...
Головна » Загальний догляд за хворими » Зондові маніпуляції

"ЗОНДОВІ МАНІПУЛЯЦІЇ"
Спостереження за пацієнтами із захворюваннями органів травлення вимагає проведення їм промивання шлунка в разі необхідності, а для уточнення діагнозу захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювань жовчного міхура та жовчних шляхів важливе значення має визначення секреторної функції шлунка та проведення пацієнтом дуоденального зондування. Цими навиками має досконало володіти медпрацівник, щоб уміло їх виконувати.
1. Оснащення блоку:
стерильні: товстий, тонкий, дуоденальний зонди, лоток, шприц Жане, шприци ємністю 2, 5, 20 мл з голками, пробірка з пробкою, скляна лійка ємністю 0,5 -1 л; рН-мікрозонд, допоміжний рН-електрод, універсальний іонометр, буферні розчини; скляна трубка-перехідник, гумова трубка довжиною 70-80 см; 9 флаконів ємністю 200 мл, 3 флакони ємністю 100 мл, грілка, кухоль ємністю 1 л, відро ємністю 8-10 л, ємність для промивних вод; клейончасті фартухи (2 шт.), гумові рукавички (2 пари). 7% відвар капусти, 33% розчин магнію сульфату, 40% розчин глюкози, 40% розчин сорбіту, кукурудзяна олія. Розчини: 0,1% гістаміну, 1% димедролу, 2% новокаїну, 10% хлориду кальцію, розчин аміаку, 70° розчин етилового спирту, слабкий розчин калію перманганату.

 

ЗОНДОВИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ШЛУНКА З ЕНТЕРАЛЬНИМ ПОДРАЗНИКОМ.

Дослідження шлункового соку здійснюється з метою визначення секреторної (кислототворної) і моторної (евакуаторної) функцій шлунка. Це дослідження допомагає розпізнати захворювання шлунка і призначити лікування в залежності від показників кислотності шлункового вмісту.
Показаннями до цього дослідження є захворювання: хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії ремісії, рак шлунка. Протипоказаннями є: розширення вен стравоходу, загострення гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, схильність до шлункових кровотеч, гіпертонічна хвороба (тяжка форма), стенокардія. /. Місце проведення:
кабінет зондування. //. Оснащення робочого місця:
1. Стілець для пацієнта.
2. Робочий маніпуляційний стіл.
3. Стерильний чотирикутний лоток.
4. Стерильний тонкий шлунковий зонд.
5. Стерильний шприц ємністю 20 мл.
6. 9 флаконів ємністю 250 мл з етикетками.
7. 7% відвар капусти.
8. Рушники (індивідуальний для пацієнта та індивідуальний для медичної
сестри).
9.      Стерильні гумові рукавички.
///. Попередня підготовка до виконання навику:
- провести психологічну підготовку пацієнта, заспокоїти його перед проце
дурою;
- напередодні попередити, що дослідження проводиться натще, тобто вранці
не можна їсти, пити, палити;
-        запропонувати пацієнту сісти на стілець так, щоб він упирався спиною в
його спинку;
-        шию та груди пацієнта накрити рушником і дати йому в руки ниркоподіб-
ний лоток для збирання витікаючої слини;
- попросити вийняти знімні зубні протези при їх наявності;
- навчити пацієнта правильно дихати носом під час введення зонда;
- медичній сестрі перед "роботою вимити руки під проточною водою з ми
лом, витерти їх індивідуальним рушником, одягнути стерильні гумові ру
кавички.
IV, Основні етапи виконання навику:
1. Взяти тонкий стерильний шлунковий зонд, відміряти відстань, на яку
слід ввести зонд пацієнту (від нижніх різців до пупка), не торкаючись при
цьому зондом одягу, щоб він не розстерилізувався.
2. Змочити стерильний зонд теплою перекип'яченою водою.
3. Запропонувати пацієнту широко відкрити рот, висунути язика, протяжно
вимовити звук "А-а-а".
4. Заокруглений, змочений кінець тонкого зонда покласти пацієнту на корінь
язика та попросити його зробити ковток.
5. Пацієнту радять зробити глибокий вдих носом, за ним ковток. В цей мо
мент медична сестра дуже обережно вводить зонд у глотку, стравохід і в
шлунок (до відповідної мітки - 45-50 см). Застосування сили при введенні
зонда, особливо у людей похилого віку може призвести до поранення сли
зової оболонки чи травного каналу, до кровотечі, перфорації.
6.      При позивах на блювання припинити введення зонда; пацієнту порадити
зробити глибокий вдих носом  і затримати дихання, затискуючи зонд
губами.
7.      Коли пацієнт ковтне зонд до відповідної поділки, приєднати до вільного
кінця зонда шприц   ємністю 20 мл, відсмоктати вміст шлунка, від'єднати
заповнений шприц від зонда і злити вміст у перший флакон, ємністю 250
мл. На флаконі зробити позначку: І порція. Це є порція "натще".
8. Таким же чином протягом години відсмоктати ще 4 порції шлункового
вмісту (через 15 хвилин кожну). На флаконах зробити позначки: II, III, IV,
V порції. Ці порції становлять базальну секрецію.
9. Після отримання V порції, приєднати до зонда циліндр стерильного
шприца ємністю 20 мл, використовуючи його як лійку, ввести через ньо
го ентеральний подразник. З метою уніфікації дослідження ентеральний
подразник рекомендовано використовувати тільки один -  7%   відвар
капусти у підігрітому до * +38°С вигляді.
10. Через 10 хвилин за допомогою шприца відсмоктати  10 мл в окрему
ємність. Це буде в основному ентеральний подразник. Через 15 хвилин
відсмоктати весь залишок ентерального подразника. Ці дві останні порції
не відправляють в лабораторію на дослідження, а виливають, тому що
це не є чистим шлунковим вмістом.
11. Після цього протягом 1 години відсмоктати ще 4 порції шлункового вмісту
через кожні 15 хвилин (VI, VII, VIII, IX порції), користуючись для цього
шприцом. Шлунковий вміст, зібраний протягом цього часу, являє собою
стимульовану секрецію, тобто секрецію, яка виділилася під впливом енте
рального подразника. На ці флакони прикріпити відповідні етикетки.
12.    Одержавши останню порцію шлункового вмісту, видалити зонд із шлунка,
покласти його у промаркіровану ємність "Використанні зонди" з 3  %
розчином хлораміну для проведення дезінфекції.
13.    Пронумеровані флакони, із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові
пацієнта, відправити в лабораторію. Для стаціонарних пацієнтів вказати
на направленні назву відділення, для амбулаторних - домашню адресу.

ЗОНДОВИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ШЛУНКА З ПАРЕНТЕРАЛЬНИМ ПОДРАЗНИКОМ.

В нормі натще в шлункові міститься до 50 мл секрету. Загальна кислотність 10 ОД. Вільна соляна кислота в багатьох осіб відсутня.
Після введення ентерального подразника загальна кислотність може бути від 40 до 60 ОД, вільна кислотність від 20 до 40 ОД.
Показники кислотності шлункового вмісту після введення парентеральних подразників у здорових людей більш високі, ніж при використанні ентеральних. /. Місце проведення:
кабінет зондування. //. Оснащення робочого місця:
1. Стілець для пацієнта.
2. Робочий маніпуляційний стіл.
3. Стерильний чотирикутний лоток.
4. Стерильний тонкий шлунковий зонд.
5. Стерильні шприци ємністю 2, 5 мл з голками.
6. Стерильний шприц ємністю 20 мл або електровідсмоктувач.
7. Стерильні ватні кульки в біксі.
8. 70° етиловий спирт у флаконі.
9. 1% розчин димедролу в ампулах.
10. Парентеральні подразники: 0,1% розчин гістаміну в ампулах, 0,025%
розчин пентагастрину.
11. 9 флаконів ємністю 250 мл з етикетками.
12. Рушники (індивідуальний для пацієнта та індивідуальний для медичної
сестри).
13. Стерильні гумові рукавички.
///. Попередня підготовка до виконання навику: (див. навик "Ґ") IV. Основні етапи виконання навику:
I.       Введення зонда і отримання першої порції "натще" робиться аналогічно
попередньому зондуванню, а тому пункти 1-8 див. навик "Ґ".
9.      Після отримання порції "натще" через  15 хв. отримати II порцію, ще
через 15 хв. - III порцію.
10.    Після III  порції за допомогою стерильного шприца ввести  пацієнту
підшкірно 1 мл 1% розчину димедролу, щоб уникнути алергічної реакції
на гістамін.
I1.     Продовжити відсмоктувати ще 2 порції (IV та V) через 15 хвилин кожну.
Ці 4 порції становлять базальну секрецію.
12. Після отримання V порції ввести пацієнту підшкірно 0,1% розчин гістаміну із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла пацієнта. Гістамін - це фізіологічний і найсильніший збудник шлункової секреції. Перед тим, як
його вводити потрібно обов'язково врахувати протипоказання: гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, алергічні захворювання. Якщо димедрол не вводився, попередити пацієнта, що на гістамін може бути реакція у вигляді почервоніння шкіри (частіше місцевого характеру), відчуття жару, тахікардії, яка з часом має пройти.
Запам'ятайте! При передозування гістаміну або при підвпщенній чутливості до нього після введення можуть розвинутись колапс і анафілактичний шок!
13. Відразу ж після цього відсмоктувати протягом  1  години ще 4 порції
шлункового вмісту через 15 хвилин кожну. Буде отримано VI, VII, VIII, IX
порції, які представляють собою "максимальну секрецію".
14. При застосуванні    в якості    парентерального подразника 0,025%  роз
чину пентагастрину, його вводять із розрахунку 0,1 мл на 10 кг маси тіла
пацієнта.
15. Після отримання 9-ти порцій шлункового вмісту видалити зонд із шлун
ка, провести його дезінфекцію.
16. В лабораторію доставити 9 порцій шлункового вмісту, пронумерувавши
кожну порцію і вказавши прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, адресу чи
відділення стаціонару.
17. Поява значної кількості крові в шлунковому вмісті потребує припинен
ня зондування, негайного виклику лікаря.

БЕЗЗОНДОВИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ШЛУНКА ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДИКИ "АЦИДОТЕСТ".

У тих випадках, коли не вдається провести зондування шлунка або коли є протипоказання до проведення процедури, кислототворну функцію шлунка можна дослідити беззондовим методом за допомогою набору "Ацидотест"
При цьому барвник, адсорбований на іонообмінній смолі (жовті драже) в кислому середовищі шлунка звільнюється від неї у кількості, прямопропорційній ступеню кислотності та виділяється з сечею.
В якості ентерального подразника служить кофеїн (білі таблетки). Забарвлення сечі від блідо-рожевого до яскраво-червоного кольору порівнюють з кольоровою шкалою й орієнтовно судять про ступінь кислотності шлункового соку.
/. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:
1. Кофеїн в таблетках (білі таблетки).
2. Три жовтих драже (іонообмінна смола).
3. Дві банки ємністю 250 мл для збирання сечі.
4. Дві етикетки: "Контрольна порція" і "Сеча для дослідження".
///. Попередня підготовка до виконання навику:
- підготувати банку ємністю 250 мл з етикеткою:
Контрольна порція сечі
Прізвище, ім'я, по батькові пацієнта
Відділення (для стаціонарного пацієнта)
Адреса (для амбулаторного пацієнта)
Дата
- підготувати банку ємністю 250 мл з етикеткою:
Сеча для дослідження
Прізвище, ім'я, по батькові пацієнта
Відділення (для стаціонарного пацієнта)
Адреса (для амбулаторного пацієнта)
Дата          
- банки дати пацієнту і ознайомити його з методикою дослідження;
- напередодні та в день дослідження пацієнт не повинен приймати ліки і
продукти, які можуть змінити колір сечі;
- дослідження починають вранці натще, не раніше, як через 8 годин після
останнього прийому їжі.
IV. Основні етапи виконання навику:
1.      Вранці, перед дослідженням пацієнт повинен звільнити сечовий міхур.
2. Прийняти   2 таблетки кофеїну (ентерального подразника), запиваючи їх
невеликою кількістю води.
3. Через годину звільнити сечовий міхур, зібрати сечу в банку з етикеткою
"Контрольна сеча".
4. Прийняти    З жовтих драже (іонообмінних смол), запиваючи їх невели
кою кількістю води.
5. Через  1-1,5 години звільнити сечовий міхур, зібрати сечу в банку з
етикеткою "Сеча для дослідження".
5. Доставити в лабораторію обидві порції сечі.

ЕКСПРЕС-МЕТОДИКА ВНУТРІШНЬОШЛУНКОВОІ РН-МЕТРІЇ.
Для роботи в умовах поліклініки, амбулаторії, при диспансеризації, масових профілактичних оглядах, коли виявити порушення секреції та здійснювати діагностику необхідно швидко і вірно, запропонована експрес-методика внутр-ішньошлункової рН-метрії. Внутрішньошлункова базальна топографічна рН-метрія - це вимірювання рН через кожний 1 см по всьому протягу шлунка від кардії до пілоруса. Найважливішою складовою частиною рН-метричної техніки є рН-мікрозонд діаметром 2мм з оригінальним активним рН-електродом. Конструкція зонда дозволяє керувати його жорсткістю, уникаючи тим самим його скручення у порожнині шлунка, а використання зондом фіксатора - слиновід-вода попереджує механічне ушкодження зонда, фіксує його на потрібній глибині введення у шлунок та сприяє дефлюксу слини, яка накопичується під час дослідження у ротовій порожнині і без перешкод стікає через трубку назовні. У цих умовах процес зондування проходить для пацієнта у максимально фізіологічних умовах, блювотний рефлекс мінімальний, діаметр рН-мікрозонду дозволяє вводити його через ніс, що для багатьох пацієнтів забезпечує найбільш комфортні умови дослідження. Конструкція рН-мікрозонда дає можливість вводити його через інструментальний канал ендофіброскопів і, таким чином вимірювати рН під візуальним контролем під час ендоскопії у порожнині стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки.
/. Місце проведення: кабінет зондування.
//. Оснащення робочого місця:
1. Стілець для пацієнта.
2. Робочий стіл.
3. Стерильний ниркоподібний лоток.
4. Стерильний рН-мікрозонд (діаметром 2 мм) з мандреном.
5. Допоміжний рН-електрод.
6. Іонометр універсальний.
7. Буферні розчини.
8. 70° етиловий спирт у флаконі.
9. Стерильні ватні кульки.
10.    Стерильні гумові рукавички.
///. Попередня підготовка до виконання навику:
- ретельно помити руки з милом під проточною водою, витерти їх індивіду
альним рушником, одягнути стерильні гумові рукавички;
- провести дезінфекцію рН-мікрозонду у 70° розчині етилового спирту;
- провести психологічну підготовку пацієнта, заспокоїти його;
- запропонувати пацієнту сісти на стілець, щоб він упирався спиною в його
спинку. IV. Основні етапи виконання навику:
1. Ввести фіксатор-слиновідвод у ротову порожнину пацієнта, який  він
буде утримувати губами.
2. По каналу слиновідводу ввести мікрозонд на глибину 40 см від нижніх
різців. При введенні зонда на перші 10-15 см підтягнути мандрен назовні
на 10 см. Це забезпечує більшу еластичність зонда, полегшує його вве
дення.
3. Потім мандрен ввести до упору, цим самим збільшується жорсткість
зонда,  що важливо на рівні шлунково-стравоходного переходу,  карді-
ального та субкардіального відділів шлунка (глибина введення 40-45 см).
4. Після цього знову вийняти мандрен назовні на 10 см, що збільшує ела
стичність зонда і полегшує його просування до виходу із шлунка.
5. Приєднати зонд до вимірювального приладу (іонометру ЕВ-74 та ін.).
6. Реєструвати рН по шкалі іонометру на глибині 40 см, далі зонд слід
вводити ще на глибину 20 см (загальна глибина 60 см).
1, Вимірювати рН через кожний 1 см на всьому протязі шлунка від входу до виходу.
8. Зондування закінчується повільним витягуванням зонда з реєстрацією
рН через кожний 1 см до початкової глибини введення зонда - 40 см.
9. Після цього зонд вийняти і продезінфікувати.
 
ДУОДЕНАЛЬНЕ ЗОНДУВАННЯ (трьохфазне).
Дуоденальне зондування проводиться із діагностичною метою: отримують три порції жовчі із різних ділянок жовчних шляхів, в яких визначають в лабораторних умовах наявність лейкоцитів, одноклітинних паразитів, клітин відшарованого епітелію, кристалів солей.
Крім цього, дуоденальне зондування має лікувальне значення. Звільнення жовчного міхура і жовчних протоків від жовчі сприяє зменшенню застійних явищ у жовчному міхурі, а це, в свою чергу, попереджує утворення каменів у жовчному міхурі та подальший розвиток запального процесу.
Протипоказаннями для проведення дуоденального зондування є: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка, дванадцятипалої кишки, звуження стравоходу, викликане пухлиною або рубцями, варикозне розширення вен стравоходу, гіпертонічна хвороба (11-111 стадія), серцева декомпенсація, вагітність.
/. Місце проведення:
кабінет зондування.
//. Оснащення робочого місця:
1. Робочий маніпуляційний стіл.
2. Стерильний чотирикутний лоток.
3. Стерильний дуоденальний зонд.
4. Стерильна скляна трубка-перехідник.
5. Стерильна гумова трубка довжиною 40-50 см для подовження зонда.
6. Стерильні шприци ємністю 2, 10 мл з голками, шприц 20 мл - без голки.
7. Стерильна пробірка з пробкою.
8. Три флакони ємністю 100 мл.
9. Підставка для флаконів.
10. Грілка з теплою водою.
11. Валик із ковдри або подушки.
12. Ентеральні подразники: 33% розчин магнію сульфату - 40-60 мл, 40% розчин глюкози -  50  мл,  40%   розчин  ксиліту або сорбіту -  50  мл, кукуруд
мл.
13. Парентеральний подразник: пітуітрин - 5 ОД.
14. Спазмолітики: но-шпа, платифілін  в ампулах.
15. 70° етиловий спирт у флаконі.
16. Рушники (індивідуальний для пацієнта та індивідуальний для медичної сестри.
17. Стерильні гумові рукавички.
///. Попередня підготовка до виконання навику: напередодні:
- порекомендувати пацієнту за 2-3 дні до проведення дуоденального зон
дування виключити з харчового раціону продукти, що сприяють виник
ненню метеоризму:    бобові,  капуста,  картопля,  молоко, чорний хліб,
солодощі та інше;
- о 18-19 годині   дати пацієнту випити атропін у краплях (10 крапель 0,1%
розчину атропіну сульфату) в невеликій кількості води;
- для покращення відходження жовчі пацієнту перед сном запропонувати
з'їсти ложку меду; поставити теплу грілку на праве підребер'я;
- попередити пацієнта, що дослідження проводиться натще;
- запропонувати пацієнту взяти з собою рушник;
в день дослідження:
- провести психологічну підготовку пацієнта, заспокоїти його. У доступній
формі пояснити йому необхідність та послідовність проведення процедури;
- пояснити пацієнту,    що дихати треба під час введення зонду носом;
- вимити руки з милом під проточною водою, витерти їх індивідуальним
рушником, одягнути стерильні гумові рукавички;
- у стоячому положенні  пацієнта,  враховуючи його зріст та конституцію,
виміряти  відстань  на зонді,  на яку його треба ввести, не торкаючись
одягу пацієнта (щоб не розстерилізувати зонд). Вимірюють відстань від
нижніх різців до пупка (ця  величина відповідає першій мітці на зонді) і
додають відстань від різців до мочки вуха (ця величина відповідає другій
мітці  на зонді). Загалом  на дуоденальному зонді є вже мітки:
1-а - на відстані 45 см (відповідає відстані до кардіальної частини
шлунка);
2-а - на відстані 70 см (відповідає відстані до воротаря); 3-а - на відстані 80 см (відстань до фатерова соска дванадцятипалої
кишки).
-        запропонувати пацієнту сісти на стілець або кушетку, шию та груди на
крити  рушником.
IV. Основні етапи виконання навику:
1. Зволожений перекип'яченою водою стерильний дуоденальний зонд взя
ти правою рукою на відстані 10-15 см від оливи, вільний кінець притри
мувати лівою рукою.
2. Запропонувати пацієнту широко відкрити рот, висунути язик та протяж
но вимовити звук "А-а-а".
3.      Покласти оливу на корінь язика,  попросити закрити  рот і  проковтнути
оливу.   Порадити   пацієнту  глибоко  дихати  носом,   після  вдиху  робити
ковток; в цей момент медична сестра буде просувати зонд далі.
5. При появі позивів на блювання, пацієнту радять зробити глибокий вдих
і затримати дихання, затискуючи зонд губами.
6. Після введення зонда до першої мітки він потрапляє у шлунок.
7. Далі  пацієнту пропонують ходити  по кімнаті   15-20 хвилин і  повільно
проковтувати зонд до другої мітки.
8. Після цього пацієнт лягає на кушетку без подушки на правий бік, під
праве підребер'я поставити йому теплу грілку, під таз - валик.
9.      З'єднати зонд із скляною трубкою-перехідником і гумовою трубкою для
подовження зонда; опустити вільний кінець зонда у флакон, який стоїть
на підставці нижче  рівня  кушетки.  Почне виділятися шлунковий  вміст
світлого кольору, іноді жовтуватого за рахунок домішків жовчі. Ця ріди
на має кислу реакцію, яку перевіряють синім лакмусовим папірцем (папі
рець набуває червоного кольору).
10. У разі  відсутності витікання  рідини з зонда, надіти  на зонд  шприц
ємністю 20 мл і за допомогою нього відтягнути вміст шлунка.
11. Перехід оливи із воротаря в дванадцятипалу кишку відбувається завдя
ки перистальтиці шлунка.    Якщо тривалий час не виділяється порція А
світло-жовтого кольору, слід перевірити місце розташування оливи зон
да. Для цього треба набрати у шприц ємністю 20 мл повітря і ввести його через зонд у положенні пацієнта на спині. При наявності оливи у шлунку пацієнт відчуває поштовх в епігастрії. Якщо поштовх відчувається у правому підребер'ї - олива розміщена у дванадцятипалій кишці. Якщо зонд у шлунку, слід подумати, що він там згорнувся. Пацієнта необхідно підняти, відтягнути зонд на 20 см, запропонувати йому знову походити протягом 15-20 хвилин, повільно ковтаючи зонд. Запам'ятайте!. Олива зонда далі дванадцятипалої кишки не просувається, зондування зветься дуоденальним (сіиосіепит - дванадцятипала кишка).
12. Знову порекомендувати пацієнту лягти на правий бік, під праве підребер'я поставити йому теплу грілку, під таз -  валик, опустити  вільний кінець зонда у флакон.
13. При визначенні методом поштовху наявності оливи у дванадцятипалій
кишці і відсутності виділення першої порції жовчі (порції А), необхідно
ввести пацієнту підшкірно один із спазмолітиків (но-шпа, платифілін та
інші), щоб зняти спазм жовчних шляхів і сприяти відтоку жовчі.
14. Поява рідини світло-жовтого кольору свідчить про виділення порції А
із дванадцятипалої кишки, яка має лужну реакцію (червоний лакмусовий
папірець набуває синього кольору). Порція А -  це дуоденальна жовч
(суміш жовчі, панкреатичного і кишечного соку); виділяється вона протя
гом 20-30 хв., в середньому об'єм її 15-40 мл.
15. Після одержання порції А пацієнта покласти на спину, приєднати до
зонда циліндр шприца ємністю 20 мл і, використовуючи його як лійку,
залити в нього 40-50 мл 33%  розчину сульфату магнію, підігрітого до
температури +38°-40°С. Замість магнію сульфату можна ввести  40 мл
40%  розчину глюкози, або 50 мл розчину сорбіту чи ксиліту. В якості
парентерального подразника можна ввести 5 ОД пітуітрину. Розчин суль
фату магнію у деяких пацієнтів викликає біль у правому підребер'ї, у
других - пронос. Не рекомендується вводити даний препарат при колі
тах із схильністю до проносів, його слід замінити іншим подразником.
16. Після введення одного із  цих подразників, зав'язати вільний  кінець
зонда на 5-7 хвилин, протягом яких пацієнт лежатиме на спині.
17. Через 5-7 хвилин розв'язати зонд, пацієнта покласти на правий бік, під
бік підкласти теплу грілку,  вільний кінець зонда і опустити у флакон,
який стоїть на підставці нижче рівня кушетки.
18. Появу нової порції жовчі можна зареєструвати по зміні кольору рідини
на темно-коричневий, що видно по скляній трубці-перехіднику між зон
дом і  гумовою трубкою,  що подовжує його. В цьому випадку вільний
кінець зонда необхідно переставити у другий флакон для отримання
другої порції, порції В із жовчного міхура. За 20-30 хв. міхурної жовчі
виділяється 30-60 мл. При застійних явищах в жовчному міхурі, кількість
жовчі порції В збільшується, при хронічному холециститі (запаленні жов
чного міхура) - зменшується.
19. Порцію В крім флакона, ще слід зібрати у стерильну пробірку з проб
кою і відправити на бактеріологічне дослідження та дослідження на чут
ливість до антибіотиків, якщо пацієнт зондується вперше.
20. За порцією В (другою порцією) з'являється печінкова жовч із печінкових жовчних проток світло-жовтого кольору - це порція С {третя порція). При появі жовчі цього кольору, слід переставити вільний кінець зонда у третій флакон. За 20-30 хв. її виділяється 15-20 мл.
21. Після отримання третьої порції необхідно витягнути зонд,  провести
його дезінфекцію і стерилізацію.
22. Промаркірувати флакони відповідно порціям жовчі (А, В, С), вказати
прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, і доставити флакони в лабораторію
у спеціальному ящику. Жовч одразу досліджують, бо під дією ферментів
клітинні елементи швидко руйнуються. Якщо є підозра на лямбліоз, то
медична сестра одразу ж після отримання порції В повинна флакон з
жовчю помістити в посуд з теплою водою і відправити матеріал до лабо
раторії у теплому вигляді. Холод згубно впливає на лямблії і під мікрос
копом не буде видно їх рухів. Лаборант лямблій не виявить.

П'ятифазне дуоденальне зондування
• Підготовку пацієнта, уведення зонда виконують, як і при трьохфазному дуоденальному зондуванні.

  1. Опускають кінець зонда у пробірку, збирають вміст з дванадцятипалої кишки і визначають час: І фази (до 16 хв) від початку і до припинення світло-жовтого дуоденального вмісту.
  2. Уводять через зонд ентеральний подразник, підігрітий до температури 38 °С, та перекладають його вільний кінець у наступну про­бірку.

• Визначають час II фази (2—5 хв) від моменту введення подразника до моменту виділення світлої жовчі (фаза закритого сфінктера).
•  Визначають час III фази (3—5 хв) від початку виділення
світло-жовтої жовчі із загальної жовчної протоки до початку виділення темно-оливкової жовчі.

  1. Перекладають вільний кінець зонда в наступну чисту пробірку при появі темно-оливкової міхурової жовчі — це IV фаза — жовч із жовчного міхура. Визначають час IV фази (25—ЗО хв) — від початку виділення темно-оливкової міхурової жовчі до початку виділення зо­лотистої печінкової жовчі.
  2. Перекладають вільний кінець зонда в наступну чисту пробірку і збирають печінкову жовч золотистого кольору — V фаза.
  3. Видаляють у пацієнта зонд.
  4. Відправляють біоматеріал у лабораторію.

• Дезінфікують використане оснащення, миють і висушують
руки.
■ Отримані порції дуоденального вмісту підлягають мікроскопічному дослідженню, яке дозволяє виявити ознаки запалення у жовчному міхурі і жовчно-вивідних шляхах (лейкоцити, клітини епітелію), виявити різноманітні бактерії і найпростіші (наприклад, лямблії), визначити порушення колоїдного стану жовчі (велика кількість кристалів, холестерину та ін.).

 

МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ДУОДЕНАЛЬНОГО ЗОНДУВАННЯ ТА ДОПОМОГА ПРИ НИХ.
І. Місце проведення:
кабінет зондування. //. Оснащення робочого місця:
1. Робочий маніпуляційний стіл.
2. Тонометр.
3. Фонендоскоп.
4. Стерильні шприци з голками.
5. Стерильні ватні кульки.
6. 10% розчин хлориду кальцію в ампулах.
7. 70° етиловий спирт у флаконі.
8. Ватні тампони на металевому стержні.
9. 1% розчин дикаїну.
10.    Розчин аміаку у флаконі або в ампулі.
///. Попередня підготовка до виконання навику:
Запам'ятайте! До початку проведення дуоденального зондування необхідно підготувати, на випадок можливих ускладнень все те, що перераховане в оснащенні робочого місця.
IV, Основні етапи виконання навику:
1. В разі появи у пацієнта блювотних рухів та кашлю слід витягнути зонд,
дати пацієнту відпочити, потім повторити спробу ввести зонд знову.
2. При утрудненні ковтання зонда, повторних блювотних рухах, кашлю
слід змастити слизову оболонку глотки  1% розчином дикаїну або 2%
розчином новокаїну за допомогою ватного тампону на металевому стержні.
3. Концентрований розчин сульфату магнію (33%   розчин) викликає  не
тільки спорожнення жовчного міхура, але й сильно роздратовує центри
вегетативної нервової системи, що призводить до слабості, запаморо
чення, серцебиття, зниження артеріального тиску. В такому випадку слід
негайно викликати лікаря, швидко виміряти артеріальний тиск. Необхід
но ввести повільно внутрішньовенно 10% розчин хлориду кальцію, який
є антагоністом сульфату магнію.
4. При використанні 33%   сульфату магнію попередити пацієнта, що можливе виникнення у нього проносу, а тому розчин сульфату магнію не рекомендується призначати при колітах зі схильністю до проносів.
5. Поява в дуоденальному вмісті свіжої крові вимагає негайного припинен
ня зондування. Пацієнта слід покласти в ліжко, застосувати міхур з льо
дом, дати випити 1-2 столових ложки 10% розчину хлориду кальцію.
6. Може виникнути зомління, особливо у емоційно лабільної особи при
появі  крові в дуоденальному вмісті або шлунковому вмісті.   В такому
випадку слід дати пацієнту понюхати ватний тампон, змочений розчином
аміаку.