...
Головна » Загальний догляд за хворими » Сеча

„Збирання сечі для лабораторних досліджень”
У нормі добова кількість сечі у здорової людини становить приблизно 1500 мл. Вона прозора, має жовтий або світло-жовтий колір, дає кислу реакцію на лакмус, відносна густина коливається в широких діапазонах (1003—1030). У сечі не повинно бути білка глюкози, пігментів, кетонових тіл. Осад нормальної сечі незначні з поодинокими клітинами епітелію сечових шляхів, лейкоцитами і малою кількістю солей.
Підготовка хворих і посуду.
Перед збиранням сечі на аналіз жінка повинна здійснити туалет зовнішніх статевих органів теплим блідо-рожевим розчином калію перманганату або теплою перевареною водою, а чоловік — промити головку статевого члена цими самими розчинами.
Щоб запобігти потраплянню в посудину сторонніх домішок (з піхви, сечівника), збирають середню порцію сечі, тобто починають збирати сечу із середини сечовипускання.
Іноді у жінок сечу на аналіз беруть катетером, щоб виключити потрапляння патологічних домішок з піхви.Збирати сечу на аналіз треба в чистий сухий скляний флакон.Відправляють сечу в лабораторію не пізніше як через 60 хв після збирання, тому що інфікування її в навколишньому середовищі може призвести до основного бродіння.

  Загальний аналіз сечі.
У чистий сухий скляний посуд (флакон, банка) збирають усю сечу вранці після сну і відливають у кількості 190—200 мл для аналізу. Якщо попередньо тяжкохвора жінка або чоловік мочаться в судно чи сечоприймач, то вони повинні бути чистими і сухими.
Аналіз сечі на наявність глюкози.
Сечу для дослідження на наявність глюкози пропонують пацієнтові збирати протягом доби в спеціально виділений посуд (нічний сечоприймач). Тримати сечу необхідно в прохолодному місці. Перед відправленням до лабораторії визначають і записують добовий діурез, перемішують добову сечу, щоб рівномірно розподілився осад, що містить кристали солей і формені елементи, і лише після цього відливають у чистий сухий флакон 200 мл сечі для дослідження.

  1. Для дослідження глюкозуричного характерусечу збирають у визначений час: 1-а порція — з 9.00 до 14.00; 2-а — з 14.00 до 19.00; 3-я — з 19.00 до 23.00; 4-а — з 23.00 до 6.00; 5-а — з 6.00 до 9.00.
  2. Для дослідження на визначення кількості діастазизбирають 50 мл сечі, але обов'язково свіжо випущеної і теплої, яку доправляють до лабораторії.

Для визначення кількості формених елементів в осаді сечі (лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів) застосовують методи Амбурже, Аддіса—Каковського, Нечипоренка.
Для дослідження сечі за методом Амбуржедо лабораторії від­правляють порцію сечі, зібрану за 3 год. Пропонують хворому вранці звільнити сечовий міхур у туалет, а сечу, виділену протягом наступних 3 год, збирають у чисту посудину і відправляють до лабораторії. Цим методом визначають хвилинну лейкоцитурію, тобто кількість Формених елементів, що виділяється з сечею протягом 1 хв.
Нормі за 1 хв з сечею виділяється до 2000 лейкоцитів і до 1000 еритроцитів.
Для дослідження за методом Нечипоренкасечу хворий може збирати в будь-який час доби в кількості 10 мл із "середньої" порції. Визначають кількість формених елементів в 1 мл осаду сечі. У здорової людини в 1 мл осаду сечі міститься до 2000 лейкоцитів і 1000 еритроцитів.
Для збирання сечі за методом АддісаКаковськогопропонують хворому о 22.00 звільнити сечовий міхур і протягом ночі, якщо це можливо, не мочитись. Усю сечу, виділену о 8.00 хворим, збирають у чисту посудину і відправляють до лабораторії на дослідження Якщо хворий протягом ночі виділяє сечу, ЇЇ потрібно збирати у визначену посудину, додавши до неї 4—5 крапель формальдегіду, щОб запобігти розпаду формених елементів. При дослідженні сечі методом Аддіса—Каковського підраховують виділену кількість формених елементів у добовій сечі. У здорової людини виділяється за добу еритроцитів до 1-106, лейкоцитів — 2-106, циліндрів — до 2-104.
Для бактеріологічного дослідження достатньо 10 мл сечі, зібраної в стерильний посуд з корком. Пояснюють хворому, щоб він ретельно виконав туалет зовнішнього статевого органа, обережно відкрив посуд (пробірку) і, не торкаючись до країв посуду зсередини руками, частково заповнив середньою порцією сечі, а потім одразу закрив корком. До внутрішньої (стерильної) частини корка також не можна торкатись руками. Процедуру потрібно провести швидко і акуратно, щоб стерильний посуд залишався відкритим якомога менше часу.
Проведення проби за Зимницьким
Проба за Зимницьким дає більш точні відомості про стан сечовиділення і про ниркову функцію, а також про порушення кон­центраційної здатності нирок.
Перед проведенням обстеження хворому треба відмінити сечогін­ні препарати, обмежити вживання рідини до 1,5 л на добу з тим, щоб не збільшився діурез, а також не знизилась відносна густина сечі.
Готують 8 чистих сухих флаконів ємністю 250—400 мл. До кожного з них приклеюють етикетку із зазначенням прізвища та ініціалів хворого, відділення, палати, номера порції та години, в інтервалі між якими хворий збирає сечу в певний флакон (6.00—9.00, 9.00—12.00, 12.00—15.00 і т.д.). Сечу хворий збирає протягом доби.
О 6.00 хворий звільняє сечовий міхур (цю порцію сечі не збирають). Протягом кожних трьох годин хворий мочиться у відповідний флакон один або декілька разів. Стежать за тим, щоб хворий по можливості заповнив усі флакони. 0 24.00, 3.00 та 6.00 його розбуджують для випорожнення сечового міхура. Якщо в разі поліурії не вистачає об'єму 1 флакона, видають додатковий із зазначенням на ньому прізвища хворого та номера порції. Уранці наступного дня відправляють усі флакони до лабораторії.  
Ті флакони, що не були заповнені, також відправляють до лабораторії.
Визначення результатів проби.
Результат проби за Зимницьким вважають добрим, якщо:

  1. добовий діурез достатній (близько 1,5 л) і становить 65—7бо % від кількості випитої хворим рідини;
  2. денний діурез, тобто сеча, виділена з 6.00 до 18.00, має становити 2/3—3/4 від добової, нічний — 1/3—1/4 від добового діурез;

• у разі здорових нирок відносна густина різних порцій сечі коливається в значних межах (1003—1030). Що нижча, монотонніша і рівномірніша відносна густина сечі, тим тяжче уражена паренхіма нирок.