних покривів.
При загрозливих для життя станах спочатку надають пацієнтові невідкладну допомогу, а потім здійснюють часткове санітарне оброблення. При надзвичайно загрозливих для життя станах пацієнта відразу транспортують в операційний блок або реанімаційне відділення.
Зараз, коли є можливість швидко зв'язатися по телефону з відповідними відділеннями стаціонару, на етапі надання першої невідкладної допомоги сповіщають у відділення і зразу за сигналом готується бригада для проведення реанімаційних заходів чи операційних втручань. Таким чином, не втрачається жодна хвилина для підготовки операційної та бригади лікарів і медичних сестер, що дуже важливо для своєчасного надання невідкладної лікарської допомоги. У такому разі часткове оброблення пацієнтів здійснюють у передопераційних або відразу після операції.
Існує певний порядок організації роботи і черговості госпіталізації при масових надходженнях хворих до стаціонару (катастрофи, катаклізми). У такому разі медична сестра приймального відділення терміново викликає колег для надання допомоги із відділеннь стаціонару. У першу чергу приймають і реєструють тяжкохворих, потім хворих середньої тяжкості, і в останню чергу приймають хворих за направленням.
Якщо у хворого, що надходить до стаціонару, у приймальному відділенні виявлено інфекційне захворювання, то тактика медичного персоналу має бути такою: до появи бригади "Швидкої медичної допомоги", яка спеціалізується на перевезенні інфекційних хворих, сестра приймального відділення заповнює "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне захворювання "(Ф-058-У), яке направляють до санепідстанції.
Одяг пацієнта при надходженні його на стаціонарне лікування можуть забрати додому рідні (крім хворих, яких госпіталізують у інфекційне відділення).
При надходженні пацієнт може здати одяг у гардеробну, де він буде зберігатися до виписування хворого. Одяг хворого описують у трьох примірниках квитанцій. Один разом з одягом здають у гардеробну, другий залишається у приймальному відділенні і третій вклеюють у медичну картку стаціонарного хворого.
Якщо пацієнти надходять на стаціонарне лікування у вечірній або нічний час, то одяг кожного пацієнта розміщують в окремий чистий бавовняний мішок разом із квитанцією, і вранці санітарка передає його у гардеробну.
Гроші (значні суми), цінні речі, документи також приймають згідно опису у квитанціях у трьох екземплярах і зберігають їх у сейфі приймального відділення або сейфі контори лікарні.
Пацієнта попереджають, що медичний персонал відділень стаціонару не несе відповідальності за пропажі грошей, цінних речей та документів.

АНТРОПОМЕТРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ
Антропометричні дослідження параметрів фізичного розвитку людини включають вимірювання зросту, маси тіла, обводу грудної клітки та живота. Лікар призначає проведення тих чи інших антропометричних досліджень при поступанні хворого, а медична сестра (акушерка) проводить їх.
Вимірювання зросту проводять за допомогою спеціального приладу — зростоміра. Вертикальна його планка має сантиметрові поділки. Уздовж планки пересувається горизонтально розташована план­шетка. На основу зростоміра стелять аркуш паперу або чисту клейонку. Хворий стоїть без взуття спиною до планки, щільно торкаючись її п'ятами, сідницями, лопатками та потилицею. Голова хворого в момент вимірювання зросту повинна знаходитися у такому положенні, щоб верхній край зовнішнього слухового проходу та кути очей були на одній горизонтальній лінії. Планшетку опускають на голову хворого та відраховують поділки на шкалі до нижнього краю планшетки.
Вимірювання зросту хворого можна проводити й у положенні сидячи; до висоти хворого у положенні сидячи додають відстань від під­логи до лавки зростоміра. Зріст тяжкохворого вимірюють сантиметровою стрічкою у положенні лежачи від тім'я до нижньої поверхні п'ят. Отриманий результат заносять у відповідну медичну документацію (медичну картку стаціонарного хворого).
Визначення маси тіла хворого здійснюють на медичних вагах, які перед цією процедурою правильно встановлюють та відрегульовують. Хворий повинен бути одягнений тільки в натільну білизну. Перевіряють рівновагу ваг нульовим положенням грузила, закривають затвор.
На ваги стелять чисту клейонку або аркуш паперу і пропонують пацієнтові стати на середину основи ваг обличчям до шкали. Відводять затвор і пересувають грузило по нижній шкалі доти, доки приблизно не буде визначена маса тіла. Пересувають мале грузило верхньої планки до досягнення рівноваги та визначають масу тіла з точністю до 100 г. Зачиняють затвор і дозволяють пацієнтові зійти з основи ваг. Показники нижньої (одна поділка відповідає 1 кг) та верхньої (одна поділка відповідає 100 г) планок підсумовують.
Вимірювання обводу грудної клітки. Пацієнтові пропонують зняти одяг з верхньої частини тіла. Сантиметрову стрічку обводять навколо грудної клітки так, щоб вона ззаду проходила під нижніми кутами лопаток, а спереду — на рівні IV ребра (у чоловіків під сосками, у жінок — вище грудних залоз).
Вимірюють обвід грудної клітки в стані спокійного дихання, під час максимального вдиху і видиху. Отриманий результат заносять у відповідну медичну документацію.
Різниця вимірів грудної клітки називається екскурсією грудної клітки. Величини різниці вимірів у 8—10—12 см свідчать про добрий розвиток дихального апарату. У людей, які не займаються фі­зичною працею і фізкультурою, а також у людей із захворюваннями органів дихання екскурсія грудної клітки не більше 5—6 см.
Вимірювання обводу живота. Таку процедуру проводять паралельно з визначенням маси тіла при ожирінні і асциті для спостереження динаміки цих показників при лікуванні пацієнтів. Процедуру проводять натще. Пацієнтові пропонують лягти на спину і звільнити від одягу ділянку живота. Сантиметрову стрічку обводять навколо тулуба, щоб ззаду вона проходила на рівні III поперекового хребця, а спереду — на рівні пупка. Отриманий результат заносять у відповідну медичну документацію.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ ПО БОРОТЬБІ З ПЕДИКУЛЬОЗОМ
Ураження головними та платтяними вошами називається педикульозом, лобковими — фтиріозом.
Платтяні та головні воші є переносниками висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу. Лобкові воші практично не мають епідеміологічного значення, однак також, як і платтяні та головні воші, спричинюють людині неспокій, викликають свербіж. При сильних розчісуваннях можливі різноманітні гнійничкові захворювання шкіри.
Воші поширюються, переповзаючи з однієї людини на іншу при безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами — одягом, білизною, головним убором, гребінцем та ін.
Збереженню завошивості сприяють скупченість населення, порушення санітарно-гігієнічного режиму, а також невиконання правил особистої гігієни.
З метою виявлення педикульозу при госпіталізації до стаціонарів усі пацієнти оглядаються медперсоналом приймального відділення, у відділеннях стаціонару протягом лікування — кожні 7—10 днів медперсоналом відділення.
Про кожний випадок педикульозу працівник повинен повідомити у територіальну санепідемстанцію або дезстанцію по телефону в перші години виявлення, а також надіслати "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне отруєння" (Ф-058-У) не пізніше 12 год з моменту виявлення.
При головному педикульозі волосся пацієнта обробляють одним із інсектицидних засобів, накривають спочатку поліетиленовою, а потім бавовняною косинкою на 20—ЗО хв.
Ретельно промивають волосся теплою водою із застосуванням шампуню або туалетного мила. Інсектициди в основному діють на дорослих осіб (вошей), а гниди (яйця вошей) видаляють механічним шляхом вичісування за допомогою гребінця. Перед цим волосся змочують теплим (35—40 °С) 10% розчином оцтової кислоти (оцтова кислота розчиняє хітинову речовину, якою гниди прикріпляються до волосся і тоді вони легко вичісуються гребінцем).
Якщо волосся голять за допомогою машинки, то його спалюють у відрі. Після дезінсекції пацієнтові здійснюють повне санітарне оброблення. Одяг пацієнта складають у поліетиленовий мішок і відправляють у дезінфекційну камеру. Дезінсекцію натільної білизни здійснюють методом кип'ятіння у 0,5 % розчині мийного засобу "Лотос" протягом 15 хв та методом прасування з обох боків.
Пацієнта додатково оглядають у лікувальному відділенні. Оброб­лення вважається ефективним, якщо волосся звільнене від вошей на всіх етапах розвитку.
У "Журналі обліку інфекційних захворювань "(Ф-060-У) реєструють необхідні відомості.
Забороняється відмовляти у госпіталізації за основним захворю­ванням через педикульоз. Про випадок виявлення педикульозу та відповідне санітарне оброблення здійснюють позначку на титульно­му листку медичної картки стаціонарного хворого.
При проведенні санітарного оброблення хворих на педикульоз потрібно користуватися наказом МОЗ України № 38 від 28.07.1994 р. "Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом". У приймальному відділенні повинна бути укладка для оглядів на педикульоз та укладка для проведення протипедикульозного оброблення.
Укладка для оглядів на педикульоз містить:

  1. настільну лампу;
  2. лупу;
  3. густий гребінець.

Укладка для проведення протипедикульозного оброблення містить:
клейончастий або поліетиленовий мішок для збирання речей
пацієнта;

  1. оцинковане відро для спалювання волосся;
  2. клейончасту пелерину і бавовняну білу серветку;
  3. ножиці;
  4. машинку для стрижки волосся;
  5. косинку (бавовняну та поліетиленову);
  6. вату;
  7. столовий оцет або оцтову кислоту (10 %);
  8. препарати для дезінсекції (20 % розчин бензил-бензоату, шам­пунь "Педилін", "Хантер" лосьйон "Ниттифор" та ін.).

Оснащення для медичної сестри:

  1. клейончастий фартух;
  2. маска;
  3. гумові рукавички.

Транспортування та перекладання хворого
Спосіб транспортування хворого з приймального в лікуваль­не відділення визначає лікар. Хворий у задовільному стані й за відсутності протипоказань до палати іде самостійно в супроводі медичної сестри або санітарки. За наявності показань пацієнта транспортують на кріслі-каталці, каталці-ношах або ношах. Після того як хворого доставили у лікувальне відділення, його переда­ють палатній медичній сестрі.
Транспортування хворого за допомогою крісла -каталки

  1. Нахиліть крісло-каталку вперед, наступивши на підставку
    для ніг.
  2. Запропонуйте хворому стати на підставку для ніг, допоможіть йому сісти в крісло.
  3. Поставте крісло-каталку у вихідне положення. Змінюючи
    за допомогою рамки положення спинки крісла та підставки для
    ніг, пацієнту можна надати положення сидячи, напівлежачи, лежачи.
  4. Стежте, щоб руки хворого під час транспортування не спадали з підлокітників крісла-каталки.
  5. Обережно транспортуйте хворого на підйомі та спуску крісла-каталки по похилій доріжці, у цей момент підтримуйте пацієнта.
  6. Продезінфікуйте крісло-каталку після використання.

Транспортування хворого за допомогою каталки-нош

  1. Застеліть ноші ковдрою, а за необхідності — простирадлом.
  2. Покладіть подушку.
  3. Перекладіть хворого з кушетки на каталку.
  4. Надайте хворому зручного положення залежно від характеру захворювання чи пошкодження.
  5. Вкрийте хворого іншою ковдрою.
  6. Переміщуйте каталку головним кінцем вперед, за необхідності завезіть у кабіну ліфта і підніміть або опустіть хворого на
    потрібний поверх.
  7. Перекладіть хворого з каталки на ліжко.
  8. Продезінфікуйте каталку після використання. Замініть постіль.

Транспортування хворого за допомогою нош

  1. Застеліть ноші ковдрою, потім простирадлом.
  2. Перекладіть хворого з кушетки на ноші.
  3. Накрийте хворого ковдрою.
  4. Нести на ношах хворого можна удвох або вчотирьох. Нести
    хворого по рівній поверхні слід головою вперед, не в ногу.
  5. Піднімаючи хворого сходами, несіть його головою вперед,
    при цьому опустіть головний кінець і відповідно підніміть ножний кінець.
  6. Опускаючи хворого сходами, несіть його ногами вперед, піднявши ножний кінець нош.
  7. Перекладіть хворого з нош на ліжко.
  8. Продезінфікуйте ноші після використання.

Перекладання хворого з кушетки на каталку і з каталки па ліжко

  1. Раціонально розмістіть каталку підносно кушетки або ліжка.
  2. Поставте каталку перпендикулярно до кушетки так, щоб її
    головний кінець розмістився біля ножного кінця кушетки.
  3. Утрьох станьте біля хворого з одного боку: перший підводить руки під голову та лопатки хворого, другий — під поперекову ділянку і таз, третій — під стегна та гомілки.
  4. Підніміть хворого, поверніться разом із ним на 90° у бік каталки, покладіть хворого на каталку та транспортуйте у відділення стаціонару.
  5. У відділенні головний кінець каталки поставте перпендикулярно до ножного кінця ліжка.
  6. Підніміть хворого і перекладіть на ліжко.

Примітка. Якщо каталку по відношенню до ліжка можна поставити тільки паралельно, то медичні працівники, піднявши хво­рого, розвертаються з ним на 180° і кладуть його на ліжко. При цьому ножний кінець каталки повинен розміщуватися біля го­ловного кінця ліжка, або, навпаки, головний кінець каталки по­ставити біля ножного кінця ліжка.
Особливості транспортування пацієнтів при деяких захворюваннях внутрішніх органів і травмах

  1. У разі гострого інфаркту міокарда хворого необхідно обережно транспортувати на ношах або кагал ці.
  2. Тяжкохворого з декомпенсованою серцево-судинною недостатністю з різко вираженою задишкою транспортувати слід на
    ношах або катали і в напівепдячому положенні. Для цього під голову та спину підкладають 2—3 подушки або складену у кілька
    шарів ковдру. У разі відносно задовільного стану хворого можна
    транспортувати на кріслі-каталці.
  3. У разі колапсу та інших видів гострої судинної недостатності транспортувати слід на каталці або ношах у горизонтальному
    положенні з опущеним головним кіпцем. Для цього під ноги підкладають 1—2 подушки або валик із ковдри чи матраца. Хворого
    зігрівають за допомогою теплих грілок і ковдри.
  4. Пацієнта у непритомному стані, у разі небезпеки виникнення блювання транспортувати слід на ношах чи каталці в горизонтальному положенні на спині з повернутою на бік головою.
    Під голову підкладають клейонку і пелюшку. Напоготові слід мати ниркоподібний лоток, марлеві тупфери й затискач.
  5. Пацієнта із шлунково-кишковою кровотечею транспортувати слід па спині без подушки. Па надчеревну ділянку покласти
    пузир із льодом.

Хворого із травмою хребта транспортувати слід на дерев'яному щиті.
Санітарно-протиепідемічний режим приймального відділення
Оснащення:

  1. наказ та інструктивпо-методичні документи МОЗ України
    з питань санітарно-протиепідемічного режиму;
  2. дезінфекційні засоби в промаркованих ємкостях із криш­
    ками, гідропульт;
  3. промаркований прибиральний інвентар;
  4. захисний одяг персоналу окремо для кожного приміщення;
  5. необхідне для проведення санітарно-гігієнічиого оброблен­
    ня хворих: ванна, душ, вода холодна і гаряча, мочалка, мило, тер­
    мометр для вимірювання температури води, щітки для оброблен­
    ня ванни, кушетки, шафи для чистої білизни та одягу, бачки для
    використаної білизни, машинка для стрижки волосся, бритва, ле­
    зо, клейонка, чохли із поліетиленової плівки, подушки, прости­
    радла, ковдри.

Прибирання приміщення і дезінфекція використаного оснащення і обладнання

  1. Приміщення приймального відділення прибирають не рідше двох разів на день вологим методом із застосуванням дезрозчинів.
  2. Після приймання ванни її стінки ретельно миють щіткою,
    змоченою дезрозчином, потім ополіскують кілька разів проточною теплою водою.
  3. Використані мочалки кип'ятять у дистильованій воді ЗО хв.
  4. Клейонку, чохли з поліетиленової плівки протирають двічі
    з інтервалом 15 хв серветкою одноразового використання, змоченою дезрозчином, промивають водопровідною водою, висушують.
  5. Металеві шпателі замочують у дезрозчині па
    1 год, потім промивають проточною водою і кип'ятять у дистильованій воді ЗО хв.
  6. Термометри занурюють в дезрозчин на ЗО хв або
    в 3% розчин пероксиду водню на 80 хв, промивають водою і висушують.
  7. Ножиці, бритву, машинку для стрижки волосся знезаражують у потрійному розчині протягом 45 хв, промивають проточною водою, висушують (склад потрійного розчину: карболова кислота — 10; формальдегід — 20; натрію гідрокарбонат — ЗО; вода —до 1 л).

Примітка

  1. Потрійний розчин з часу приготування можна використовувати протягом 3 днів.
  2. Дезінфекційні робочі розчини необхідно замінювати щодня, а при наочному забрудненні біоматеріалом — терміново замінити дезінфекційний розчин.

Запам'ятайте! Медичний персонал приймального відділення повинен бути добре підготовленим до термінового виконання заходів у разі заносу карантинних інфекцій (чума, холера, сибірка тощо).
Головний лікар затверджує комплексний план заходів щодо санітарної охорони території, яку обслуговує лікарня, від заносу та поширення інфекції, цей план повинен бездоганно виконувати також персонал приймального відділення.