...
Головна » Загальний догляд за хворими » Термометрія

"ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА. ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТАМИ В ГАРЯЧЦІ"
Температуру тіла в стаціонарі вимірюють медичним термометром 2 рази на добу: вранці натще з 6 до 8 години та з 16 до 18 години до вечері. В цей час спостерігається максимальне коливання добової температури. У разі таких зах-ворювань, як ревматизм, туберкульоз, сепсис температуру тіла вимірюють че-рез кожні 2-3 години. При вимірюванні температури тіла трапляються випадки симуляції пацієнтом підвищеної температури тіла або, навпаки, приховування її, а тому медична сестра повинна стежити за діями пацієнта під час вимірюван-ня температури.
Показники температури тіла пацієнтів записують у спеціальний температур-ний листок, який заводиться на кожного пацієнта, що поступає в стаціонар. Медична сестра повинна знати, що підвищення температури тіла на 10 Cсупро-воджується збільшенням частоти пульсу на 10 ударів за хвилину. Утворюючи в температурному листі графічне зображення кривих частоти пульсу і температу-ри тіла, потрібно на це звернути увагу. Так, у разі виникнення гострих хірургіч-них захворювань черевної порожнини підвищення температури тіла на ГС вик-ликає збільшення частоти пульсу більш, ніж на 10 ударів, тобто спостерігаєть-ся невідповідність кривих частоти пульсу та температури. Цей симптом має назву симптом "ножиць", і наявність його допомагає лікарю у встановленні діагнозу.

Оснащення блоку:
медичний термометр, ниркоподібний лоток, банка ємністю 0,5 л, промарк-ірована ємність з темного скла для дезінфекційних розчинів, бинт, вата, чиста серветка, рушник, стерильний шпатель. Грілка, міхур з льодом, система для постановки очисної клізми, вода 1-1,5 л, вазелін, судно, клейонка, гумові рукавички, фартух. Вазелінова олія, розчин бури в гліцерині (10%), оцтово-водний розчин. Медикаменти: кислота ацетилсаліцилова, парацитамол (в таблетках), розчини: анальгін, димедрол, аміназин, кофеїн-бензонат натрію, кордіамін (в ампулах). Дезрозчини.

 ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА В ПАХВОВІЙ ДІЛЯНЦІ

 

І. Місце проведення:
стаціонар,  кабінет  доклінічної практики, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Ниркоподібний лоток.
  2. Медичний термометр.
  3. Скляна банка ємністю 0,5 л.
  4. Бинт.
  5. Вата.
  6. Рушник, чиста серветка.
  7. Температурний лист.
  8. Ручка.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. пояснити пацієнту мету вимірювання температури тіла, значення вірних
    показників для діагностики захворювання;
  2. повідомити пацієнта про те, що в стаціонарі температуру тіла вимірюють
    вранці натще з 6 до 8  години та з  16 до18 години до вечері. Якщо
    необхідно виміряти температуру тіла на протязі дня, то вимірювати її
    слід після прийняття їжі через 30-40 хв. Проводити термометрію одразу
    ж після  прийняття їжі  не бажано, оскільки її показники будуть дещо
    вищими. Запитати у пацієнта, чи він безпосередньо перед вимірюванням
    температури не пив гарячі напої (каву, чай);
  3. бажано, щоб пацієнт був у стані спокою; краще, щоб лежав у ліжку;
  4. звернути увагу на те, чи   ліжко пацієнта не розташовується біля гарячої
    батареї (взимку);
  5. звернути увагу на те, чи не має у пацієнта грілки,  міхура з льодом  на
    момент вимірювання температури тіла;
  6. пояснити пацієнту правила вимірювання температури, отримати згоду на
    проведення  процедури;

- вимити руки з милом під проточною водою, витерти чистим рушником.
IV. Основні етапи виконання навику:
1.Перевірити, чи вся ртуть в резервуарі термометра (на рівні поділки 34'С),
коли ні — струсити термометр.

  1. Провести огляд шкіри пахвової ділянки; при наявності гіперемії, місце-
    вих запальних процесів не можна проводити  вимірювання температури
    тіла в цій ділянці, тому що показання термометра буде вищим, ніж тем-
    пература усього тіла.

3.  При відсутності місцевих запальних процесів витерти шкіру м'яким су-
хим рушником  методом  "промокання", оскільки  вологість охолоджує
ртуть, і показання термометра буде нижчим.

  1. Встановити термометр так, щоб весь ртутний резервуар з усіх боків щільно
    прилягав до пахвової ділянки; при підозрі на  симуляцію розмістити одно-
    моментно два термометри в лівій і в правій пахвових ділянках.
  2. Запропонувати пацієнту притиснути плече до грудної клітки, а передпліччя
    розмістити таким чином, щоб долоня розміщувалася у протилежній пах-
    вовій ділянці.
  3. Через  10 хвилин вийняти термометр і визначити його показання.
  4. Повідомити  пацієнту результат термометрії.
  5. Показання термометра занести у температурний лист.
  6. Продезінфікувати термометр.

 

 

 

 ОСОБЛИВОСТІ ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА У ДІТЕЙ

ГРУДНОГО ВІКУ.

 І. Місце проведення:
дитяче відділення стаціонару, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Ниркоподібний лоток.
  2. Медичний термометр.
  3. Скляна банка ємністю 0,5 л.
  4. Бинт.
  5. Вата.
  6. Рушник.
  7. Температурний лист.
  8. Ручка.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. повідомити матір про необхідність вимірювання температури тіла хворої
    дитини. Навчити її виконувати цю процедуру за правилами;
  2. помити руки з милом під проточною водою, витерти чистим рушником;
  3. вимірювати температуру тіла потрібно перед годуванням дитини;
  4. запеленати грудну дитину слід так, щоб верхній кінець термометра вихо-

див назовні.
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Перевірити, чи вся ртуть в резервуарі термометра, коли ні — струсити
    термометр.
  2. Провести огляд шкіри в пахвинній ділянці, де найчастіше і вимірюють
    температуру тіла у дітей грудного віку.

3.При відсутності у пахвинній ділянці попрілостей, дерматиту витерти ділянку м'яким сухим рушником методом "промокання".

  1. Встановити термометр у пахвинній ділянці, ногу дитини дещо зігнути в
    кульшовому суглобі так, щоб термометр заховався в утвореній складці
    шкіри. Притримати у такому положенні ногу дитини.
  2. Через 10 хвилин вийняти термометр і визначити його показання.
  3. Показання термометра занести в історію розвитку новонародженого.
  4. Продезінфікувати термометр.

 

 

 

 

 ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА В ПОРОЖНИНІ РОТА.

        Вимірювання температури тіла в порожнині рота — це зручний, швидкий метод, він дає точні результати, незалежно від температури навколишнього середовища, вологості шкіри тощо. Застосовується часто як в домашніх умовах, так і в умовах лікувально-профілактичних установ. Вимірювання температури тіла в порожнині рота показане у надто виснажених та знесилених пацієнтів. У них термометр у пахвовій ділянці не щільно охоплюється м'якими тканинами, тому результати такого вимірювання є неточними.
Запам'ятайте! Не дозволяється вимірювати температуру в порожнині рота дітям, пацієнтам з розладами психіки, пацієнтам з наяністю запальних хвороб порожнини рота.
 І. Місце проведення:
стаціонар, домашні  умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1.  Ниркоподібний лоток.
  2. Індивідуальний  медичний  термометр.
  3. 96° розчин етилового спирту.
  4. Стерильний шпатель.
  5. Температурний лист.
  6. Ручка.
  7. Футляр для зберігання термометра.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. пояснити пацієнту мету і  правила вимірювання температури;
  2. отримти згоду пацієнта на проведення процедури;
  3. попередити,  що для  вимірювання  температури  тіла у  порожнині   рота пацієнт  повинен  користуватися  індивідуальним  термометром;

- помити руки з милом під проточною водою, витерти чистим рушником;
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Перевірити, чи  вся ртуть в резервуарі термометра,  коли  ні — струсити термометр.
  2. Провести огляд слизової оболонки щік, мигдаликів, язика та ділянки під язиком за допомогою стерильного шпателя.
  3. При відсутності запальних хвороб порожнини рота (стоматиту, гінгівіту, тонзиліту тощо)  резервуар термометра помістити під язиком  пацієнта і попросити його губами притримувати корпус термометра.
  4. Через 5 хвилин вийняти термометр і визначити його показання.
  5. Повідомити пацієнту результат термометрії.
  6. Показання термометра занести у температурний лист.
  7. Продезінфікувати термометр.

 

ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА У ПРЯМІЙ КИШЦІ.

     Вимірювання температури тіла у прямій кишці найчастіше застосовують у акушерсько-гінекологічній  і у хірургічній практиці. Так, у разі діагностичних затруднень необхідно порівняти температуру у пахвовій ділянці та у прямій кишці. В нормі різниця температури не перевищує 0,5°С. Більша різниця вказує на наявність запального процесу в черевній порожнині (наприклад, на наявність апендициту, перитоніту).
Протипоказаннями до  ректального вимірювання температури є захворю-вання прямої кишки, закреп, пронос.
/. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Ниркоподібний лоток.
  2. Індивідуальний ректальний термометр (ртутний резервуар — зелений).
  3. Вазелінова олія.
  4. Чисті рукавички.
  5. Температурний лист.
  6. Ручка.
  7. Футляр для зберігання термометра.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. пояснити пацієнту мету і правила ректального вимірювання температури;
  2. отримати згоду пацієнта на проведення процедури;
  3. попередити, що для вимірювання температури тіла у прямій кишці пацієнт

повинен користуватися індивідуальним термометром;
- запропонувати пацієнту лягти у ліжко на лівий бік, підвести ноги до живо-
та (при неможливості лягти на бік ректальну температуру можна вимірю-вати у положенні пацієнта лежачи на спині);
-                                                                                                                            помити руки з милом під проточною водою, витерти чистим рушником,
одягнути рукавички;
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Перевірити, чи вся ртуть в резервуарі термометра, коли ні — струсити
    термометр.
  2. Резервуар термометра змастити вазеліновою олією.
  3. І та ІІ пальцями лівої руки розвести сідниці пацієнта.

4.Легкими рухами правої руки ввести резервуар термометра у пряму кишку до середини його довжини.

  1. Сідниці щільно притиснути одна до одної.
  2. Через 5 хвилин вийняти термометр і визначити його показання.
  3. Продезінфікувати термометр (навик "Д").
  4. Повідомити пацієнту результат термометрії.
  5. Зняти рукавички, провести їх    дезінфекцію. Вимити руки з милом, ви-
    терти рушником.

 ОСОБЛИВОСТІ ВИМІРЮВАННЯ БАЗАЛЬНОЇ ТЕМПЕРА ТУРИ В АКУШЕРСЬКО-ГІНЕКОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ.

  1. Для систематичного вимірювання базальної температури тіла зручніше і
    безпечніше    користуватися не звичайним скляним ректальним термометром, а
    електронним.
  2. Вимірювати базальну температуру необхідно, не встаючи з ліжка і не
    спорожняючи сечовий міхур і кишечник.
  3. Техніка вимірювання описана у навику "Вимірювання температури тіла у прямій кишці".
  4. Показник термометра записати цифрами на аркуш паперу: перший сто-
    впчик — дата вимірювання, другий стовпчик — цифрове значення базальної
    температури.

5. Оцінка результату: якщо базальна (ректальна) температура коливається в межах    37,1-37,6°С, вірогідність завагітніти висока.
Роз'яснення: є прямій кишці в нормі температура не перевищує 37°С; лише один раз в місяць у жінок вона підіймається вище. Це проходить під час ову-ляції, коли яйцеклітина визріла в яєчниках і вона виходить в черевну порожни­ну, а потім в маткову трубу. Після виходу яйцеклітина здатна до запліднення на протязі 1-2 днів; це і є самий найсприятливіший період для того, щоб завагітн­іти. Саме це і сигналізує підвищення температури в прямій кишці.

 ДЕЗІНФЕКШЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ МЕДИЧНИХ ТЕРМОМЕТРІВ.

 І. Місце проведення:
маніпуляційний кабінет, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Робочий маніпуляційний стіл.
  2. Ниркоподібний лоток.
  3. Медичні термометри.
  4. Промаркірована ємність з кришкою для дезінфекційного розчину.
  5. Гумові рукавички.
  6. Скляна банка ємністю 0,5 л.
  7. Вата.
  8. Бинт.
  9. Футляр для зберігання термометра.

10.Дезрозчини.
///. Попередня підготовка до виконання навику:
- одягнути    рукавички.
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Індивідуальний медичний термометр, який розміщувався при  вимірю-
    ванні температури тіла   у ротовій порожнині, протерти двічі чистою сер-
    веткою, змоченою 96°розчином етилового спирту, або продезінфікувати
    у 3% розчині перекису водню.
  2. Медичний термометр, який розміщувався   при вимірюванні температури
    тіла у пахвовій чи пахвинній ділянках, замочити повністю у одному з
    дезінфікуючих розчинів в  промаркірованій ємності для дезінфекції,  на
    дно якої попередньо покласти шар вати, щоб не розбити резервуар з
    ртуттю. Термометри покласти у горизонтальному положенні.
  3. Витримати необхідний час експозиції:

3%     розчин перекису водню    —   80 хвилин.

  1. Індивідуальний ректальний термометр, який розміщувався при вимірю-
    ванні температури тіла у прямій кишці, замочити повністю в дезрозчин на 60 хвилин.
  2. Промаркіровану ванну з термометрами, зануреними у дезінфікуючий
    розчин, закрити кришкою.
  3. Вийняти термометри з дезінфікуючого розчину і на сітці промити їх під проточною водою. Ректальний термометр необхідно занурити у миючий розчин на 15 хв. при температурі 50°С, потім промити під проточною водою.
  4. Витерти термометри сухою чистою серветкою від залишків води.
  5. Зняти рукавички, вимити руки, витерти їх рушником.
  6. Струсити декілька разів термометр і перевірити, чи вся ртуть опустилася у резервуар.
  7. Зберігати термометри у сухому вигляді  ртутним кінцем вниз  в банці
    ємністю 0,5 л, на дно якої попередньо покласти шар вати, а на горловину банки зробити бинтову покришку з вічками для кожного термометра.
  8. Індивідуальний термометр зберігати у спеціальному футлярі.

РЕЄСТРАЦІЯ ДАНИХ ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА.

І. Місце проведення:
пост медичної сестри у відділенні стаціонару, кабінет доклінічної практики. //. Оснащення робочого місця:

  1. Медична карта стаціонарного пацієнта.
  2. Температурні листи.
  3. Ручка.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. непередбачена.

IV. Основні етапи виконання навику:

  1. В Україні прийнята температурна шкала за Цельсієм і цифровий запис
    буде, наприклад, таким: 1 — 37,6'С.
  2. Графічний запис показників температури проводиться у температурному
    листі.
  3. Зазначити у температурному листі дані:  прізвище, ім'я та по батькові
    пацієнта, номер карти стаціонарного пацієнта, номер палати.
  4. Зверху по горизонталі відзначити дату.
  5. По вертикалі після кожного вимірювання температури нанести крапку,
    що відповідає даті, часу вимірювання (ранок або вечір) і  показникові
    температури. Потрібно знати, що одна поділка шкали "Т" дорівнює по-
    казникові 0,2"С.

6.З'єднати крапки лініями, починаючи з шкали "Т" і таким чином отримати
температурну криву.
7.                                                                                                                          Графіки температури, частоти пульсу, артеріального тиску зробити олівцями різного кольору.

ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТОМ У СТАДІЇ ПІДВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА.
Стадія підвищення температури тіла триває декілька годин, іноді — декіль­ка днів. Перша стадія гарячки характеризується тим, що теплоутворення в організмі перевищує тепловіддачу. Пацієнт скаржиться на появу остуди, погане самопочуття, головний біль, ниючий біль у всьому тілі. Спостерігається блідість шкіри, вона холодна на дотик і набуває виду "гусячої".
/. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови
II. Оснащення робочого місця:
1: Ліжко.

  1. Ковдра.
  2. Медичний термометр.
  3. Грілка з гарячою водою.
  4. Полотняна серветка.
  5. Склянка.
  6. Гарячі напої.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. помити руки з милом під проточною водою, витерти чистим   рушником;
  2. підготувати гарячі напої.
  3. підготувати грілку;
    IV. Основні етапи виконання навику:
  4. Укласти пацієнта у ліжко.
  5. Тепло вкрити ковдрою.
  6. До нижніх кінцівок прикласти теплі грілки.
  7. Не допускати протягів!
  8. Дати у великій кількості гарячі напої (чай з малиною, калиною, липовим
    цвітом).
  9. Контролювати гемодинамічні показники (пульс, артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихальних рухів).
  10. При появі змін на гірше терміново викликати лікаря.

ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТОМ У СТАДІЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА НА ВИСОКОМУ РІВНІ.

      Стадія збереження температури тіла на високому рівні триває від декількох годин до декількох тижнів, залежно від виду хвороби та реактивності організму. Друга стадія гарячки характеризується тим, що теплоутворення і тепловіддача в організмі приблизно врівноважена. Пацієнт скаржиться на відчуття жару, загальну слабкість, сильний головний біль. Спостерігається почервоніння шкіри, вона гаряча на дотик. Пульс прискорений. Дихання прискорене, поверхневе. Язик сухий. Герпес на губах. Може виникнути носова кровотеча. При значному підвищенні температури у пацієнта можуть з'явитися судоми, марення, галюцинації.
/. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Ліжко.
  2. Ковдра.
  3. Медичний термометр.
  4. Міхур з льодом.
  5. Серветка полотняна.
  6. Апарат для вимірювання артеріального тиску.
  7. Фонендоскоп.
  8. Столовий оцет.
  9. 10% розчин бури на гліцерині.

10.Кислота ацетилсаліцилова, амідопірин (у таблетках).
11. Розчини: анальгін, димедрол, аміназин (в ампулах).
12.Система для постановки очисної клізми: кухоль Есмарха з гумовою
трубкою, краном і наконечником, вода 1-1,5 л температурою  10-15'С,
вазелін, судно, клейонка, рукавички, фартух.
///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. створити для пацієнта повну тишу і установити (по можливості) індивідуальний пост;
  2. постійно повідомляти лікаря про зміни в стані пацієнта;

- помити руки з милом під проточною водою, витерти чистим рушником.
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Регулярно стежити за показниками температури, артеріального тиску,
    частотою пульсу, частотою серцевих скорочень, частотою дихальних рухів.
  2. Забрати ковдру і вкрити пацієнта простирадлом.
  3. Застосувати фізичні заходи, що полегшують гарячку    і головний біль:
    холодні водно-оцтові примочки на чоло, міхур з льодом на голову, обтирання тіла пацієнта водою кімнатної температури з додаванням оцту,
    вологе обкутування оголеного пацієнта, оголювання пацієнта та включення  вентилятора.
  4. Провітрювати приміщення, але не допускаючи протягів.
  5. Доглядати за порожниною рота, носом та іншими органами пацієнта.
  6. Дати жарознижуючі препарати за призначенням лікаря.

7.При перших ознаках стану марення сповістити лікаря і збільшити пильність у догляді за таким пацієнтом.

  1. За призначенням лікаря ввести пацієнту медикаменти внутрішньом'язово: 50% розчин анальгіну — 2 мл, 1% розчин димедролу — 1-2мл, 2,5%
    розчин аміназину — 2 мл.
  2. При гіпертермії важкого перебігу після введення хіміотерапевтичних засобів, які знімають спазм судин шкіри, можна застосувати: обкладання
    пацієнта міхурами з льодом,  внутрішньовенне введення охолодженого
    (до 4- 10°С) ізотонічного розчину натрію хлориду, застосування очисної
    клізми з холодною водою.
  3. Дати у великій кількості пиття (фруктові і ягідні соки, відвар шипшини,
    лужну мінеральну воду) для зниження концентрації і виведення із організму токсичних речовин.
  4. Годувати пацієнта 6-7 разів на добу висококалорійною, легкозасвоюваною, вітамінізованою їжею.
  5. Після прийому їжі запропонувати пацієнту прополоскати  порожнину
    рота   перевареною водою.
  6. Здійснювати часткову обробку шкіри, своєчасно змінювати білизну,
    особливо після потовиділення.

 ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТОМ У СТАДІЇ ЗНИЖЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА.

       Стадія зниження температури тіла може відбуватися двома шляхами — літич-ним (протягом 2-3 діб) та критичним (різке зниження температури протягом декількох годин). Третя стадія гарячки характеризується тим, що теплоутворення в організмі знижується, а тепловіддача зростає. При літичному зниженні температури тіла стан пацієнта поступово поліпшується. Літичне зниження тем­ператури тіла безпечне для пацієнта.
Криза може мати сприятливий перебіг, коли зниження температури супро-воджується рясним потовиділенням. Пульс і дихання не прискорюються, свідомість не порушується, безсоння змінюється сном. Перебіг кризи може бути й дуже важким. Це свідчить про те, що у пацієнта виникла гостра судинна недостатність (див. нижче).
/. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Ліжко.
  2. Ковдра.
  3. Медичний термометр.
  4. Грілки з гарячою водою (3-4).
  5. Рушники (3-4).
  6. Апарат для вимірювання артеріального тиску.
  7. Фонендоскоп.
  8. Медикаменти:  1% розчин мезатону, 10%  розчин кофеїну-бензоату натрію, 10% розчин сульфокамфокаїну, розчин кордіаміну —  1-2 мл.

 ///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. підготувати грілку (блок "Найпростіші методи фізіотерапії");
  2. помити руки з милом під проточною водою, витерти чистим індивідуаль-
    ним    рушником;
  3. заповнити шприц необхідним лікарським препаратом.

IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Регулярно стежити за показниками температури, артеріального тиску,
    частотою пульсу, частотою серцевих скорочень, частотою дихальних рухів.
  2. При літичному зниженні температури тіла продовжувати ретельний туа-
    лет шкіри пацієнта зі зміною натільної і постільної білизни; розширити
    режим активності; призначити дієту №15.

3.У разі критичного зниження температури тіла та при виникненні колапсу
(різка слабкість, сильний головний біль, відчуття холоду, остуда; об'єк-
тивно — поверхневе дихання, блідість шкірних покривів, холодний лип-
кий піт,  ниткоподібний пульс, зниження артеріального тиску іноді до
загрозливих цифр,  похолодіння кінцівок).
необхідно:
а)                                                                                                                     негайно викликати лікаря.  Ні в якому разі  не залишати  пацієнта
одного!;
б)дати випити пацієнту міцної кави або міцного солодкого чаю;
в)з-під голови пацієнта забрати подушку;
г)                                                                                                                     підняти ножний кінець ліжка на 30-40 см або використати підручні
засоби (ковдру, подушки тощо);
ґ) до рук і ніг пацієнта прикласти грілки, загорнуті у рушники;
д)дати зволожений кисень;
е) контролювати гемодинамічні паказники;
є)  вірно доповідати черговому лікарю  про стан  пацієнта, стежачи за
ним постійно;
ж)виконати призначення лікаря щодо медикаментозної терапії: ввести підшкірно 1% розчин мезатону або 10% розчин кофеїну - бензоату натрію 1-2 мл,  10% розчин сульфокамфокаїну — 2 мл. з)після виведення пацієнта із даного стану витерти шкіру насухо, замі
нити натільну та постільну білизну; і) створити пацієнту умови для глибокого сну.
Запам'ятайте! Якщо не надати своєчасно невідкладну допомогу пацієнту у разі виникнення колапсу, — він може померти.