...
Головна » Загальний догляд за хворими » Зовнішне застосування лікарських засобів

"ЗОВНІШНЄ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН "
Зовнішній шлях введення лікарських препаратів в організм людини—це вве-дення ліків через шкірні покриви, слизові оболонки і дихальні шляхи. Оскільки зовнішнє використання ліків часто застосовують в домашніх умовах, для пацієнта дуже важливо отримати правильну інформацію про виконання тієї чи іншої процедури; в цьому йому і має допомогти дипломований медичний працівник.
Оснащення блоку:
стерильні: пластмасовий або металевий шпатель, піпетки, скляна паличка, марлеві серветки, ватні тампони; стерильні краплі в очі, вуха, ніс. Бинт марлевий або сітчастий, полотняна серветка, рушник. Мазь, пластир, присипка, розчини: йодонату,  1% діамантового зеленого, 96° етилового спирту.

 ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ ЧЕРЕЗ ШКІРНІ

ПОКРИВИ.
При застосуванні на шкіру лікарська речовина діє насамперед місцезо, тобто впливає безпосередньо на місце застосування. Проте, оскільки шкіра має густу сітку нервів і кровоносних судин, то прикладені до неї ліки, всмоктуючись, справ­ляють не лише місцевий, а й загальний вплив на організм. Отже, лікувальні проце­дури на шкірі можна з успіхом застосовувати не тільки при захворюваннях шкіри, але й при захворюваннях інших органів та систем організму.
/. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Стерильний пластмасовий або металевий шпатель.
  2. Стерильні марлеві серветки, ватні тампони.
  3. Бинт марлевий або сітчастий.
  4. Рушник, полотняна серветка.
  5. Йодонат.
  6. 1% спиртовий розчин діамантового зеленого.
  7. 96° розчин етилового спирту.
  8. Мазь.
  9. Пластир.

       10.Присипка.
///. Попередня підготовка до виконання навику:
- вимити руки з милом (бажано бактерицидним)  під проточною водою,
витерти чистим рушником.
IV, Основні етапи виконання навику:
а)      змащування шкіри:
1.           На пластмасову або на дерев'яну паличку намотати маленький жму-
ток стерильної вати.
2.          Ватний тампон змочити у дезінфікуючий розчин (йодонат, 1%   спир-
товий розчин діамантового зеленого) для проведення знезараження
порушень цілості шкіри (наприклад, для знезараження подряпин).

  1. Змастити шкіру на місці ушкодження і навколо нього.
  2. Для  проникнення дезінфікуючої речовини в товщу шкіри, змащу-
    вання робити 2-3 рази на день і   декілька днів.

5.          При гноячкових висипах шкіру змастити навколо вогнищ ураження в
напрямку від периферії до центру.
6.           Якщо потрібно змастити  волосисту частину тіла, волосся  можна
вистригти. Якщо цього зробити не можна, то змастити шкіру та во-
лосся в напрямку росту волосся.
б)      розтирання шкіри:
це спосіб активного введення лікарських препаратів через шкіру без порушення її цілості. Під впливом тертя та розминання шкіра розігрівається , в ній посилюється крово- та лімфообіг, розширюються вивідні протоки сальних та потових залоз, через які речовина легко всмоктується. Розтирання шкіри проводиться у тих ділянках, де відсутній волосяний покрив.

  1. Шкіру в ділянці розтирання ретельно вимити теплою водою з милом.
  2. Зробити легкий масаж шкіри (для покращення крово-   та лімфооб-
    ігу і для кращого всмоктування лікарського препарату).
  3. Налити на чисту долоню невелику кількість рідини (камфорного
    спирту, 70° етилового спирту, меновазину), нанести на шкіру, рівно-
    мірно розподілити її по поверхні. Коловими рухами пальців рідину
    втирати у шкіру, поки остання не стане сухою.  Потім  налити іще
    трохи рідини на долоню і повторити все спочатку. Так зробити дек-
    ілька раз протягом 3-5 хв.
  4. Після розтирання пацієнта вкрити ковдрою.

в)      застосування мазі:
мазь на жировій основі затримує випаровування води, закупорює вивідні протоки сальних і потових залоз. Під впливом мазі розм'якшується роговий шар, що посилює вбирання лікарської речовини шкірою. Отже, ліки, що входять до складу мазі, проникають у шкіру глибше. Є декілька способів застосування мазі:

перший спосіб:

  1. Очистити шкіру ураженої ділянки.
  2. Нанести мазь (0,5 -  1   г) за допомогою стерильного шпателя або
    видавлюючи її із тюбика.
  3. Шпателем розподілити мазь рівномірно тонким шаром.
  4. Змащену ділянку деякий час не закривати одягом.
    другий спосіб:
  5. Очистити шкіру ураженої ділянки.
  6. Зробити легкий масаж.
  7. Нанести мазь рівномірно розподіляючи її по поверхні шкіри.
  8. Змащену шкіру розтерти протягом 3-5 хв.
  9. Накласти на ділянку втирання мазі чисту полотняну серветку.
  10. Пацієнта вкрити ковдрою.
    третій спосіб:
  11. Очистити шкіру ураженої ділянки.
  12. Накласти невелику кількість мазі на стерильну марлеву серветку.
  13. Марлеву серветку з маззю прикріпити до ураженої ділянки лейкоп-
    ластирем.

четвертий спосіб:

  1. Очистити шкіру ураженої ділянки.
  2. Марлеву серветку з маззю накласти на уражену ділянку.
  3. Компресний папір зробити за розміром на 2-3 см більшим від мар-
    левої серветки.
  4. Накласти компресний папір на марлеву серветку.
  5. Зафіксувати компрес бинтовою пов'язкою так, щоб він щільно при-
    лягав до поверхні шкіри, але не обмежував рухів і не здавлював
    кровоносних судин. Таку пов'язку можна тримати протягом   12-24
    годин.

п'ятий спосіб:

  1. Нанести 0,5 - 1 г мазі (наприклад 2% мазі "Нітро") на шкалу дозова-
    ного паперу, який входить в комплект з тюбиком, заповненим маззю.
  2. Папір з маззю щільно прикріпити до шкіри верхньої частини грудної
    клітки, де відсутнє волосся; притримувати рукою, поки не зменшить-
    ся біль у серці.

г)       застосування пластиру:
пластирі є різні: фіксуючий, бактерицидний, гірчичний, мозольний та інші. Бактерицидний пластир застосовують так:

  1. Очистити шкіру ураженої ділянки.
  2. Зняти захисну плівку пластиру.
  3. Закріпити пластир, розгладжуючи його липку частину пальцями.
  4. Зняти пластир через 2-3 дні.

д)      застосування присипки:
присипка застосовується для зменшення подразнення шкіри, її підсушування та дезінфекції.

  1. Присипку застосувати після душу, ванни або місцевого туалету на­
    міченої ділянки шкіри.
  2. Флакон з присипкою декілька раз струсити.
  3. Зняти кришку з флакона.
  4. Змінюючи  положення обідка верхньої частини флакона зробити
    так, щоб отвори на зовнішній і внутрішній частинах співпали.
  5. Повернути флакон догори дном і нанести, стряхуючи кого, порошок
    на ушкоджену ділянку шкіри.
  6. При дерматиті, початковій стадії гострої екземи для зменшення за-
    пального процесу, болю і свербіння можна використовувати суміш
    порошків за призначенням лікаря.

 ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ ЧЕРЕЗ СЛИЗОВУ

ОБОЛОНКУ ОЧЕЙ.

 І, Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Стерильні очні піпетки (2 шт.).
  2. Стерильні ватні тампони.
  3. Стерильні краплі в очі.
  4. Стерильна скляна паличка.
  5. Стерильна мазь для очей.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. перевірити термін придатності крапель в очі, очної мазі;
  2. очні краплі, які зберігалися в темному та прохолодному місці (але не в
    холодильнику) перед застосуванням підігріти до температури тіла; для
    цього флакон з ліками можна потримати в руці 3-5 хв.;
  3. запропонувати пацієнту зручно сісти, відхилити злегка голову назад;
  4. вимити руки з милом  (бажано бактерицидним)  під проточною  водою,
    витерти чистим рушником, обробити 70° етиловим спиртом.
  5. Основні етапи виконання навику:

а) закапування крапель в очі:
1.      В стерильну піпетку з тупим заокругленим кінцем набрати до третини її
об'єму лікувальну рідину так, щоб вона не потрапила до гумового балончи-
ка. Запам'ятайте! Піпеткою з відбитим кінцем користуватися не можна!

  1. Якщо пацієнту необхідно закапати краплі в нижню зону кон'юнктиви, то
    попросити його спрямувати погляд   вверх; пальцем лівої руки відтягнути
    нижню повіку трохи вниз.
  2. Якщо пацієнту необхідно закапати краплі в ділянку верхньої зони краю
    рогівки, то попросити його погляд спрямувати вниз; пальцем лівої руки
    відтягнути верхню повіку трохи вверх.
  3. Тримаючи  правою рукою заповнену піпетку  вертикально до ока і  не
    торкаючися  вій пацієнта, ввести в кон'юнктивальний  мішок  1-2 краплі
    лікарської речовини. Капати більше крапель не доцільно, тому що навіть
    із однієї краплі око "залишає" 40-50% лікарської речовини.
  4. Порекомендувати пацієнту після закапування постаратися не закривати
    око, а потримати його хвилину—другу відкритим.
  5. Залишки лікарського препарату забрати ватним тампоном.

7.     Якщо необхідно закапати краплі в друге око—бажано використати іншу
стерильну піпетку. Це повністю виключить інфікування введеного розчину.
8.Дітям і збудженим дорослим пацієнтам закапати краплі в око із будь-
якого зручного положення в той момент, коли хоч трохи вдається відкрити
очну щілину.
9.      При різкому блефароспазмі пацієнту, який лежить на спині, після туале-
ту шкіри навколо ока за допомогою стерильного ватного тампона, зво-
ложеного розчином фурациліну   1:5000, закапати декілька крапель в
шкірну ямку біля внутрішнього кута очної щілини, а потім розкрити паль-
цями повіки і впустити краплі в кон'юнктивальний мішок.
10.    Скляну частину піпетки продезінфікувати в 3%  розчині перекису вод-
ню 80 хв., промити під проточною водою, простерилізувати у сухожа-
ровій шафі або методом кип'ятіння. Гумову частину піпетки занурити в
3% розчин перекису водню на 80 хв. для дезінфекції, а потім промити її
у дистильованій воді і з'єднати з скляною частиною піпетки. Стерильні
піпетки зберігати в асептичних умовах.
б)    закладання очної мазі:

  1. На широкий кінець стерильної очної скляної палички взяти необхідну
    кількість мазі.
  2. Пальцем лівої руки відтягнути нижню повіку трохи вниз.
  3. Правою рукою взяти паличку з маззю і, тримаючи її паралельно краю
    повіки, притулитися нею до нижньої перехідної складки.

4.    Запропонувати пацієнту зімкнути повіки і лише після цього паличку обе-
режно вийняти горизонтальним рухом по направленню до скроні, зали-
шаючи мазь за повікою.
5.     Прикласти стерильний ватний тампон до зімкнутих повік і зробити лег-
кий масаж, щоб мазь рівномірно розподілилася на поверхні очного яб-
лука.
6.    Закладання очної мазі можна здійснити безпосередньо із очного тюбика,
рухаючи його від внутрішнього до зовнішнього кута ока і обережно витис-
куючи мазь на кон'юнктиву нижньої повіки на її межі з очним яблуком.
Запам'ятайте! Безпосередньо із тюбика мазь можна використовувати тільки одному і тому ж пацієнту.
в)     засипання порошку в очі:

  1. На широкий кінець стерильної очної скляної палички взяти подрібнений
    стерильний порошок.
  2. Відтягнути трохи нижню повіку і струсити із палички порошок.

3.    Прикласти стерильний ватний тампон до ока і попросити пацієнта потри-
мати його деякий час.

 ЗАКАПУВАННЯ КРАПЕЛЬ У ВУХА.

І. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Стерильна піпетка.
  2. Стерильні ватні тампони.
  3. Стерильні краплі у вуха.
  4. Гігієнічний пластмасовий зонд з намотаною на його кінець стерильною
    ватою.

5.     3% розчин перекису водню,
///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. перевірити термін придатності крапель у вуха;
  2. вушні краплі, які зберігались в темному та прохолодному місці (але не в
    холодильнику) перед застосуванням підігріти до І 38°-40°С на водяній
    бані. Запам'ятайте! Холодні краплі можуть викликати у пацієнта запа-
    морочення, блювання;
  3. запропонувати пацієнту зручно сісти,  голову нахилити у бік здорового
    вуха. Якщо пацієнт лежить, то повернути його на бік так, щоб вухо, в яке
    потрібно закапати краплі було зверху;
  4. при наявності  сіри або гноєтечі перед закапуванням здійснити туалет
    слухового каналу за допомогою теплого 3% розчину перекису водню і
    турунди.   При  наявності  гною в слуховому каналі  вливання крапель у
    вухо буде не доцільним;
  5. вимити руки з милом  (бажано бактерицидним)  під проточною водою,
    витерти чистим рушником.

IV. Основні етапи виконання навику:
1.      Лівою рукою відтягнути вушну раковину трохи назад і вгору для випрям-
лення зовнішнього слухового каналу.

  1. Правою рукою за допомогою піпетки закапати  4-6 крапель теплого
    лікарського розчину у вухо.
  2. Запропонувати пацієнту затримати краплі 5-10 хв.
  3. Здійснити туалет вушної раковини.
  4. У слуховий прохід покласти стерильний ватний тампон (якщо пацієнту
    потрібно вийти з приміщення).

 ЗАКАПУВАННЯ КРАПЕЛЬ У НІС.

 І. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Стерильна піпетка.
  2. Стерильні ватні тампони.
  3. Стерильні краплі у ніс.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. перед процедурою запропонувати пацієнту прочистити носові ходи від
    кірочок та слизу;
  2. запропонувати пацієнту сісти на стілець, відхилити голову трохи назад і
    повернути у сторону, протилежну тій, в яку будуть вводитися ліки;

-      вимити руки з милом під проточною водою, витерти чистим рушником.
IV. Основні етапи виконання навику:
1.      Набрати у піпетку до третини її об'єму лікарську речовину.
2.     Лівою рукою трохи підняти кінчик носа пацієнта і не торкаючися слизо-
вої оболонки носа ввести в кожну ніздрю по 4-6 крапель водного розчи-
ну або 8-10 крапель олійного розчину лікарської речовини.
3.      Здійснити туалет навколо носа.

"ІНГАЛЯЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН”

Інгаляція — це метод введення лікарських засобів шляхом їх вдихання.
Показаннями для застосування інгаляцій є: гострі та хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки, зіва, гортані, трахеї, бронхів, які супроводжу-ються утворенням густого харкотиння, що важко відкашлюється, а також брон-хіальна астма, хронічна пневмонія, пневмосклероз.
Інгаляції призначають для боротьби з інфекцією, захисту слизової оболонки дихальних шляхів від подразнюючої дії різних чинників, розрідження хар-котиння і поліпшення прохідності дихальних шляхів.
Необхідно відмітити, що завдяки великій властивості всмоктуючої дії сли-зової оболонки дихальних шляхів інгаляції діють не лише місцево (безпосеред-ньо), а і позитивно впливають взагалі на весь організм, тобто інгаляції покра-щують загальне самопочуття пацієнта і підвищують його опірність.
Протипоказаннями до проведення інгаляційної терапії є: кровохаркання, активні форми туберкульозу дихальних шляхів, новоутворення в бронхах і ле-генях, хвороби серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу ІІБ-ІІІ стадії, підвищена чутливість до препарату.
Розрізняють 5 основних видів інгаляцій: аерозольні, тепловологі, парові, олійні та сухі, зразки яких будуть подані у даному блоці.
Оснащення блоку:
Різні види інгаляторів: індивідуальний аерозольний інгалятор промислового виробництва, інгалятор кишеньковий портативний (ІКП-М), інгалятор Махольда, тепловологий інгалятор, інгалятор паровий з електропідігрівом (ІП-2), стаціонарний апарат закритого типу, стаціонарний апарат відкритого типу. Лікарські речовини, які використовують для інгаляцій: бронхолітики - астмопент, беротек, сальбутамол; антигістамінні препарати — димедрол, супрастин, хлорид кальцію; протеолітичні ферменти — трипсин, хемотрипсин; антисептичні речовини — фурацилін, фуралгін; лікарські рослини — соснові бруньки, трава фіалки триколірної, трава чебрецю; олії рослинного походження: ментолова, обліпихова, шипшинова та інші. Дезрозчини.

ІНГАЛЯЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ЗА ДОПОМОГОЮ

ІНДИВІДУАЛЬНОГО АЕРОЗОЛЬНОГО ІНГАЛЯТОРА.

Аерозольні інгалятори промислового виробництва застосовуються для ліквідації приступів бронхіальної астми ("Беротек", "Сальбутамол"), для проф­ілактики виникнення приступу бронхіальної астми ("Інтал", "Тайлед"), для ліку­вання бронхіальної астми глкжокортикостероїдними гормонами ("Бекломет", "Інгакорт").
Запам'ятайте! Кожен аерозоль має свої особливості при прийомі, а тому призначити той чи інший аерозоль та його дозу повинен тільки лікар. Само-лікування у даному випадку не допустиме.
/. Місце проведення:
палата стаціонару, домашні умови, вулиця.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Індивідуальний аерозольний інгалятор промислового виробництва.

 ///. Попередня підготовка до виконання навику:
Під час приступу людина нерідко впадає в паніку і забуває про правила інгаляції. Інгаляція в такому випадку буде неефективна і пацієнт робить невірний висновок: ліки не допомагають! Щоб цього не трапилося, медична сестра повинна відпрацювати з пацієнтом автоматизм дій при роботі з аерозоль­ним інгалятором:

  1. зняти з інгалятора захисний ковпачок (нерідко, коли пацієнт поспішає,
    він забуває це зробити);
  2. повернути інгалятор мундштуком донизу (деякі хворі тримають інгалятор
    мундштуком доверху — це не вірно);
  3. інгалятор з аерозолем добре струсити;

-       інгалятор тримати рукою біля роту,
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Зробити глибокий спокійний видих через зімкнуті  губи (щоб бронхи
    підготувалися до прийняття ліків).
  2. Щільно затиснути мундштук інгалятора губами (щоб ліки не виходили в
    атмосферу).
  3. Трохи відхилити голову назад (щоб верхні дихальні шляхи розправили-
    ся і ліки легше проникли в бронхи).
  4. Розпочати вдих і одночасно натиснути на дно балончика.
  5. Продовжувати робити глибокий вдих стільки,  на скільки це можливо
    зробити. В цей момент вдихається перша доза аерозолю.
  6. На висоті вдиху затримати дихання на декілька секунд (щоб ліки осіли
    на бронхіальну стінку).
  7. Витягнути мундштук із рота і зробити повільно видих в атмосферу через
    ніс.
  8. Якщо глибокий вдих у зв'язку з тяжким станом пацієнта не можна здійсни-
    ти, то перша доза аерозолю розпилюється в порожнині рота.

9.      Другу інгаляцію (тобто другу дозу) повторити через хвилину-дві.
10.      Фахівці вважають,    якщо бронхіальна астма знаходиться під контро-
лем — пацієнту достатньо зробити 3-4 рази інгаляцію беротеку або саль-
бутамолу (при умові, що ця процедура виконується вірно). Якщо пацієнт
робить більшу кількість інгаляцій — лікування можна вважати неефек-
тивним, тобто пацієнту слід звернутися до лікаря, який перегляне такти-
ку терапії.
11.Після інгаляції надіти захисний ковпачок на балончик.

 ІНГАЛЯЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ЗА ДОПОМОГОЮ ІНГАЛЯТОРА КИШЕНЬКОВОГО ПОРТАТИВНОГО (ІКП-М) .

Розпилювачі з гумовою грушою (багаторазового заповнення) відіграють дуже велику роль при лікуванні пацієнтів в домашніх умовах, коли не можливо скористатися іншими інгаляційними пристроями. Терапія з використанням роз­пилювачів дозволяє вводити пацієнтам такі лікарські засоби, як: бронхолітичні (напр. солутан), ферментні (напр. трипсин), кортикостероїдні (напр. суспензія гідрокортизону) та інші.
Однак, самолікування в домашніх умовах може призвести до небажаних результатів, а тому лікар повинен забезпечити пацієнта, який має розпилювач інформацією щодо використання тих чи інших ліків вдома.
/. Місце проведення:
палата стаціонару, домашні умови, вулиця.
II. Оснащення робочого місця:

  1. Інгалятор кишеньковий портативний (ІКП-М).
  2. Лікувальна рідина 2,5-3,0 мл (за призначенням лікаря).
    ///. Попередня підготовка до виконання навику.
  3. вийняти інгалятор із футляра;
  4. відвернути накидну гайку;
  5. залити 2,5-3,0 мл лікувальної рідини у внутрішню порожнину інгалятора;
  6. закрутити накидну гайку;
  7. зняти пробку.

IV. Основні етапи виконання навику:
1.      Зробити глибокий спокійний видих.

  1. Піднести розпилювач, заповнений лікарським засобом, до рота або  носа
    (в залежності від характеру захворювання).
  2. Трохи відхилити голову назад і зробити глибокий вдих. Одночасно на-
    тиснути  на дно гумового балончика. В цей  момент вдихається перша
    доза аерозолю.
  3. На висоті вдиху затримати дихання на декілька секунд, а потім зробити
    повільний видих в атмосферу,
  4. Другу інгаляцію (тобто другу дозу) повторити через хвилину-дві.
  5. Кількість доз аерозолю визначає лікар.
  6. Після інгаляції внутрішню порожнину інгалятора звільнити від залишків
    лікарського засобу,  промити теплою перекип'яченою водою;  розпилю-
    вач закрити пробкою.
  7. Покласти інгалятор у футляр (там він зберігається в будь-якому поло-
    женні).

9.     Періодично деталі інгалятора, що стикалися з лікарською рідиною, слід
промивати 5%  водним розчином гідрокарбонату натрію.

ІНГАЛЯЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ЗА ДОПОМОГОЮ СТАЦІОНАРНОГО АПАРАТУ ЗАКРИТОГО ТИПУ.

В інгаляторій поліклініки або стаціонару пацієнт приходить з направленням від лікаря, де вказується діагноз захворювання, назва і тривалість інгаляції, кількість сеансів.
/. Місце проведення:
інгаляторій поліклініки або стаціонару.
//. Оснащення робочого місця:

  1. Стаціонарні інгалятори закритого типу (наприклад, інгалятори універсальні ІУ-2).
  2. Лікарські засоби: бронхолітичні (еуфілін, бронхолітин), антигістамінні
    (димедрол, хлорид кальцію), протеолітичні ферменти (трипсин, хемо-
    трипсин), лікарські засоби рослинного походження та інші.
  3. Стерильний мундштук.
  4. Спеціальна стерильна маска.
  5. Чиста серветка.
  6. Ниркоподібний лоток.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

  1. попередити пацієнта, що бажано робити інгаляцію натще;
  2. взяти у пацієнта направлення на інгаляцію і зареєструвати дані в журнал;
  3. заповнити розпилювач приладу лікарською речовиною;
  4. перевірити справність апарата;
  5. запропонувати пацієнту перед процедурою очистити ніс,  прополоскати
    рот, зів    розчином фурациліну 1:5000;
  6. розстебнути комірець сорочки, пояс (щоб створити умови для вільних
    рухів грудної клітки);
  7. порекомендувати пацієнту сісти на стілець, який опускається і підіймається

на необхідну висоту;

  1. накрити чистою серветкою спереду грудну клітку;
  2. якщо є окуляри — зняти їх;

- до рота підставити чистий лоток.
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Інгаляцію проводити в спокійному стані через 1-1,5 години після прий-
    няття їжі або після фізичної праці.
  2. При захворюваннях глотки, гортані, трахеї, бронхів, а також з метою
    профілактики цих захворювань — пацієнт дихає через мундштук.
  3. При захворюваннях носа і навколоносових пазух, а також з метою про-
    філактики цих захворювань — пацієнт дихає через спеціальну маску.
  4. Навчити пацієнта користуватися розпилювачем. Під час вдиху пацієнт
    повинен перекривати  пальцем отвір розпилювача (в  цей момент доза
    аерозолю проходить по дихальним шляхам). Під час видиху пацієнт по-
    винен відкривати отвір розпилювача (в цей момент аерозоль не поступає
    в атмосферу). Попередити пацієнта, що дихання його має бути рівним,
    глибоким.
  5. Під час інгаляції стежити за станом пацієнта. При появі будь-яких пору-
    шень (наприклад, при появі сильного кашлю) процедуру слід припинити.
  6. Тривалість процедури —   15-20 хвилин; процедуру проводити щодня;
    курс лікування — 14-20 сеансів.
  7. Після інгаляції пацієнт повинен відпочити  10-15 хвилин в кімнаті для
    відпочинку.
  8. Порекомендувати не виходити одразу ж    після інгаляції на холод з
    теплого приміщення в холодну пору року.
  9. Порекомендувати пацієнту протягом    однієї години  після інгаляції не
    розмовляти голосно, не співати, не палити.

ІНГАЛЯЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ЗА ДОПОМОГОЮ СТАЦІОНАРНОГО АПАРАТУ ВІДКРИТОГО ТИПУ.
Спелеотерапія - це лікування пацієнтів в умовах мікроклімату карстових печер та соляних шахт. Хіміко-фізичні дослідження показали, що одним із провідних факторів, який обумовлює позитивний ефект спелеотерапії, є натуральний аерозоль натрію хлориду, який має виражені бактеріостатичні якості.
Встановлено, що при впливі цього аерозолю поліпшується видалення слизу та мікробної маси із бронхіального дерева, нормалізується вентиляційна функція легенів. Позитивні впливи відбуваються і в імунній системі, помітно підвищується рівень деяких гормональних функцій організму.
Створення кабінетів спелеотерапії при лікарнях пов'язане з тим, що природних підземних лікарень на Україні недостатня кількість, а будівництво нових потребує великих коштів.
/. Місце проведення:
кабінет спелеотерапії, де є два суміжних приміщення: кімната штучного мікроклімату; приміщення для роботи медичного персоналу.  Між ними повинні бути двері і два вікна (оглядове та робоче).
//. Оснащення робочого місця:
В кімнаті штучного мікроклімату є:
1. Система приточно-витяжної вентиляції.
2. Джерело тепла.
3. Стільці для пацієнтів.
4. Електрозволожувачі повітря типу "Комфорт", які встановлюють під ро
бочим вікном на спеціальній поличці.   На кожні  4-5 пацієнтів потрібен
один зволожувач.
В приміщенні для роботи медичного персоналу є:
1. Стіл письмовий.
2. Стілець.
3. Стіл препараторський.
4. Ртутно-кварцова лампа пересувна.
5. Шафа для одягу.
6. Раковина.
7. Водопровід.
///. Попередня підготовка до виконання навику.
-        до початку роботи кабінету слід перевірити технічну справність електроп-
риладів і систему вентиляції;
- на 15 хвилин включити вентилятори для провітрювання кімнати штучного
мікроклімату;
- приготувати 20% водний розчин натрію хлориду. Для цього взяти 100 г
кухонної солі (рекомендується застосовувати будь-яку кухонну поварену
сіль, за виключенням йодованої) та 400 мл дистильованої води. Добре
розмішати розчин;
- заправити розпилювач "Комфорт" 20% водним розчином натрію хлориду;
- включити розпилювач "Комфорт" в електромережу на 15-20 хвилин.
- після виключення розпилювача "Комфорт" протягом 30 хвилин йде ста
білізація аерозолю;
- на 50-60 хвилині провести  контроль щільності середовища і  кількість
аерозольних часточок за допомогою апаратів фотоелектричних лічиль
ників аерозольних часточок (АЗ-5). При відсутності таких апаратів ме
дична сестра спостерігає через робоче вікно за наявністю димки у виг
ляді туману;
- в процесі роботи на стінах приміщення осідає велика кількість солі, яку
треба зберігати, тому що це сприяє підтримці достатньо високого рівня
концентрації аерозолю;
- після підготовки кабінету запропонувати пацієнту одягти халат, шапочку,
взути бахіли, зайти в кімнату штучного мікроклімату і сісти на стілець.
IV. Основні етапи виконання навику:
1. Після того, як пацієнти зайшли в кімнату штучного мікроклімату - зак-
рити двері кімнати.
2. Склад лікувального середовища, яким дихає пацієнт, слідуючий: аеро
золь хлориду натрію, щільністю 3-8 мг/м3 з часточками розміром 3-8
мкм не менше 70-80%, кількість кисню 20,7 об %, вуглекислоти 0,03-
0,04 об %. Температура повітря +20°-23°С, вологість повітря 40-60 об
%, рух повітря   0,1-0,2 м/с, барометричний тиск 750-775 мм рт. ст.
3. Під час інгаляції уважно стежити за станом  кожного пацієнта через
оглядове вікно. При виникненні сильного кашлю порекомендувати паці
єнту вийти з кімнати.
4.      Тривалість інгаляції від 10 до 60 хвилин. Перший тиждень - адаптацій
ний, тобто перший день пацієнт перебуває в кімнаті штучного мікроклі
мату  10 хвилин, другий день - 20 хвилин, третій день - 40 хвилин,
четвертий день - 60 хвилин.  Наступні   18-20 днів пацієнт перебуває в
кімнаті штучного мікроклімату протягом 60 хвилин щодня.
5.      Курс лікування - 20-25 сеансів.
6.      Двічі  на рік медичній сестрі  необхідно проводити забір повітря  на
стерильність. Для цього в лабораторії взяти дві стерильні чашки Петрі з
живильним середовищем, поставити їх відкритими в   протилежних місцях
кімнати на весь сеанс.
Після закінчення сеансу чашки Петрі закрити, написати направлення і віднести до лабораторії. В лабораторії роблять аналіз на стерильність повітря і дають висновок. Кімната штучного мікроклімату повинна мати повітря, в якому відсутні патогенні мікроорганізми, тобто в цій кімнаті повітря має бути стерильним.

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ІНГАЛЯТОРІЯ.

Оскільки під час інгаляції хворі видихають у навколишнє середовище і в інгаляційні прилади велику кількість патогенних мікроорганізмів медичній сестрі необхідно особливу увагу звертати на стан інгаляторію, стерильність розчинів і апаратів для розпилення.
/. Місце проведення:
інгаляторій  поліклініки  або стаціонару.
//. Оснащений робочого місця:

  1. Ртутно-кварцова лампа.
  2. Дезрозчини.
  3. Ганчірки та відро, промаркіроване "Інгаляторій".
    IV. Основні етапи виконання навику:
  4. Після кожної процедури медичній сестрі проводити дезінфекцію мундш-
    туків, масок, лотків.
  5. Після кожного туру відпуску процедур медичній сестрі мити руки з ми-
    лом під проточною водою, обробляти їх стерилліумом.
  6. Протягом робочого дня молодша медична сестра повинна робити поточ-
    не прибирання інгаляторію, а на початку і в кінці робочої зміни — ре-
    тельне прибирання із застосуванням дезінфекаційних розчинів і миючих
    засобів. Апарати ззовні, перегородки між апаратами, раковини, стільці,
    столи, кахельну плитку на висоті 2 м протерти дезрозчином. По мірі забруднення все перераховане та вікна і двері кабінету помити водою з застосуванням миючих засобів. Помити підлогу ганчіркою, змоченою в дезрозчині.
  7. Для прибирання інгаляторію виділити і промаркірувати інвентар — відро,
    швабру, ганчірку для протирання підлоги. Виділити полотнини і промар-
    кірувати відповідні ємності для протирання апаратів, раковин, стільців,
    столу, кахельної плитки; заповнити їх дезінфекційним розчином.

Використовувати цей інвентар в інших цілях і приміщеннях суворо забо-ронено. В кінці робочого дня інвентар продезінфікувати: швабру двічі протерти полотниною, змоченою в дезрозчині; полотнини і ганчірку для підлоги замочити в дезрозчині на ЗО хв. Після дезінфекції інвентар поставити в спеціально відведене місце.
5. Молодшій медичній сестрі проводити прибирання приміщення в гумових
рукавицях. Після прибирання зняти гумові рукавички, замочити їх в дезрозчині на 60 хв.; вимити руки з милом.

  1. Протягом дня провітрювати приміщення інгаляторію.
  2. Двічі  на день проводити кварцування за допомогою ртутно-кварцової
    лампи протягом 30 хвилин.

 ДЕЗІНФЕКЦІЯ. ПЕРЕДСТЕРИЛІЗАЦІЙНА ОЧИСТКА І СТЕРИЛІЗАЦІЯ МУНДШТУКІВ І МАСОК ВІД АПАРАТУ ЗАКРИТОГО ТИПУ.
 І. Місце проведення:
інгаляторій поліклініки або стаціонару.
//. Оснащення робочого місця:
1.Використані мундштуки, маски, які знаходяться в ємності, промаркіро-ваній "Для використаних мундштуків і масок".

  1. Дезрозчин.
  2. Ємність промаркірована"Миючий розчин" і заповнена ним.
  3. Проточна вода.
  4. Дистильована вода.
  5. Стерилізатор.
  6. Ємність промаркірована "Стерильні мундштуки і маски".
  7. Використані стаканчики для лікарських розчинів від апарату.
  8. Використані лотки.

///. Попередня підготовка до виконання навику: - одягнути гумові рукавички, фартух;

  1. приготувати миючий розчин ("Лотос" — 5 г, 27,5% розчину пергідролю —

17 мл, питна вода — 978 мл).
IV. Основні етапи виконання навику:

  1. Після кожної процедури мундштуки, маски і лотки замочити в дезрозчин на 60 хвилин у відповідних ємностях.
  2. Промити під проточною гарячою і холодною водою.
  3. Занурити їх у миючий розчин на 15 хв. при t 50°С у відповідних ємностях.
  4. Добре промити під гарячою і холодною проточною водою.
  5. Мундштуки і маски прокип'ятити у дистильованій воді протягом ЗО хвилин або безпосередньо перед самою процедурою їх протерти марлевою серветкою, змоченою в 96° розчині етилового спирту.
  6. Мундштуки і маски покласти в чистий лоток і накрити чистою полотняною серветкою.
  7. В кінці зміни такі ж етапи слід провести і з стаканчиком для лікарських
    розчинів від апарату.

8.  Зберігати все в асептичних умовах.