...
Головна » Загальний догляд за хворими » Харчування

"ХАРЧУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ"
Важливим компонентом загального догляду за пацієнтами є правильна організація лікувального харчування. Правильно організоване харчування пацієнта не лише задовольняє потреби організму, але й активно впливає на перебіг захворювання. Недостаток харчування пацієнта при різних станах дуже небезпечний, тому що він може призвести до порушення процесів заживання ран, розвитку безбілкових набряків, до активності різної інфекції внаслідок зниження імунобіологічних захисних реакцій організму, зниження синтезу гормонів і ферментів, факторів зсідання крові.
Годування лежачого пацієнта з ложки, напувальника у стаціонарі — це прямий обов'язок палатної медичної сестри. Виконання ентерального введення харчових продуктів (за допомогою зондів, фістул, клізм), парентерального зведення в організм поживних речовин (обминаючи травний канал) — більш складні маніпуляції, у виконанні яких беруть участь палатна медична сестра, старша медична сестра, лікар.
Оснащення   блоку:
функціональне ліжко, приліжковий столик, тарілки, ложка, чашка, напу-вальник, серветка, рушник. Бак для замочування посуду, двосекційна ванна для миття посуду, сушильна шафа, порошок гірчиці, порошок соди. Шлунковий зонд діаметром 3-5 мм, м'яка пластикова, гумова чи силіконова трубка діаметром 3-5 мм, лійка ємністю 200-250 мл, шприц Жане або індивідуальний пластма­совий шприц, ємністю 150 мл, рідка їжа в кількості 300-500 мл, затискач, лейкопластир. Паста Лассара, цинкова мазь. Розчини для парентерального живлення пацієнта: 5%, 10%, 20% глюкози, фруктози, 5% етилового спирту; білкові гідролізати (гідролізин, гідролізат казеїну), розчини амінокислот; 10% ліпофундин, 10% інтраліпід; вітаміни: 6% тіамін бромід, 5% аскорбінова кислота. Лоток, стерильна одноразова система для внутрішньовенного введення інфузійних розчинів, стерильні ватні тампони, марлеві серветки, стерильний пінцет, джгут, прокладка під джгут, подушечка-валик, грілка, штатив. Гумовий балон ємністю 250 мл, гумові рукавички, клейонка, вазелінова олія. Дезрозчини. Тренажери для штучного харчування пацієнтів. Муляж для внутрішньовенного введення інфузійних розчинів. Бланк "порційна вимога".

 СКЛАДАННЯ ПОРЦІЙНОЇ ВИМОГИ.

І. Місце проведення:
кабінет старшої медичної сестри стаціонару
84                        II. Оснащення робочого місця:

  1. Вибірка з листів призначень.
  2. Бланк "Порційна вимога".                     
  3. Ручка.                                                           

///. Попередня підготовка до виконання навику:
- старшій медичній сестрі перевірити дані вибірки з листів призначень, що
надійшли їй від палатних медичних сестер.
IV. Основні етапи виконання навику:
В бланк "Порційна вимога" внести такі дані:

  1. Відділення.
  2. Дата, рік.
  3. Загальна кількість пацієнтів відділення {напр., ЗО).
  4. Номер дієти і кількість пацієнтів, які отримують саме цю дієту.

(напр., Дієта №1 — 13 пацієнтів. Дієта №5 — 15 пацієнтів. Дієта № 15 — 2 пацієнтів.
Всього — ЗО пацієнтів. Тобто "Всього" повинно відповідати "Загальній кількості" пацієнтів      відділення)
5.  Якщо у відділенні є інваліди ВВВ та інших війн або люди з зони "Чорно
биль" — вказати: прізвище пацієнта, номер медичної карти стаціонарно-
го пацієнта і номер дієти.
6.  Якщо у відділенні є поодинокі пацієнти, котрі потребують додаткового
харчування, вказати: прізвище пацієнта,  номер  медичної карти стаціо-
нарного пацієнта.
7.  Якщо у відділення є пацієнти, яким призначені контрастні (розвантажу-
вальні) дні, вказати: прізвище пацієнта, номер медичної карти стаціонар-
ного пацієнта і продукти харчування (наприклад, молочний день, вказу-
ючи назви страв на сніданок, обід і вечерю).

  1. При індивідуальному харчуванні, крім прізвища і номера карти стаціо-
    нарного пацієнта, вказати кратність прийому їжі, наприклад, 5-6-разовий
    прийом їжі.
  2. Якщо у відділенні є пацієнти, яким призначено зондове    харчування,
    вказати: кількість таких пацієнтів у відділенні та номера їхньої дієти.
  3. Порційну  вимогу підписати  старшій  медичній  сестрі  і завідуючому
    відділенням.
  4. Порційну вимогу слід направити на харчоблок щоденно до дев'ятої
    години ранку.
  5. Вибірку з листів призначень, де вказані  номера палат, прізвище та
    ініціали пацієнтів, номера призначених дієт направити в їдальню стаціо-
    нару.

ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА САНІТАРНИМ СТАНОМ ТУМБОЧОК.
ХОЛОДИЛЬНИКІВ. АСОРТИМЕНТОМ І ТЕРМІНОМ ЗБЕРІГАННЯ
ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ.

 І. Місце проведення:
палата стаціонару.
II. Оснащення робочого місця:

  1. Тумбочка.
  2. Холодильник.
  3. Полотняні серветки.
  4. Водопровідна вода.
  5. дезрозчин.
    ///. Попередня підготовка до виконання навику:

- старшій медичній сестрі запросити на обхід відділення палатну медичну
сестру і черговий молодший медичний персонал.
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Щодня вологою полотняною серветкою витирати полички тумбочок (це
    робить сам пацієнт чи молодший медичний персонал). Порекомендувати
    пацієнту,  щоб все  необхідне він зберігав  в тумбочці у поліетиленових
    мішечках.   Категорично заборонити пацієнту зберігати  в тумбочці  про-
    дукти, що швидко псуються.
  2. Один раз на тиждень молодша медична сестра повинна звільнити тум-
    бочки  від продуктів  і старанно вичистити їх. Зовнішню та внутрішню
    сторони тумбочки двічі  протерти  полотняною серветкою, змоченою  в
    дезінфекційному розчині  (1%   розчин хлораміну,  3%   розчин  перекису
    водню, миючий розчин), а потім   серветкою, змоченою у чистій воді.
  3. Старшій медичній сестрі проводити систематично контроль за санітар-
    ним станом тумбочок в палаті.
  4. Щодня вологою полотняною серветкою витирати полички холодильни-
    ка (це робить молодший медичний персонал). Порекомендувати пацієнту
    зберігати продукти харчування в ємностях з кришками або у поліетиле-
    нових мішечках.  На ємності повинен бути підпис з вказівкою номера
    палати, прізвища пацієнта і поставлена дата.
  5. Якщо термін зберігання продуктів вийшов   або вони зіпсувалися, пацієн-
    ту пропонується видалити їх із холодильника, або це робить медичний
    персонал, попередивши пацієнта.
  6. Один раз на тиждень — відключити холодильник для розморожування і
    для проведення його дезінфекції.
  7. Старшій медичній сестрі прослідкувати за тим, щоб був вказаний термін
    зберігання кожного продукту, особливо тих продуктів, що швидко псують
    ся.

ГОДУВАННЯ ЛЕЖАЧОГО ПАЦІЄНТА З ЛОЖКИ, НАПУВАЛЬНИКА.

І. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Ліжко.
  2. Приліжковий столик.
  3. Поліетиленова клейонка-пелерина.
  4. Серветка або рушник.
  5. Тарілка глибока.
  6. Тарілка мілка.
  7. Ложка.
  8. Чашка.
  9. Напувальник.

///. Попередня підготовка до виконання навику:
молодшій медичній сестрі:

  1. провітрити палату;
  2. винести з палати сечоприймачі, судна, спорожнити їх;
  3. прибрати палату;
  4. двічі  протерти приліжкові столики полотняною серветкою, змоченою в
    один із   дезінфікуючих засобів, а потім — полотняною серветкою, змо-
    ченою у чистій воді.

Палатній медичній сестрі:

  1. розповісти пацієнту, чим його будуть годувати;
  2. отримати згоду пацієнта на прийняття їжі;
  3. помити руки з милом, витерти рушником;

- одягти фартух, промаркірований "Для харчування".
Підготовка пацієнта:

  1. надати  пацієнту напівсидяче положення, трохи піднявши підголовник
    функціонального ліжка або підклавши під голову декілька подушок;
  2. допомогти пацієнту вимити руки;

- прикрити поліетиленовою клейонкою-пелериною шию та груди пацієнта.
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Лівою руко» трохи підняти голову пацієнта разом з подушкою.
  2. Запитати пацієнта, в якій послідовності він хоче приймати їжу.
  3. Правою рукою піднести до рота пацієнта ложку (ні в якому разі  не
    виделку!) з їжею.
  4. їжу в рідкому або в напіврідкому вигляді (протерті каші, супи, бульйони,
    молоко, киселі тощо) дати пацієнту з напувальника або звичайного неве-
    ликого чайника.
  5. Годувати пацієнта слід малими  порціями з достатніми паузами,  щоб
    пацієнт мав можливість добре прожувати їжу і не захлинувся.
  6. Не можна давати пацієнту занадто гарячу їжу (більше ніж 60°С). Пере-
    вірити температуру гарячої їжі, капаючи декілька крапель собі на тильну
    поверхню кисті.
  7. Щоб їжа не  попала в дихальні шляхи,  порекомендувати пацієнту  не
    розмовляти під час прийняття їжі.
  8. Для пиття соку, компоту, чаю можна використати поліхлорвінілові тру-
    бочки, довжиною 20-25 см і звичайну чашку або склянку.
  9. Після їжі для прополоскування рота пацієнта дати воду.
  10. Витерти серветкою рот пацієнта.
  11. Струсити простирадло від крихт, розправити складки на ньому, допо-
    могти пацієнту зайняти комфортне положення у ліжку.
  12. Палатній медичній сестрі зняти фартух, промаркірований "Для харчу-
    вання", і віднести його в буфетну; помити руки з милом, витерти рушни-
    ком.
  13. Молодшій медичній сестрі невикористану їжу і брудний посуд віднести
    у буфетну.
  14. Молодшій медичній сестрі протерти приліжковий столик дезінфікуючим розчином.

ЗНЕЖИРЕННЯ, ДЕЗІНФЕКЦІЯ І МИТТЯ ПОСУДУ.

І.Місце проведення:
буфетна
ІІ. Оснащення робочого місця:

  1. Столовий посуд
  2. Ножі, ложки, виделки
  3. Дерев’яна ложка
  4. Відро з кришкою, промаркіроване “Для залишків їжі”
  5. Порошок гірчиці або соди
  6. Водопровідна вода
  7. Бак з кришкою, промаркірований “Для дезінфекції посуду”
  8. Дезрозчин
  9. Щітки
  10. Мочалки
  11. Двосекційна ванна для миття посуду
  12. Спеціальні сітки для споліскування і висушування посуду
  13. Сушильна шафа

ІІІ. Попередня підготовка для виконання навику:

  1. одягнути фартух, промаркірований “Для миття посуду”;
  2. зробити 2% розчин соди (20 г питної соди на 980 мл води).

ІV. Основні етапи виконання навику:

  1. З використаного посуду механічно видалити залишки їжі щіткою або дерев’яною ложкою у спеціальне промаркіроване металеве відро з кришкою ємністю 10 л.
  2. Знежирити посуд із використанням знежируючих речовин (порошка гірчиці, соди) в промаркірованій ємності.
  3. Ополоснути посуд гарячою водою.
  4. Продезінфікувати в дезрозчині протягом 30 хв.
  5. Ретельно ополоснути посуд, розміщений у спеціальних сітках гарячою (70-800С) проточною водою.
  6. Просушити посуд, не протираючи, в спеціальних сітках у вертикальному положенні або у сушильній шафі.
  7. Прокип’ятити після миття  столові набори.
  8. Залишки їжі, складені у спаеціальне металеве відро з кришкою, залити дезрозчином на 1 годину, злити у каналізацію.
  9. Щітки, мочалки, що використовувалися для миття посуду, замочити в дезрозчині на 1 годину, прокип’ятити 15 хв., висушити і зберігати у спеціально відведеному місці в промаркірованому посуді.
  10. Помити руки з милом під проточною водою, витерти рушником.

ВВЕДЕННЯ ШЛУНКОВОГО ЗОНДА ПАЦІЄНТУ.

Харчування пацієнтів через зонд проводиться: після операцій з приводу
видалення злоякісної пухлини глотки; при широких травматичних пошкоджен-нях порожнини рота, глотки, гортані; при бульбарному паралічу (захворюванні довгастого мозку з розладом ковтання і мови); у разі відмови від їжі при психічних захворюваннях, тощо.
/. Місце проведення:
операційна або процедурний кабінет.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Стерильний шлунковий зонд діаметром 3-5 мм.
  2. Стерильний лоток.
  3. Стерильні гумові рукавички.
  4. Стерильний бинт.
  5. Стерильний гліцерин.
  6. Вата.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. лікарю або досвідченій медичній сестрі помити руки під проточною во-
    дою, двічі намилюючи милом, витерти чистим індивідуальним рушником
    або стерильною одноразовою серветкою, обробити стерилліумом, одягнути стерильні гумові рукавички;
  2. якщо пацієнт в непритомному стані (наприклад, одразу після проведення

операції з приводу видалення злоякісної пухлини глотки),    пацієнт лежить на операційному столі;
- якщо пацієнт у свідомому стані, запропонувати йому сісти на стілець
лицем до фахівця;
- пояснити пацієнту хід процедури.
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Взяти стерильний шлунковий зонд із стерильного лотка.
  2. Заокруглений кінець зонда змастити стерильним гліцерином.

3. Зонд ввести через носовий хід, просовуючи його поступово вздовж внут-
рішньої стінки, нахиляючи при цьому трохи назад голову пацієнта.

  1. Коли   15-17 см зонда ввійде в носоглотку,  голову пацієнта нахилити
    трохи вперед.
  2. Вказівний палець однієї руки обмотати бинтом, ввести у рот. Нащупати
    кінець зонда, злегка притиснути його до задньої стінки глотки, а другою
    рукою провести зонд далі до шлунка.
  3. Якщо зонд потрапив замість стравоходу до гортані або трахеї, у пацієн-
    та в свідомому стані почнеться кашель; у пацієнта з непритомним станом
    з'явиться ціаноз або задишка. Перевірити, чи не потрапив зонд у трахею
    пацієнта, який перебуває у непритомному стані, можна так: до зовнішнь-
    ого кінця зонда піднести пушинку вати і подивитися, чи не коливається
    вона при диханні.
  4. Зонд у шлунок проводиться приблизно на довжину 50-55 см.
  5. Зовнішнішній кінець зонда зафіксувати шпилькою до одягу пацієнта або
    смужками лейкопластиру до щоки; закрити пробкою.

 ВВЕДЕННЯ ХАРЧОВИХ СУМІШЕЙ ЧЕРЕЗ ЗОНД.

Для   харчування пацієнтів через зонд використовують: суміші, приготовлені безпосередньо перед вживанням (на харчоблоці — коли пацієнт перебуває на зондовому харчуванні в стаціонарі, на домашній кухні – коли пацієнт перебуває дома); готові промислові суміші, які виготовлені на основі білків, жирів та вуглеводів рослинного походження; гомогенізовані консервовані суміші промислового виробництва з натуральних продуктів (м’ясо-овочеві,м’ясо-круп’яні), тощо.
І. Місце проведення:
Палата стаціонару, домашні мови.
ІІ. Оснащення робочого місця:

  1. Стерильний шлунковий зонд діаметром 3-5 мм.
  2. Лійка, ємністю 200-250 мл або шприц Жане.
  3. Промаркірований келих.
  4. Рідка їжа, підігріта до температури 400С.
  5. Тепла вода 50-100 мл
  6. Затискач.
  7. Стерильний бинт.
  8. Лейкопластир
  9. Лоток
  10. Фонендоскоп
  11. Приліжковий столик.

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:
Старшій медичній сестрі:
-попередньо виписати порційну вимогу для відділення, вказуючи в ній загальну кількість пацієнтів, кількість дієт, а також кількість пацієнтів, які перебувають на зондовому харчуванні (з врахуванням їх дієтичного столу).
Палатній медичній сестрі:

  1.     помити руки з милом, витерти рушником;
  2. розповісти пацієнту, чим його будуть годувати;
  3. отриману їжу з харчоблоку (наприклад, суп овочевий протертий, картопляне пюре, відварене м’ясо, двічі перепущене через м’ясорубку) змішати в одній ємності і зробити рідку суміш.

Підготовка пацієнта:

  1. надати пацієнту положення сидяче, напівсидяче, а при надмірному виснаженні – лежачи на на боці.

ІV. Основні етапи виконання навику:

  1. Відкріпити місце знаходження зонда:
  2. зняти пробку з зонда;
  3. набрати в шприц 30-40 мл повітря;
  4. приєднати шприц до зонда;
  5. поставити головку фонендоскопа над ділянкою шлунка;
  6. ввести повітря через зонд у шлунок. Якщо зонд знаходиться у шлунку – чути характерні звуки.

Запамятайте! Не можна розпочинати годування пацієнта, не впевнившись, що зонд знаходиться у шлунку.

  1.        До зовнішнього кінця зонда приєднати лійку або циліндр шприца Жане.

4.       Налити у лійку, тримаючи її трохи в нахиленому положенні на рівні
шлунка пацієнта, харчову суміш.
5.     Повільно підняти лійку вище рівня шлунка пацієнта на 1 м, тримаючи її
прямо.

  1. Як тільки харчова суміш дійде до устя лійки, опустити лійку до рівня
    шлунка пацієнта.
  2. Повторити пункти 3-6, використовуючи усю підготовлену кількість хар-
    чової суміші.  В перший день дати  50%   добової норми енергетичної
    цінності, у наступні 2-3 дні кількість суміші збільшити, а на 4 день дати
    весь об'єм їжі.
  3. Влити у лійку невелику кількість перекип'яченої води для промивання
    зонда. Від'єднати лійку чи циліндр шприца від зонда.
  4. Перекрити зовнішній кінець зонда затискачем (на  1  годину) для попе-
    редження витікання шлункового вмісту.
  5. Через годину зняти затискач і закрити пробкою вільний кінець зонда
    або перев'язати його кетгутом.
  6. Прикріпити зонд шпилькою до одягу пацієнта; у випадку, коли пацієнт
    тривалий час перебуває в непритомному стані, зонд зафіксувати до шкіри
    обличчя лігатурою за допомогою голки і голкоутримувача з тим, щоб
    пацієнт не витягнув його.
  7. Впевнитися, що пацієнт почуває себе комфортно.
  8. Забрати усе зайве.

14.         Процедуру за призначенням лікаря проводити декілька разів на день.
Запам'ятайте! При годуванні пацієнта молочною їжею, щоб запобігти
розвитку в зонді патогенної мікрофлори, зонд необхідно промивати кожні 2 години невеликою кількістю перекип'яченої води.

ДЕЗІНФЕКЦІЯ ЗОНДІВ. ВИКОРИСТАНИХ ДЛЯ ШТУЧНОГО
ХАРЧУВАННЯ ПАЦІЄНТА ЧЕРЕЗ ЗОНД.

Зонди (м'який пластиковий та гумовий), які були введені через носовий хід пацієнта та розміщувалися у шлунку на протязі всього періоду штучного харчу-вання (3 тижні і довше) під дією соляної кислоти шлунка частково руйнуються, деформуються та стають непридатними.

 /. Місце проведення:
маніпуляційний  кабінет.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Робочий маніпуляційний стіл.
  2. Промаркірований ниркоподібний лоток.
  3. Використані зонди.
  4. Дезрозчин.
  5. Ємність, промаркірована "Для промивання зондів".
  6. Ємність, промаркірована "Для замочування зондів".
  7. Шприц, ємністю 20-50 мл.
  8. Ножиці.
  9. Ємність, промаркірована" Для використаних гумових рукавичок",
  10. Гумові рукавички, поліетиленовий фартух, маска.
  11. Проточна вода, туалетне мило, рушник.

III.Попередня підготовка до виконання навику:
- одягнути фартух, маску, гумові рукавички.
IV.Основні етапи виконання навику:

  1. Зонд промити дезрозчином в ємності, промаркірованій "Для
    промивання зондів", пропускаючи розчин через зонд шприцом.
  2. Зонд замочити в дезрозчині в ємності, промаркірованій "Для
    замочування зондів".
  3. Витримати необхідний час експозиціі-60 хвилин.
  4. Розрізати зонд на шматочки.
  5. Шматочки викинути в урну.
  6. Медичній сестрі зняти гумові рукавички, положити їх в ємність, промар-
    кіровану "Для використаних гумових рукавичок" з дезрозчином,  зняти  маску, фартух,  помити  руки з милом, витерти  рушником.

 ГОДУВАННЯ ПАЦІЄНТА ЧЕРЕЗ ГАСТРОСТОМУ.

Гастростома (фістула шлунка) накладається пацієнтам із пухлинами верх-нього відділу травного каналу, із опіками стравоходу, а також після операцій на стравоході. Гастростому робить хірург в операційній; через неї тонкий шлун-ковий зонд вводиться в порожнину шлунка і фіксується лігатурним швом до шкіри передньої черевної стінки пацієнта.

/. Місце проведення:
палата стаціонару, кабінет доклінічної практики, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Стерильний шлунковий зонд діаметром 3-5 мм.
  2. Лійка ємністю 200-250 мл.
  3. Рідка підігріта їжа.
  4. Тепла вода — 50-100 мл.
  5. Етиловий спирт 96°.
  6. Цинкова мазь або паста Лассара.
  7. Затискач.
  8. Стерильні марлеві серветки.
  9. Лейкопластир,

10.        Лоток.
///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. годування пацієнта починати з другого дня після зробленої гастростоми;
  2. розповісти пацієнту, чим його будуть годувати;
  3. помити руки з милом, витерти рушником;
  4. безпосередньо перед годуванням підготувати суміш;
  5. запропонувати пацієнту лягти у ліжку на спину.
    IV. Основні етапи виконання навику:
  6. Відкріпити зонд від одягу, вийняти пробку і приєднати лійку до його
    зовнішнього кінця.
  7. Поступово вливати в лійку підігріту харчову суміш. їжу вводити невели-
    кими порціями (100-150 мл 5-6 разів на день).  Кількість їжі поступово
    збільшувати до 450-500 мл, а кількість введень зменшити до 3-4 разів.
  8. Влити невелику кількість перекип'яченої води для промивання зонда.

4. Після годування пацієнта від'єднати лійку від зонда.
5. Зовнішній кінець зонда перекрити затискачем на 1 годину для поперед-
ження витікання шлункового вмісту.

  1. Через годину зняти затискач і закрити пробкою вільний кінець зонда
    або перев'язати його кетгутом.
  2. Прикріпити зонд шпилькою до одягу пацієнта або смужками лейкоплас-
    тиру до шкіри живота.
  3. Постійно слідкувати за тим, щоб у найближчі дні після операції, коли
    ще не сформувався канал зонд не випав. При випаданні зонда негайно
    повідомити лікаря; самостійно вводити його категорично заборонено.

9. Шкіру навколо гастростоми просушити стерильними серветками, змас-
тити   цинковою маззю або пастою Лассара для попередження роздрату-
вання шкіри і накласти стерильну суху пов'язку.

  1. Зафіксувати пов'язку смужками лейкопластиру, місце розміщення яких
    кожного разу необхідно змінювати.
  2. При довгому постійному користуванні гастростомою зонд між харчу-
    ваннями вставляється і видаляється з фістули тільки в момент годування
    пацієнта. Навчити пацієнта самостійно вводити і здійснювати харчування
    через стому:

- запропонувати пацієнту попередньо ретельно пережувати їжу, розвести її
рідиною, а потім із рота вилити  в лійку. Жування як складний рефлектор-ний акт сприяє виділенню шлункового соку, що поліпшує засвоєння їжі;

  1. порекомендувати не  вводити одноразово в лійку велику кількість їжі,
    оскільки може наступити спазм м'язів шлунка і їжа буде викинута на-
    зовні через стому;
  2. після годування просвіт зонда промити невеликою кількістю перекип'яче-

ної води і видалити його;
- зонд знежирити, промити під проточною водою,  продезінфікувати,  ще
раз ретельно промити водою і висушити. Зберігати в асептичних умовах.

ПАРЕНТЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ПАЦІЄНТА.

Для кожного пацієнта лікарем складається індивідуальний план інфузії, правила якого медична сестра повинна виконувати чітко. Парентеральне жив-лення призначають в перед- і післяопераційний періоди, при лікуванні пацієнтів з сепсисом, масивними опіками, важкою крововтратою. Парентеральне жив-лення призначають у випадку виражених порушень процесів переварювання і всмоктування в шлунково-кишковому тракті (при холері, важкому перебігу, дизентерії тощо), повній відсутності апетиту (анорексії), невгамовному блю-ванні, відмові від їжі.
Для цієї мети призначаються препарати, в склад яких входять продукти гідролізу білків — амінокислоти: гідролізин, білковий гідролізат казеїну, фібріно-сол; штучні суміші амінокислот: альвезин новий, левамін, поліамін; жирові емульсії: ліпофондин-5, інтраліпід;  10% розчин глюкози.
Крім того вводять до 1 л розчинів електролітів, вітаміни групи В, аскорбіно-ву кислоту.
Засоби для парентерального живлення вводять крапельно внутрішньовенно, використовуючи для цього стерильну одноразову систему або спеціально з'єднані три стерильні одноразові системи, які дозволяють одночасно вводити білкові, жирові та вуглеводні препарати із трьох флаконів (почергово).
/. Місце проведення:
стаціонар.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Робочий маніпуляційний стіл.
  2. Стерильна одноразова система для внутрішньовенного крапельного вве-
    дення інфузійних розчинів.
  3. Препарат для парентерального живлення пацієнта:

"VAMIN N" (готова комбінація розчинів амінокислот з розчинами цукру та необхідними електролітами і вітамінами) — взятий за зразок.

  1. Стерильні ватні тампони, марлеві серветки.
  2. Стерильний пінцет.
  3. Стерильний ниркоподібний лоток.
  4. Стерильні гумові рукавички.

8. Спирт етиловий 70°.
9. Джгут.

  1. Прокладка під джгут.
  2. Подушечка-валик.
  3. Штатив-підставка.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. до початку парентерального живлення необхідно позбутися у пацієнта
    таких чинників, як: біль, травматичний шок, різкі коливання температури
    тіла,   гіповолемія;
  2. провести психологічну підготовку пацієнта, отримати згоду на виконання
    маніпуляції;
  3. допомогти пацієнту лягти у ліжку на спину;
  4. руку пацієнта покласти внутрішньою поверхнею ліктьового згину догори;
  5. під лікоть підкласти тверду подушечку-валик;
  6. підігріти на водяній бані  препарат для  парентерального живлення до
    температури 37-38°С;
  7. помити  руки з милом під проточною водою, двічі намилюючи  милом,
    витерти чистим індивідуальним рушником або стерильною одноразовою
    серветкою, обробити стерилліумом, одягнути стерильні рукавички.

IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Заповнити розчином стерильну одноразову систему відповідно до вимог
    асептики і правильної.
  2. Прикріпити теплу грілку до флакона з розчином (у зимовий період року).
  3. Накласти джгут,  підготувати вену ліктьового згину,  продезінфікувати
    ділянку шкіри і здійснити пункцію вени голкою, надітою на канюлю си-
    стеми,  підключити систему . При необхідності частого і довготривалого введення препаратів проводять катетеризацію вени.

Запам'ятайте!  Необхідно суворо притримуватись швидкості  введення
препарату, вказаній в анотації.
Гідролізин, білковий гідролізат казеїну, фібріносол в перші ЗО хв. вво­дити зі швидкістю 10-20 крапель за 1 хв., а потім при хорошій переноси-мості швидкість введення збільшити до 40-60 крапель за 1 хвилину.
Поліамін в перші 30 хв. вводити зі швидкістю 10-20 крапель за 1 хв., а потім 25-35 крапель за 1 хв. Більш швидке введення не доцільне, тому що надлишок амінокислот не засвоюється і виводиться з сечею.
Ліпофундин-5 (10% розчин) вводити в перші 10-15 хв. зі швидкістю 15-20 крапель за 1 хв., а потім поступово (протягом ЗО хв.) швидкість введення збільшити до 60 крапель за 1 хв. Ввдення 500 мл препарату повинно продовжуватися приблизно 3-5 годин.
При більш швидкому введенні білкових препаратів у пацієнта можуть виникнути відчуття жару, гіперемії обличчя, утрудненне дихання.

  1. Під час інфузії слід постійно стежити за станом пацієнта.
  2. Після інфузії відключити систему відповідно до вимог асептики і  пра-
    вильної техніки.
  3. Провести дезінфекцію і утилізацію одноразової системи.
  4. Зняти рукавички, провести їх дезінфекцію. Вимити руки, витерти індиві-
    дуальним рушником.

 РЕКТАЛЬНЕ ГОДУВАННЯ ПАЦІЄНТА.

Ректальне штучне годування — це введення поживних речовин через пряму кишку. Харчова клізма використовується у тих випадках, коли поживні речови-ни не можна ввести через рот або парентеральним шляхом.
Застосування харчових клізм досить обмежене, оскільки в нижньому відділі товстої кишки всмоктується тільки вода, ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози і частково білки та амінокислоти.
Харчові клізми можуть бути тільки додатковим методом введення поживних речовин в організм.
/. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Гумовий балон ємністю 150-200 мл з стерильним наконечником.
  2. Гумові рукавички.
  3. 5% розчин глюкози.
  4. 0,85% розчин натрію хлориду.
  5. Розчин амінопептиду.
  6. Клейонка.
  7. Стерильна вазелінова олія.
  8. Дезрозчин.

///. Попередня підготовка до виконання навику.

  1. пояснити мету і хід процедури;
  2. отримати згоду пацієнта на проведення процедури;
  3. відгородити пацієнта ширмою (при необхідності);
  4. зробити очисну клізму за годину до харчової;
  5. додати до розчину, який буде вводитися, 5 крапель настойки опію (щоб краще утримувався введений розчин у прямій кишці);

- запропонувати пацієнту лягти на лівий бік з підведеними до живота ногами;

  1. під сідниці пацієнта покласти клейонку;
  2. помити руки з милом, витерти рушником, одягти фартух, рукавички.
    IV. Основні етапи виконання навику:

Ректальне годування пацієнта за допомогою гумового балону.

  1. Випустити повітря з гумового балону.
  2. Заповнити балон розчином 5%   глюкози або 0,85%   натрію хлориду,
    .   підігрітим на водяній бані до температури 37-38° С,  в кількості   100-

150мл.

  1. Змастити наконечник    стерильною вазеліновою олією.
  2. Випустити залишки повітря з гумового балону.
  3. І та II пальцями лівої руки розвести сідниці пацієнта.

6.          Легкими обертальними рухами правої руки ввести наконечник в   у пряму
кишку   спочатку в напрямку до пупка, а потім паралельно до куприка на
глибину 8-10 см.

  1. Повільно ввести розчин в пряму кишку.
  2. Коли балон стане пустим, не відпускаючи руки від нього (у стиснутому
    вигляді) витягнути наконечник з анального отвору.

9.          Важкохворому пацієнту витерти туалетним папером шкіру в ділянці аналь-
ного отвору.

  1. Забрати клейонку, вкрити пацієнта ковдрою, допомогти зайняти зруч-
    не положення. Забрати ширму.
  2. Провести дезінфекцію гумового балону, наконечника.
  3. Зняти рукавички, провести їх дезінфекцію. Вимити руки з милом, ви-
    терти індивідуальним рушником.

Ректальне годування пацієнта за допомогою крапельної клізми.

  1. Заповнити кухоль Есмарха одним із перерахованих препаратів в кількості
    1,5-2л, підігрітим до температури 37-38°С.
  2. Прикріпити грілку до кухля Есмарха.
  3. Після введення наконечника в пряму кишку відрегулювати частоту кра-
    пель за допомогою затискача (40-80 крапель за  1  хв.), що відповідає
    введенню 2-4 см3).
  4. Вкрити пацієнта, тому що ця процедура виконується протягом тривалого
    часу.

5. Слідкувати, щоб не перегиналася трубка і не припинився потік рідини.