...
Головна » Загальний догляд за хворими » Венепункція

"ВЕНЕПУНКЦІЯ"

Венепункція — прокол вени з метою введення у вену різних медикамен-тозних засобів струменево (внутрішньовенна ін'єкція), крапельно (внутрішньовенне вливання), з метою забору крові для лабораторних-досліджень, крово­пускання, вимірювання венозного тиску.
Для венепункції найчастіше використовують підшкірні вени ліктьового зги-ну, а якщо вони слабо контуруються, можна використати інші вени (тильної поверхні передпліччя, кистей, нижніх кінцівок). У дітей раннього віку венепункція, як правило, проводиться в підшкірні вени вискової ділянки голови.
Внутрішньовенні маніпуляції — це більш відповідальні маніпуляції, ніж підшкірні та внутрішньом'язові. їх виконує лікар або досвідчена медичма сестра.
Запам'ятайте! Помилки при внутрішньовенних маніпуляціях можуть мати для пацієнта найсерйозніші наслідки.
Оснащення блоку:
стерильний маніпуляційний стіл, стерильні: ниркоподібні лотки, шприци багаторазового використання ємністю 2, 10, 20 мл, голки довжиною 4-6 см, діаметром 0,8 мм, пінцети, ватні кульки, марлеві серветки. Робочий маніпуляц-ійний стіл: стерильні голки та шприци одноразового використання ємністю 2, 10, 20 мл в упаковці, стерильні гумові рукавички одноразового використання в упаковці, стерильна маска одноразового використання в упаковці, стерильна система одноразового використання в упаковці, пінцети в потрійному розчині, ножиці, лікарські препарати в флаконах, ампулах, пилочка, 70° розчин етило­вого спирту у флаконі, джгут, полотняна серветка, клейончаста подушечка, клейонка, липкий пластир, лоток для використаних інструментів та матеріалів; штатив-підставка; набір медикаментів для профілактики СНІДу, ємність №1, промаркірована "Для промивання одноразових систем", ємність №2, промаркірована "Для замочування одноразових систем", гумовий фартух, дезрозчин.

ТЕХНІКА ВНУТРІШНЬОВЕННИХ ІН'ЄКЦІЙ.

Внутрішньовенна ін'єкція — це струминне введення в організм пацієнта не­великої кількості (10-20 мл) лікарських препаратів.
Внутрішньовенні ін'єкції застосовують для екстреного введення лікарських препаратів при загрозливих станах організму, а також для введення препаратів, які не можна вводити підшкірно і внутрішньом'язово.
Запам'ятайте!   Виконуючи внутрішньовенну ін'єкцію, необхідно пам'ятати,
що препарат попадає одразу в кров, і будь-яка помилка (порушення правил
асептики, передозування, потраплення у вену повітря або олійного розчину,
помилкове введення лікарського препарату) може стати для пацієнта роковою.
/. Місце проведення:
внутрішньовенні ін'єкції бажано проводити у маніпуляційному кабінеті з метою найбільш повного дотримання правил асептики і антисептики. Однак, якщо стан пацієнта потребує постільного режиму, ін'єкцію вико­нують в палаті; при наданні екстреної медичної допомоги пацієнту при невідкладних станах — в домашніх умовах; потерпілим — в машині швидкої медичної допомоги.
//. Оснащення робочого місця:
1.     Стерильний маніпуляційний стіл, на якому підготовлені стерильні: лотки,
шприци багаторазового використання ємністю 10, 20 мл, голки довжи-
ною 4-6 см, діаметром 0,8 мм, пінцети, ватні кульки, марлеві серветки.

  1. Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: стерильні голки та
    шприци одноразового використання ємністю 10, 20 мл в упаковках, сте-
    рильні гумові рукавички одноразового використання в упаковці, стерильна
    маска одноразового використання в упаковці, пінцети в потрійному роз-
    чині, лікарські препарати у флаконах і ампулах,  пилочка, 70° розчин
    етилового спирту у флаконі, лоток, джгут, полотняна   серветка, клейон-
    часта подушечка, клейонка розміром 20 на ЗО см, лоток для використа-
    них інструментів та матеріалів.
  2. Набір медикаментів для профілактики СНІДу.
  3. Ємність, промаркірована "Для використаних ватних кульок", з дезрозчином.
  4. Ємність промаркірована "Для промивання шприців, голок", з дезрозчином.
  5. Ємність, промаркірована "Для замочування одноразових шприців, го-
    лок", з дезрозчином.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. одягнути поліетиленовий фартух;
  2. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-
    тим індивідуальним   рушником, обробити стерилліумом, одягнути стерильні гумові рукавички;
  3. одягнути стерильну маску;
  4. звірити напис на ампулі (флаконі) з призначенням лікаря (назву, концен-
    трацію в відсотках, кількість), звернути увагу на термін придатності, візу-
    ально оцінити придатність розчину для використання;
  5. звільнити одноразовий шприц та голку від упаковки;
  6. розчин, який не потребує додаткового розчинника, набрати із ампули;
  7. сильнодіючі препарати вводяться розведеними. Для цього необхідно на-
    повнити шприц ємністю 10, 20 мл сильнодіючою лікарською речовиною
    (серцеві глікозиди, гіпотензивні препарати, спазмолітики, кровоспинні
    засоби тощо) із ампули, а потім у цей же шприц набрати розчинник. Як
    правило, розчинником є ізотонічний розчин натрію хлориду, якого слід
    набрати в шприц в достатньо великому об'ємі, тому що струминне вве-
    дення вище перерахованих препаратів може призвести до небезпечних
    для життя ускладнень.

Отож, запам'ятайте! Для рівномірного розведення сильнодіючої лікарської речовини її слід набрати у шприц першою, а потім — розчинник. При цьому турбулентні завихрення у шприці рівномірно розподіляються і розмішують лікарський засіб з розчинником;

  1. ретельно видалити із шприца пухирці повітря;
  2. покласти шприц з набраними лікарськими речовинами на стерильний
    лоток;
  3. на цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочені у 70° розчині етилового
    спирту;
  4. провести психологічну підготовку пацієнта;
  5. при виконанні внутрішньовенної ін'єкції бажано,щоб пацієнт лежав у ліжку,

бо іноді під час цієї маніпуляції пацієнт непритомніє;
-  якщо пацієнт сидить, то внутрішньовенну ін'єкцію виконують на спеціаль-
ному столику;

  1. рука пацієнта повинна розташовуватися на столі в зручному, максимально розігнутому у ліктьовому згині положенні;
  2. під ліктьовий суглоб підкласти тверду клейончасту подушечку;
  3. якщо ін'єкцію виконують у ліжку, то під руку пацієнта слід підстелити
    клейонку, щоб не забруднити постіль.

IV. Основні етапи виконання навику:
1. Намітити місце ін'єкції. Найзручніше виконувати внутрішньовенну ін'єкцію
в вени ліктьового згину. Це пояснюється їх великим діаметром, слабо
вираженою підшкірною основою в цьому місці і доброю фіксацією вени
в підшкірній основі, що не дає їй можливості зміщуватися і спадатися під
час ін'єкції.
2. Для чіткого контурування венозних стовбурів створити штучний веноз-
ний стаз. З цією метою на плече вище від ліктьового згину накласти
гумовий джгут; під джгут підкласти полотняну серветку (щоб запобігти
защемленню шкіри). Джгут зав'язати таким чином, щоб вільні кінці були
спрямовані вгору і не заважали під час виконання ін'єкції, а також щоб
його можна було легко розв'язати лівою рукою. Ступінь стискання кінцівки
джгутом має бути таким, щоб спинити течію крові тільки у відповідних
венах, і ні в якому разі не в артеріях. Після накладання джгута перевіри-
ти наповнення пульсу. Якщо пульс стає слабкішим або не пальпується,
ступінь стискання кінцівки слід зменшити.
3. Для посилення венозного застою пацієнту запропонувати протягом дея-
кого часу потримати руку у вертикальному положенні кистю донизу;
кілька разів енергійно стиснути та розтиснути кулак. Розтерти згинальну
поверхню передпліччя рукою у напрямку від кисті до ліктьового згину.
При задовільному наповненні вени чітко контуруються під шкірою у виг-
ляді еластичних тяжів.

  1. Кінчиком вказівного пальця правої руки пропальпувати вени ліктьового
    згину і вибрати із них найбільш об'ємну і найменш рухому вену.
  2. Запропонувати пацієнту стиснути кулак.

6. Двічі протерти місце ін'єкції стерильними ватними кульками, змоченими
у 70° розчині етилового спирту.
7.Відпрацьовані ватні кульки занурити у дезрозчин в ємності,
промаркірованій "Для використаних ватних кульок", на 1 годину.

  1. Взяти наповнений ліками шприц правою рукою так, щоб II палець притримував муфту голки, І, III та IV пальці невимушено — циліндр шприца, а V палець розміщувався на поршні.
  2. Перед пункцією вени ще раз переконатися, що в шприці відсутнє повітря.
  3. Першим пальцем лівої руки відтягнути шкіру нижче від наміченого місця ін'єкції, зафіксувати вену.
  4. Голку шприца встановити під гострим кутом до поверхні шкіри по направленню току крові. Зріз голки повинен бути догори. Обережним рухом проколоти шкіру і стінку фіксованої вени. При проколюванні вени
    з'являється таке відчуття, ніби голка потрапила в порожнину.
  5. Опустити шприц і провести голку ще на 5-10 мм по ходу вени. При правильному положенні голки у вені в шприці з рідиною з'являється темна венозна кров. У пацієнтів з низьким артеріальним тиском кров у
    шприц надійде після того, як поршень шприца злегка потягнути на себе. Якщо з першого разу не вдалося потрапити у вену, треба потягнути
    голку трохи на себе або ввести трохи глибше, але щоб вона залишилася в підшкірній основі.
  6. Перед введенням розчину лівою рукою обережно зняти накладений на плече гумовий джгут, запропонувати пацієнту розтиснути кулак.
  7. Ще раз відтягнути поршень на себе, щоб впевнитися, що під час зняття джгута голка не вийшла з вени. При цьому в шприц поступає кров.
  8. Не змінюючи положення шприца, першим пальцем лівої руки натиснути на рукоятку поршня. Якщо невідомо, як пацієнт відреагує на введення того чи іншого лікарського препарату, спочатку потрібно ввести  1  мл
    розчину і почекати 1-1,5 хв. При відсутності небажаної реакції організму ввести далі повільно препарат. При повільному введені препарат, змішуючися з кров'ю, не викликає роздратування внутрішньої стінки вени, а також не спричиняє небажаної реакції організму. Коли в шприці залиши-
    лася невелика кількість ліків (1-2 мл), введення припинити.
  9. Після закінчення введення лікарської речовини прикласти до місця ін'єкції стерильну ватну кульку, змочену у 70° розчині етилового спирту, і швидким рухом витягнути голку із вени.
  10. Пацієнту запропонувати зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку з спиртом на 3-5 хв. Заборонити пацієнту різко вставати після ін'єкції.
  11. Якщо пацієнт у непритомну стані, то слід самому зафіксувати місце пункції або накласти стерильну марлеву серветку і закріпити її бинтом навколо руки.
  12. Провести дезінфекцію шприца і голки після використання.

ЗАПОВНЕННЯ СИСТЕМИ ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ

 ІНФУЗІЙНИМ РОЗЧИНОМ.

Пластикова система одноразового використання складається з короткої трубки, куди вставлено повітровід з повітряним фільтром та голкою для над-ходження повітря у флакон з лікарською рідиною, довгої трубки з крапельницею, фільтром та двома короткими трубками; на обох кінцях цих трубок є дві голки: одна для пункції вени, друга - для проколювання пробки флакона. Фільтр має дрібну сітку, яка запобігає проникненню часточок із флакона в кров. На трубці розміщується затискач для регулювання кількості крапель за 1 хв, тобто швидкості введення рідини. На всіх голках є запобіжні пластмасові ковпачки. Система зберігається у стерильному герметичному поліетиленовому пакеті, на якому призначено термін її придатності. Система не токсична і апірогенна.
І. Місце проведення:
маніпуляційний кабінет стаціонару, операційний блок служби швидкої медичної допомоги, кабінет доклінічної практики.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Маніпуляційний стіл.
  2. Стерильний лоток.
  3. Стерильні ватні кульки, марлеві серветки в біксі.
  4. Система одноразового використання в упаковці.
  5. Пінцети в потрійному розчині.
  6. Ножиці.
  7. Флакон з інфузійним розчином.
  8. Флакон з 96°розчином етилового спирту.
  9. Лоток для використаних інструментів та матеріалів.

10.      Штатив-підставка.
///. Попередня підготовка до виконання навику:
-      ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим
індивідуальним  рушником, обробити стерилліумом;

  1. уважно прочитати етикетку на флаконі;
  2. звірити напис на флаконі з призначенням лікаря (назву, концентрацію в

відсотках, кількість); перевірити термін придатності, герметичність упа­ковки, прозорість рідини. Наявність осаду, пластівців у флаконі свідчить про непридатність розчину;

  1. зняти ножицями із флакона центральну частину металевого ковпачка,
    пригладити гострі краї металевої бокової частини ковпачка;
  2. протерти гумову пробку флакона стерильною ватною кулькою, змоченою
    у 96° розчин етилового спирту;
  3. перевірити герметичність пакета (герметичний пакет щільно облягає сис-
    тему) і термін її придатності.

IV. Основні етапи виконання навику:
1.      Продезінфікувати бранші ножиць і місце розрізу системи стерильною ват-
ною кулькою, змоченою в 96° розчині етилового спирту і розкрити пакет.
2.      Продезінфікувати додатково руки і вийняти систему із пакету.
3.      Зняти ковпачок із голки-повітровода і ввести її до упору в гумову пробку
флакона. Трубку повітровода закріпити вздовж флакона так, щоб її
вільний кінець був на рівні дна флакона.

  1. Зняти ковпачок із верхньої голки системи і ввести її в гумову пробку
    флакона на відстані 1 см від голки-повітровода.
  2. Закрити гвинтовий затискач.
  3. Флакон перекинути догори дном і закріпити на штативі.
  4. Ін'єкційну голку разом з ковпачком зняти і покласти у підготовлений стерильний лоток. Під час роботи не можна торкатися руками до сполучної канюлі для насадки голки.

8.           Повернути крапельницю в горизонтальне положення; повільно відкриваючи гвинтовий затискач, заповнити її до половини об'єму розчином.
9.           Повернути крапельницю у вертикальне положення і заповнити нижню частину системи розчином до повного витіснення повітря і появи розчину з канюлі для насадки голки.

    • Закрити гвинтовий затискач.
    • Ретельно перевірити відсутність повітря в системі.
    • Надіти ковпачок з голкою на канюлю, підвісити нижній кінець системи на
      гачок штатива. З метою уникнення випадіння голки з ковпачка або від'єднання
      голки від системи можна зробити так: канюлю для насадки ін'єкційної гол-
      ки обгорнути стерильною марлевою серветкою, яку прикріпити до пере-
      хідної гумової трубки ("вузла") за допомогою затискача або корнцанга.
      Затискач або корнцанг підвісити за бранші на гачок штатива.
    • У стерильний лоток, де знаходиться ін'єкційна голка, закрита ковпач-
      ком, покласти 3 ватні кульки, змочені у 70% розчині етилового спирту,
      стерильні серветки; взяти з собою на іншому лотку джгут, полотняну
      серветку, дві стрічки липкого пластиру довжиною 4-5 см.

     ТЕХНІКА ВНУТРІШНЬОВЕННИХ ВЛИВАНЬ (ІНФУЗІЙ).

    Внутрішньовенні інфузії здійснюються крапельним шляхом, щоб не пере­вантажувати рідиною серцево-судинну систему та мати змогу забезпечити три­вале або на деякий час постійне введення ліків, рідини.
    Інфузійна терапія застосовується у тих випадках, коли необхідно поповнити об'єм циркулюючої крові, нормалізувати водно-сольовий обмін, кислотно-лужний стан організму, уникнути явищ інтоксикації при важких інфекційних захворюваннях тощо.
    /. Місце проведення:
    палата стаціонару,   операційний блок, служби швидкої медичної допомоги, кабінет доклінічної практики.
    //. Оснащення робочого місця:

    1. Штатив-підставка.
    2. Флакон з інфузійним розчином.
    3. Система одноразового використання, заповнена інфузійним розчином.
    4. Пересувний маніпуляційний стіл.
    5. Стерильний лоток, на якому підготовлені: від'єднана від системи ін'єкційна
      голка, закрита ковпачком, 3 стерильні ватні кульки, змочені у 70° роз-
      чині етилового спирту, стерильні серветки.
    6. Лоток, на якому підготовлені: стерильні гумові рукавички одноразового
      використання в упаковці, стерильна маска одноразового використання в
      упаковці, липкий пластир (2 стрічки шириною 1 см і довжиною 8-9 см),
      джгут, полотняна серветка, клейончаста подушечка, клейонка розміром
      20 на 30см, флакон з лікарськими препаратами для зміни використаного
      (на етикетці флаконів повинно бути вказано прізвище пацієнта), набір
      медикаментів для профілактики СНІДу, лоток для використаних інстру-
      ментів та матеріалів.

    III.Попередня підготовка до виконання навику:

    1. запропонувати пацієнту перед підключенням системи звільнити сечовий
      міхур, при необхідності здійснити акт дефекації;
    2. поправити постіль пацієнту;
    3. надати пацієнту зручного положення, тому що крапельне вливання, як
      правило, процедура тривала;
    4. роз'яснити пацієнту, що ця процедура вимагає від пацієнта терпіння і
      повного спокою;
    5. доставити в палату заповнену інфузійним розчином систему;
    6. доставити в палату підготовлений пересувний маніпуляційний стіл;
    7. одягнути    поліетиленовий фартух;
    8. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-
      тим індивідуальним рушником, обробити стерилліумом, одягнути стерильні гумові рукавички;
    9. одягнути стерильну маску.

    IV.Основні етапи виконання навику:

    1. Запропонувати пацієнту максимально розігнути руку у ліктьовому згині,
      під ліктьовий суглоб підкласти тверду клейончасту подушечку, під руку
      підстелити клейонку; якщо пацієнт неспокійний, руку зафіксувати.
    2. Накласти джгут через прокладку, запропонувати пацієнту стиснути ку-
      лак, підготувати вену, знезаразити ділянку шкіри .
    3. Зафіксувати намічену вену великим пальцем лівої руки.
    4. Зняти ковпачок з ін'єкційної голки, ін'єкційну голку взяти за муфту і
      провести венепункцію.
    5. Для запобігання витіканню крові на руку пацієнта під муфту голки підкла-
      сти стерильну марлеву серветку.
    6. При появі крові з муфти голки запропонувати пацієнту розтиснути кулак.
    7. Лівою рукою обережно зняти гумовий джгут.
    8. Відкрити гвинтовий затискач і під'єднати систему до голки.
    9. Відрегулювати частоту крапель за допомогою гвинтового затискача.
      Оптимальна частота крапель за 1 хв 40-60.

     Запам'ятайте! При кількості крапель 8-10 за 1 хв і менше вена швидко тромбується, а при кількості крапель понад 80-100 за 1 хв настає перевантаження серцево-судинної системи, зокрема, правого шлуночка.

    1. Серветку, забруднену кров'ю, обережно вийняти з-під голки, підкласти
      чисту стерильну марлеву серветку.
    2. Закріпити муфту голки до шкіри стрічкою липкого пластиру. Другою
      стрічкою зафіксувати систему нижче "вузла" додаткового введення ліків.
    3. Обережно вийняти джгут, подушечку, зручно покласти руку пацієнта.
    4. Місце пункції і голку зверху накрити стерильною марлевою серветкою.
    5. Постійно стежити за роботою системи, за загальним станом пацієнта.
      При появі скарг або погіршанні стану здоров'я пацієнта негайно викли-
      кати лікаря.
    6. Після відключення системи пацієнт повинен лежати у ліжку 1,5-2 год.

     ДОДАТКОВЕ ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ В ВЕНУ.

    1. Звільнити одноразовий шприц та голку від упаковки.
    2. Набрати у шприц необхідний для додаткового введення лікарський препарат.
    3. Перекрити струмінь рідини за допомогою гвинтового затискача.
    4. Обробити  "вузол" для ін'єкцій, тобто єдину гумову трубку в системі
      стерильним ватним тампоном, змоченим у 96° розчині етилового спирту.
    5. Проколоти голкою гумову трубку.

    Запам'ятайте!    Поліетиленову трубку проколювати не можна, тому що одразу ж порушиться герметичність системи.

    1. Ввести за допомогою шприца лікарський препарат.
    2. Вийняти голку із гумової трубки, відкрити гвинтовий затискач і відрегу-
      лювати струмінь рідини.
    3. Якщо потрібно додатково ввести пацієнту лікарський препарат у розве-
      деному вигляді — обробити спиртом гумову пробку флакона, проколоти
      її голкою і ввести препарат безпосередньо у флакон з розчином.

     ЗМІНА ФЛАКОНІВ ПІД ЧАС ІНФУ31Й.

    1. Зміну флакона здійснити до спорожнення розчину у крапельниці.
    2. Перекрити струмінь рідини затискачем.
    3. Голку з вени не виводити.
    4. Поставити догори дном у друге гніздо штатива підготовлений із інфузій-
      ним розчином флакон.
    5. Із попереднього флакона вийняти голку від системи і швидко ввести її в
      підготовлений флакон.
    6. Потім швидко ввести в підготовлений флакон голку-повітровід.
    7. Відкрити гвинтовий затискач і перевірити частоту крапель.

     

    ВІД'ЄДНАННЯ СИСТЕМИ.

    1. Перекрити струмінь рідини гвинтовим затискачем.
    2. Зняти з шкіри пацієнта смужки липкого пластиру.
    3. До місця пункції прикласти стерильну ватну кульку, змочену у 70° роз-
      чині етилового спирту.
    4. Швидким рухом витягнути голку.
    5. Запропонувати пацієнту зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути
      ватну кульку з спиртом на 3-5 хв. Якщо пацієнт перебуває в непритомно-
      му стані, слід самому зафіксувати місце пункції або накласти марлеву
      серветку і закріпити її бинтом навколо руки.
    6. Провести дезінфекцію системи одноразового використання.

     

    ДЕЗІНФЕКЦІЯ ПЛАСТИКОВОІ СИСТЕМИ ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ.
     І. Місце проведення:
    маніпуляційний кабінет, кабінет доклінічної практики.
    //. Оснащення робочого місця:

    1. Робочий маніпуляційний стіл.
    2. Лоток.
    3. Використана одноразова система.
    4. Флакон, заповнений дезрозчином.
    5. Штатив-підставка.
    6. Ножиці.
    7. Гумові рукавички.
    8. Гумовий фартух.

    9.     Ємність №1, промаркірована "Для промивання одноразової системи", з
    дезрозчином.
    10.     Ємність №2, промаркірована "Для замочування одноразової системи",
    з дезрозчином.
    ///. Попередня підготовка до виконання навику:

    1. одягнути гумовий фартух, гумові рукавички;

    IV. Основні етапи виконання навику:
    1.      Після використання одноразової системи голку від трубки-повітровода
    та голку, яка розміщувалася ближче до крапельниці ввести через гумову
    пробку флакона з дезрозчином.
    2.     Флакон з дезрозчином перекинути догори дном і закріпити
    на штативі.

    1. Відкрити гвинтовий затискач і промити, пропускаючи весь розчин 5%
      хлораміну із флакона, трубки системи.
    2. Розчин хлораміну випустити у ємність №1, промаркіровану "Для проми-
      вання одноразової системи", на дні ємності теж знаходиться дезрозчин.
    3. Закрити гвинтовий затискач тоді,  коли із флакона розчин хлораміну
      вийде, а в системі — він залишиться.
    4. Від'єднати заповнену систему від флакона та опустити її в ємність №2,
      промаркіровану "Для замочування одноразових систем", на 1 год.
    5. Після замочування вийняти систему, ножицями розрізати пластикові труб-
      ки на шматочки.
    6. Шматочки системи викинути в урну.
    7. Провести дезінфекцію ножиць у дезрозчині, промити їх під
      проточною водою та підсушити на чистій полотняній серветці.

    10.     Зняти гумовий фартух, гумові рукавички, ретельно вимити руки з ми-
    лом під проточною водою, витерти рушником.
     МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ВНУТРІШНЬОВЕННИХ ІН'ЄКЦІЯХ. ВНУТРІШНЬОВЕННИХ ВЛИВАННЯХ. ПРОФІЛАКТИКА І ТАКТИКА МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ПРИ ЇХ ВИНИКНЕННІ.

    1.    Гематома (крововилив під шкіру)  може виникнути при проколюванні
    обох стінок вени.
    Профілактика: внутрішньовенна ін'єкція — це складна маніпуляція, і її по-винен виконувати лікар або досвідчена медична сестра.
    Тактика: голку слід злегка відтягнути назад, одночасно створюючи поршнем від'ємний тиск у циліндрі шприца. При появі крові в шприці, при легкому просуванні поршня ввести повільно препарат. Якщо вводиться гіпертонічний розчин, цього робити не можна. Потрібно припинити вве­дення розчину, вийняти голку з вени, місце ін'єкції притиснути на 3-5 хв стерильною ватною кулькою, змоченою у 70° розчині етилового спирту. Призначену пацієнту внутрішньовенну ін'єкцію в такому випадку зробити в іншу вену. На ділянку гематоми покласти напівспиртовий зігріваючий компрес.
    2.    Утворення випинання, "здуття", що свідчить про надходження розчи-
    ну в підшкірну основу.
    Профілактика: при виконанні внутрішньовенної маніпуляції слід уважно стежити за місцем ін'єкції.
    Тактика: внутрішньовенну ін'єкцію припинити і, не виймаючи голки з-під шкіри, шляхом відтягування поршня в міру можливості відтягнути введену рідину; потім стерильною ватною кулькою, змоченою у 70° розчині етилового спирту, притиснути місце пункції, видалити голку. Венепункцію повторити в іншому місці.
    3.    Некроз (змертвіння) тканини може виникнути при невдалій венепункції,
    тобто тоді, коли голка вийшла із вени і лікарський препарат (10%   розчин
    кальцію хлориду, 10% розчин натрію хлориду, білігност, урографін тощо) по
    трапив у підшкірну основу.
    Профілактика: при введенні цих препаратів слід постійно запитувати у па-цієнта, чи не відчуває він пекучого болю у ділянці ін'єкції; уважно стежити за місцем ін'єкції; періодично перевіряти, чи розміщується голка в судині.
    Тактика: негайно обколоти місце ін'єкції:
    а)         0,1% розчином в кількості 0,5-1 мл адреналіну, розведеного в 9 мл
    ізотонічного розчину натрію хлориду;
    б)          0,9% розчином натрію хлориду в кількості 5-10 мл;
    в)           0,25%  розчином новокаїну в кількості 5-10 мл (при відсутності в
    анамнезі алергічної реакції на даний препарат).
    Введення цих препаратів знизить концентрацію введеного препарату в підшкірну основу і зменшить його подразнюючу дію на тканини. На місце ін'єкції накласти тугу тиснучу пов'язку і міхур з льодом (декілька разів на протязі доби); на 2-3 день накласти зігріваючий напівспиртовий компрес.
    4.    Тромбофлебіт (запалення вен з утворенням в них тромбів).    Ознаками
    тромбофлебіту є: біль, гіперемія шкіри та утворення інфільтрату по ходу вени.
    Профілактика: застосовувати голку з гострим кінцем; постійно змінювати місце ін'єкції; проводити пальпацію вени перед введенням лікарського препарату.
    Тактика: доповісти лікарю про це ускладнення, який призначить адекватне лікування.
    5.     Пірогенна  реакція  може виникнути при внутрішньовенному викорис-
    танні інфузіиних препаратів із закінченим терміном придатності. Ознаками пірогенної реакції є: головний біль, остуда, підвищення температури.
    Профілактика: ні в якому разі не можна вводити в вену препарат із закін-ченим терміном  придатності!
    Тактика: негайно відключити введення лікарських препаратів, пацієнта об-класти грілками.
    6.     Сепсис — загальне інфекційне захворювання внаслідок бактеріального
    інфікування  крові.
    Профілактика: ретельне дотримання правил асептики та антисептики на всіх етапах виконання внутрішньовенної ін'єкції та внутрішньовенного вливання.
    7.     Повітряна емболія    може виникнути при попадані в судину із шприца
    або   системи пухирців повітря. Клінічно повітряна емболія проявляється раптовою втратою свідомості, судомами, падінням артеріального тиску.
    Профілактика: своєчасно видалити із шприца або із системи всі пухирці повітря!
    Тактика: негайно викликати лікаря; перетиснути систему гвинтовим затис-качем; опустити головний кінець ліжка; виконати всі інші вказівки лікаря по наданню невідкладної допомоги пацієнту.

    1. Непритомність, алергічна реакція, зараження пацієнта інфекційни-
      ми захворюваннями

    Непритомність — раптове короткочасне потьмарення свідомості, яке зумовлене гострою ішемією головного мозку.
    Профілактика. Не виконувати ін'єкцію пацієнтові в стоячому положенні. Дії медичної сестри в разі виникнення непритомності: пацієнтові надати положення лежачи з піднятими ногами і трохи опущеною головою (щоб збільшити приплив крові до головного моз­ку). Побризкати обличчя холодною водою, дати понюхати ватний тампон, змочений розчином аміаку (нашатирного спирту), звільнити від тісного одягу грудну клітку (розстебнути комірець, пояс).
    У більш тяжких випадках внутрішньом'язово ввести кордіамін 2 мл або 2 мл 10 % розчину кофеїн-бензоату натрію.
    Алергійна реакція — це підвищена чутливість організму до введення того чи іншого препарату. Проявляється висипом, набряками, свербежем, підвищенням температури тіла. Може виникнути нежить, кон'юнктивіт, першіння в горлі.
    Найбільш грізним проявом алергійної реакції є анафілактичний шок, який найчастіше розвивається в перші 20 хв після ін'єкції, а іноді й одразу — ще "на голці". При цьому пацієнт раптово відчуває різку слабкість, може знепритомніти, порушується серцева діяльність, на шкірі можуть виникнути висип, набряк, а також диспепсичні розлади (блювання, пронос). У тяжких випадках виникають судоми, параліч дихальної та серцево-судинної систем. Це загрозливий для життя стан, який по­требує невідкладної допомоги!
    У такому випадку потрібно негайно:
    1.  За можливості вище від місця ін'єкції накласти джгут так, щоб перекрити і вени, і артерії.

    1. Внутрішньом'язово ввести 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну.
    2. Обколоти місце ін'єкції 0,5 мл 0,1 % розчином адреналіну, розчинивши його у 10—20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, після чого слід зняти джгут.

    4.  При відносно стабільному АТ ввести 1 мл 1% розчин димедролу.

    1. Внутрішньом'язово для продовження дії адреналіну ввести 1 мл преднізолону або 1 мл гідрокортизону.
    2. При зниженні артеріального тиску внутрішньовенно ввести 1 % розчин мезатону (розвести 1 мл мезатону в 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводити під контролем артеріального тиску). При неможливості стабілізувати артеріальний тиск ввести про­тишоковий плазмозамінник — поліглюкін (400—800 мл).

    У разі виникнення та наростання ядухи внутрішньом'язово ввести 1 мл 24 % розчину еуфіліну або внутрішньовенно струминно повіль­но протягом 5 хв 5—10 мл 2,4 % розчину еуфіліну в 10—20 мл ізо­тонічного розчину натрію хлориду, або внутрішньовенно краплинно, розчинивши еуфілін в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Запам'ятайте! У кожному маніпуляційному кабінеті повинен бути набір медикаментів для надання невідкладної допомоги в разі виникнення анафілактичного шоку. При виникненні алергійних реакцій внаслідок внутрішньовенного введення лікарських засобів не завжди на шкірі можуть виникати висип, свербіж та набряки, а може виникнути набряк Квінке. Найчастіше до розвитку анафілактичного шоку призводять пеніциліни, стрептоміцини, сульфаніламідні препарати, вітаміни групи В (особливо Вх), вакцини, сироватки, йодумісні препарати, анальгетики, препарати ацетилсаліцилової кислоти.

    Профілактика. Перед першою ін'єкцією будь-якого препарату треба зібрати алергологічний анамнез, за вказівками провідних спеціалістів і безпосередньо лікарів виконати пробу на індивідуальну чутливість організму до препарату. При негативній реакції зробити в кінцівку першу ін'єкцію об'ємом 1/3 призначеної дози і спостерігати за пацієнтом протягом 20 хв.

    ВЗЯТТЯ КРОВІ ІЗ ВЕНИ ДЛЯ ІМУНОЛОГІЧНИХ  ТА  БІОХІМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

    Імунологічні дослідження — це визначення в крові та в її сироватці "С" -реактивного білка, ревматоїдного фактора, резус-фактора, антитіл тощо.
    Біохімічні дослідження — це визначення в крові та в її сироватці рівня глюкози, холестерину, білірубіну, сечовини тощо.
    /. Місце проведення:
    маніпуляційний кабінет поліклініки, стаціонару, кабінет доклінічної прак-тики.
    //. Оснащення робочого місця:
    1. Стерильний маніпуляційний стіл, на якому підготовлені стерильні: лотки, шприц багаторазового використання ємністю 10 або 20 мл, голки довжиною 6-8 см та діаметром 1 мм, пінцети, ватні кульки, марлеві серветки.

    1. Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: стерильні голки та
      шприц одноразового використання ємністю 10 або 20 мл в упаковці,
      стерильні гумові рукавички одноразового використання в упаковці та
      стерильна маска одноразового використання в упаковці, пінцети в  по-
      трійному розчині, 70° розчин етилового спирту в флаконі, пробірки чисті,
      сухі в штативі, джгут, полотняна серветка, клейончаста подушечка, клей-
      онка розміром 20 на ЗО см, чистий лоток, лоток для використаних інстру-
      ментів та матеріалів, ножиці.
    2. Набір медикаментів для профілактики СНІДу.

    4.     Ємність, промаркірована "Для використаних ватних кульок", з дезрозчином.

    1. Ємність, промаркірована "Для промивання шприців, голок", з дезрозчином.
    2. Ємність, промаркірована "Для замочування одноразових шприців,  го-
      лок", з дезрозчином.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:
    напередодні:

    1. принести з лабораторії чисті, сухі пробірки в штативі;
    2. провести психологічну підготовку пацієнта;
    3. попередити пацієнта, що аналіз крові він повинен здати натще (заборо-
      няється пити, палити, вживати ліки);

    в призначений день:

    1. уточнити прізвище та ініціали пацієнта і вид дослідження (звірити дані з
      заготовленою етикеткою);
    2. запропонувати пацієнту зручно сісти на стілець, руку покласти на спеціаль-

    ний стіл долонею догори, під ліктьовий суглоб підкласти тверду клейончасту подушечку і надати руці максимально розігнутого положення;

    1. одягнути    поліетиленовий фартух;
    2. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-
      тим індивідуальним рушником, обробити стерилліумом, одягнути стерильні гумові рукавички;
    3. одягнути стерильну маску.

    IV. Основні етапи виконання навику:

    1. Намітити місце пункції в ліктьовому згині.
    2. На плече вище ліктьового згину накласти гумовий джгут через прокладку.
    3. Запропонувати пацієнту протягом деякого часу протримати руку в вер-
      тикальному положенні кистю донизу, кілька разів енергійно стиснути та
      розтиснути  кулак.
    4. Кінчиком вказівного пальця правої руки пропальпувати вени ліктьового
      згину і вибрати із них найбільш об'ємну і найменш рухому вену.   Запро-
      понувати пацієнту стиснути кулак.
    5. Двічі протерти місце пункції стерильними ватними кульками, змоченими у 70° розчині етилового спирту.
    6. Відпрацьовані ватні кульки занурити у дезрозчин в ємності,
      промаркірованій "Для використаних кульок", на 1 годину.
    7. Першим пальцем лівої руки відтягнути шкіру нижче від наміченого місця
      пункції, зафіксувати вену.
    8. Здійснити венепункцію так само, як при внутрішньовенній ін'єкції (блок
      " Венепункція".

    9.     Під час взяття крові із вени джгут із руки не знімати, кулак пацієнт не
    повинен розтискувати.

    1. Для  імунологічних та біохімічних досліджень беруть кров  із  вени з
      розрахунку 5мл на одне дослідження,  враховуючи, що необхідної для
      аналізу сироватки крові отримують в 3 рази менше, ніж взято крові.
    2. Після заповнення шприца необхідною кількістю крові  (за призначен-
      ням лікаря) зняти джгут, запропонувати пацієнту розтиснути кулак.
    3. Після закінчення маніпуляції прикласти до місця пункції стерильну ватну
      кульку, змочену у 70° розчині етилового спирту, і витягнути голку із вени.
    4. Пацієнту запропонувати зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути
      ватну кульку з спиртом на 3-5 хвилин.
    5. Від'єднати голку від шприца,  покласти її в лоток для  використаних
      предметів.
    6. В ліву руку взяти чисту суху пробірку, нахиляючи її.
    7. Правою рукою обережно випустити кров із шприца по стінці пробірки.
      В такому випадку формені елементи крові (еритроцити, лейкоцити, тром-
      боцити) будуть менше травмуватися і сироватка крові буде прозора, при-
      датна для аналізів.
    8. Пробірку з кров'ю поставити в штатив, закрити ватним або марлевим
      тампоном.
    9. Прикріпити етикетку-направлення до пробірки з зовнішньої сторони (в
      пробірку етикетку-направлення на аналіз поміщати категорично заборо-
      няється!).
    10. Провести дезінфекцію шприца і голки після використання.
    11. Через 3-4 години, коли сироватка від'єднається від крові,  пробірки
      доставити в лабораторію в спеціальному ящику-контейнері.  На протязі
      цього часу необхідно уникнути заморожування, перегрівання пробірок,
      а при транспортуванні — струсу.

     

     ВЗЯТТЯ КРОВІ ІЗ ВЕНИ ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

     І. Місце проведення:
    маніпуляційний кабінет поліклініки, кабінет доклінічної практики.
    //. Оснащення робочого місця:
    1.    Стерильний маніпуляційний стіл, на якому підготовлені стерильні: лотки,
    шприц багаторазового використання ємністю 10 або 20 мл, голки дов-
    жиною 6-8 см, діаметром 1 мм, пінцети, ватні кульки, марлеві серветки.
    2.     Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: стерильні голки та
    шприц одноразового використання ємністю 10 або 20 мл в упаковці,
    стерильні гумові рукавички одноразового використання в упаковці, стерильна маска одноразового використання в упаковці, пінцети в потрійному розчині, ножиці, 70° розчин етилового спирту в флаконі, стерильні про­бірки з живильним середовищем, стерильна пробка, штатив для про­бірок, спиртівка, сірники, лоток чистий, лоток для використаних інстру­ментів та матеріалів.

    1. Набір медикаментів для профілактики СНІДу.
    2. Ємність, промаркірована "Для використаних ватних кульок", з дезрозчином.
    3. Ємність, промаркірована "Для промивання шприців, голок", з дезрозчином.
    4. Ємність, промаркірована "Для замочування одноразових шприців,  го-
      лок", з дезрозчином.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:
    напередодні:
    -      принести із лабораторії в штативі стерильні пробірки з стерильними проб-
    ками, заповнені рідким живильним середовищем;
    в призначений день:

    1. підготувати спиртівку або сухий спирт і сірники;
    2. одягнути поліетиленовий фартух;
    3. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чис-
      тим індивідуальним рушником, обробити стерилліумом, одягнути стерильні гумові рукавички;
    4. одягнути стерильну маску;
    5. провести психологічну підготовку пацієнта;
    6. уточнити прізвище та ініціали пацієнта і вид дослідження (звірити дані з
      заготовленою етикеткою);
    7. запропонувати пацієнту зручно сісти на стілець, руку покласти на спец-
      іальному столику долонею догори, під ліктьовий суглоб підкласти твер-
      ду клейончасту подушечку і надати руці положення максимального роз-
      гинання.

    IV. Основні етапи виконання навику:

    1. Намітити місце пункції в ліктьовому згині.
    2. На плече вище ліктьового згину накласти гумовий джгут через прокладку.
    3. Запропонувати пацієнту протягом деякого часу потримати руку в верти-
      кальному положенні  кистю донизу; кілька разів енергійно стиснути та
      розтиснути кулак.

    4.      Кінчиком вказівного пальця правої руки пропальпувати вени ліктьового
    згину і вибрати із них найбільш об'ємну і найменш рухому вену. Запро-
    понувати пацієнту стиснути кулак.

    1. Двічі ретельно протерти шкіру в ліктьовому згині стерильними ватними
      кульками, змоченими у 70° розчині етилового спирту. Забруднення ззовні
      може негативно вплинути на результат даного аналізу.
    2. Відпрацьовані ватні кульки занурити у дезрозчин в ємності,
      промаркірованій "Для використаних ватних кульок", на 1 годину.
    3. Здійснити венепункцію так само, як при внутрішньовенній ін'єкції.
    4. Під час взяття крові із вени джгут з руки не знімати, кулак пацієнт не
      повинен розтискувати.
    5. Набрати у шприц 5-8 мл крові.
    6. При заповненні шприца необхідною кількістю крові зняти джгут, зап-
      ропонувати пацієнту розтиснути кулак.
    7. Після закінчення маніпуляції прикласти до місця пункції стерильну ватну
      кульку, змочену у 70° розчині етилового спирту, і витягнути голку з вени.
    8. Пацієнту запропонувати зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути
      ватну кульку з спиртом на 3-5 хвилин.
    9. Від'єднати голку від шприца і покласти її в лоток для використаних
      предметів.
    10. Підпалити спиртівку, сухий спирт або проспиртований тампон, вийняти
      пробку з пробірки з рідким живильним середовищем, обпалити верхню
      частину пробірки над полум'ям і, не торкаючися стінок пробірки, влити в
      рідке живильне середовище кров із шприца.
    11. Ще раз обпалити верхню частину пробірки, потім — стерильну частину
      пробки і закрити ним пробірку. Усі дії зробити якомога швидше і обереж-
      ніше, щоб з оточуючого середовища у пробірку не потрапили мікроби.
    12. Прикріпити етикетку-направлення з зовнішньої сторони пробірки.
    13. Провести дезінфекцію шприца і голки після використання.
    14. Відправити пробірки в контейнері до лабораторії.

     ОСОБЛИВОСТІ ВЗЯТТЯ КРОВІ ІЗ ВЕНИ НА КОАГУЛОГРАМУ.

    1. Влити в конусоподібну пробірку  1  мл 3,8%  розчину лимоннокислого
      натрію (антикоагулянту)
    2. Поставити пробірку у штатив.
    3. Накласти на руку пацієнта через прокладку джгут слабко.
    4. Підготувати шприц ємністю 20 мл, голку з достатньо широким про-
      світом, не менше 1 мм, щоб запобігти травмуванню еритроцитів.
    5. Якщо у пацієнта в даний момент береться кров на декілька аналізів, то
      порція крові на коагулограму повинна бути першою.
    6. На коагулограму необхідно взяти 10 мл крові.
    7. По стінці пробірки із шприца випустити 9 мл взятої із вени крові.
    8. Горловину пробірки прикрити шматочком поліетиленової плівки (можна
      використати упаковку одноразового шприца), закрити щільно подушеч-
      кою великого пальця і обережними рухами, нахиляючи пробірку, зміша-
      ти кров із антикоагулянтом.
    9. Прикріпити етикетку-направлення до пробірки з зовнішньої сторони.

    10.   Відправити пробірки в штативі до лабораторії якомога швидше.

     ОСОБЛИВОСТІ ВЗЯТТЯ КРОВІ ІЗ ВЕНИ НА НАЯВНІСТЬ АЛКОГОЛЮ.

    1. Ділянку шкіри протерти 3%  розчином перекису водню або розчином
      фурациліну  1:5000. Для знезараження шкіри розчин етилового спирту
      не використовується.
    2. Взяту кров із вени в кількості 5 мл вилити в присутності лікаря у чистий, сухий стерильний флакон із-під антибіотиків і закритий пробкою.

    3.      Горловину флакона з пробкою навхрест заклеїти двома смужками лип-
    кого пластиру, прикріпити до флакона етикетку-направлення.
    4.     Лікар повинен засвідчити особисті дані пацієнта, для чого в направленні
    поставити свій підпис а на пробці особисту печатку.
    5.      В такому вигляді відправити матеріал до лабораторії.

    АУТОГЕМОТЕРАПІЯ.

    Аутогемотерапію застосовують з метою підвищення опірності організму при гострих і хронічних гнійнозапальних процесах (фурункульоз, трофічні ви­разки та інше). Суть методу полягає в тому, що взяту із вени пацієнта кров одразу вводять внутрішньом'язово в верхньо-зовнішній квадрант сідниці.
    /. Місце проведення:
    маніпуляційний кабінет поліклініки, стаціонару.
    //. Оснащення робочого місця:
    1.     Стерильний маніпуляційний стіл, на якому підготовлені стерильні: лотки,
    шприци багаторазового використання ємністю 5, 10 мл, голки довжиною
    6-8 см і діаметром 1мм, пінцети, ватні кульки, марлеві серветки.

    1. Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: стерильні голки та
      шприци одноразового використання ємністю 5,  10 мл в упаковках, сте-
      рильні гумові рукавички одноразового використання в упаковці, стерильна
      маска одноразового використання в упаковці, пінцети в потрійному роз-
      чині, 70° розчин етилового спирту в флаконі, джгут, ножиці, полотняна
      серветка, клейончаста подушечка, ножиці, лоток чистий, лоток для вико-
      ристаних інструментів та матеріалів.
    2. Набір медикаментів для профілактики СНІДу.
    3. Ємність, промаркірована "Для використаних ватних кульок", з дезрозчином.
    4. Ємність, промаркірована "Для промивання шприців, голок", з дезрозчином.
    5. Ємність, промаркірована "Для замочування одноразових шприців, го-
      лок", з дезрозчином.

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:

    1. одягнути поліетиленовий фартух;
    2. ретельно помити руки з милом двічі під проточною водою, витерти руш-
      ником, обробити стерилліумом, одягнути стерильні
      гумові рукавички;
    3. одягнути стерильну маску;
    4. провести психологічну підготовку пацієнта;
    5. при заборі крові із вени запропонувати пацієнту зручно сісти на стілець,
      руку покласти на спеціальному столику долонею догори. Під ліктьовий
      суглоб підкласти тверду клейончасту подушечку і надати руці положення
      максимального розгинання; при введенні крові внутрішньом'язово зап-
      ропонувати пацієнту лягти на лівий бік або на живіт, звільнити сідниці
      від одягу;

    IV. Основні етапи виконання навику:

    1. З дотриманням усіх правил асептики здійснити пункцію поверхневої
      вени ліктьового згину і заповнити шприц необхідною кількістю крові.
    2. Отриману кров негайно ввести в верхньо-зовнішній квадрант сідниці. В
      перший день ввести 2 мл крові, а потім через кожні 2-3 дні збільшувати
      дозу на 2 мл і довести її до 10-12 мл.
    3. Загальний курс лікування — 10-12 ін'єкцій, інтервал між ними — 2-3 дні.

    4.      Для профілактики утворення інфільтрату до місця внутрішньом'язової
    ін'єкції прикласти грілку.
    5.     Провести дезінфекцію шприца та голки після використання

    КРОВОПУСКАННЯ.

    Показання для кровопускання: гостра лівошлуночкова серцева недостатність з розвитком набряку легенів,   тяжкі отруєння та інтоксикації, значне підвищення артеріального тиску різного походження (гіпертонічна хвороба, гострий гло-мерулонефрит).
    /. Місце проведення:
    палата стаціонару.
    //. Оснащення робочого місця:

    1. Стерильний маніпуляційний стіл, на якому підготовлені стерильні: лотки,
      голка Дюфо з насадженою на неї гумовою трубкою, кровоспинний за-
      тискач, ватні кульки, марлеві серветки, пінцети.
    2. Робочий маніпуляційний стіл, на якому підготовлені: стерильна   система
      одноразового використання для взяття крові в упаковці, стерильні гу-
      мові рукавички одноразового використання в упаковці, стерильна маска
      одноразового використання в упаковці, ножиці, пінцети в потрійному
      розчині, 70° розчин етилового спирту в флаконі, градуйований флакон,
      лоток чистий, джгут, полотняна серветка, клейончаста подушечка, клей-
      онка розміром 20 на ЗО см, лоток для використаних інструментів та
      матеріалів.

    3.      Набір медикаментів для профілактики СНІДу.
    III.Попередня підготовка до виконання навику:

    1. одягнути поліетиленовий фартух;
    2. ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти руш-
      ником, обробити стерилліумом, одягнути стерильні
      гумові рукавички;
    3. одягнути стерильну маску;
    4. провести психологічну підготовку пацієнта;
    5. запропонувати пацієнту звільнити сечовий міхур;
    6. покласти пацієнта на спину, голову повернути на бік, протилежний ділянці

    кровопускання;

    1. надати руці пацієнта положення максимального розгинання;
    2. під ліктьовий суглоб підкласти тверду клейончасту подушечку, під руку
      підстелити клейонку.

    IV.Основні етапи виконання навику:
    1. Створити штучний венозний стаз (накласти гумовий джгут через прокладку, попросити пацієнта декілька разів стиснути і розтиснути кулак). При цьому рука пацієнта повинна набути синюшного кольору, але пульс на променевій артерії має пальпуватися.
    2.      Кінчиком вказівного пальця правої руки пропальпувати веки ліктьового
    згину і вибрати із них найбільш об'ємну і найменш рухому вену.
    3.      Протерти місце пункції стерильними ватними кульками, змоченими у 70°
    розчині етилового спирту, двічі.

    1. Відпрацьовані ватні кульки занурити у дезрозчин в ємності,
      промаркірованій "Для використаних ватних кульок", на 1  годину.
    2. Накласти затискач на трубку, нижній кінець якої помістити в градуйова-
      ний флакон.
    3. Першим пальцем лівої руки відтягнути шкіру нижче від наміченого місця
      пункції, зафіксувати вену.
    4. Першим та другим пальцями правої руки взяти за муфту голку Дюфо,
      зріз якої направлений доверху.
    5. Під муфту підкласти стерильну серветку.

    9.      Здійснити пункцію вени, зняти затискач і випустити у градуйований фла-
    кон необхідну кількість крові (300-500 мл за призначенням лікаря).

    1. Зняти джгут.
    2. Прикласти до місця пункції стерильну ватну кульку, змочену у 70° роз-
      чині етилового спирту, і вийняти голку із вени.
    3. Пацієнту запропонувати зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути
      ватну кульку з спиртом на 3-5 хвилин. Якщо пацієнт у непритомному
      стані, то слід самому зафіксувати місце пункції або накласти стерильну
      марлеву серветку і закріпити її бинтом навколо руки.
    4. Пацієнту надати у ліжку горизонтальне положення на 2 години. Після
      кровопускання пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму про-
      тягом доби. Спостерігати за загальним станом пацієнта, здійснювати кон-
      троль артеріального тиску і пульсу.
    5. Провести дезінфекцію голки Дюфо, гумової трубки і крові,
      одержаної при кровопусканні, заливаючи її дезрозчином на
      1 годину.

     ПРОФІЛАКТИКА СНІДу ПРИ РОБОТІ З КРОВ'Ю.

    В наш час проблема профілактики СНІДу (синдрому набутого імунодефіци­ту) в лікувальних закладах надзвичайно актуальна. Медичні працівники, які виконують різні маніпуляції пов'язані з кров'ю (ін'єкції, асистування лікарю під час пологів, операцій тощо) можуть бути інфіковані не тільки від пацієнтів на СНІД, але й від носіїв цього збудника. Медичні працівники, які не достатньо обізнані з проблемою СНІДу можуть заразитися не тільки самі, але й заразити пацієнтів, які звернулися в поліклініку або потрапили до лікарні.
    Пам'ятайте! Необхідно суворо дотримуватися засобів по запобіганню хвороби СНІД!
    /. Місце проведення:
    маніпуляційний та процедурний кабінети поліклініки, стаціонару.
    //. Оснащення робочого місця:
    Склад аптечки для індивідуального захисту медичного персоналу:

    1. Стерильні одноразові гумові рукавички в упаковці.
    2. Стерильний одноразовий напальчник в упаковці.
    3. Стерильна одноразова маска в упаковці (або стерильна маска 4-х шарова).
    4. Захисні окуляри.

    5.     Клейончастий фартух.
    6.      Лейкопластир.

    1. 1% розчин протарголу у флаконі.
    2. 1% розчин азотно-кислого срібла.
    3. 1% розчин борної кислоти.
    4. 4% розчин перекису водню у флаконі.
    5. 5% спиртовий   розчин йоду у флаконі.
    6. 70° розчин етилового спирту у флаконі.
    7. Перманганат калію (сухий).

    ///. Попередня підготовка до виконання навику:
     медичній сестрі:
    -     запам ятайте! При любому контакті з кров'ю аптечка для індивідуально-
    го захисту медичного персоналу повинна бути укомплектована повністю. Перед початком роботи перевірити оснащення аптечки;
    -     підготувати дезінфікуючі розчини у
    відповідних промаркірованих ємностях з кришкою.
    IV. Основні етапи виконання навику:

    1. При виконанні маніпуляцій, при яких може наступити забруднення рук
      кров'ю або сироваткою —   обов'язково одягнути стерильні гумові рука-
      вички.
    2. Під час роботи всі ушкодження на руках закрити напальчником або
      заклеїти лейкопластирем.

    3.    Під час процедур, які можуть супроводжуватися розбризкуванням крові,
    очі,  ніс та рот повинні оберігатися за допомогою захисних окулярів,
    маски;    поверх халату необхідно надіти клейончастий фартух.

    1. Якщо відбувся розрив або прокол рукавички, необхідно її терміново
      зняти, занурити у дезрозчин на 60 хв. Видавити краплю крові
      з місця проколу пальця, обробити 4% розчином перекису водню, а потім
      — 5%  спиртовим розчином йоду. Заклеїти липким пластиром, надіти
      напальчник, зверху — нову стерильну гумову рукавичку.
    2. При попаданні крові в очі — промити великою кількістю води, продути
      сильним струменем повітря, закрапати кілька крапель 1% розчину бор-
      ної кислоти.

    6.    При попаданні крові на слизову оболонку носа — закапати в ніс кілька
    крапель 1% розчину протарголу.

    1. При попаданні крові на слизову оболонку рота — прополоскати 0,05%
      розчином калію перманганату,  1%  розчином борної кислоти або 70"
      розчином етилового спирту.
    2. При попаданні крові на шкіру рук та інших ділянок тіла — обробити її
      3% розчином хлораміну або 70° розчином етилового спирту, через 5 хв.
      промити водою з милом.
    3. При попаданні крові на клейонку — обробити її дезрозчином
    4. Забруднений кров'ю одяг замочити у дезрозчин на 60 хв.
    5. Кров злити в промаркіровану ємність і залити дезрозчином
      на 60 хв.
    6. Пробірки від крові та ватні кульки — занурити в   дезрозчині
      на 60 хв.

    Запам'ятайте ! Виконання таких нескладних заходів збереже здоров'я медсестер та іншому медперсоналу.